АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: представника позивача, Відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк", - Цвігуна В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2009 року за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк" про зміну умов кредитного договору і зобов’язання провести перерахунок сплачених коштів,
в с т а н о в и л а:
15 червня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Ерсте Банк" (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15 червня 2007 року між Банком і відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/1388/74/02740, відповідно до якого останньому було передано кредит в сумі 550 000 дол. США під 12,0 відсотків річних для придбання житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, строком до 14 червня 2026 року з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15 червня 2007 року між сторонами були укладені договори іпотеки, а також договір поруки між Банком та відповідачкою ОСОБА_4, відповідно до якого поручитель зобов’язалася відповідати за зобов’язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі. У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору і станом на 24 березня 2009 року має заборгованість в розмірі 484 042, 36 дол. США, що за курсом НБУ складає 3 727 126, 17 грн., а саме:
за кредитом в сумі 434 217, 44 дол. США, що за курсом НБУ складає 3 343 474, 29 грн., за відсотками в сумі 43 331, 23 дол. США, що за курсом НБУ складає 333 650 грн.,
за пенею в сумі 6 493, 69 дол. США, що за курсом НБУ складає 50 001, 41 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2007 року в розмірі 484 042, 36 дол. США, що за курсом НБУ складає 3 727 126, 17 грн., а також судовий збір в сумі 1 700 грн. і витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проти позову заперечували і у жовтні 2009 року звернулися до суду із зустрічним позовом про зміну умов кредитного договору і зобов’язання провести перерахунок сплачених коштів, посилаючись на те, що умови кредитного договору в частині визначення платежу за договором в іноземної валюті - доларах США, які передбачені п. п. 1.1., 1.3. договору, не відповідають положенням закону, у тому числі, ст. ст. 5, 18, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", просили суд внести зміни в кредитний договір: п. 1.1 договору доповнити новим реченням наступного змісту: "Ціна (вартість) валютної цінності, наданої в кредит, складає 2 777 500 грн.", п. 1.3 доповнити словосполученням наступного змісту: "виключно у національній валюті України – гривні" та зобов’язати Банк зробити перерахунок сплачених коштів та зробити новий графік погашення кредиту та процентів за його користування в національній валюті України – гривні (а.с. 102-103).
Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь позивача, ВАТ "Ерсте Банк", заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 727 126, 17 грн., а також судові витрати в сумі 1950 грн.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволенні зустрічного позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання ними повісток про виклик в суд.
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідачів позивач, ВАТ "Ерсте Банк", просить їх скаргу відхилити у зв’язку з безпідставністю її доводів.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію представника позивача, ВАТ "Ерсте Банк", - Цвігуна В.В., законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачів задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Суд першої інстанції встановив, що 15 червня 2007 року між Банком і відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/1388/74/02740, відповідно до якого останньому було передано кредит в сумі 550 000 дол. США під 12,0 відсотків річних для придбання житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, строком до 14 червня 2026 року з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 11-28).
У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15 червня 2007 року між сторонами були укладені договори іпотеки щодо вказаного житлового будинку, земельної ділянки площею 0, 0612 га, що знаходиться на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, СК "Механізатор", ділянка НОМЕР_1, земельної ділянки площею 0, 0684 га, що знаходиться на території Великодолинської селищної ради, смт. Великодолинське, ОГСТ "Великодолинське-1", ділянка НОМЕР_1 (а.с. 29-56),
а також договір поруки між Банком та відповідачкою ОСОБА_4, відповідно до якого поручитель зобов’язалася відповідати за зобов’язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі (а.с. 64-66).
У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору і 26 січня 2009 року Банком на адресу відповідачів було направлено повідомлення з вимогою дострокового погашення заборгованості за кредитом (а.с. 73-76).
Станом на 24 березня 2009 року позичальник має заборгованість в розмірі 484 042, 36 дол. США, що за курсом НБУ складає 3 727 126, 17 грн., а саме: за кредитом в сумі 434 217, 44 дол. США, що за курсом НБУ складає 3 343 474, 29 грн., за відсотками в сумі 43 331, 23 дол. США, що за курсом НБУ складає 333 650 грн., за пенею в сумі 6 493, 69 дол. США, що за курсом НБУ складає 50 001, 41 грн. (а.с. 7-10).
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов’язання за кредитним договором і за договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 3 727 126, 17 грн.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору від 15 червня 2007 року кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит в сумі 550 000 дол. США, зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до 14 червня 2026 року, із сплатою 12, 0 відсотків річних.
Відповідно до п. 1.3. кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно шляхом сплати кожного місяця рівних платежів відповідно до Графіку платежів, наведеного в Додатку № 1 цього Договору.
У відповідності до ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 2 ст. 533 ЦК України банки мають право на здійснення операцій і угод з валютними цінностями.
Суд першої інстанції встановив, що позивач, ВАТ "Ерсте Банк", у відповідності до наданої банківської ліцензії та письмових дозволів НБУ має право на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с. 110-113).
Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, суд першої інстанції правильно виходив, що відповідач ОСОБА_3 договір підписав, ніяких заперечень проти вказаних пунктів договору не заявив, всі гроші – 550 000 дол. США, отримав і розпорядився ними на свій розсуд. Ні в зустрічній позовній заяві, ні в судовому засіданні відповідачами не наведено обставин, які породжують передбачені законом підстави для зміни вказаних умов договору.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.
Твердження відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не врахував, що умови кредитного договору в частині визначення платежу за договором в іноземній валюті - доларах США, є незаконними, у тому числі не відповідають Закону України "Про захист прав споживачів", є неспроможними за таких підстав.
У відповідності до ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 2 ст. 533 ЦК України банки мають право на здійснення операцій і угод з валютними цінностями.
Суд першої інстанції з достовірністю встановив, що позивач у відповідності наданої банківської ліцензії та письмових дозволів НБУ має право на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі в іноземній валюті – доларах США (а.с. 110-113).
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то законодавець до теперішнього часу не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Тому операції з надання або одержання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії (лист НБУ від 07 грудня 2009 року № 13-201/7871-22612 про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті).
Посилання відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на положення Закону України "Про захист прав споживачів", є помилковими, оскільки між сторонам у справі виникли договірні правовідносини, які регулюються відповідними положеннями ЦК України, а не вказаним законом.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволенні зустрічного позову немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д, Громік