Справа № 361/2716/21

Провадження № 1-кс/361/781/21

21.05.2021

У Х В А Л А

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року                                                                               м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василенко Т. К.,

за участю секретаря судового засідання- Лизун В. В.,

представник володільця майна – адвокат Ємець С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання адвоката Ємець Світлани Миколаївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2021 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання адвоката Ємець С. М., що діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2021 року.

Вимоги скарги обґрунтовуються тим, що ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2021 року задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області Шиленка М. В. про накладення арешту на майно в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111130000500 від 28 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є приватною власністю ОСОБА_1 та зареєстрований на її ім`я.

Прокурор, обґрунтовуючи необхідність накладання арешту на автомобіль, зазначив, що «при проведенні огляду автомобіля 28 березня 2021 року, за адресою: Київська область, м. Бровари вул. Гагаріна, 14 було виявлено та вилучено автомобіль «Mercedes Benz» моделі ML 350, 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_1 , яким тимчасово користується ОСОБА_2 »

ОСОБА_3 не відомо, чи була надана ОСОБА_4 копія протоколу вилучення, оскільки їй не відомо, де він перебуває. Її особисто, як власника автомобіля, про вилучення транспортного засобу не повідомили.

За таких обставин, судом при вирішенні клопотання про накладення арешту було достовірно встановлено, що зазначений автомобіль належить не особі, яка, на думку прокурора, допустила кримінальне правопорушення, а іншій встановленій особі. Всупереч зазначеному факту ОСОБА_1 не була повідомлена про дату розгляду клопотання прокурора про арешт належного їй автомобіля, хоча це стосується її особистих конституційних прав, що позбавило її можливості висловити свою думку з приводу заявленого клопотання та подати слідчому судді докази на спростування доводів прокурора відповідності до ч. 5 ст. 132 КПК України.

Як зазначено в ухвалі суду, власник майна в судове засідання не викликався, у зв`язку із відсутністю в матеріалах клопотання даних про нього.

Прокурор, достовірно знаючи про місце проживання ОСОБА_1 , яке зазначено у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та страховому полісі на автомобіль у СК «Оранта», які були вилучені у ОСОБА_2 в ході його затримання, не повідомив власницю про вилучення автомобіля та про розгляд клопотання про накладення арешту. Не зазначив особисті дані власника і в клопотанні. При розгляді клопотання судом встановлено, що належний ОСОБА_3 автомобіль було вилучено 28 березня 2021 року.

У зв`язку з цим просить скасувати ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області Шиленка М. В., про накладення арешту на майно в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111130000500 від 28 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також повернути ОСОБА_1 належний їй на праві власності автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У судовому засіданні представник володільця майна Ємець С. М. просила клопотаня задовольнити, надала письмові пояснення, а також копію клопотання прокурора про накладення арешту на майн від 29 березня 2021 року та протокол огляду місця події від 27.03.2021 року.

Представник Броварської окружної прокуратури Київської області у судове засідання не з`явився, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки до суду не повідомлено.

Вивчивши клопотання та додані до неї матеріали, заслухавши адвоката, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2021 року (а. с. 11 – 13) у кримінальному провадженні № 12021111130000500 від 28 березня 2021 року накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зареєстрований на ОСОБА_1 , яким тимчасово користується ОСОБА_2 , до проведення всіх необхідних експертиз у цьому кримінальному провадженні.

Зі змісту даної ухвали вбачається, що питання про накладення арешту на автомобіль, який належить на праві власності ОСОБА_1 , було вирішено без її повідомлення про розгляд такого клопотання. Арешт на автомобіль накладено ухвалою слідчого судді з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_1 не є підозрюваною.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 7 – 8, 9).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 27 березня 2021 року автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час огляду вилучений та направлений на штрафмайданчик.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як передбачено ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження ч. 1 ст. 131 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 4 статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як зазначено в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Враховуючи те, що власниця транспортного засобу не була повідомлена про розгляд клопотання в суді про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні не є підозрюваною, як і відсутні будь-які дані про призначення експертиз у кримінальному провадженні № 12021111130000500, до проведення яких і було накладено арешт на транспортний засіб, відтак слідчий суддя вважає, що такий захід забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на автомобіль не виправдовує ступінь втручання у права ОСОБА_1 , а тому накладений арешт на вказаний вище автомобіль підлягає скасуванню, так як він накладено необґрунтовано, а клопотання адвоката Ємець С. М. – до часткового задоволення.

Щодо вимоги про повернення ОСОБА_1 належного їй на праві власності автомобіля, то вона є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 174 КПК України слідчий суддя не уповноважений на вирішення даної вимоги, а ухвала слідчого судді про скасування арешту на майно є підставою для його повернення власнику, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України, зокрема, прокурор після отримання судового рішення про скасування арешту тимчасово вилученого майна повинен вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись ст. ст. 169, 174, 369 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Ємець Світлани Миколаївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна задовольнити частково.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111130000500 від 28 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, на автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є приватною власністю ОСОБА_1 та зареєстрований на її ім`я, скасувати.

У задоволенні іншої вимоги клопотання відмовити.

Копію ухвали направити до виконання до Броварської окружної прокуратури Київської області та відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України повідомлення слідчого судді про виконання даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:                                   Т. К. Василенко