АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
10 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Бондаренко Н.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
представника прокуратури Одеської області, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Котовського міжрайонного прокурора Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Котовської міської ради Одеської області про визнання права власності на новостворене нерухоме майно,
в с т а н о в и л а:
17 листопада 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконкому Котовської міської ради Одеської області № 367 від 29 жовтня 2008 року йому наданий дозвіл на розробку містобудування обґрунтування розміщення будівлі магазину за адресою: м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, біля ЗОШ № 2, на земельній ділянці площею 235 кв.м., наданої у користування на підставі договору від 29 січня 2008 року, а також одночасно обґрунтування містобудування було погоджено та подано для розгляду і затвердження відповідно до чинного законодавства. Він розпочав будівництво вказаної будівлі, але не завершив.
Представник відповідача, Котовської міської ради, позов визнав повністю.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2009 року позов задоволено в повному обсязі.
Рішення суду набрало законної сили.
14 серпня 2009 року Котовський міжрайонний прокурор Одеської області подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, мотивуючи тим, що про наявність вказаного рішення суду першої інстанції прокуратурі стало відомо під час проведення перевірки, а також подав апеляційне подання на рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Розглянувши заяву Котовського міжрайонного прокурора Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 та представника прокуратури Одеської області, ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що заява прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст. ст. 1, 19, 20 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний своєчасно здійснювати нагляд за додержанням і застосуванням законів усіма органами державного і господарського управління та контролю, місцевими радами, їх виконавчими органами, виявляти їх порушення та приймати відповідні заходи для їх усунення.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. ст. 45, 46 ЦПК України формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути подання прокурором апеляційної скарги.
Статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що право на апеляційне оскарження надано прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 та ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, у тому числі і прокурор, мають рівні права щодо виконання завдань цивільного судочинства.
Тому право прокурора на апеляційне оскарження рішення суду не може бути безмежним, оскільки це у порушення положень ст. 121 Конституції України означало б поверненню прокурору функцій нагляду за судом, що неприпустимо.
Для цього повинні перш за все існувати приводи й підстави.
Само по собі посилання прокурора в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду на те, що про його зміст стало відомо під час проведення перевірки, недостатньо для її задоволення.
По-перше, рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 по справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді встановлено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовні заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів власності та господарювання тощо (п. п. 3, 4 рішення).
В апеляційному поданні прокурор в порушення вказаних положень закону не зазначив переконливі мотиви, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, і не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (а.с. 28-29).
По-друге, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі є виконком Котовської міської ради, представник якого приймав участь у її розгляді (а.с. 24-25).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи забовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Територіальна громада м. Котовська в особі Котовської міської ради та його виконавчий орган не оскаржували судового рішення, хоча представник приймав участь у судовому засіданні.
У відповідності з діючим принципом цивільного судочинства – диспозитивності, передбаченим ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Вказані положення Конституції України та законів України означають, що саме орган місцевого самоврядування, його посадові особи у разі непогодження з рішенням суду повинні були оскаржити його.
Чинним законодавством не передбачена можливість представництва прокурором у суді інтересів органів місцевого самоврядування, враховуючи, що кожен з них є виразником інтересів держави.
Колегія суддів вважає, що приводом для поновлення строку на оскарження рішення суду в інтересах Котовської міської ради замість самої ради може бути наявність фактів, що орган місцевого самоврядування, його посадові особи, на які діючим законодавством покладено обов'язки захищати права і інтереси громади, навмисно не вживають для цього передбачені законом заходи.
Заява Котовського міжрайонного прокурора Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не містить жодних фактів, які свідчать про бездіяльність з боку Котовської міської ради чи її посадових осіб, що зашкодила інтересам місцевого самоврядування – територіальній громаді чи державі.
При вирішення цього питання колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції є остаточним.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, 1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як випливає з рішення Європейського Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року № 2834/95, §§ 61, 62, дія гарантій статті 6 не звершується із винесенням остаточного рішення у справі. Як відзначив суд у цій справі "право на справедливий судовий розгляд у суді, як воно гарантується частиною 1 статті 6, має тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує, серед іншого, принцип верховенства права як спільну спадщину Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який вимагає, серед іншого, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів (принцип правової визначеності як складова справедливого судового розгляду)".
Прокуратура не є стороною у справі і тому принесення апеляційної скарги на остаточне рішення суду першої інстанції у даному випадку може вважатися порушенням принципу правової визначеності як складову справедливого судового розгляду.
Одним з елементів здійснення принципу справедливого судочинства також є принцип "рівності вихідних умов", дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді.
Так, в рішенні у справі "Менчинська проти Росії від 15 січня 2009 року Європейській Суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яке виразилося у порушенні принципу рівності прав сторін у судочинстві вступом прокурора на стороні державного органу в процес у справі за позовом Менчинської до Центру зайнятості про виплату допомоги по безробіттю.
Посилаючись на власне прецедентне право щодо ролі прокурора поза кримінального правосуддя, Європейський Суд нагадав, що в ряді випадків сам факт присутності прокурора чи аналогічного чиновника на судових засіданнях, "пасивне" або "активне", вважається порушенням права на справедливий розгляд справи.
Відповідно до ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Колегія суддів вважає, що переконливих мотивів в підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції прокуратурою не наведено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що законних підстав для поновлення Котовському міжрайонному прокурору Одеської області строку на апеляційне оскарження судового рішення немає і у відповідності до ст. ст. 73 ч. 2, 294 ч. 3 ЦПК України у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду слід відмовити, а апеляційну скаргу - залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 73, 294, 304 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
У задоволенні заяви Котовського міжрайонного прокурора Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2009 року відмовити.
Апеляційну скаргу Котовського міжрайонного прокурора Одеської області на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2009 року залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік