Справа № 22ц - 4247/2010 р. Головуючий в суді 1 інстанції Линник В.Я.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді ІІ інстанції Малород О. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Воробйової Н.С.
суддів: Малорода О.І., Матвієнко Ю.О..
при секретарі: Зінченко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Ірпіні Київської області про визнання дій посадових осіб УПФУ в м. Ірпіні Київської області незаконними і зобов’язати зробити перерахунок розміру пенсії інваліду 2-ї групи, потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС ,-
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2009 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", просила зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії згідно зі ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 10 березня 2009 року і на майбутнє.
Постановою суду вимоги задоволено частково.
Суд визнав незаконними дії управління Пенсійного фонду та зобов’язав відповідача зробити перерахунок та виплатити пенсію позивачці за період з 6 березня 2009 року по 25 травня 2009 року відповідно до ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне державне страхування». В решті позову відмовив.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивує вимоги тим, що суд невірно застосував вимоги ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне державне страхування» в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком. Вважає, що при визначенні мінімальної пенсії в даному випадку слід керуватись відповідною Постановою Кабінету Міністрів про встановлення розміру пенсії для інвалідів. Крім того суд не врахував, що виплата пенсії була проведена в межах асигнувань визначених Державним бюджетом.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України та ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегією суддів встановлено, що позивачка є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС, та перебуває на обліку в УПФУ у м. Ірпінь Київської області.
Ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державних пенсій; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів ІI групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІ групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 53 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно вищенаведених норм, колегія суддів вважає, що позивачка має право на отримання державної пенсії у розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії згідно ст. 50 цього Закону.
Наявність такого права у позивача є визначальною дня вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними є посилання відповідача на ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
Ст. 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищень пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України колегія ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відхилити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців .
Головуючий :
Судді :