Справа № 22ц – 2205/2010 р. Головуючий в суді 1 інстанції Бойко М.Г.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді ІІ інстанції Малород О. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Воробйової Н.С.
суддів: Матвієнко Ю.О., Малород О.І.,
при секретарі: Зінченко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 19 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2010 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом та просила суд визнати відмову відповідача про перерахунок щомісячної соціальної допомоги незаконною та стягнути з нього виплати, які становлять щомісячну надбавку до пенсії за віком у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не нараховувалась та не виплачувалась протягом 2006 - 2007 років, та щомісячну надбавку до пенсії за віком у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що виплачувалась протягом 2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2008 роках така допомога позивачці не виплачувалась. У 2008 році відповідач виплачував позивачці надбавку до її пенсії в обмеженому розмірі тільки 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з цим, позивачка звернулась до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй щомісячної надбавки до пенсії, що не була виплачена їй у 2006 - 2007 роках, та щомісячної надбавки до пенсії, що була виплачена їй у 2008 році в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач відмовив у задоволенні заяви, тому позивачка звернулась до суду та просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 19 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Відмову управління Пенсійного Фонду України у Таращанському районі Київської області у нарахуванні та виплаті позивачці надбавки до її пенсії, що не виплачувалась їй в повному обсязі протягом лютого 2009 року – лютого 2010 року, визнано не законною.
Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в Таращанському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 надбавку до її пенсії за період 10.02.2009 року по 19.02.2010 року.
У задоволенні іншої частини адміністративного позову позивачці відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі подано апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду встановленим обставинам на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку відповідача позивачка пропустила строк звернення до суду з позовом, крім того законодавством не враховано механізм проведення виплат державної соціальної допомоги «Дітям війни» передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому просили постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням та копією паспорта (а.с. 7, 9), та не заперечується відповідачем. Вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області.
Управлінням Пенсійного фонду України в Таращанському районі, починаючи з 01 січня 2006 року до 01 січня 2008 року, до пенсії, що виплачувалась ОСОБА_3, не нараховувалось 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 01 січня 2008 року обмежилось виплатою лише 10% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, про що свідчить відповідь відповідача від 17 червня 2009 року.
Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 01 січня 2008 року обмежилось виплатою лише 10% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, про що свідчить відповідь відповідача від 26 січня 2010 року.
Крім того, відповідно до листа управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі № 442/03 від 26 січня 2010 року ОСОБА_3 було відмовлено у перерахунку призначеної пенсії з урахуванням підвищення її розміру на всі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за оспорюванний позивачем період. (а.с. 12).
Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ухилення відповідача від збільшення розміру пенсії за віком, призначеної позивачці на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2007 року до 01 січня 2008 року, а також збільшення розміру цієї пенсії лише на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2008 року, не ґрунтуються на вимогах ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Колегія суддів вважає рішення суду законним обґрунтованим і прийнятим на підставі наданих сторонами та перевірених судом доказах.
Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено нарахування та виплата дітям війни надбавки до пенсії, а також Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни в ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в частині, що стосується зменшення розміру надбавки до їх пенсій з 30% до 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 серпня 2008 року № 10 – рп закони якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними.
Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням того, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а причинами пропущення строку звернення до адміністративного суду є те, що позивач дізнався про порушення його прав з позивачці стало відомо лише після отримання відповіді Управління ПФУ у Таращанському районі № 442/03 від 26 січня 2010 року, які суд першої інстанції обґрунтовано не визнав поважними, і на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України правомірно вважав за необхідне відмовити в частині вимог позивача за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 січня 2007 року по 09 лютого 2009 року, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду лише 10 лютого 2010 року, що підтверджується вхідним штампом на позовній заяві (а.с.1).
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 гривень, зі квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Крім того, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно - правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, наданими сторонами доказами правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, а тому рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 303,307,308,313 -315, ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі відхилити.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: