ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2826/20 Номер провадження 22-ц/814/1332/21Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

Секретар - Яковенко В.С.

За участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адв. ОСОБА_2

представника відповідача-адв. ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2021 року (повний текст складено 05.03.2021 року)

та за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 квітня 2021 року (повний текст складено 13.04.2021 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та супроводу батька.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 , посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням суду 01.04.2019 року. Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання яких судовим рішенням визначено з нею.

Вказує, що позивач матеріально утримує та піклується про здоров`я дітей, їх навчання, фізичний, духовний та моральний розвиток. Відтак, з метою всебічного розвитку та покращення якості освіти дітей нею заплановано тимчасовий виїзд за межі України, а саме до Республіки Польща, в м. Гданськ з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, для чого дітям були виготовлені паспорти громадян України для виїзду за кордон.

Зазначає, що навчання дітей у 2020/2021 навчальному році буде проходити у початковій школі №89 ім.Тадеуша Мазовецького в м. Гданську Республіки Польща, що підтверджено письмовими доказами. Для забезпечення належних умов проживання у м. Гданськ її майбутнім чоловіком, ОСОБА_6 , було укладено договір оренди житла у м. Гданськ та внесені орендні платежі.

З метою оволодіння польською мовою влна і діти пройшли навчання, та, з метою отримання постійного доходу для належного виховання та утримання дітей у Республіці Польща вона уклала договір про працевлаштування офісним працівником у ТОВ «Тілт» у м. Гданську. Проте, відповідач ігнорує її пропозиції та не надає згоди на тимчасовий виїзд дітей за кордон, при цьому жодних вагомих аргументів не наводить.

Вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на виїзд дітей за кордон у супроводі матері призводить до порушення їхніх прав, зокрема, щодо реалізації дітьми права на всебічний розвиток та навчання, не забезпечує найкращі інтереси дітей та свідчить про зловживання відповідачем своїми батьківськими правами.

З урахуванням наведеного прохала надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України без дозволу (згоди) та супроводу батька, ОСОБА_4 до Республіки Польща, в м. Гданськ з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дозволом ОСОБА_1 без згоди батька дітей, ОСОБА_4 , оформлювати документи для тимчасового виїзду та/або супроводу неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 за межі України; вирішити питання судових витрат.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та супроводу батька, відмовлено (а.с.8-14).

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 квітня 2021 року, стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 12000,00 гривень (а.с.102-106).

Вказане рішення районного суду від 26.02.2021 року оскаржила позивач, яка у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, був позбавлений дискреційних повноважень для надання правової оцінки питанню відповідності класам освіти дітей в Україні та Польщі, враховуючи відповідний лист зі ОСОБА_7 в м. Гданську за відсутності спростувань його дійсності, мав взяти його до уваги як такий, що доводить неспростовний факт влаштування дітей до відповідного учбового закладу.

Вказує, що малолітні діти сторін по справі, які були допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції, вказали, що бажають поїхати на навчання до Польщі, а з батьком вони не спілкуються, оскільки той їх ображає. Відтак, висновок суду стосовно того, що такий виїзд дітей за кордон позбавить їх права на спілкування з батьком, вважає безпідставним.

Також, вважає помилковим висновок суду стосовно того, що позов до задоволення не підлягає за сплином часу, оскільки саме місцевий суд створив своїми діями дійсне очікування від сторони позивача того, що строк розгляду справи не може вплинути на результат розгляду спору.

Зазначає, що відповідач, внаслідок особистих неприязних стосунків до позивача, намагається збагатитися за її користь, заявивши вимоги про стягнення на свою користь 38400,00грн витрат на правничу допомогу, що призведе до негативних наслідків для фінансового благополуччя дітей.

Також, відповідач у справі не погодився з додатковим рішенням місцевого суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаюсь на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 28200,00грн., судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач у справі не скористалась своїм правом на заперечення проти попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат в сумі 10000,00грн.

Вважає, що місцевий суд, встановивши доведеність понесених судових витрат (правничої допомоги АБ Близнюка), мав би, зважаючи на встановлений між сторонами ОСОБА_4 та АБ Близнюка фіксований розмір гонорару адвоката, задовольнити стягнення витрат в сумі 17000,00грн у повному обсязі.

Зауважує, що, оскільки сторона позивача не заявляла клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, понесену відповідачем внаслідок їх неспівмірності, то і підстав для вчинення таких дій у суду першої інстанції не було.

Вважає, що, враховуючи обсяг наданої правничої допомоги, її розмір в сумі 28200,00грн, є обґрунтованим.

У судовому засіданніпозивач та її представник свою апеляційну скаргу підтримали, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечували.

Представник відповідача доводи, наведені в своїй апеляційній скарзі, підтримав, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 , з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно Актового запису №1225 в Книзі реєстрації шлюбів ЦВРАЦС Кременчуцького МУЮ, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 одружились 23.12.2006 року, прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 », « ОСОБА_9 » (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.12.2006 року, т.1, а.с.7).

Згідно актового запису №876 від 22.08.2007 року, складеного Автозаводським ВДРАЦС РС Кременчуцького МУЮ, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 (повторне Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18.07.2020 року, т.1, а.с.17).

Згідно актового запису №572 від 07.06.2013 року, складеного Автозаводським ВДРАЦС РС Кременчуцького МУЮ у Полтавській області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 (повторне Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 07.06.2013 року, т.1, а.с.18).

Судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.05.2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісячно, починаючи з 19 березня 2018 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття; вирішено питання судового збору (т.1, а.с.68).

За вказаним виконавчим листом, 21.05.2018 року, головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56432743 (т.1, а.с.69).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.04.2019р., що набрало законної сили 02.05.2019р., позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, задоволено.

Шлюб, зареєстрований ЦВРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , актовий запис №1225, розірвано.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишено « ОСОБА_9 ».

Місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дітей, визначення режиму спілкування з дітьми, відмовлено (т.1, а.с.8-10).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_5 » від 16.10.2020 року №1591 визначено відповідний графік участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми сторін по справі (т.1, а.с.89-90).

Також, місцевим судом установлено, що 24.07.2020 року та 07.08.2020 року позивач ОСОБА_1 зверталася до відповідача з Пропозиціями про намір тимчасового виїзду дітей за кордон, до Республіки Польща, з метою їх всебічного розвитку та навчання на строк з 15.08.2020р. до 15.08.2021р. та на строк з 01.01.2021р. до 31.12.2021р., а також з пропозицією прибути до нотаріуса для надання нотаріально посвідченої згоди на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща (а.с.23-25).

Установлено, що вказані пропозиції відповідач залишив без відповіді, що стало причиною для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Окрім того, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.02.2021 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та прийняття участі у їх вихованні, задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_4 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : - кожної суботи з 10 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. неділі шляхом перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) з правом відвідування дітьми в зазначені часи культурно - масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - кожного вівторка та четверга з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (без присутності матері), правом відвідування дітьми в зазначені часи культурно - масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - у дні народження дітей безперешкодно відвідувати дітей батьком протягом усієї доби, з правом відвідування в зазначені часи культурно - масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - ІНФОРМАЦІЯ_5 (день народження батька) з 16-30 год. до 20-00 год., якщо припадає на будній день та з 10-00 год. до 19-00 год., якщо припадає на вихідний день, з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - під час перебування у відрядженні матері та її відпочинку за кордоном, у разі, якщо діти не відпочивають разом з матір`ю, шляхом перебування дітей за місцем проживання батька з правом відвідування дітьми в зазначені часи культурно - масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів, з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я; - необмежене спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми; - безперешкодно відвідувати дітей батьком під час хвороби дітей, під час проведення будь - яких шкільних/навчальних та позашкільних заходів, гуртків та спортивних секцій, які проводяться за участю дітей або для забезпечення їх інтересів; - у літній період з 01 червня по 31 серпня кожного року тривалістю 14 календарних днів для спільного відпочинку окремо з кожною дитиною або одночасно з обома дітьми, з урахуванням режиму дня дітей та стану їх здоров`я без присутності матері.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині визначення порядку спілкування з дітьми інших осіб та зобов`язання відповідача ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, відмовлено (т.1, а.с.230).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив із того, що суду не надано письмових доказів відповідності навчальної програми початкової школи №89 ім.Тадеуша Мазовецького в м. Гданську Республіки Польща, українській школі, яку відвідують діти, не вказано початку та кінця навчального року у початковій школі №89 ім.Тадеуша Мазовецького в м. Гданську.

Окрім того, зазначалось, що позивачем не обґрунтовано того, що надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України без дозволу (згоди) та супроводу батька неповнолітніх дітей з метою навчання буде відповідати їх інтересам, оскільки зміна навчального закладу в кінці навчального року не буде сприяти якнайкращим інтересам дітей. При цьому, вимога про виїзд дітей з метою навчання на період з 01.01.2021 року до 31.12.2021року втратила свою актуальність.

Також, вказувалось, що у неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 оформлені паспорти громадян України для виїзду за кордон, строк дії яких не минув, а тому підстав для задоволення вимоги про надання дозволу на оформлення проїзних документів неповнолітніх дітей без згоди батька немає.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 12000,00грн , місцевий суд виходив із того, що саме такий розмір стягнення є співмірним позовним вимогам та складності справи.

Проте, такі висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини за вимогами статті 157 СК України вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини третьої статті 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Згідно статті 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», пунктів 16, 18 «Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» самостійний виїзд за кордон дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, здійснюється за нотаріально засвідченою згодою батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим із батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 має намір щодо тимчасового виїзду неповнолітніх дітей сторін по справі за кордон на строк з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з метою навчання дітей та сприяння їх всебічному розвитку.

При цьому, на підтвердження того, що діти сторін по справі будуть влаштовані до навчального закладу, позивачем надано довідку №26/2019/20 від 06/07/2020 року, видану початковою школою №89 ім.Тадеуша Мазовецького в м. Гданську Республіки Польща, де зазначено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будуть влаштовані до 1 та 7 класів відповідно, вказаної початкової школи (т.1, а.с.26-27).

Також позивачем надано свідоцтво про доручення виконання робіт іноземцю на період з 17.08.2020 року по 14.11.2020 року та на період з 17.01.2021 року по 14.06.2021 року, що підтверджує факт отримання позивачем доходу та, відповідно, можливості утримувати дітей (т.1, а.с.33-35).

Згідно договору оренди житлового приміщення в м. Гданськ від 01.06.2020 року, ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_14 та ОСОБА_13 мають право проживання в орендованому ОСОБА_15 житловому приміщенні (т.1, а.с.28-32).

Вказані вище документи складені польською мовою та перекладені на українську мову перекладачем ОСОБА_16 , підпис якого посвідчений начальником відділу перекладів ТОВ «Бюро перекладів «Діалект».

Достовірність поданих письмових доказів судом апеляційної інстанції під сумнів не ставиться, з урахуванням наступного.

Згідно ч.8 ст. 95 ЦПК іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.13 Закону «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Україна є учасником договору з Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано постановою ВР від 04.02.1994, що скасовує вимогу додаткового засвідчення чи легалізації офіційних документів. Вказаний Договір гарантує правовий захист громадян Договірних сторін, регулює порядок надання допомоги та порядок зносин між органами юстиції.

В силу ст. 15 цього Договору документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Частиною 2 ст.5 цього Договору передбачено випадок, що якщо стосовно положень цього Договору вимагається додати до документів, що пересилаються, їх переклад на мову іншої Договірної Сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем, підпис якого має бути офіційно посвідчений, або присяжним перекладачем однієї з Договірних Сторін.

Статтею 79 Закону «Про нотаріат» передбачено право нотаріуса засвідчити вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, або якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Разом з цим Цивільним процесуальним кодексом України передбачена обов`язкова вимога саме нотаріального посвідчення перекладу тільки документів усиновлювачів, які є громадянами інших держав, з якими є відповідні договори.

Як установлено та знайшло підтвердження матеріалами справи, судом першої інстанції оглядалися оригінали вказаних документів та оригінали перекладу.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Бюро перекладів «Діалект» є надання послуг з перекладу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, оскільки стороною відповідача не спростовано вірності перекладу документів, наданих позивачем, будь-яких клопотань з цього приводу сторони не заявляли, то відповідні документи, складені польською мовою, з урахуванням їх перекладу, суд вважає такими, що є допустимими та достовірними доказами, яки прийняті до уваги при розгляді даної справи.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при виїзді дітей за кордон до м. Гданська Республіки Польща, неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_5 будуть забезпечені належні умови для проживання та навчання, з урахуванням їх влаштування на навчання до відповідної шкоди, з проживанням у належній квартирі та при умові працевлаштування їх матері - позивача у справі, що забезпечить належний матеріальний стан сімї. Окрім того, відвідування інших країн сприяє духовному розвитку та розвитку світогляду дітей.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) зроблено висновок, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання, та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 507/306/17 (провадження № 61-34090св18).

Так, згідно наданих у судовому засіданні в місцевому суді в присутності психолога та без присутності батьків неповнолітніх пояснень, неповнолітній ОСОБА_14 вказував, що він дійсно бажає поїхати за кордон на навчання, з цією метою вивчав польську мову. Окрім цього він відвідує комп`ютерний гурток, бо у майбутньому хоче стати програмістом. У нього гарні відносини з мамою та з її майбутнім чоловіком, з яким він часто спілкується, консультується у нього, якщо йому щось незрозуміло з домашнім завданням, вони разом проживали деякий час, їздили разом на море. З татом відносини погані, оскільки він не тримає слово, що його засмучує. Спочатку тато обіцяв надати дозвіл на його виїзд за кордон, але обіцянок не виконав. Вони майже не спілкуються після конфлікту, тато телефонував приблизно два рази, зустрічаються вони рідко. Він розуміє, що у разі надання дозволу на виїзд за кордон, він довго не побачить своїх друзів, але вони будуть спілкуватися за допомогою комп`ютера та телефону. До іншої країни мама хоче переїхати, щоб покращити їхні умови проживання та отримати кращу освіту.

Також, неповнолітня ОСОБА_13 суду пояснила, що в неї гарні відносини і з мамою, і з татом. Вона бажає поїхати в іншу країну та навчатися в іншій школі, щоб завести нових друзів. Зі своїми друзями вона не жалкує розлучатися, оскільки буде спілкуватися з ними по вайберу. З татом вона зустрічається часто, вони разом гуляють.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження №14-244цс18) дійшла висновку про те, що дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон дитини у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання, за відсутності другого з батьків може бути наданий на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Так, матеріалами справи установлено, що діти сторін по справі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 проживають з матір`ю - позивачем у справі, проти чого відповідач не заперечує.

При цьому, матеріалами справи достеменно установлено, що надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дитей - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з матір`ю за межі України до Польської Республіки без дозволу (згоди) батька дитей із зазначенням певного періоду - з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно, з визначенням місця їх перебування - Республіка Польща, в м. Гданськ, з визначенням місця їх фактичного конкретного проживання та навчаннявідповідатиме найкращим інтересам дітей, оскільки сприятиме їх розвитку та, як убачається з наданих дітьми пояснень, відповідатиме їх бажанню.

При цьому, колегія суддів зауважує, що місцевий суд, надаючи оцінку відповідності класам освіти дітей в Україні та Польщі, вийшов за межі предмету позову, оскільки наданий позивачем лист (довідку) №26/2019/20 від 06/07/2020 року, видану початковою школою №89 ім.Тадеуша Мазовецького в м. Гданську Республіки Польща, де зазначено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будуть влаштовані до 1 та 7 класів відповідно, вказаної початкової школи (т.1, а.с.26-27), є належним доказом щодо надання дітям освітніх послуг при тимчасовому переїзді.

Окрім того, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача, які були прийняті до уваги місцевим судом, стосовно того, що тривалий період перебування неповнолітніх дітей за межами України не сприятиме близькому спілкуванню дітей із батьком, оскільки у вказаній категорії справ визначальним фактором для правильного вирішення спору є саме визначення найкращих інтересів дитини (дітей), чим у даному випадку є задоволення позовних вимог, оскільки це сприятиме належному розвитку, навчанню, проживанню дітей, та відповідатимеї їх бажанням.

Окрім того, слід зазначити, що, відповідно до частини другої статті 10 Конвенції дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. 3 цією метою і відповідно до зобов`язання Держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров`я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.

Відтак, враховуючи можливість будь-якої особи залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну та факт того, що Україна та Республіка Польща є сусідніми країнами, відповідч має належний дохід, то за наявності на те реального бажання на побачення з дітьми, відповідні зустрічі батька з дітьми можливо проводити і з урахуванням переїзду дітей сторін по справі разом з їх матірю до Республіки Польща.

Щодо вимог про надання дозволу оформлювати документи для тимчасового виїзду та/або супроводу неповнолітніх ОСОБА_12 , ОСОБА_5 за межі України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Особа, яка досягла шістнадцяти років, відповідно до частини третьої статті 313 ЦК України має право на вільний самостійний виїзд за межі України, а до досягнення шістнадцяти років має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право на виїзд з України та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.

Відповідно до частини другої пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (у редакції постанови Кабінету Міністрів Українивід 16 листопада 2016 року №1001, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

У разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців).

У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.

Отже, встановивши те, що ОСОБА_1 має намір оформити проїзні документи своїм малолітнім дітям для виїзду за кордон України, а їх батько ОСОБА_4 , який мешкає окремо від них, не надає відповідного дозволу та ураховуючи те, що у разі оформлення проїзних документів для виїзду за кордон у закордонній установі тим із батьків, з ким проживає дитина, необхідна письмова згода другого з батьків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог щодо надання відповідного дозволу без згоди батька.

Висновок місцевого суду про безпідставність вказаної вимоги за наявності у дітей відповідних паспортів, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі документи не можна вважати єдиними, що необхідні для здійснення вказаної поїздки.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального закону, то рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів вважає слушними та такими, що заслуговують на увагу.

При цьому, оскільки даною постановою, рішення місцевого суду від 26.02.2021 року скасовано, то і додатке рішення суду, яке таке, що є предметом апеляційного перегляду, підлягає скасуванню, з новим вирішенням питання про розподіл судових витрат сторін по справі.

Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з вищевикладеного, вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому з відповідача на її користь необхідно стягнути840,80 грн судового збору, спаченого за подачу позову та 1261,30грн - за подачу апеляційної скарги, а всього - 2102,1 грн.

При цьому, у звязку з задоволенням позову, компенсація судових витрат відповідача у зв`язку з наданням йому правової допомоги не здійснюється.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.

РішенняКрюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2021 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та супроводу батька, - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України без дозволу (згоди) та супроводу батька, ОСОБА_4 до Республіки Польща, в м. Гданськ з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно малолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дозволом ОСОБА_1 без згоди батька дітей, ОСОБА_4 , оформлювати документи для тимчасового виїзду та/або супроводу неповнолітніх ОСОБА_12 , ОСОБА_5 за межі України.

Додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 квітня 2021 року, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2102,1 (дві тисячі сто дві гривні 10 коп) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак

Повний текст постанови виготовлено 21.05.2021 року.