Справа № 522/8253/18

Провадження № 2/522/2573/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», Управління обласної ради з майнових відносин, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, за участю третьої особи Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 27.01.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11 травня 2018 року надійшов позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», який неодноразово уточнявся та в останній редакції від 23 травня 2019 року (т.1, а.с.219-227) просили:

1. визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 06 лютого 2018 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав 39584065), на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м.;

2. скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступні записи:

- від 06 лютого 2018 року №24744794 про право власності за ОСОБА_2 на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м.;

- від 23 лютого 2018 року №24992119 про право власності за ОСОБА_3 на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м.;

- від 28 липня 2018 року №27245452 про право власності за ОСОБА_1 приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м.;

3. витребувати нерухоме майно у вигляді приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м., відповідно до технічного паспорту від 07.07.2008 року, з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради;

4. вирішити питання про судові витрати;

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що до Одеської місцевої прокуратури №3 надійшло звернення начальника управління обласної ради із майнових відносин ОСОБА_4 із приводу законності державної реєстрації права власності на об`єкт житлової нерухомості, заг. пл.. 109,4 кв.м., в будинку АДРЕСА_2 та переходу у приватне право власності. Під час перевірки було встановлено, що державним реєстратором Махортовим І.О. на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради №1063 від 03.11.1999 року та технічного паспорту від 02.02.2018 року, виданого ТОВ «Профпроект» було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м..

У подальшому, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2018 року відчужила вказану квартиру ОСОБА_3 , договір було посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Борисовою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №279. ОСОБА_3 , у свою чергу, 28.07.2018 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири із відповідачем ОСОБА_1 , номер запису про право власності - 27245452.

Посилались на те, що відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 03.11.2008 року право власності на об`єкт у цілому, який розташований у АДРЕСА_2 , належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради. Відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 27.01.2009 року будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_3 , належить на праві власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради. Посилались на те, що приміщення за договором купівлі-продажу від 23.02.2018 року, а саме квартира АДРЕСА_1 , є тим самим приміщенням, яке відображено у технічному паспорті від 07.07.2008 року, виданого КП «ОМБТІ та РОН», власником якої є територіальна громада сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, яка зазначається літерами «Ж» та «В».

Відповідно до розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради №1063 від 03.11.1999 «Об утверждении решения Межведомственной райадминистрации №33 от 29.07.99» квартира АДРЕСА_1 визнано жилим приміщенням, заг. пл.. 109,6 кв.м., яка знаходиться в користуванні гр.. ОСОБА_5 .. Розпорядженням пропоновано КП «ОМБТІ та РОН» внести відповідні зміни в інвентаризаційні документи вказаної квартири. Між тим, згідно з інформацією КП «ОМБТІ та РОН» від 18.04.2018 року за №3105-04/142 реєстрація права власності на вказану квартиру АДРЕСА_4 не здійснювалась.

Отже, за викладених обставин вважають, що державний реєстратор Махортов І.О. при прийомі документів на реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. пл.. - 58,9 кв.м., повинен був відмовити, оскільки заява про державну реєстрацію подана неналежною особою ( ОСОБА_2 не має жодного відношення до спірного майна, не приймала спадщину після ОСОБА_5 ), а також поданий документ для державної реєстрації - розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради №1063 від 03.11.1999 року, не встановлює набуття права власності на спірну квартиру, а лише свідчить про право користування гр.. ОСОБА_5 .. Вважають, що державний реєстратор мав прийняти рішення про відмову в державній реєстрації права.

За викладених обставин, на думку прокурора, договір купівлі-продажу від 23.02.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та договір купівлі-продажу від 28.07.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , відповідно до ст. 215 ЦК України є недійсними (нікчемними) правочинами та такими, що порушують інтереси держави в особі Одеської обласної ради. Правовими підставами для визнання правочинів недійсними зазначено положення ст. 203, 215, 228 ЦК України.

За викладених обставин, також вважають, що квартира має бути витребувана у відповідача ОСОБА_1 , оскільки вибула із власності територіальної громади поза їх волею.

Ухвалою суду від 22.05.2018 року (с. ОСОБА_6 ) по справі було відкрито провадження.

На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2018 року № 4049/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи, та на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_6 - ОСОБА_7 здійснено повторний авторозподіл справи.

У порядку повторного авторозподілу справа надійшла до провадження с. Домусчі та ухвалою суду від 25.02.2019 року прийнята до провадження, призначена до розгляду в підготовчому засіданні на 02.05.2019 року.

До суду 10.01.2019 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 (т.1, а.с.143-186), пред`явлений до Одеської обласної ради , за участю третьої особи Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», за яким просив скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 27.01.2009 року про реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», заг. пл.. 1992.8 кв.м., мостіння І, відображені в технічному паспорті від 07.07.2008 року за адресою АДРЕСА_3 (т.1, а.с.143-187).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2009 року серії НОМЕР_1 територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на праві власності належить навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», заг. пл.. 1992.8 кв.м., мостіння І, відображені в технічному паспорті від 07.07.2008 року за адресою АДРЕСА_3 .

Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 року №73-V. Рішенням від 22.09.2006р. № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада» Одеська обласна рада на підставі, в тому числі, пропозицій постійної комісії обласної ради з питань спільної власності територіальних громад області вирішила, зокрема, затвердити нову редакцію переліку об`єктів територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада (далі - Перелік), станом на 01 вересня 2006 року, згідно з додатком 1. У вказаному додатку 1, серед інших, в п. 4.16 вказано і Одеське художньо-театральне училище ім. М.Б. Грекова (м. Одеса, вул. Торгова, 15).

Проте, з аналізу Рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006р. № 73-V, вбачається, що воно не містить в собі пунктів та положень щодо реєстрації права власності на зазначені в ньому об`єкти за Одеською обласною радою. Про реєстрацію, перереєстрацію чи прийняття у власність майна вказаних закладів у Рішенні від 22.09.2006 року №73-V не йдеться.

Стверджували, що у рішенні Одеської обласної ради від 22.09.2006р. № 73-V, яке стало підставою для реєстрації за Одеською обласною радою будівель та споруд за адресою АДРЕСА_3 , жодним чином не вказані об`єкти саме за цією адресою. Адреса Одеського художньо-театрального училища ім. М.Б.Грекова визначена в рішенні як, м. Одеса, вул. Торгова, 15, а не АДРЕСА_3 .

Отже, вважають, що державна реєстрація права власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 , була вчинена за Одеською обласною радою на підставі документу, що не містив в собі відомостей та підстав для вказаної державної реєстрації. У рішенні Одеської обласної ради від 22.09.2006р. № 73-V не було визначено ні розпорядження про проведення вказаної державної реєстрації, ні зазначений конкретний об`єкт, державна реєстрація якого відбулась на підставі цього Рішення.

Посилались на те, що при виданні оскаржуваного свідоцтва про право власності від 27.01.2009 року серії НОМЕР_1 не було враховано наступних обставин, а саме, що 03.11.1999 року Жовтневою районною адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради було видано Розпорядження № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999р.», згідно якого було:

1.Затверджено висновок № 117 «Відповідність кв. 1 жилого будинку АДРЕСА_3 вимогам СНІП 2.08.01-89 «Житлові будівлі», розробленого о/ф ГПІІ «Укрпроектреконструкція» (замовлення № 143від 04.03.1999р.).

2. Визнано кв. АДРЕСА_1 житловим приміщенням, що складається з 3 кімнат житловою площею 68,9 кв.м., загальною площею 109,6 кв.м., в користуванні гр. ОСОБА_5 , яка було відновлена у 1955р. за рахунок особистих коштів.

3. Запитано ОМБТІ та РОН внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів кв. АДРЕСА_1 .

4. Контроль за виконанням розпорядження покладено на заст. Голови Жовтневої райадміністрації Зазибо Б.В..

Для підготовки та винесення вказаного вище Розпорядження ОСОБА_5 було підготовлено повний перелік документів, що підтверджували відповідність вказаного об`єкту вимогам, що ставляться до житлового приміщення-квартири. Зокрема, лист Начальника управління культури Одеської обласної державної адміністрації від 05.12.1996р. № 416, лист СГПЧ-І Управління пожежної охорони Управління внутрішніх справ Одеської області від 25.02.1999р. № 79, Технічний висновок РЕП-1 від 10.05.1999р.

Крім того, лист Жовтневої районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради від 17.02.1999р. № 54, де чітко було зазначено, що вказана квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , а також Технічний паспорт, виготовлений 13.12.1996р. ОМБТІ та РОН на квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, вказаний об`єкт, кв. АДРЕСА_1 , житловою площею 58,9 кв.м., загальною площею 109,4 кв.м., було визнано окремим об`єктом нерухомого майна, що не входить до складу комплексу приміщень АДРЕСА_3 .

Проте, під час вчинення Одеською обласною радою заходів щодо реєстрації права власності на будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_3 , вказані обставини враховані не були, у зв`язку із чим відбулося помилкове внесення кв. № 1 до загального переліку об`єктів, право власності на які було зареєстровано за Одеською обласною радою свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.01.2009р. серії САА № 273099.

Вважають, що дані приміщення помилково та безпідставно були внесені до загального комплексу будівель та споруд за адресою АДРЕСА_3 , з огляду на наявність Розпорядження про виділення їх в окремий об`єкт - квартиру АДРЕСА_5 .

За таких обставин вважає, що реєстрація права власності на нерухоме майно за Одеською обласною адміністрацією, без виключення даного об`єкту із загального майнового комплексу, є протиправною, оскільки у Одеської обласної адміністрації не було жодних правових підстав для отримання права власності на об`єкт, самостійно відновлений родиною ОСОБА_5 та переданий йому, згідно до Розпорядження Жовтневої адміністрації від 03.11.1999р. № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999р.».

За викладених обставин, ОСОБА_1 за зустрічним позовом вважає, що державна реєстрація права власності на будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_3 , за Одеською обласною радою була вчиненна з порушенням вимог законодавства, що діяло на дату реєстрації, у зв`язку із чим Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.01.2009 року серія НОМЕР_1 порушує права законного власника квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та підлягає скасуванню.

У зв`язку з неявкою сторін 02.05.2019 року розгляд справи відкладено на 10.06.2019 року.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року прийнято до розгляду збільшену позовну заяву Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської обласної ради від 06.05.2019 року №16-5024-19 вих.. Прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, за участю третьої особи Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 27.01.2009 року.

Підготовче засідання відкладено на 08.07.2019 року.

До суду 26.06.2019 року надійшов відзив представника прокуратури на зустрічний позов ОСОБА_1 (т.2, а.с.7-14), згідно якого заперечували проти зустрічного позову та просили відмовити. Посилались на те, що згідно свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 від 27.01.2009 року будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_3 , належать на праві власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

Вказували, що п.1.3 рішення обласної ради від 29.02.2008 року №499-V «Про внесення змін та доповнень у Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада» доповнено розділ 4. «Установи культури» підпунктами наступного змісту: «4.16 Комунальна установа «Одеське художнє училище ім.. М.Б. Грекова» (м. Одеса, вул. Преображенська, 14/16); «4.17. Комунальна установа «Одеське театрально-художнє училище» (м. Одеса, вул. Торгова, 15)». Такі зміни були внесені до Переліку на підставі рішення обласної ради від 18.11.2005 року №694-V «Про припинення навчального комунального закладу «Одеське художньо-театральне училище ім.. М.Б. Грекова» шляхом поділу». Відповідно до вказаного рішення Одеське художньо-театральне училище ім.. М.Б. Грекова було припинено шляхом його поділу на комунальну установу «Одеське художнє училище ім.. Митрофана Борисовича Грекова» та комунальну установу «Одеське театрально-художнє училище». Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада, був затверджений рішенням обласної ради від 22.09.2006 року №73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада». Отже, вважають, що комунальна установа «Одеське художнє училище ім.. М.Б. Грекова» (м. Одеса, вул. Преображенська, 14\16) належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада. Посилались на законність та дійсність свідоцтва про право власності від 27.01.2009 року серії НОМЕР_1 , згідно якого територіальна громада сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради є власником будівель та споруд за адресою АДРЕСА_3 . Право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради було зареєстровано в КП «РМБТІ та РОН» 11.03.2009 року. У свою чергу, згідно розпорядження Жовтневої районної адміністрації від 03.11.1999 року №1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої райадміністрації від 29.07.1999 року №33» квартиру АДРЕСА_5 було визнано жилим приміщенням, проте за гр.. ОСОБА_5 було визначено лише право користування вказаною квартирою, та вказане розпорядження не є правовстановлюючим документом на квартиру. Отже, вважають, що підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 не має.

До суду 02.07.2019 року надійшов відзив представника Одеської обласної ради на зустрічний позов ОСОБА_1 (т.1, а.с.15-74), згідно якого також заперечували проти зустрічного позову та просили відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилались на ті ж самі обставини, що і прокуратура.

У підготовче засідання 08.07.2019 року з`явились представники Одеської місцевої прокуратури №3, Одеської обласної ради та третьої особи, які первісний позов підтримали, зустрічний не визнавали.

Інші учасники у підготовче засідання не з`явились, суд належним чином сповістив їх про день, час та місце розгляду справи. Згідно вимог ст.197,198 ЦПК суд ухвалив проводити підготовче засідання у відсутності ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу було призначено до розгляду по суті на 17.10.2019 року.

17.10.2019 року, 15.01.2020 року розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 12.03.2020 року були присутні представник Одеської місцевої прокуратури №3, Одеської обласної ради та Вищого навчального комунального закладу «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», також з`явився представник відповідача - адв. Павел О.Ю..

Державний реєстратор КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О. у судове засідання не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив та жодних клопотань не заявляв, а тому за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник прокуратури посилався на те, що реєстрація права власності на спірне майно (квартиру АДРЕСА_4 ) не здійснювалась, тобто ОСОБА_5 не був власником спірного майна. Окрім того, державному реєстратору Махортову І.О. заяву було подано неналежною особою та надано документи, які не є правовстановлюючими. Тому реєстрація права власності за ОСОБА_2 на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м., була незаконною, а тому подальші договори відчуження квартири є недійсними (нікчемними).

Представник обласної ради підтримала позицію представника прокуратури та просила задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти первісних вимог прокуратури та просила відмовити, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_1 .. Також вважає, що первісним позовом обрано неналежний спосіб захисту (одночасно скасування рішення, записів про право власності та витребування майна). Посилалась на те, що вимоги про витребування майна з незаконного володіння може заявляти лише власник майна, проте спірна квартира ніколи не містилась в жодних технічних документах позивача. Про виділ квартири було відповідне рішення Жовтневої районної адміністрації від 03.11.1999 року №1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої рай адміністрації від 29.07.1999 року №33», при цьому Одеська обласна рада не була власником спірного майна.

Представник Вищого навчального комунального закладу «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова» позовні вимоги прокуратури підтримав та просив задовольнити, посилаючись, що спірне приміщення завжди було в комунальній власності та на час видачі відповідного розпорядження (в 1999 році) ОСОБА_5 був управителем в училищі та мав право лише користування квартирою, він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та квартиру не приватизував.

Розгляд справи за клопотання сторони відповідача відкладено на 14.05.2020 року.

У зв`язку з неявкою сторін 14.05.2020 року, за наявності клопотання представника відповідача про відкладення, розгляд справи було відкладено на 16.07.2020 року.

Суд 16.07.2020 року протокольно зобов`язав представників сторін надати оригінали документів із приводу спірного об`єкту, розгляд справи відкладено на 26.10.2020 року.

Розгляд справи 26.10.2020 року був відкладений на 03.12.2020 року за клопотання представника відповідача - ОСОБА_8 , а також належного сповіщення відповідача - державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи 03.12.2020 року був відкладений на 23.02.2021 року.

У судовому засіданні 23.02.2021 року було розглянуто та залишено без задоволення клопотання представника відповідача - адв. ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі.

Розгляд справи був відкладений на 25.02.2021 року з метою заслухання пояснень відповідача - державного реєстратора Махортова І.О., який на час розгляду справи перебував під вартою в Одеському СІ №21.

Розгляд справи 25.02.2021 року через неявку сторін був відкладений на 04.03.2021 року.

У судовому засіданні 04.03.2021 року представником відповідача було підтримано подану нею 02.03.2021 року заяву про виправлення описки в прохальній частині зустрічного позову (т.2, а.с.224-226). Через неявку представника прокуратури, а також з метою заслухання думки всіх учасників процесу щодо можливості внесення відповідних виправлень, розгляд справи був відкладений на 18.03.2021 року.

Суд у присутності представника позивача - ОСОБА_9 , представника третьої особи - Перебеднюк К.О. 18.03.2021 року протокольно залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача - ОСОБА_2 .

Розгляд справи був відкладений на 11.05.2021 року на підставі заяв, поданий представником прокуратури та представником ОСОБА_1 ..

У судовому засіданні 11.05.2021 року була присутня представник прокуратури - ОСОБА_10 , за клопотанням якої у порядку ст. 55 ЦПК України було замінено Одеську місцеву прокуратуру №3 на правонаступника - Приморську окружну прокуратуру м. Одеси.

Також суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача щодо внесення змін до прохальної частини зустрічного позову, виходячи із того, що це фактично зміна предмету позовних вимог.

Представник прокуратури обставини та підстави їх позову підтримала та просила задовольнити, заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 ..

Також була присутня представник Одеської обласної ради - Клібанська Л.І., представник третьої особи - Перебеднюк К.О., які позовні вимоги прокуратури підтримали та просили задовольнити; заперечували проти зустрічного позову ОСОБА_1 ..

Також була присутня представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , яка підтримала зустрічний позов ОСОБА_1 , просила його задовольнити, відмовивши у задоволенні позову прокуратури.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_11 , згідно якого просив справу розглядати за його відсутності.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За згодою присутніх у судовому засіданні осіб, на підставі ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності державного реєстратора Махортова І.О. та третьої особи - ОСОБА_2 , сповіщених належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи судом встановлені наступні обставини.

На підставі постанов Верховної ради УРСР від 08.12.1990 року «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування», від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власністю).

На виконання вказаної постанови КМУ №311 від 05.11.1991 року, виконкомом обласної Ради народних депутатів 25.11.1991 року було прийнято рішення №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області», згідно якого затверджено переліки державного майна, що передавалося у власність Одеської обласної ради народних депутатів та міст обласного підпорядкування, зокрема, міста Одеси (т.2, а.с.33-34).

Так, на підставі та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області» затверджені Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради (додаток 1) та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Відповідно до п.8 розділу «Культура» Художнє училище було передано у власність обласної Ради народних депутатів (т.2, а.с.39).

Пунктом 4 вищевказаного рішення обласної Ради народних депутатів відділам, управлінням і комітетам облвиконкому було доручено до 01 січня 1992 року здійснити передачу у комунальній власність державного майна, яке знаходилось у їх віданні, згідно із затвердженими даним рішенням переліками.

Згідно акту, складеному управлінням культури Одеського облвиконкому (т.2, а.с.70) (пункт 9), зазначено про передачу в комунальну власність Одеської області Художнього училища ім. М.Б. Грекова (м. Одеса, вул. Радянської Армії, 14/16).

У подальшому, перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада, був затверджений рішенням обласної ради від 22.09.2006 року №73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада», згідно якого ВНКЗ «Одеське художнє училище ім.. М.Б. Грекова» є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (т.1, а.с.151-172).

Згідно пункт 1.3 рішення обласної ради від 29.02.2008 року №499-V «Про внесення змін та доповнень у Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада» доповнено розділ 4. «Установи культури» підпунктами наступного змісту: «4.16 Комунальна установа «Одеське художнє училище ім.. М.Б. Грекова» (м. Одеса, вул. Преображенська, 14/16); «4.17. Комунальна установа «Одеське театрально-художнє училище» (м. Одеса, вул. Торгова, 15)» (т.2, а.с.31-32).

Такі зміни були внесені до Переліку на підставі рішення обласної ради від 18.11.2005 року №694-V «Про припинення навчального комунального закладу «Одеське художньо-театральне училище ім.. М.Б. Грекова» шляхом поділу» (т.2, а.с.28-30). Відповідно до вказаного рішення Одеське художньо-театральне училище ім.. М.Б. Грекова було припинено шляхом його поділу на комунальну установу «Одеське художнє училище ім.. Митрофана Борисовича Грекова» та комунальну установу «Одеське театрально-художнє училище».

03 листопада 2008 року на підставі рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 року №73-V за територіальною громадою сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської міської ради було зареєстровано право власності на нежилі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складаються з нежилих будівель літ. «А», «В», «Д», «Ж», заг. пл.. яких 3558, 6 кв.м., підстанції 0 та огорожі №1-2, відображених у технічному паспорті від 07.07.2008 року (т.1, а.с.34, 35-38).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2009 року серії НОМЕР_1 за територіальною громадою сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради було зареєстровано право власності на будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_3 , а саме на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», заг. пл.. 1992.8 кв.м., мостіння І, відображені в технічному паспорті від 07.07.2008 року (т.1, а.с.31). Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 року №73-V.

На підставі вказаного свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 27.01.2009 року, право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_3 , заг. пл.. 1992.8 кв.м., було зареєстровано в КП «РМБТІ та РОН» 11.03.2009 року, про що свідчить копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.03.2009 року (т.1, а.с.30) та лист КП «ОМТБІ та РОН» від 26.04.2018 року №3298-04/147 (т.1, а.с.29).

Згідно вказаного листа, право власності за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано:

- на ТП 192, пл.. 22,4 кв.м., за ТОВ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» на підставі наказу Міністерства паливу та енергетики України №635 від 04.11.2003 року (дата прийняття рішення про реєстрацію 08.12.2004 рік);

- на нежитлові приміщення, заг. пл.. 3558,6 кв.м., за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на підставі свідоцтва про право власності від 03.11.2008 року № НОМЕР_4 (дата прийняття рішення про реєстрацію 03.12.2008 рік).

Також із матеріалів справи судом встановлено, що 03.11.1999 року Жовтневою районною адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради було видано Розпорядження № 1063 «Про затвердження рішення Міжвідомчої комісії Жовтневої районної адміністрації № 33 від 29.07.1999р.» (т.1, а.с.173), згідно якого було:

1.Затверджено висновок № 117 «Відповідність кв. 1 жилого будинку АДРЕСА_3 вимогам СНІП 2.08.01-89 «Житлові будівлі», розробленого о/ф ГПІІ «Укрпроектреконструкція» (замовлення № 143від 04.03.1999р.).

2. Визнано кв. АДРЕСА_5 житловим приміщенням, що складається з 3 кімнат житловою площею 68,9 кв.м., загальною площею 109,6 кв.м., в користуванні гр. ОСОБА_5 , яка було відновлена у 1955р. за рахунок особистих коштів.

3. Запитано ОМБТІ та РОН внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів кв. АДРЕСА_5 .

4. Контроль за виконанням розпорядження покладено на заст. Голови Жовтневої райадміністрації Зазибо Б.В..

На ім`я ОСОБА_5 13.12.1996 року був виготовлений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_6 (а.с.180-183, т.1).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія запису акту про смерть №9922 від 30.11.1999 року (а.с.45, т.1).

У подальшому, 06 лютого 2018 року державним реєстратором Махортовим І.О. на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради №1063 від 03.11.1999 року та технічного паспорту від 02.02.2018 року, виданого ТОВ «Профпроект», право власності на квартиру АДРЕСА_1 , заг.пл.. 109,4 кв.м., житл. пл.. - 58,9 кв.м, було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.04.2018 року (а.с.25, т.1).

Також із матеріалів справи вбачається, що у подальшому, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2018 року здійснила відчуження вказаної квартири ОСОБА_3 , договір було посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Борисовою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №279 (а.с.43-44, т.1).

ОСОБА_3 , у свою чергу, 28.07.2018 року уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири із відповідачем ОСОБА_1 , номер запису про право власності - 27245452 (а.с.87-89, т.1).

Між тим, згідно листа юридичного департаменту Одеської міської ради від 04.08.2020 року, в адресному реєстрі м. Одеси адреса: АДРЕСА_2 , відсутня, а відповідна довідка щодо її резервування не видавалась.

Згідно листа КП «БТІ» ОМР від 11.04.2018 року (а.с.28, т.1), право власності на майно за адресою АДРЕСА_7 , станом на 31.12.2012 року не зареєстровано.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який здатний відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує принцип мирного володіння своїм майном.

Згідно статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача.

Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Отже, державні реєстратори не можуть бути належними відповідачами за позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію права власності чи скасування запису (постанова ВП ВС від 13.06.2018 року №361/4307/16)

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Таким чином, державний реєстратор КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О. є неналежним відповідачем по справі.

Ураховуючи пред`явлення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 06 лютого 2018 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав 39584065), на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м.; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 06 лютого 2018 року №24744794 про право власності за ОСОБА_2 на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.. 109,4 кв.м., житл. - 58,9 кв.м., належними відповідачем за якими має бути ОСОБА_2 , проте яка не була залучена прокурором та позивачем, та за якою було зареєстроване первісне право власності на спірний об`єкт, суд не вбачає можливості задовольнити вказані позовні вимоги.

Ураховуючи, що те, що первісні позовні вимоги (щодо скасування рішень, запису щодо первісної реєстрації права власності) задоволенню не підлягають як такі, що були пред`явлені до неналежного відповідача, тому вимога про витребування майна як похідна також задоволенню не підлягає.

Окрім того, з аналізу статей 13, 15, 16 Цивільного кодексу України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16).

Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Відповідна правова позиція висловлена ВС у постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 910/10011/19.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №522/11473/15 (провадження №61-47178св18) виходив з того, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Цей припис необхідно розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права при заявлені вимоги про витребовування майна.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256 цс 18)».

Отже, вимоги прокуратури щодо скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неналежними способами захисту прав позивача.

За викладеного, зважаючи на встановлені обставини та існуючі між сторонами правовідносини, суд приходить до висновку, що заступником керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради обрано не належний спосіб захисту своїх прав, пред`явлено позов до неналежного відповідача (державного реєстратора), а тому приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради.

Із приводу зустрічного позову ОСОБА_1 , суд вбачає, що правовою підставою для звернення до суду ОСОБА_1 вважав порушення його законного права та інтересу видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.01.2009 року про реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», заг. пл.. 1992.8 кв.м., мостіння І, відображені в технічному паспорті від 07.07.2008 року за адресою АДРЕСА_3 (т.1, а.с.143-187).

Видача оскаржуваного свідоцтва про право власності була передбачена Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затв. наказом МЮ України N 7/5 від 07.02.2002 року, що визначав процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 6 Тимчасового положення про реєстрацію (в редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності) видача свідоцтва про право власності здійснюється органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об`єкти. БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Тобто свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Відповідну позицію висловив Верховний суд у постанові від 03.04.2018 року по справі № 917/927/17.

Суд вбачає, що оскаржуване свідоцтво про право власності Одеської обласної ради серії НОМЕР_1 від 27.01.2009 року було видано на підставі чинного та ніким не оскаржуваного рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 року №73-V, та задовго до набуття ОСОБА_1 права власності, що виключає можливість визнання його недійсним.

Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту свого права шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності, не забезпечує захисту його права, як власника майна, за відсутності доказів набуття такого права.

Суд вбачає, що згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 27.01.2009 року за Одеською обласною радою було визнано право власності на навчальний корпус літ. «Б», адміністративно-навчальний корпус літ. «Г», гараж-сарай літ. «Е», навчально-побутове літ. «З», заг. пл.. 1992.8 кв.м., мостіння І, відображені в технічному паспорті від 07.07.2008 року за адресою АДРЕСА_7 , а.с.31).

Між тим, згідно технічного паспорту виготовленого на Одеську обласну раду станом на 07.07.2008 року, та пояснень сторін, квартира АДРЕСА_1 , є приміщеннями відображеними в технічному паспорті згідно літ. «Ж» та «В» (а.с.35, т.1).

Отже, ОСОБА_1 в обґрунтування зустрічного позову не надано належних доказів, а судом не встановлено обставин того, яким оскаржуване ним свідоцтво від 27.01.2009 року порушує його права та інтереси.

Окрім того, при зверненні з даним позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформлені права та не є правочином, ОСОБА_1 також не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

За викладеного, суд також приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного та керуючись ст.11, 15-16, 203, 215, 228, 316-319, 321, 327, 328, 388, 391, 399 Цивільного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 4, 10-13, 43, 49, 51, 64, 76, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова», Управління обласної ради з майнових відносин, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, за участю третьої особи Вищий навчальний комунальний заклад «Одеське художнє училище імені Митрофана Борисовича Грекова» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 27.01.2009 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.05.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.