21.05.21

22-ц/812/947/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року                                                    м. Миколаїв

                                                                                  справа № 490/9348/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       головуючого Тищук Н. О.,

       суддів Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В.,

       із секретарем Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 8 квітня 2021 року суддею Саламатіним О.В. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у справі за скаргою

ОСОБА_1

на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О.

Городиський Ю.М. зазначав, що Центральний районний суд м. Миколаєва своїм рішенням від 23 листопада 2009 року стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 146 447, 91 грн. кредитної заборгованості та 1 714, 47 грн. судового збору. У 2011 році судове рішення частково виконано, 36 693,88 грн. стягнуто в рахунок погашення заборгованості. У подальшому стягувач у виконавчому провадженні двічі змінювався та станом на час подання скарги на дії державного виконавця стягувачем є ТОВ «Глобал Спліт». Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 9 жовтня 2014 року  затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_1 , провадження у справі припинено, кредиторські вимоги боржника вважаються погашеними. Проте, 28 травня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. відкрив виконавче провадження № 56488419 на підставі того ж виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва, зазначивши суму заборгованості без урахування частково стягнутої. Пізніше приватний виконавець виніс постанови про арешт майна боржника та звернення стягнення.

Посилаючись на банкрутство ФОП ОСОБА_1 , внаслідок чого стягувач втратив право стягнення присуджених судом коштів, заявник просив зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. закінчити виконавче провадження та зняти накладені арешти. Також зазначав, що вказавши у постанові про відкриття виконавчого провадження суму боргу без урахування раніше стягнутої, приватний виконавець штучно збільшив винагороду за вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що кредитний договір, на виконання якого стягнуто кредитну заборгованість, укладався ОСОБА_1 як фізичною особою на задоволення своїх особистих потреб та потреб сім`ї у транспортному засобі, тому припинення ФОП ОСОБА_1 не позбавляє боржника обов`язку погашення кредитної заборгованості. Також суд вважав, що зазначення у постанові про відкриття провадження резолютивної частини судового рішення, не порушує прав боржника та не призводе до автоматичного стягнення з ОСОБА_1 суми винагороди приватного виконавця.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та задовольнити скаргу, посилаючись на ті ж обставини, якими обґрунтовував скаргу та на те, що боргові зобов`язання виникли саме за споживчим кредитом з придбання транспортного засобу, необхідного йому для ведення господарської діяльності – торгівлі овочами, фруктами, автомобільними деталями та приладдям.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі -Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ  виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що Центральний районний суд м. Миколаєва своїм рішенням від 23 листопада 2009 року стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 146 447, 91 грн. кредитної заборгованості та 1 714, 47 грн. судового збору (а.с. 34 том І).

18 лютого 2010 року видано виконавчий лист (а.с. 84-85 том І).

2 квітня 2010 року заступником начальника Заводського відділу ДВС ММУЮ Гавриленко В.В. винесено постанову ВП № 18582018 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-4-7875/2009 р. від 18 лютого 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 148 162,38 грн. (а.с. 122 том ІІ).

9 листопада 2011 року в рамках ВП № 18582018 відбувся аукціон з продажу майна ОСОБА_1 , за результатами якого, реалізовано транспортний засіб Suzuki, держ. номер НОМЕР_1 за ціною 42 667,30 грн. (а.с. 127 том ІІ).

       Згідно розпорядження начальника Заводського ВДВС ММУЮ (а.с. 128 том ІІ) грошові кошти у сумі 36 693,88 грн., які надійшли на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого листа, розподілені наступним чином:

       - кошти в сумі 32 445,74 грн. перераховано ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок погашення боргу та 500 грн. авансового внеску;

       - кошти в сумі 200,00 грн. як витрати на проведення виконавчих дій;

       - кошти в сумі 3 248,14 грн. на рахунок виконавчого збору;

       - кошти в сумі 300,00 грн. за проведення експертизи.

27 грудня 2011 року заступником начальника Заводського відділу ДВС ММУЮ Городецькою Ю.С. винесено постанову ВП № 18582018 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 50, п. 2 (відсутнє інше майно) ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», якою також припинено чинність арешту майна (а.с. 153-154 том ІІ).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2013 року стягувача АКІБ «УкрСиббанк» замінено на ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 61 том І).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 9 жовтня 2014 року  затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_1 , припинено його підприємницьку діяльність, провадження у справі припинено, визнані грошові вимоги кредитора вважаються погашеними (а.с. 129-132 том ІІ).

28 травня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. відкрито виконавче провадження № 56488419. У постанові зазначено, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом № 2-4-7875/2009 від 18 лютого 2010 року, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк», якого замінено на ПАТ «Дельта Банк», 146 447, 91 грн. за кредитним договором та 1 714, 47 грн. судових витрат. Також постановою з боржника стягуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі не більше 10 % від суми, що підлягає стягненню (а.с. 134 том І).

14 грудня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. виніс постанови про арешт майна та коштів боржника, та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в межах загальної суми боргу – 162 978, 62 грн. (а.с. 145, 146, 150 том І).

27 грудня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва замінив стягувача ТОВ «Дельта Банк» на ТОВ «Глобал Спліт» (а.с. 114 том І).

11 січня 2019 року приватним виконавцем Куліченком Д.О. винесено постанову про арешт майна боржника, а саме - корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Помона ЮГ». Загальну суму боргу також зазначено у розмірі 162 978, 62 грн. (а.с. 161 том І).

Частина перша статті 1 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами статті 26 1 Закону № 1404-VІІІ  визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Водночас, відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1404-VІІІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі - Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

У частині другій статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження завищеної суми основної винагороди приватного виконавця, не може бути підставою для скасування цієї постанови, оскільки у зв`язку з відсутністю реального виконання є передчасним. За такого, висновки суду першої інстанції щодо цієї обставини є обґрунтованими.

Крім цього, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції апелянт посилається на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 9 жовтня 2014 року, якою припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом. Суб`єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо), а також фізичні особи - підприємці за грошовими зобов`язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов`язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов`язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вважаються погашеними грошові зобов`язання ФОП ОСОБА_1 .

Оскільки боргові зобов`язання ОСОБА_1 виникли з договору про споживче кредитування від 14 червня 2007 року, з одночасною передачею в заставу транспортного засобу, то є підстави вважати, що вказаний договір укладався ОСОБА_1 для його особистих потреб. Вказане ОСОБА_1 підтвердив у судовому засіданні та це відповідає пункту 1.4 договору, в якому чітко зазначено, що кредит надано позичальнику для його особистих потреб, а саме: на придбання автомобіля (а.с. 5-11 том І).

Отже посилання в апеляційній скарзі на те, що автомобіль було придбано для здійснення підприємницької діяльності судом сприймається критично, у тому числі у зв`язку з недоведеністю цього факту.

Таким чином, оскільки заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 146447 грн. 91 коп та 1714 грн. 47 коп судових витрат залишається не виконаним в повному обсязі, приватний виконавець Куліченко О.О. діяв в межах своїх повноважень, а права ОСОБА_1 не порушені.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, так як ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня  прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення.

Головуючий                                        Н.О.Тищук

Судді:                                                Т.Б.Кушнірова

       І.В.Лівінський                

---------------------------------

Повну постанову складено 21 травня 2021 року