АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4147/09 Головуючий у першій інстанції: Сопільняк О.М
Категорія ЦП: 48 Доповідач Ступаков О. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі – Трачовій О.Д.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини в зв’язку з навчанням за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 26 березня 2007 року,
встановила:
20.09.2006 року ОСОБА_2 звернулась до Кодимського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат (аліментів) на навчання сина ОСОБА_4, 1988 року народження у розмірі 1/4 частини місячного доходу відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач проживає в республіці Башкортостан, Російської Федерації. В даний час син навчається на 1 курсі Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини університету «Україна», закінчує навчання 31 серпня 2010 року. Відповідач працевлаштований, працює в Нефтекамському управлінні бурових робіт р.Башкортостан, отримує стабільну заробітну плату, тому має можливість матеріально допомагати дитині у навчанні, проте не робить цього.
ОСОБА_3 який був допитаним Нефтєкамським міським судом р.Башкортостан в якості відповідача в ході виконання судового доручення позов ОСОБА_2 не визнав, зазначивши про свої сумніви щодо справжності наданих позивачкою документів про навчання дитини, крім цього, справно сплачував аліменти до досягнення сином 18 років, в даний час має на утриманні неповнолітню дитину від іншого шлюбу - доньку ОСОБА_1, 1989 року народження, яка навчається в Самарському металургійному технікумі, крім цього, утримує матір похилого віку, тому сплачувати аліменти на утримання сина не має змоги.
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 26 березня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, р.Башкортостан Російської Федерації на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_2 аліменти на навчання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 без урахування часу на канікули у розмірі 1/5 частини місячного заробітку (доходу) відповідача на період до закінчення дитиною навчання у Миколаївському міжрегіональному інституті розвитку людини університету «Україна», але не більше як до досягнення ним 23-річного віку. Аліменти стягнуті з 20 березня 2006 року.
Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 21 липня 2009 року виправлена описка в рішенні Кодимського районного суду Одеської області від 26 березня 2007 року в частині уточнення дати з якої проводити стягнення аліментів з зазначенням, що стягнення аліментів проводити з 20 вересня 2006 року.
Не погодившись з рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 26 березня 2007 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що правові відносини щодо утримання батьками своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, регулюються нормами ст.ст. 199 та 200 СК України.
Згідно ст. 199 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23-х років, за умови, що вони (батьки) можуть надавати таку допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має сама дитина, або той з батьків, з ким ця дитина проживає.
ОСОБА_4 є сином відповідача і навчається на першому курсі Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини університету «Україна», що підтверджується належно оформленою оригінальною довідкою вказаного навчального закладу №76 від 06 вересня 2006 року, яка містить всі необхідні реквізити (підпис ректора, печатку), тому сумніви відповідача щодо її справжності є безпідставними. Строк закінчення навчання - 31 серпня 2010 року.
В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року зазначено про обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання, після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), який (обов'язок) настає за обов'язкової сукупності трьох юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років і продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідач будучи зобов'язаним утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання, від виконання свого обов'язку ухиляється, матеріальної допомоги дитині не надає, хоча має таку можливість, оскільки працевлаштований і отримує заробітну плату.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітню дитину у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
На утриманні відповідача перебуває інша неповнолітня дитина - донька ОСОБА_1. 1989 року народження, яка навчається у середньому навчальному закладі, крім цього, на його утриманні перебуває мати похилого віку, що підтверджується відповідними довідками, наданими відповідачем. З урахуванням матеріального становища відповідача, суд першої інстанції визначив розмір аліментів в 1/5 частини місячного доходу відповідача.
Колегія вважає, що зазначений висновок суду відповідає обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка звернулася з позовом до досягнення її сином 18 річного віку є помилковим оскільки позивачка звернулася в суд з позовом у вересні 2006 року. ОСОБА_4 народився 26 серпня 1988 року. Таким чином на день звернення позивачки до суду ОСОБА_4 виповнилося 18 років.
Посилання в апеляційній скарзі на недостовірність відомостей про навчання ОСОБА_4 в Миколаївському міжрегіональному інституті розвитку людини університету «Україна» не є обґрунтованими, оскільки з наданої до суду першої інстанції довідки вбачається, що ОСОБА_4 в Миколаївському міжрегіональному інституті розвитку людини університету «Україна» з 01.09.2006 року, строк навчання 4 роки, що підтверджується також довідкою яка надійшла і до апеляційного суду.
Зазначення в апеляційній скарзі, що судом не було враховано матеріальний стан ОСОБА_4 який має дружину та дитину, наявність у відповідача іншої дитини на яку відповідач за рішенням суду сплачує аліменти в розмірі ј частину заробітку є помилковими, оскільки судом першої інстанції при постановленні рішення був врахований матеріальний стан відповідача, наявність у нього на утриманні іншої дитини, матері похилого віку. ОСОБА_3 будучи допитаним Нефтєкамським міським судом р.Башкортостан в якості відповідача в ході виконання судового доручення не вказував про те, що з нього стягуються аліменти і тому суд першої інстанції не міг враховувати матеріальний стан відповідача з урахуванням також і того, що з нього стягуються аліменти на іншу дитину.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Ч.2 ст. 303 ЦПК України зазначено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду першої інстанції не спростовують, за таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 26 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В. А. Станкевич