АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Щуровській О.Д.,
за участю: представника відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично-технічне підприємство" "Інжпроект", -
Попова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично-технічне підприємство" "Інжпроект" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично-технічне підприємство" "Інжпроект" про поновлення на роботі, стягнення витрат, пов'язаних з відрядженням, та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
25 червня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично-технічне підприємство" "Інжпроект" (далі – ТОВ ВТП "Інжпроект") про поновлення на роботі та стягнення витрат, пов'язаних з відрядженням. В заяві позивач ОСОБА_3 зазначав, що він працював в товаристві начальником кузовного цеху. Наказом № 22-05-08 від 26 травня 2008 року його звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул з 05 травня 2008 року по 08 травня 2008 року. Звільнення з роботи він вважає незаконним, оскільки згідно з посвідченням про відрядження та наказу № 20-03-08 від 20 березня 2008 року він був у службовому відрядженні в м. Кунгусер, у Швеції та звільнення його з роботи було проведено без попередньої згоди профкому товариства. Крім того, наказом від 15 травня 2008 року він вже був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді догани за відсутність на роботі з 05 по 08 травня 2008 року.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 43, 121, 147, 149, 232, 244 КЗпП України, позивач ОСОБА_3 просив суд позов задовольнити.
При розгляді справи позивач ОСОБА_3 доповнив вимоги й просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані з відрядженням, в сумі 7 396, 81 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача, ТОВ ВТП "Інжпроект", проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що позивач ОСОБА_3 був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул, у відповідності до вимог діючого законодавства. Тому, на його думку, вимоги ОСОБА_3 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено частково. Суд змінив формулювання причини звільнення позивача ОСОБА_3 з посади начальника кузовного цеху товариства з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України на підстави, передбачені п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці і скороченням штату працівників, та стягнув з товариства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 155 555, 90 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, ТОВ ВТП "Інжпроект", просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відповідача відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.
Позивач ОСОБА_3 та його представники за довіреностями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засіданні не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином, з заявою про відкладення розгляду справи не зверталися, подали заперечення на апеляційну скаргу.
За змістом ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує їх право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, ТОВ ВТП "Інжпроект", пояснення на апеляцію представника відповідача, ТОВ ВТП "Інжпроект", - ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, ТОВ ВТП "Інжпроект", підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більш трьох годин протягом рабочого дня) без поважних причин.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями), викладених у п. 24 постанови № 9, при розгляді позовів про поновлення
на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_3 працював в товаристві начальником кузовного цеху.
Наказом № 22-05-08 від 26 травня 2008 року його звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин, з 05 травня 2008 року по 08 травня 2008 року (а.с. 4).
З 05 травня 2008 року по 08 травня 2008 року позивач ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці у зв'язку самовільною поїздкою за кордон у Швецію.
За таких обставин, вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_3 дійсно вчинив прогул без поважних причин з 05 травня 2008 року до 08 травня 2008 року і підстав для стягнення витрат, пов'язаних з відрядженням немає.
Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_3 був звільнений з роботи з порушенням порядку звільнення, передбаченого ст. 149 КЗпП України, оскільки вказаний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та суд неправильно застосував норми матеріального права.
Згідно із ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями), викладених у п. 22 постанови № 9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2008 року після виходу на роботу після прогулу позивач ОСОБА_3 надав пояснення щодо відсутності на робочому місці з 05 по 08 травня 2008 року (а.с. 11).
При застосуванні дисциплінарного стягнення у виді звільнення відповідач врахував, що позивач ОСОБА_3 раніше неналежно виконував трудові обов'язки і неодноразово порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності (а.с. 93-101).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач ОСОБА_3 був звільнений з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на законних підставах і з дотриманням встановленого законом порядку застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи.
Отже, відповідач не порушив трудові права позивача ОСОБА_3 при звільненні, його вимоги є незаконними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, ст. ст. 149, 235 КЗпП України, у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично-технічне підприємство" "Інжпроект" задовольнити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2009 року змінити й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично-технічне підприємство" "Інжпроект" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: підпис В.О. Панасенков
підпис В.Ф. Парапан
підпис М.М. Драгомерецький
Копія вірна: суддя В.О. Панасенков