АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-5338/09 Категорія ЦП: 25
Головуючий у першій інстанції – Таваркіладзе О.М.
Доповідач – Суворов В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
2009 року листопада місяця 25 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого – Суворова В.О.
суддів – Градовського Ю.М.
– Артеменко І.А.
при секретарі – Пащенко Т.П.
за участю: ОСОБА_3, в її інтересах адвоката – ОСОБА_4, представника АКІБ "УкрСиббанк" – Мхатварі Т.Л., представника ЗАТ "СК "Український страховий альянс" – Калініченко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", третя особа: закрите акціонерне товариство "Страхова компанія Український страховий Альянс" про захист прав споживача та дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору і договору страхування, через невиконання договірних зобов’язань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя та за зустрічним позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
15 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до АКІБ "УкрСиббанк" третя особа: ЗАТ "Страхова компанія Український страховий Альянс" про захист прав споживача та дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору і договору страхування, через невиконання договірних зобов’язань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя, вказуючи, що 22 грудня 2006 року вона уклала договір №11104036000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 410 000 швейцарських франків, але вона не отримала кредитні кошти, а отримала кошти з власного рахунку під видом кредитних . АКІБ "УкрСиббанк", зловживаючи правом кредитора, стягує з її поточного рахунку комісійні за непередбачені договором послуги щодо продажу іноземної валюти, яку позивачка мала отримати у вигляді кредиту , а також на власний розсуд розпоряджається особистим рахунком позивачки, не зазначеним в договорі страхування, як для зарахування кредитних коштів . Крім того , відповідач з одного боку сповіщає її про отримання 410 000 швейцарських франків, а з іншого боку про їх продаж на МВРУ і видачу гривневого кредиту та підтверджує невірність рахунку, вказаного у кредитному договорі.
Представник АКІБ "УкрСиббанк" позов не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 383 375,20 швейцарських франків, що становило за курсом НБУ на час подання позовної заяви 1 896 917, 88 грн.
Рішенням суду від 19 серпня 2009 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_9 до АКІБ "УкрСиббанк", третя особа ЗАТ "Страхова компанія Український страховий Альянс" про захист прав споживача та дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору і договору страхування, через невиконання договірних зобов’язань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя - відмовлено.
Зустрічну позовну заяву АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11104036000 від 22 грудня 2006 року в розмірі 383375,20 швейцарських франків, що в еквіваленті відповідно курсу НБУ складає 2783303 грн. 90 коп. із розрахунку 7,26 грн. за 1 швейцарський франк та судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання зустрічного позову в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього стягнуто 2785033 грн. 90 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставиться питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судовою колегією встановлено, що відповідно до договору про надання споживчого кредиту № 1104036000 від 22.12.2006 року АКІБ "УкрСиббанк" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 410 000 швейцарських франків на споживчі цілі на строк до 22 грудня 2016 року. Вказані гроші були перераховані на рахунок НОМЕР_1 Надалі кредитні кошти в сумі 410 000 швейцарських франків на підставі заяви ОСОБА_3 про продаж іноземної валюти № 1 від 25 грудня 2006 року були направлені на продаж на міжбанківській валютний ринок (МВР) і отримані від продажу кошти в українській гривні були зараховані на поточний рахунок № НОМЕР_2
27 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримала гривню, що була отримана від продажу швейцарських франків в сумі 1 644 903,60 грн. на підставі її заяви № 30 від 27 грудня 2006 року. Відповідно до положень зазначеного кредитного договору ОСОБА_3 зобов’язалася повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені строки. В забезпечення виконання зобов’язань за даним договором 22 грудня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідачка передала у іпотеку приватний будинок за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м "Чорноморка", вул. Проектована 1/18. Договір посвідчений того ж дня державним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 за реєстровим № 3362.
Відповідно до п. 2.2 договору про надання споживчого кредиту, кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з п. 4.1. Кредитного договору позичальник зобов’язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни. Терміни сплати кредиту та процентів встановлені п.1.2. п.1.3. Кредитного договору та графіком погашення кредиту, згідно з якими ОСОБА_3 зобов’язалася кожного місяця сплачувати встановлені вказаним графіком суми по погашенню кредиту. Однак зазначенні зобов’язання ОСОБА_3 не дотримуються, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до п.п. 5.5, 9.1, 11.1 Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за даним договором, банк має право визнати термін дострокового повернення кредиту таким, що настав. При цьому кредит вважається обов’язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі.
29 січня 2008 року ОСОБА_3 було направлено рекомендованою кореспонденцією зі зворотним повідомленням письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту у повному обсязі у 31-ти денний строк. Однак у встановлений термін заборгованість за кредитом ОСОБА_3 погашена не була. Пунктом 8.2 Кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови даного договору, свої права і обов’язки за даним договором і погоджується з ними. Через невиконання відповідачкою своїх зобов’язань загальний розмір заборгованості перед позивачем станом на 11 березня 2008 року складав 383 375,20 швейцарських франків, що за курсом НБУ становило 1 896 917,88 грн.
ОСОБА_3 отримувала кредит і частково його гасила, однак потім стала стверджувати, що вона отримала свої кошти зі свого рахунку і ніякого кредиту не отримувала, хоча жодного документа про належність їй отриманих коштів не надала.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов АКІБ "УкрСиббанк" суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивачки ОСОБА_3 не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи та обставинам, що досліджені в судовому засіданні. І навпаки, зустрічний позов АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 підлягає задоволенню, як такий, що оснований на Законі і підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи ОСОБА_3 про те, що АКІБ "УкрСиббанк" зловживаючи правом кредитора на власний розсуд розпоряджається особистим рахунком позивачки (26209062963101), не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи та обставинам, що досліджені в судовому засіданні. ОСОБА_3 не надано доказів про те, що вона внесла готівкою або шляхом безготівкового перерахування 1 644 903 грн. 60 коп. на рахунок НОМЕР_2 Суд першої інстанції вважає необґрунтованими пояснення ОСОБА_3 про те, що з її рахунку викрали гроші шляхом надання їх позивачці під видом кредитних, оскільки дані заяви не знайшли свого підтвердження і спростовані матеріалами справи і поясненнями відповідача, третьої особи та спеціаліста.
Довід апеляційної скарги про те, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України не заслуговує на увагу, з наступних підстав.
Звертаючись первісно до суду з позовом ОСОБА_3 ставила питання про дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року та іпотечного договору від 22 грудня 2006 року і договору страхування від 27 грудня 2006 року. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка вказала, що відповідно до кредитного договору вона не отримала кошти, відповідач незаконно з поточного рахунку стягує кошти, що належать їй, та розпоряджається її особистим поточним рахунком. В резолютивній частині позову ОСОБА_3 просила захистити її права як споживача шляхом припинення договірних правовідносин, а саме – достроково розірвати дії договорів на підставі ст.ст. 13,16, 629, 1054, 1068 ЦК України. Але позивачка не послалася на конкретну норму закону, яка регулює розірвання договірних відносин.
19 серпня 2009 року у ході судового засідання ОСОБА_3 подала доповнення до позову. Відповідно до доповнень до позову ОСОБА_3 просила захистити її права як споживача шляхом визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту.
Як убачається з позовних вимог в позові та доповнення до нього ОСОБА_3 звертається до суду з позовом в відповідності до Закону України "Про захист прав споживачів". На думку судової колегії даний закон не розповсюджується на правовідношення, що виникли між сторонами, так як позивачка не виступає в даному випадку, як споживач, а є стороною у договорі. Таким чином, між сторонами існують правовідношення, що витікають з договорів. По-друге, позивачка в позові, доповненні до нього та в судовому засіданні звернулася тільки до закону "Про захист прав споживачів". Як було вже зазначено вище, вказаний закон не регулює правовідношення що існують між сторонами. Тому суд розглянувши вимоги вірно відмовив в задоволенні позову. По-трете звертаючись до суду першої інстанції з доповненнями до позову ОСОБА_3 підставою для визнання недійсним договору зазначила ті ж підстави, що і в первісному позові, які були розглянуті судом першої інстанції. При розгляді справи суд першої інстанції вірно встановив, що вказані підстави, а саме, що позивачка взагалі не отримувала кошти по кредиту, не знайшли свого підтвердження. Тому, не зважаючи на вказані доповнення, суд розглянув вимоги позивачки та вірно відмовив їй у позові.
Судова колегія не приймає до уваги висновки експертних досліджень, відповідно до яких на банківських документах, які підписані від імені позивачки, підпис виконаний іншою особою, оскільки вказані документи не стосуються питання підписання кредитного договору та отримання по ньому коштів.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
Ю.М. Градовський
І.А. Артеменко