АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-5271/09 Категорія ЦП: 30
Головуючий у першій інстанції –ОСОБА_1
Доповідач – Суворов В.О.
РІШЕННЯ
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
2009 року грудня місяця 02 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого – Суворова В.О.
суддів – Градовського Ю.М.
– Артеменко І.А.
при секретарі – Пащенко Т.П.
за участю: представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_10 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_3 до ОСОБА_10, суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7 про визнання недійсними договору про надання інформаційно-посередницьких послуг на відчуження об’єкту нерухомості укладеного 23 квітня 2007 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3, попереднього договору про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 23 вересня 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, доповнення до попереднього договору від 23 вересня 2007 року про намір купівлі-продажу АДРЕСА_2 стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 суми завдатку отриманого по попередньому договору еквівалентної в розмірі 52 000 доларів США та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 збитків в розмірі 20 000 доларів США в еквіваленті гривні на час винесення рішення, стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_11 моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. кожному, -
встановила:
07 травня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10, суб’єкту підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7 з позовом про визнання недійсним договору про надання інформаційно-посередницьких послуг на відчуження об’єкту нерухомості укладеного 23 квітня 2007 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3, попереднього договору про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості за адресою м. Одеса, пров. Квітковий,21-е, укладений 23 вересня 2007 року, між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, доповнення до попереднього договору від 23 вересня 2007 року про намір купівлі-продажу АДРЕСА_2 стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_3 суму завдатку отриманого по попередньому договору еквівалентний в розмірі 52 000 доларів США та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 збитків в розмірі 20 000 доларів США в еквіваленті гривні на час винесення рішення, стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_13 моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. кожному.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачі зазначили, що по договору інформаційно-посередницьких послуг по придбанню нерухомого майна були неякісно надані послуги, в зв’язку з чим позивачі просять розірвати договір та стягнути моральну шкоду. При узгодженні попереднього договору про намір купівлі-продажу та доповнення до нього було сплачено 52 000 доларів США. Вказаний договір з вини відповідачів не відбувся, в зв’язку з чим просять повернути кошти та стягнути моральну шкоду.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням суду першої інстанції від 03 вересня 2009 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_10, СПД фізичної особи ОСОБА_7 про визнання договорів та додатку до договорів недійсними, стягнення збитків та моральної шкоди – задоволено частково.
Визнано недійсним договір про надання інформаційно-посередницьких послуг на відчуження об’єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 укладений 23 квітня 2007 року між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_7 і ОСОБА_3
Визнано недійсним попередній договір про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 укладений 23 вересня 2007 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_3
Визнано недійсним доповнення до попереднього договору від 23 вересня 2007 року про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 про перенесення терміну розрахунку, укладеного 27 листопада 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 суму завдатку отриманого за попереднім договором про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 23 вересня 2007 року та моральну шкоду 20 000 грн. на користь подружжя, матеріальну у розмірі 415 220 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_10 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції зв’язку з тим, що воно постановлено з не вірним застосуванням норм матеріального права та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_7 і ОСОБА_3 уклали договір на надання інформаційно-посередницьких послуг на відчуження об’єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_4. Відповідно до п. 2.1 договору вказаний договір вступає в дію з моменту його підписання і продовжує свою дію до 01 грудня 2007 року. Відповідно до п.2.2 вказаного договору договірна ціна обслуговування складає 50 500 грн. Вказана ціна відповідно умов договору, яка закріплена у п.2.3 повинна бути сплачена покупцем на час нотаріального посвідчення договору по відчуженню об’єкту нерухомості. (а.с.26)
23 серпня 2007 року ОСОБА_10 заключила попередній договір про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості з ОСОБА_3 Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_10 взяла на себе обов’язок продати АДРЕСА_5 за 270 000 доларів США. Згідно умов договору ОСОБА_3 передав ОСОБА_10 завдаток в розмірі 25 250 грн. (а.с.23)
27 листопада 2007 року ОСОБА_10 та ОСОБА_3 уклали доповнення до попереднього договору від 23 вересня 2007 року, відповідно до якого в зв’язку з вводом об’єкту в експлуатацію строк розрахунку перенесений на 01 лютого 2008 року. (а.с.23)
В рахунок майбутнього розрахунку ОСОБА_10 отримала від ОСОБА_3 15 грудня 2007 року – 7 000 доларів США, 03 червня 2008 року - 10 000 доларів США, 28 червня 2008 року - 10 000 доларів США, 21 серпня 2008 року - 10 000 доларів США, 31 серпня 2008 року - 10 000 доларів США. В договорі зазначено, що вказаний будинок належить ОСОБА_10 на підставі права власності.
Відповідно довідки Одеської міської ради від 12 вересня 2008 року 94/100 частин об’єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 належить ОСОБА_10 на праві спільної власності.
Свідоцтво видано на підставі розпорядження Малиновської райдержадміністрації виконкому Одеської міської ради від 19 серпня 2008 року, рішення виконкому Одеської міської ради від 22 квітня 2008 року. (а.с.22)
Таким чином, судовою колегією встановлено, що предметом договору на надання інформаційно-посередницьких послуг на відчуження об’єкту нерухомості від 23 квітня 2007 року є будинок за адресою: АДРЕСА_4. З попереднього договору від 23 вересня 2007 року вбачається, що вказаний будинок на праві власності належить ОСОБА_10, яка має намір його продати позивачу.
Але як було встановлено судовою колегією вказаний будинок не належав одноособово ОСОБА_2(а.с. 22, 30)
Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару належить власнику товару.
Таким чином, з вказаних договорів убачається, що з позивачем укладався договір на надання інформаційно-посередницьких послуг на продаж будинку за адресою: АДРЕСА_3 який є власністю ОСОБА_10
Але вказана особа так як не була одноособовим власником об’єкту нерухомості не мала права в відповідності до ст. 658 ЦК України його продавати.
Таким чином, договір на надання інформаційно-посередницьких послуг на відчуження об’єкту нерухомості від 23 квітня 2007 року суперечить ст. 658 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
В зв’язку з зазначеним, судова колегія вважає, що вказаний договір повинен бути визнаний недійсним в відповідності до ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Що стосується попереднього договору від 23 серпня 2007 року укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 про намір купівлі-продажу АДРЕСА_7 за 270 000 доларів США, та доповнення до нього від 27 листопада 2007 року, судова колегія приходить до наступного висновку. Вказаний договір стосується наміру сторін в майбутньому заключити договір купівлі-продажу, в зв’язку з чим і був узгоджений попередній договір про намір вчинити дій з цього приводу.
ОСОБА_10 заключаючи вказаний правочин не являлася одноособовим власником об’єкту продажу, також зазначена відповідачка на час вчинення вказаного договору не мала свідоцтва про право власності на будинок, в зв’язку з чим в відповідності до ст.658 ЦК України у неї не було необхідного обсягу цивільних прав на його відчуження. Таким чином, вказаний договір та доповнення до нього укладені з порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України, що в відповідності до ст. 215 ЦК України тягне за собою визнання їх недійсними.
Ухвалюючи рішення, судова колегія звертає увагу на наступні обставини справи. Як убачається з матеріалів справи сторони уклали попередній договір та доповнення до нього. Відповідно до ст. 635 ЦК України п опередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Форма договору купівлі-продажу нерухомого майна в відповідності до ст. 657 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Таким чином, оскаржений попередній договір та доповнення до нього підлягають нотаріальному посвідченню. Сторони не виконали вказаних умов договору, що тягне за собою в відповідності до ст. 220 ЦК України визнання вказаних правочинів нікчемними.
В зв’язку з тим, що позивач не ставив питання про визнання оскаржених попередніх договорів нікчемними судова колегія не вирішує питання про їх нікчемність.
Згідно ст. 216 ЦК України недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язанні з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
В зв’язку з тим, що попередній договір та доповнення до нього визнані недійсними в відповідності до ст. 216 ЦК України ОСОБА_10 зобов’язана повернути ОСОБА_3 кошти отримані при підписанні договору, а саме 25250 грн. та 47 000 доларів США, які безпідставно утримує у себе.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання повинно бути виконане у гривнях. Офіційний курс долара на час ухвалення рішення суду складає 7,9933 грн. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 47 000*7,9933=375 685,1 грн. + 25 250 = 400 935 грн. 10 коп.
Виносячи рішення суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 суму завдатку отриманого за попереднім договором про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 23 вересня 2007 року. Проте з вказаною частиною судового рішення колегія не може погодитися, з наступних підстав. По-перше в умовах попереднього договору відсутні данні про те, що сторони домовилися, що в разі не укладення договору купівлі-продажу позивач має право повернення подвійної суми завдатку. По-друге завдатком є сума, яка була сплачена після укладення договору з обов'язковим дотриманням його форми. У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення стягнув з ОСОБА_10 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Судова колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Судова колегія встановила, що правовідношення сторін виникли з договірних зобов’язань. Заключаючи оскаржені договори сторони не оговорювали питання про відшкодування моральної шкоди. Ст. 23 ЦК України не вказує, що моральна шкода полягає в невиконанні, чи неналежному виконання договірних зобов’язань. В зв’язку з зазначеним, судова колегія вважає, що вимоги позивача про відшкодування спричиненої моральної шкоди в наслідок невиконання договірних зобов’язань не ґрунтуються на законі, в зв’язку з чим в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Довід апеляційної скарги, що рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з тих підстав, що представник апелянта не був в судовому засіданні не заслуговує на увагу, з наступних підстав. 03 червня 2009 року відбулося попереднє судове засідання. Апелянт був сповіщений про час та місце слухання справи. На попередньому судовому засіданні був присутній представник апелянта. Після проведення попереднього судового засідання було призначено слухання по справі на 03 вересня 2009 року. Представник апелянта розписався про те, що він сповіщений про час та місце слухання справи. 02 вересня 2009 року вказана особа подала заяву про те, що він не може прийняти участь в судовому засіданні в зв’язку з зайнятістю в іншій справі, в зв’язку з чим він просить відкласти розгляд справи. Суд першої інстанції розглянувши вказану заяву відмовив в клопотанні про відкладення слухання справи в зв’язку з тим, що не визнав поважною причиною неявку в судове засідання представника відповідача. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні клопотання на підставі ч.2 ст.169 ЦПК України.
Також апелянт вказує, що рішення підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, оскільки не був залучений до участі у справі чоловік ОСОБА_10 Судова колегія вважає, що вказаний довід не може бути прийнятий до уваги, оскільки вказана особа не була стороною в спірних договірних відносинах.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції виносячи рішення неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, –
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_10 – задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2009 року - змінити.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позов ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ОСОБА_10, суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 про визнання договорів та додатку до договорів недійсними, стягнення збитків та моральної шкоди – задовольнити частково.
Договір про надання інформаційно-посередницьких послуг на відчуження об’єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 укладений 23 квітня 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 і ОСОБА_3 - визнати недійсним.
Визнати недійсним попередній договір про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості за адресою: м. Одеса, провулок Квітковий,21-е, укладений 23 вересня 2007 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_3.
Визнати недійсним доповнення до попереднього договору від 23 вересня 2007 року про намір купівлі-продажу об’єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 про перенесення терміну розрахунку, укладеного 27 листопада 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 400 935 грн. 10 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
Ю.М. Градовський
І.А. Артеменко