ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/181/21

провадження № 2/753/3901/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Степанішиної Г.А.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача

ГУ Державної казначейської служби у м. Києві Бойко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

5 січня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ГУ ДКС в м. Києві, ГУ НП в м. Києві про стягнення майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_2 вказала, що 24 вересня 2020 року Головним управлінням Національної поліції в м. Києві було проведено обшук за місцем роботи позивача, внаслідок чого відповідачем-2 було вилучено майно, що належить ОСОБА_2 . Майно повернуто не було, незважаючи на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, відповідно до якої Головне управління Національної поліції в м. Києві було зобов`язано повернути вилучене під час обшуку майно. У зв`язку з наведеним позивач звернулася до суду із заявою про відшкодування шкоди, яка є еквівалентною сумі вилученого майна, та відшкодування моральної шкоди, яка була нанесена позивачу бездіяльністю відповідача ГУ НП в м. Києві.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 січня 2021 року цивільну справу № 753/181/21 передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 лютого 2021 року на 10:00 год.

Підготовче засідання 4 лютого 2021 року було відкладено на 25 лютого 2021 року у зв`язку з неявкою представників відповідачів та не закінченням строку на подання відзиву на позов відповідачами.

5 лютого 2021 року до суду від відповідача ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, вказали, що позовна заява не містить доказів того, що позивачу було завдана матеріальна шкоди, враховуючи положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки факт незаконності проведення обшуку у кримінальному провадженні не встановлено відповідним судовим рішенням, стосовно моральної шкоди відповідач вказав, що позивачем також не доведено факт завдання їй моральної шкоди та не надано на підтвердження будь-яких доказів.

12 лютого 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому, зокрема зазначено, що позиція відповідача щодо відсутності у позивача права на відшкодування матеріальної шкоди є хибною, оскільки статті 1176 ЦК України надає можливість особи на відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів та їх посадових осіб. Оскільки була проведена незаконна виїмка та обшук, внаслідок якого були вилучені особисті речі позивачки, та надалі ухвалою суду було зобов`язано їх повернути позивачці, наявні всі підстави стверджувати, що останній була завдана майнова шкоди. Стосовно моральної шкоди представник позивача зазначив, що через виїмку у позивача особистого телефону та комп`ютера, був порушений нормальний ритм життя позивачки, вона не могла подзвонити своїм близьким та знайомим, бо всі номери контактів залишились у телефоні, у комп`ютері позивачки крім робочої була також і особиста інформація, яка є невід`ємною складовою життя сучасної людини, комп`ютер використовувався позивачкою також для спілкування з рідними та друзями.

У підготовче засідання 25 лютого 2021 року представник позивача з`явився.

Представники відповідачів у підготовче засідання 25 лютого 2021 року не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями.

За клопотанням представника позивача у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 25 березня 2021 року для надання можливості подачі додаткових доказів до справи на підтвердження заявлених позовних вимог.

У підготовче засідання 25 березня 2021 року з`явився представник позивача та представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві.

Ухвалою суду від 25 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 21 квітня 2021 року з`явились представник позивача та представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві та надали усні пояснення у справі.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не пояснив.

6 квітня 2021 року до суду від Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли пояснення на позов. Проте судом вказані пояснення залишено без розгляду з огляду на те, що вони були підписані ОСОБА_3 , проте до пояснень не було долучено доказів того, що вказана особа є представником відповідача в порядку самопредставництва, як вказаної було у поясненнях, крім того, по факту вказані пояснення є відзивом на позов, але подані вони були після спливу строку, визначеного судом для подання такої заяви по суті спору, оскільки відповідно до зворотного повідомлення, яке надійшло на адресу суду, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками отримав 16 січня 2021 року, ухвалою суду про відкриття провадження у справі відповідачам було встановлено 15 денний термін з дня отримання ухвали суду для надання відзиву на позов, в той же час такий відзив до суду засобами поштового зв`язку був надісланий відповідачем лише 29 березня 2021 року, тобто з пропуском встановленого строку судом, а представником не було подано суду, разом із відзивом, заяв про продовження строку на подання відзиву на позов.

У судовому засіданні 21 квітня 2021 року було оголошено перерву до 13 травня 2021 року.

У судове засідання 13 травня 2021 року з`явились представник позивача та представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві та надали додаткові пояснення у справі.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю. Вказав, що у приміщенні ТОВ «ФК Гелексі» був проведений незаконний обшук, внаслідок його були вилучені особисті речі позивачки - комп`ютер та телефон. Не зважаючи на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 2 листопада 2020 року було зобов`язано уповноважену особу повернути вилучене в ході обшуку майно, в тому числі те, що належить позивачці, така ухвала суду не була виконана і позивачка не отримала своїх особистих речей що завдало майнової шкоду останній в розмірі 20495 грн, яка складається із вартості мобільного телефону в розмірі 2496 грн. та вартості ноутбука в розмірі 17999 грн. Представник позивача зауважив, що під час розгляду справи в суді вказане майно, а саме телефон та ноутбук були повернуті позивачці, проте такі дії не спростовують незаконності дій працівників поліції та неповернення вилученого майна з листопада 2020 року, а отже позивачка має право на відшкодування майнової шкоди, оскільки була змушена придбавати новий телефон, без якого не можливе сучасне життя. Стосовно моральної шкоди представник позивача вказав, що позбавлення позивачки можливості користуватись особистими речами, які їй як сучасній людині вкрай необхідні щодня, підтверджують факт завдання моральної шкоди, яка, зокрема, виразилась у душевних хвилюваннях та переживаннях, відбувся певний «збій» в її життєвому ритмі, вона переживала стосовно того, що досить тривалий час, не дивлячись на існування ухвали суду від 20 листопада 2020 року, таке судове рішення не виконувалось уповноваженими органами та майно їй не поверталось, не зважаючи на те, що вона неодноразово зверталась із відповідними заява до слідчого. Крім того, через проведений обшук та вилучене майно ОСОБА_2 була змушена звільнитись з роботи у ТОВ «ФК Гелексі» та деякий час була без роботи, що також відобразилось на її психічному здоров`ї та завдало їй моральної шкоди. У відшкодування моральної шкоди представник позивач просив суд стягнути з відповідача 10000 грн. Крім того, представник позивача просив стягнути на користь позивачки витрати на правничу допомогу, в розмірі 18000 грн., обґрунтувавши такий розмір часом витраченим на підготування позовної заяви, участь у судових засіданнях, а також своїм значним досвідом та кваліфікацією.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві у судових засіданнях заперечувала проти заявлених вимог, підтримала доводи, які були викладені у відзиві на позов, вказала, що представником позивача не доведено суду завдання матеріальної шкоди позивачці, не обґрунтовано її розмір, чому саме сума 20495 грн., зауважила, що до позовної заяви додані неналежні доказ щодо вартості майна, яке було вилучено під час обшуку, не доведено, що ноутбук є власністю саме позивачки. Вказала, що відсутнє судове рішення, яке констатувало факт проведення у приміщенні ТОВ «ФК «Гелексі» незаконного обшуку. Крім того, зауважили, що ТОВ «ФК «Гелексі» також зверталось до Господарського суду м. Києва із позовом до тих самих відповідачів з вимогою про відшкодування майнової шкоди, у позовній заяві було також перераховано все майно, яке було вилучено в ході обшуку, в том числі те, стосовно якого ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги, вилученням цього майна обґрунтовувалась майнова шкода, а отже не зрозуміло чиє ж все таки майно було вилучено ОСОБА_2 чи ТОВ «ФК «Гелексі». У задоволенні вказаного позову Господарським судом м. Києва було відмовлено. Стосовно моральної шкоди представник відповідача також вказала, що позивачкою та її представником не доведено спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди, не доведено та не обґрунтовано розмір такої шкоди в сумі 10000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000072 за фактом вчинення невстановленими особами на території м. Києва кримінальних правопорушень, пов`язаних з примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, зокрема виплати заявниками неіснуючих боргів або сплати завищених відсотків по кредиту із погрозою застосування насильства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва був наданий дозвіл слідчим Головному управляння Національної поліції у м. Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні на проведення обшуку офісного приміщення за місцем фактичного розташування ТОВ «ФК «Гелексі», з метою виявлення та фіксації відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

24 вересня 2020 року в рамках зазначеного кримінального провадження було проведено обшук в офісі ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» за адресою: м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36Д.

Як зазначає позивач, за результатами обшуку службовими особами ГУ НП у м. Києві було вилучено майно позивача, що належить їй на праві власності, а саме ноутбук марки Lenovo, що постійно використовується позивачкою, як у повсякденному житті, так й під час виконання трудових обов`язків, тобто є знаряддям професійної та трудової діяльності, а також мобільний телефон Meizu M6C 32 ГБ blue.

25 вересня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся прокурор відділу Київської міської прокуратури Беба Є.Г. з клопотанням про арешт майна, вилученого 24 вересня 2020 року в ході обшуку, яке надійшло до суду 28 вересня 2020 року та 5 жовтня 2020 року призначено до розгляду в судовому засіданні, справа №761/30645/20 - слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва Трубніковим А.В. 5 жовтня 2020 року клопотання прокурора не було розглянуто по суті та засідання було перенесено на іншу дату.

Представником ТОВ «ФК Гелексі» на адресу Шевченківського районного суду м. Києва було направлено скаргу на бездіяльність старшого слідчого СВ ГУНП в місті Києві, яка полягає у неповерненні майна (в тому числі й майна позивача), вилученого під час проведення обшуку 24 вересня 2020 року в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/30924/20 від 2 листопада 2020 року скаргу задоволено та зобов`язано уповноважену особу, в провадженні якої знаходяться матеріали кримінального провадження №12020100000000072 від 5 лютого 2020 року, повернути ТОВ «ФК «Гелексі» все вилучене 24 вересня 2020 року в ході проведення обшуку майно.

Як зазначав у судових засіданнях представник позивачки, вказана ухвала суду досить тривалий час не виконувалась уповноваженими особами відповідача.

Так, ОСОБА_2 23 та 27 листопада 2020 року зверталась із заява до відповідача ГУ НП у м. Києві та просила повернути належне їй майно.

Із долученої до матеріалів справи відповідачем ГУ НП у м. Києві копії розписки, вбачається, що 1 березня 2021 року адвокат Осьмуха С.О. отримав у слідчого Братим М.І. мобільний телефон Meizu imei1 НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , для передачі ОСОБА_2 .

Також 26 березня 2021 року адвокат Осьмуха О.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 , отримав від органу досудового розслідування ноутбуку Lenovo PF OBK 73S, про що свідчить фотокопія розписки, долучена до матеріалів справи адвокатом Осьмухою С.О.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до частини другої статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

У позовній заяві позивач зауважує, що виїмка та обшук у приміщенні ТОВ «ФК «Гелексі» були проведенні незаконно, а тому шкода завдана такими діями відповідача, має бути відшкодована позивачу.

В той же час, позивачем та представником позивача не надано суду доказів стосовно наявності судового рішення, яке б констатувало факт незаконності проведеного 24 вересня 2020 року обшуку у приміщенні ТОВ «ФК «Гелексі» та незаконної виїмки.

Факт наявності ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 2 листопада 2020 року про повернення майна, вилученого в ході обшуку 24 вересня 2020 року, не свідчить про незаконність обушку та виїмки, оскільки, як вбачається із ухвали суду від 2 листопада 2020 року, підставою для ухвалення такого судового рішення стало те, що слідчий у судове засідання не з`явився та не довів факт того, що вказане в ухвалі майно входить до переліку майна, дозвіл на відшукання і вилучення якого прямо надавався ухвалою суду.

В той же час, суд зауважив, що відповідно до статті 169 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном та зазначив, що відповідно до частини шостої статті 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

При цьому судом не було зазначено, чи постановлялась відповідна ухвала суду про арешт тимчасово вилученого майна чи ні, та з урахуванням статті 169 КПК України постановлено ухвалу про повернення майна ТОВ «ФК «Гелексі».

Суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається із ухвали суду від 2 листопада 2020 року власником майна, вилученого під час обшуку 24 вересня 2020 року, перелік якого зазначений в ній, де зокрема вказано майно, яке позивачка у позові визначає своєю особистою власністю (телефон Meizu та ноутбук Lenovo) є ТОВ «ФК «Гелексі». В резолютивній частині ухвали суду також зазначено, що майно, вилучене в ході обшуку 24 вересня 2020 року необхідно повернути власнику - ТОВ «ФК «Гелексі».

Для підтвердження доводів того, що, зокрема мобільний телефон Meizu належить саме позивачці, до позовної заяви долучено фото коробки телефону. В той же час це не може однозначно свідчити проте, що власником телефону є саме позивачка, оскільки, як було встановлено судом, вона працювала у ТОВ «ФК «Гелексі», останній також звертався із позовом про відшкодування шкоди внаслідок проведення незаконного обшуку та вилучення майна, як зазначав представник відповідача у судовому засіданні, вказаний телефон зазначав своїм майном, а отже відсутні беззаперечні докази того, що вказаний телефон є особистою власністю позивачки.

Крім того, позивачем та її представником не було надано до суду документів (доказів - наказ, розпорядження, розписка, договір тощо) того, що ОСОБА_2 на робочому місці у ТОВ «ФК «Гелексі» під час виконання своїх обов`язків користувалась особистими речами, зокрема телефоном Meizu та ноутбуком Lenovo.

Також суд зауважує, що представником позивача як до позовної заяви так і в ході розгляду справи не було долучено жодних доказів на підтвердження того, що ноутбук Lenovo є власністю позивачки.

Наявність розписки про отримання адвокатом Осьмухою С.О. у слідчого телефону Meizu та вказівка в розписці про зобов`язання повернути його власнику ОСОБА_2 , не може бути належним доказом власності такого телефону, оскільки така розписка написана адвокатом, який представляє та захищає інтереси ОСОБА_2 і звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, в тому числі у зв`язку із вилучення вказаного мобільного телефону, а розписка адвоката Осьмухи С.О. про отримання ноутбуків та інших речей, які були вилучені в ході обшуку 24 вересня 2020 року взагалі не місить відомостей чиє майно він отримує у слідчого, зазначено лише, що на підставі договору про надання правової допомоги від 3 січня 2019 року. Копії вказаного договору до розписки адвокатом не долучалось.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на те, що позивачем та її представником не було доведено суду факт належності мобільного телефону Meizu та ноутбука Lenovo позивачці, враховуючи те, що таке майно було повернуто працівниками поліції адвокату Осьмусі С.О. у березня 2021 року, суд доходить до висновку, що в ході судового розгляду справи позивачем та її представником не було доведено суду завдання майнової шкоди позивачу відповідачем ГУ НП у м. Києві в розмірі 20495 грн.

Стосовно завдання та наявності підстав для відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач та її представник зазначали, що вилучення особистих речей ОСОБА_2 під час обшуку, порушили її нормальний та звичайний ритм життя, завдало її значних душевних страждань, вона була позбавлена можливості спілкуватись із рідними та близькими, оскільки всі номери телефонів були записані саме у тому телефоні, що був вилучений під час обшуку. Крім того, позивач та представник вказали, що через проведені обшуки та вилучення речей ОСОБА_2 змушена була звільнитись з роботи, з приводу чого також мала певні хвилювання та душевні страждання, позбулась джерела доходу та вимушена була шукати нову роботу.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Крім цього, відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

З огляду на вищевикладене, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Позивачкою та її представником не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які свідчили про протиправність дій відповідачів по відношенню до позивачки, а також доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою, на яку посилається позивачка.

Крім того, як було встановлено судом, під час розгляду справи позивачкою та її представником не було доведено факт права власності на майно, яке було вилучено в ході обшуку, а позовна заява, зокрема, містить обґрунтування завдання моральної шкоди, позбавлення можливості позивача користуватись належним їй майно (порушення ритму життя, завдання додаткових труднощів, необхідність придбання нового телефону та ноутбуку).

Стосовно доводів про невиконання відповідачем ухвали суду про повернення майна та цими діями завдання позивачці також моральної шкоди, необхідно зазначити, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 2 листопада 2020 року зобов`язано уповноважену особу, у провадженні якої знаходиться кримінальне провадження № 12020100000000072 від 5 лютого 2020 року повернути вилучене під час обшуку майно саме ТОВ «ФК Гелексі» як власнику майна, а не ОСОБА_2 .

Доводи адвоката Осьмухи С.О. стосовно того, що моральна шкода, яка була завдана позивачці виражається також у тому, що вона була змушена звільнитись з роботи, втратила постійне джерело доходу та була змушена шукати нову роботи оцінюються судом критично, зважаючи на те, що відповідно до наказу від 29 січня 2021 року № 57-К ОСОБА_2 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу андерайтингу та верифікації ТОВ «ФЕ «Гелексі» за згодою сторін.

Представником позивача не надано доказів того, що вказане звільнення є у причинно-наслідковому зв`язку із обшуком 24 вересня 2020 року та з вилученням майна під час цього обшуку. При цьому обшук був проведений 24 вересня 2020 року, а звільнилась позивачка через 4 місяці, отже позивачкою не доведено, яким чином її звільнення з роботи ТОВ «ФК «Гелексі» пов`язано із завданням моральної шкоди відповідачем.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на докази, які були долучені до позовної заяви та у підготовчому судовому засіданні, з огляду на обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо того, що незаконними та протиправними діями відповідача ГУ НП у м. Києві під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000072 позивачці ОСОБА_2 було завдано матеріальної та моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження наявності самої шкоди, її розміру, як не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача ГУ НП у м. Києві та шкодою, на яку посилається позивач, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 51, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 травня 2021 року.

Суддя К.В. Шаповалова