АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-2653/09, 22ц-2654\09                                            Категорія ЦП: 21  

Головуючий у першій інстанції суддя  Гандзій Н.В.                        

Доповідач Сидоренко І.П.

УХВАЛА

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року                                  м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Сєвєрової Е.С.,  при секретарі – Пугачової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2004року і на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2008року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, -

встановила:

22.06.2004р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності.

Рішенням суду від 02.07.2004р. позов ОСОБА_1 був задоволений. Суд поновив позивачу строк для звернення з вказаним позовом до суду. Суд визнав дійсним договір дарування нежилої споруди – сарай у двору будинку АДРЕСА_2, якій був заключний 10 липня 1992року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та визнав за ОСОБА_1 право власності на вказаний сарай (а.с.16).

05 листопада 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції про ухвалення по справі додаткового рішення суду ( а.с.18).

Судом першої інстанції заява ОСОБА_1 була задоволена, ухвалено додаткове рішення від 20 листопада 2008р. Суд фактично повторив рішення суду від 02.07.2004року, та додатково вказав площу сараю  в розмірі 26,8кв.м. (а.с.24).

Ухвалою апеляційного суду від 21 травня 2009р. Одеської міської ради поновлений строк на оскарження рішення суду від 02.07.2004р. і додаткового рішення суду від 20.11.2008р.

В апеляційній скарги апелянт просить рішення суду і додаткове рішення суду скасувати, з тих підстав, що суд розглянувши справу не залучив до участі у справі Одеську міську раду, в той час, як ухвалені рішення суду стосується інтересів Одеської міської ради.

В апеляційній інстанції справа розглянута за відсутністю позивача і відповідача, які були неодноразово належним чином сповіщені про слухання справи, однак, без поважних причин не з’являлися за повідомленням про слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно ч.1 п.4 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обв’язки осіб, які не брали участь у справі.

Задовольнив позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, 10.07.1992р. між сторонами був заключний договір дарування сараю у дворі будинку АДРЕСА_3 Однак, з таким висновком суду погодитися не можливо..

Судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні вказаної справи повинен був вирішити питання про залучення до участі у справі Одеську міську раду, так як спірна споруда знаходиться на землях територіальної громади м. Одеси, а вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської ради.    

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування від 16 червня 1992року (а.с.7) ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ( нині вулиця Ніжинська) в місті Одесі (в рішенні суду помилково вказано, що договір дарування від 16 липня 1992р.). В договорі дарування відсутні дані про дарування іншого нерухомого майна крім квартири.

Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної ради депутатів м. Одеси від  06 вересня 1954року ОСОБА_2 був наданий дозвіл на будівництво гаражу для автомобіля у дворі по вулиці Ф.Меренга №46.- а.с.9. В матеріалах справи відсутні дані про здачу та прийняття в експлуатацію вказаного гаражу. На а.с.10 знаходиться згода від 10 липня 1992року про передачу в особисте користування, згідно якої ОСОБА_2 передав в дар ОСОБА_1 гаража, якій належить йому на праві власності та знаходиться по вулиці Ф.Мерінга №46.

   Суд першої інстанції визнав дійсним договір дарування, та визнав за позивачем ОСОБА_1 право власності ні на гараж, а на нежилу споруду – сарай.  В матеріалах справи взагалі відсутні будь-яки документи про право власності відповідача ОСОБА_2, як на гараж, так і на сарай.  Суд не вказав правові підстави для визнання права власності за відповідачем на сарай, а рішення виконавчого комітету про дозвіл ОСОБА_2 на будівництво гаражу ні є підставою для  задоволення позову про визнання права власності. Поновив позивачу строк для звернення з вказаним позовом суд взагалі не вказав чому поновляє строк , та з яких причин позивач не звертався до суду з позовом 12років, а саме з липня 1992року до липня 2004року. Також не зрозуміло з яких підстав суд першої інстанції після ухвалення рішення суду від 02 липня 2004року постановив через чотири роки додаткове рішення від 20 листопада 2008р.

На підставі наведеного рішення суду і додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

  Керуючись ст. 303, ч.1 п.4 ст.311, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                                        ухвалила:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради – задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2004року і додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2008року – скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності направити до суду першої інстанції для нового розгляду іншим складом суду.

 Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області                 І.П.Сидоренко                                        

                                        С.О.Погорєлова

                                                    Е.С.Сєвєрова