Справа № 22ц-4264/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Кривошеєв Д.А.
Категорія - 27 Доповідач Азевич В.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про розірвання договорів кредиту та поруки, за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2009 позивачі звернулися з зазначеним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.09.2006 року ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір №17.3785, а з ОСОБА_2 на забезпечення зобов’язань за даним договором укладено договір поруки №17.3785-ДП. У зв’язку з тим, що вони несвоєчасно оплачували кредит, рішенням суду з них у солідарному порядку стягнута заборгованість, але кредитний договір не було розірвано. Оскільки їх матеріальне положення змінилося просили розірвати договори кредиту та поруки на підставі ст. 652 ЦК України.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2010 року позов задоволено - розірвані договір кредиту № 17.3785 від 20 вересня 2006 року укладений між ЗАТ «ПроКредит Банк» і позичальником ОСОБА_1, та договір поруки № 17.3785- ДП, що укладений між вказаним банком і поручителем ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ЗАТ «ПроКредит Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд дійшов до хибного висновку про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, оскільки відсутня сукупність умов, які свідчать про наявність істотної зміни обставин. Рішення суду ґрунтується лише на тій обставині, що заробітна плата позивача зменшилася, а поручитель у теперішній час не працює. При цьому суд не перевірив того, чи має позивачка інший доход при наявності статусу безробітної.
Представник банку Попов І.І. підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивачі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явилися.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню.
Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17.3785 відповідно до якого, позичальнику надано грошові кошти у розмірі 25 000 грн. на строк 36 місяців зі сплатою 26% річних. На забезпечення зобов’язань за даним кредитним договором 20 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №17.3785-ДП.
У зв’язку з невиконанням зобов’язань за вказаним договором кредиту, рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 15 вересня 2009 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнута заборгованість за кредитом станом на 14 травня 2009 року на загальну суму 14 717-97 грн.
Середній заробіток ОСОБА_1 у період з січня по листопад 2008 року становив 2 474-42 грн., а за період з січня по жовтень 2009 року – 1 501-84 грн. ОСОБА_2 не працює та постійного джерела доходу не має.
Задовольняючи позов місцевий суд, посилаючись на положення ст. ст. 651, 652 ЦК України, виходив з того, що істотно змінилися обставини, які не були відомі позивачам, тобто, якби позивачі могли передбачити погіршення свого фінансового становища, то вони не укладали би кредитний договір та договір поруки.
Окрім того, суд узяв до уваги ту обставину, що рішенням суду з позивачів стягнута заборгованість, відсотки та пеня за кредитним договором у повному обсязі, тому подальше покладення на останніх обов’язку виконувати умови вказаного договору, тягне нарахування банком відсотків за користування кредитом та пені за невиконання умов договору, що є порушенням принципу рівності сторін договору, виходячи зі змісту ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
З зазначених вище підстав у сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову.
Проте з даними висновками суду першої інстанції не можливо погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на законі та не відповідають обставинам справи.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 5.1. кредитного договору № 17.3785 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником заборгованості за даним договором.
Договір поруки є похідним від договору кредиту. Статтею 559 ЦК України передбачені випадки припинення поруки. Зокрема порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктом 3.1. договору поруки №17.3785-ДП передбачено, що він припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов’язання.
Стягнуту на підставі рішення суду заборгованість, позивачі не погасили, тому посилання суду на вказану обставину не ґрунтується на законі та умовах договору.
Згідно ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Виходячи зі змісту абзацу другого частини першої цієї статті, сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане.
Обставини, на які посилається суд першої інстанції у рішенні, не можливо віднести до обставин, якими сторони керувалися при укладені договору кредиту та поруки.
Але і за наявності істотної зміни обставин, згідно з положенням частини першої ст. 652 ЦК України, договір не може бути розірваний або змінений, якщо інше не встановлено договором.
Суд першої інстанції не врахував обставини справи і не застосував закон, який підлягає застосуванню при вирішені даного спору, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2010 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про розірвання договорів кредиту та поруки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий : Судді: