АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого         - Черевка П.М.

Суддів                    - Суворова В.О., Градовського Ю.М.

при секретарі         - Григоренко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ?П ОСОБА_6.” до ОСОБА_1  про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У  листопаді 2008 року ТОВ ?П ОСОБА_6.” звернулося до суду з названим позовом і просило стягнути з відповідача 12095 грн. боргу за договором позики. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що в період з 25 грудня 2007 року до 28 грудня 2007 року ОСОБА_1, працюючи торговим представником товариства отримав розрахунок від замовників у вигляді готівки розміром 10800 грн. 26 коп. та не здав її у касу підприємства.

22 січня 2008 року ОСОБА_1 надав розписку про зобов’язання повернути суму боргу до 24 січня 2008 року, однак зобов’язання не виконав, в зв’язку з чим з врахуванням індексу інфляції та 3% річних його борг складає 12095 грн.06 коп.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що розписка була написана ОСОБА_4 під фізичним та психічним тиском працівників підприємства.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2008 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне дослідження обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухав доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 п.4 ч.1 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ТОВ ?П ОСОБА_6.” суд правильно встановив, що ОСОБА_5 перебував з позивачем у трудових правовідносинах, працював торговим представником і до кола його обов’язків входило отримувати розрахунки за надану продукцію та здавати виручені кошти до каси товариства.

07 вересня 2007 року між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого відповідач несе повну матеріальну відповідальність перед ТОВ ?П ОСОБА_6.” за майно та цінності, надані йому для зберігання.

Отримавши розрахунок від замовників готівкою в сумі 10800грн. ОСОБА_5 не вніс зазначені кошти до каси підприємства, а використав їх самовільно на власні потреби. При цьому ним надана розписка про погашення зазначеної суми добровільно, однак ним ці зобов’язання не виконано.

Постановляючи рішення від 18 серпня 2008 року суд помилково визнав існуючі між сторонами правовідносини, цивільно-правовими, застосувавши при їх вирішенні норми цивільного законодавства.  

На думку колегії суддів, спірні правовідносини, суду необхідно було вирішувати керуючись нормами трудового законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10800 грн. суми основного боргу, 3% річних від простроченої суми – 153,75 грн., суми прострочення з урахуванням індексу інфляції – 1141,23 грн., а всього 12095,06 грн. є обґрунтованими, підтверджені доказами і на думку колегії суддів підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадках, коли між працівником і підприємством згідно зі ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за збереження цілості майна та інших цілей.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ?П ОСОБА_6.” до ОСОБА_1  про стягнення боргу – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ?П ОСОБА_6.” 12245,89 гривень.

Рішення набирає законної сили з  моменту його проголошення, проте може бути оскаржене  до суду касаційної інстанції - Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання  законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий                                 П.М. Черевко

Судді:                                     В.О. Суворов

    Ю.М. Градовський