АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Сєвєрова Є.С.
при секретарі Холод В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Громадського об’єднання громадян «Івушка» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2009 року по справі за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної адміністрації до ОСОБА_1, треті особи – Білгород-Дністровський державний аграрний технікум, громадське об’єднання громадян «Івушка», про зобов’язання знести самочинно споруджену будівлю на базі відпочинку на ОСОБА_2 та повернення землі, -
встановила:
Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної адміністрації звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про зобов’язання знесення самочинно спорудженої будівлі на б/в «Івушка» на ОСОБА_2 та повернення до земель запасу Білгород-Дністровського району земельної ділянки, що знаходиться під будинком ОСОБА_1
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2009 року, ухваленому у заочному порядку, позов Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної адміністрації був задоволений. Зобов’язано ОСОБА_1 знести самочинно споруджену будівлю на території бази відпочинку «Івушка» на ОСОБА_2. Зобов’язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, яка розташована на території бази відпочинку «Івушка» на ОСОБА_2, яка належить до земель запасу Білгород-Дністровського району.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Громадське об’єднання громадян «Івушка» подало апеляційну скаргу в якій ставить питання про його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Громадського об’єднання громадян «Івушка» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і _________________________
Головуючий по першій інстанції – Толкаченко О.О. Справа№22ц-4262/09 Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія – 6
всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності,
тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які
правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) слід позов задовольнити або відмовити в позові; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво ОСОБА_1 дачного будинку на земельній ділянці на території бази відпочинку «Івушка» на ОСОБА_2 порушує інтереси територіальної громади, тому зазначений об’єкт підлягає зносу в порядку ч.4 ст. 376 ЦК України, а земельна ділянка поверненню до земель запасу Білгород-Дністровського районну Одеської області.
Проте, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, з яким судова колегія погодитись не може, оскільки він зроблений без всебічного та повного розгляду справи і не ґрунтується на матеріалах справи.
Згідно вимог ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 року, зі змінами та доповненнями, при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються, зокрема землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України.
Заступник прокурора, звертаючись до суду в інтересах держави та вимагаючи повернення земельної ділянки до земель запасу, не надав доказів статусу земельної ділянки та належності її до земель запасу, відомостей щодо проведення розмежування земель відповідно до зазначеного Закону. У зв’язку з відсутністю зазначених відомостей, суд першої інстанції не перевірив правомірність звернення заступника прокурора до суду з відповідним позовом.
Згідно зі ст.1 Закону України, «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 року, розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.
В порядку п.12 Перехідних положень ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції належним чином не встановив та не притягнув до участі у справі орган до повноважень якого належить розпорядження земельною ділянкою, яку позивач просив повернути до земель запасу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, прокурор заявляв вимоги щодо повернення до земель запасу Білгород-Дністровського району земельну ділянку, що знаходиться під будинком ОСОБА_1 На протязі слухання справи заяви про уточнення заявлених позовних вимог не подавав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В порушення зазначеної норми закону, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, зобов’язав ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, яка розташована на території бази відпочинку «Івушка» на ОСОБА_2, тобто розглянув вимогу яка не заявлялась позивачем.
Крім того, в рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2009 року є посилання на рішення Білгород-Дністровської районної ради від 15.03.1968 року про передачу земельної ділянки сільськогосподарському технікуму із земель запасу районну та на договір оренди укладений 21.04.2000 року між Білгород-Дністровською районною радою та Білгород-Дністровським сільськогосподарським технікумом агропромислового комплексу України, які не можуть бути покладені в основу рішення, у зв’язку з відсутності вказаних документів в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Матеріали справи не містять відомостей про те коли та ким збудований дачний будиночок, де він розташований та який статус має. Крім того, зобов’язуючи ОСОБА_1 знести самочинну споруджену будівлю на території бази відпочинку «Івушка» на ОСОБА_2, суд першої інстанції належним чином не перевірив чи підпадає збудована споруда під поняття нерухомого майна, чи наявні підстави для застосування до неї наслідків самочинного будівництва передбачених ст. 376 ЦК України.
З урахуванням наведеного, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2009 року підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав передбачених п.п.3,4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, правильно визначити процесуальний статус сторін, правильно визначити статус землі та притягнути до участі у справі орган до повноважень якого входить розпорядження спірною земельною ділянкою, роз’яснити сторонам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяти всебічному, повному з’ясуванню обставин справи, уточнити позовні вимоги та розглянути їх з викликом осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ст.ст. 74-76 ЦПК України, та ухвалити рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального закону.
Керуючись ч.1 п. 5 ст. 307, ч.1 п.п.4,5 ст.311, ст.ст. 314-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
у хвалила :
Апеляційну скаргу Громадського об’єднання громадян «Івушка» - задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2009 року – скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
. Сєвєрова Є.С.