АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-249\2010р Категорія ЦП: 20
Головуючий у першій інстанції суддя Сватаненко В.В.
Доповідач Сидоренко І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі – Пугачової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2009року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_4, Одеське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та скасування рішення Одеської міської ради, усунення перешкод у користуванні, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, зобов’язання знести частину огорожі, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
24.06.2003р. позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси з позовами, в обґрунтування яких, посилались на те, що їх земельні ділянки мають суміжні межі з проїздом загального користування, який розташований між будинками АДРЕСА_1 а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самовільно захопили спірну частину тупикового проїзду, який є частиною їх (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) земельних ділянок. Одеська міська рада 21.06.2000р. видала відповідачам державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0180га, який розташований у м. Одесі по вулиці Бабушкіна, 39-а. Вважаючи, що зазначений державний акт порушує їх права на користування земельною ділянкою, позивачі просили суд визнати його недійсним та скасувати рішення Одеської міської ради, на підставі якого він виданий (том 1 а.с.3, 13а).
Рішенням суду від 29.04.2005р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено (том 1 а.с.115-119). Вказане рішення суду було скасовано ухвалою апеляційного суду від 08.11.2006р. з направленням справи на новий розгляд з тих підстав, що позивачі не було сповіщенні про слухання справи належним чином – том 1 а.с.218-219.
При новому розгляді справа була передана по підсудності до Київського районного суду м. Одеси – том 2 а.с.130.
Відповідач ОСОБА_5 помер ще 03 серпня 2002р., а його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_6 21 листопада 2006р. продали ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_2 (том 1 а.с.86, том 2 а.с.10). ОСОБА_3 04 квітня 2007року отримала державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_3 – том 2 а.с.11.
При новому розгляді справи позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до суду позов до Одеської міської ради, ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_4, Одеське міське управління земельних ресурсів, вважаючи, що їх права порушені, позивачі остаточно уточнивши позовні вимоги, просили суд поновити строк позовної давності про скасування рішення Одеської міської ради від 29.02.2000року, посилаючись на те, що про вказане рішення їм стало відомо лише в 2001році, скасувати рішення від 29.02.2000р., визнати недійсним державній акт, виданій на підставі цього рішення на ім’я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0180 по АДРЕСА_4 визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 21 листопада 2006року, виключивши з тексту договору паркан №1-2, туалет літера “Е”, а також споруди розташовані на земельній ділянці площею 711кв.м., вказавши розмір ділянки по факту – 0,0531га, зобов’язати ОСОБА_3 знести частину огорожі, усунути перешкоди у користуванні частиною проїзду, стягнути з ОСОБА_15 . 50000грн. на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної та моральної шкоди – том 2 а.с.105-108.
Рішенням суду від 29 вересня 2009року у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 – відмовлено (том 2 а.с.172-173).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення їх позову, посилаючись на те, що суд необґрунтовано не задовольнив їх позовні вимоги (том 2 а.с.176-181).
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними письмовими доказами.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка проїзду була обґрунтовано передана колишнім власникам - ОСОБА_5, а тому права та інтереси позивачів не порушуються, що позивачу ОСОБА_2 у 2001році за рішенням суду було відмовлено у задоволенні аналогічних вимог до ОСОБА_5 та у теперішній час позивачка ОСОБА_1 ні є власником суміжної земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_7 (колишніх власників ОСОБА_5). Також суд вказав, що державні акти на ім'я ОСОБА_5 видані законно, тому вони на законних підставах користувались вказаною земельною ділянкою та житловим будинком, який у подальшому за законними підставами перейшов у власність нового власника - ОСОБА_7, яка продовжує правомірно користуватись придбаним майном, не перешкоджаючи ні в чому позивачам.
Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, які відповідають зібраним матеріалам та обставинам по справі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Приморської районної ради за № 781 від 11.10.1957р. була відведена земельна ділянка № 628 площею 600кв.м. по вулиці Бабушкіна у м. Одесі – том 1 а.с.71. Відповідно до акту вуличного комітету від 02.09.1975р. по вулиці Бабушкіна, 39-А та ОСОБА_5 необхідно поставити ворота спочатку в’їзду, оскільки в’їзд належить ОСОБА_5, відповідно до договору на право користування земельною ділянкою – том 1 а.с.47.
Головний лікар СЕС Київського району м. Одеси надав відповідь 11.09.1975р. про відсутність заперечення щодо перенесення дворового туалету ОСОБА_5 по вулиці Бабушкіна, 39-А на фасадну сторону присадибної ділянки, на відстані не менш 12 м. від житлових будинків (том 1 а.с.46).
Дійсно рішенням виконавчого комітету районної ради народних депутатів № 219 від 3.04.1987р. ОСОБА_5 був зобов'язаний звільнити проїзд та не перешкоджати ОСОБА_2 і ОСОБА_8 користуватись земельними ділянками та проїздом для обслуговування цих ділянок (том 1 а.с.6).
Згідно плану в’їзду та виїзду по вулиці Бабушкіна, 39-А відповідає документам, які знаходяться у МБТІ м. Одеси на право виїзду та в’їзду по вулиці Бабушкіна, 39-а та рахується як в’їзд на ділянку, що вказано в акті обстеження вуличного комітету від 26.03.1997р. на предмет правильності виходу на вул. Бабушкіна, 39-а, власник ОСОБА_5 (том 1 а.с.48). Розпорядженням №90 від 29.01.1999р. Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради був затверджений акт приймання в експлуатацію споруди – убиральні під літерою “Е”, розташованої на земельній ділянці по вулиці Бабушкіна, 39-А, яка належить ОСОБА_5, вона узаконена та прийнята в експлуатацію (том 1 а.с.152 ).
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 6.05.1999р. про відміну розпорядження від 29.01.1999р. в частині затвердження акту прийняття в експлуатацію споруду - вбиральню під літерою «Е» по АДРЕСА_5 та вказав, що в подальшому вказані обставини спростовуються документами датованими після травня 1999року, які суд першої інстанції проаналізував та надав відповідну оцінку.
Земельна ділянка колишніх власників - ОСОБА_5 знаходиться вглибині від вулиці Бабушкіна, у зв'язку з чим ОСОБА_5 у 1958році була виділена земельна ділянка площею 600кв.м., а у 1999році ОСОБА_5 відведена частина проїзду, а також у 2000р. ОСОБА_5 була надана ділянка для проїзду до їх ділянки, на якій знаходиться вбиральня під літерою «Е», яка у 1999році була узаконена та прийнята в експлуатацію.
Погоджувальною комісією Одеської міської ради від 17.09.1999р. було вирішено, що за відсутністю перешкод у користуванні земельною ділянкою в вимогах ОСОБА_2 слід відмовити, а ОСОБА_5 відвести частину проїзду у користування в існуючих межах (том 1 а.с.74). З висновку Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.01.2000р. року, яким земельна ділянка орієнтовною площею 0,0111га., який використовується ОСОБА_5 для під’їзду до ділянки, може бути надана у загальне спільне користування, вбачається, що на це є згода суміжних землекористувачів по межам ділянки (том 1 а.с.73).
Відповідно висновку Управління земельних ресурсів Одеської міської ради за №25 від 09.02.2000р. визнано можливим передати у приватну власність та надати у сумісне постійне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,0711га по АДРЕСА_6 - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у тому числі: у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0266га., ОСОБА_5 - 0,0265га., у сумісне постійне і користування ОСОБА_4П, та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0180га - для організації проїзду (том 1 а.с.45).
На підставі рішення Одеської міської ради від ОСОБА_9 та ОСОБА_4 02.05.2000р. кожний отримали відповідний державний акт на право приватної власності на землю, а 21.06.2000р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був отриманий державний акт на право постійного користування землею площею 0,0180га за вказаною адресою (том 1 а.с.54, 55,56, 70).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2001р., яке набрало законної сили 13.03.2001р. за ухвалою апеляційного суду Одеської області, ОСОБА_2 був зобов'язаний не чинити перешкод у користуванні власністю, а саме земельною ділянкою площею 0,0180 га та звільнити її (том 1 а.с.87-90, 95-100).
Розпорядженням №1406 від 6.09.2001р. Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради було скасовано розпорядження від 20.03.2000р. про знос паркану та дворового туалету, встановлених на проїзді загального користування ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_7 (том1 а.с.5).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1., після нього відкрилась спадщина на належне йому майно за заповітом, спадкоємцями якого стали в рівних частках його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_6 та отримали свідоцтва про право на спадщину.
За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21листопада 2006р. ОСОБА_4 і ОСОБА_6 продали ОСОБА_7 АДРЕСА_8 том 2 а.с.11). Новий власник ОСОБА_7 зареєструвала своє право власності на вказаний будинок та 04.04.2007р. отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0531га (том 2 а.с.12,11). На протязі 2007року ОСОБА_7 отримала згоду суміжних землекористувачів на будівництво, проведення реконструкції, вводу в експлуатацію житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_9 – том 2 а.с.59-64. Проект реконструкції житлового будинку з розширенням в домоволодінні АДРЕСА_10, яке належить ОСОБА_7, був затверджений розпорядженням Київської районної адміністрації за №618 від 05.06.2007р. (том1 а.с.13).
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 1.12.2003р. позивачка ОСОБА_1 продала ОСОБА_10 належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на земельній ділянці площею 460кв.м. за адресою: АДРЕСА_11 а ОСОБА_11 у 2007році надавав згоду ОСОБА_7 на проведення реконструкції її будинку, без претензій щодо користування земельною ділянкою, тобто спору між суміжними землекористувачами не було. У подальшому ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. продав свій житловий будинок ОСОБА_12, якій також, будучи власником, претензій до ОСОБА_7 щодо користування суміжними земельними ділянками не має.
Тому ОСОБА_1 вже не є власником та не має правових підстав для звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист порушеного на її думку права.
Взагалі доводи апеляційної скарги спрямовані на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, однак, скаржники невмотивовано не враховують ту обставину, що судом першої інстанції встановлено те, що права позивачів відносно користування земельною ділянкою не порушені та вони не надали суду доказів про їх порушено право.
Суд першої інстанції за результатами вирішення даного спору прийняв законне рішення про відмову у задоволені позову. Викладенні мотиви є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2009року – залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області І.П.Сидоренко
С.О.Погорєлова
Є.С. Сєвєрова