АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року     м.Одеса

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.

  суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д. за участю секретаря Протасенка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації м. Одеси, малого підприємства фірми "Ренесанс - 92 ЛТД", третя особа комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання права власності на нежиле приміщення, -

встановила:

19.12.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з травня 2006 року він фактично є орендарем підвалу, площею 71,8 кв.м., що розташований в будинку 20 по вул. Софіївській у м. Одесі та знаходиться у користуванні МП фірми «Ренесанс-92 ЛТД». За час утримання нежилого приміщення підвалу, він здійснив відновлювальний ремонт, у результаті якого були розібрані та улаштовані нові підлоги, був проведений демонтаж старих і улаштування нових дверних та віконних коробок, відремонтована стеля, проведено електроосвітлювальні роботи, які значно збільшили вартість підвалу.

Спірне приміщення підвалу було передано у користування МП фірмі «Ренесанс-92 ЛТД», яке не заперечує проти передачі приміщення у його власність.

Крім того, зі сторони мешканців вказаного будинку, досягнуто згоду про передачу цього приміщення підвалу у його власність, проте надана мешканцями будинку та фірмою згода не є правовстановлюючим документом, що змусило його звернутися цо суцу з цими вимогами.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Заступник прокурора м.Одеси звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Одеської міської ради вважаючи, що вищезазначене рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та порушує права та обов'язки територіальної громади в особі Одеської міської ради, яка не брала участі у справі. Просить про його скасування.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на приміщення підвалу загальною площею 71,8 кв.м., що розташоване в будинку 20 по вул. Софіївській у м. Одесі, суд першої інстанції, ґрунтуючись на положенні ч.4 ст. 332 ЦК України виходив з того, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно, оскільки вартість переробленого майна /підвалу/ перевищує його вартість до переробки.

    __________________________________

Головуючий у першій інстанції Нікітіна СИ. Доповідач Гончаренко В.М.

Справа № 22ц-3068/2009 Категорія: 5

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням матеріального права та вимог процесуального законодавства.

Так в матеріалах справи взагалі відсутні дані, які б вказували на те, що спірне нежиле приміщення перебуває або перебувало у тимчасовому користуванні ОСОБА_1 чи інших осіб.

Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з часу його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно у відповідності до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7\5 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції) фізичним і юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію, оформлення права власності нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Розглядаючи справу, суд зазначених вимог закону не врахував, не визначив характеру спірних правовідносин та особу, яка є належним відповідачем у спірних правовідносинах, чи то орган місцевого самоврядування, чи особа, яка передала у тимчасове користування позивачу спірні приміщення, оскільки виходячи зі змісту п. 2 ст. 10 «Про приватизацію державного житлового фонду» та п.4.2 Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 р. № 4рп2004, допоміжні приміщення, підвали, горища, сходи тощо, стають об 'єктами права власності співвласників багатоквартирного будинку одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Питання про залучення власників квартир та відповідного органу до участі у справі з дотриманням наведених вище вимог процесуального законодавства суд першої інстанції також не вирішував.

Не визначив суд і правовий статус спірного приміщення, що має істотне значення для встановлення власника останнього, оскільки згідно с 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно власників квартир складається з неподільного майна, яке перебуває у спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, та загального майна - перебуває у спільній частковій власності, розпорядження яким допускається співвласниками в межах, встановлених наведеним Законом та цивільним законодавством.

Крім цього, судом першої інстанції не вирішено якими нормами регулюються спірні відносини, що суперечить роз'ясненням, які викладені у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 року «Про судове рішення» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України).

Оскільки при розгляді даної справи, наведених вище норм матеріального права, суд першої інстанції не застосував та дійшов помилкового висновку про визнання за позивачем прав власності, виходячи лише з наявних у справі накладних, товарних чеків на закупівлю будівельних матеріалів, колегія суддів вважає рішення таким, що підлягає скасуванню, а допущені судом порушення вимог процесуального законодавства є безумовною підставою у відповідності до п.4 ч.І ст. 311 ЦПК України для направлення даної справи на новий розгляд судом першої інстанції.

За таких обставин, допущені судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому ухвалене в справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставах п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

Керуючись п.5 ч.І ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст. 314 ЦПК України, колегія судців,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді