АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.,
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, та відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси", про відшкодування шкоди, завданої у наслідок залиття квартири,
в с т а н о в и л а:
17 жовтня 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що їй, ОСОБА_2, належить на праві власності чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1. 06 вересня 2007 року з вини відповідачки ОСОБА_5, яка проживає поверхом вище у квартирі № 8, у зв’язку з пошкодженням гнучкого шлангу підводу гарячої води до мийки у кухні сталося затоплення гарячою водою належної їм квартири. У наслідок затоплення їх квартири й пошкодження майна їм було завдано майнову шкоду та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
Посилаючись на ці обставини та на ст. ст. 11, 15, 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 просили суд позов задовольнити.
01 грудня 2008 року позивачі після проведення судової будівельно-технічної експертизи уточнили вимоги і просили суд стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на їх користь майнову шкоду в розмірі 35 156 грн., з урахуванням інфляції додатково 10 547 грн. та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. (а.с. 38-39).
В подальшому позивачі неодноразово уточнювали вимоги і 09 листопада 2009 року остаточно просили суд стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на їх користь майнову шкоду в розмірі 80 874 грн., суму з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних в розмірі 10 000 грн., моральну шкоду в розмірі 70 000 грн. та судові витрати в сумі 2 843, 11 грн. з послугами банку: сплачений судовий збір в сумі 474 грн. (17 грн. + 457 грн.), витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., на проведення експертизи в сумі 1 265 грн., визначення вартості робіт в сумі 910 грн., услуги КП "ОМБТІ та РОН" в сумі 92 грн., почтові витрати в сумі 15, 15 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 17 000 грн. (а.с. 161-163).
13 листопада 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про відшкодування моральної школи, посилаючись на те, що станом на вересень 2007 року системи водопостачання холодної і гарячої води, які є у належній їй квартирі № 8, перебували у нормальному технічному стані. 06 вересня 2007 року відповідач проводив гідравлічні випробування системи гарячого водопостачання і у наслідок перевищення припустимого рівня тиску у системі був пошкоджений гнучкий шланг підводу гарячої води до мийки у кухні її квартири і сталося затоплення водою квартири № 4, яка належить ОСОБА_2 Вона вважала, що неналежним виконанням послуг з водопостачання відповідач заподіяв їй моральну шкоду розміром 75 000 грн. (а.с. 73-74).
Ухвалою суду від 01 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 об’єднані в одне провадження (а.с. 62).
Ухвалою суду від 18 лютого 2010 року позов ОСОБА_7 залишений без розгляду у зв’язку з відмовою від позову (а.с. 210).
Відповідачка ОСОБА_7 позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 визнала частково і в своїх поясненнях зазначала, що затоплення водою квартири № 4, яка належить ОСОБА_8, сталося з вини КП "Теплопостачання міста Одеса", яке 06 вересня 2007 року проводило гідравлічні випробування системи гарячого водопостачання. У наслідок перевищення припустимого рівня тиску у системі гарячого водопостачання гнучкий шланг підводу гарячої води до мийки у кухні її квартири був пошкоджений і стався витік води. Вона вважає, що фактично з урахуванням цін на роботи і матеріали на лютий 2010 року розмір майнової шкоди становить 29 741 грн., який складається з вартості матеріалів в сумі 18 037, 24 грн. і вартості робіт в сумі 11 703, 80 грн. Вона заперечує проти відшкодування суми з урахуванням індексу інфляції в розмірі 8 200, 62 грн. і трьох відсотків річних в сумі 2080, 57 грн., оскільки вважає, що збитки не є грошовим зобов’язанням, а також передбачених висновком експерта витрат, пов’язаних з сплатою податку на додану вартість в сумі 13 479 грн., адміністративних витрат будівельно-монтажних установ в сумі 760 грн., вивозом сміття на відстань 30 км, кошторисом прибутку в сумі 1 401 грн. З урахуванням її матеріального становища (середньомісячний заробіток 443 грн., перебування на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1) вона погодилася з відшкодуванням майнової і моральної шкоди в розмірі 21 000 грн. і просила звільнити її від сплати судових витрат (а.с. 194-196).
Представник третьої особи, КП "Теплопостачання міста Одеси", в своїх поясненнях зазначав, що підприємство не винне у залитті квартири № 4. Причиною залиття став неякісний гнучкий шланг підводу гарячої води до мийки в квартирі № 8.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено частково. Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивачів майнову шкоду в розмірі 35 156 грн., суму з урахуванням індексу інфляції у розмірі 9 367, 40 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., судовий збір в сумі 34 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 17 000 грн., а також у дохід держави судовий збір в сумі 419, 73 грн. (411, 23 грн.+8, 50 грн.).
Додатковим рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2010 року з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивачів стягнути витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 1 265 грн.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції змінити і постановити нове рішення, яким стягнути з відповідачки майнову шкоду в розмірі 80 874 грн., мотивуючи тим, що рішення суду в цій частині є незаконним і необґрунтованим.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення про стягнення з неї на користь позивачів майнову і моральну шкоду в сумі 21 000 грн. і звільнення від відшкодування судових витрат, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим.
В запереченні на апеляційну скаргу позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 просять апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити у зв’язку з безпідставністю її доводів.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_5, пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивачів слід відхилити, а апеляційну скаргу відповідачки задовольнити частково за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_4 належить чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1, розташована на першому поверсі (а.с. 7).
Відповідачці ОСОБА_5 належить квартира № 8 у вказаному будинку, яка розташована на другому поверху (а.с. 77).
06 вересня 2007 року о 17. 30 год. у зв’язку з пошкодженням гнучкого шлангу підводу гарячої води до мийки у кухні квартири № 8 сталося затоплення гарячою водою квартири, належної позивачам ОСОБА_4, і у наслідок чого ця квартира була пошкоджена, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 18-20зв., 30, 31).
Вартість ремонтно-відновлюваних робіт у приміщенні квартири № 4 після її залиття складає 35 156 грн., що встановлено висновком № 13411 судової будівельно-технічної експертизи від 07 лютого 2008 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (а.с. 18-20, 25-27).
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачам ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з вини відповідачки ОСОБА_5 завдано майнову шкоду в розмірі 35 156 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачам з вини відповідачки ОСОБА_5 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з пошкодженням їх квартири.
Однак з урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачам ОСОБА_4 становить 5 000 грн.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості і достатній для відновлення їх душевного стану.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що вартість усунення інших негативних наслідків шкоди має розумно відповідати межам порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення позивача до суду.
Так, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки ОСОБА_5 суми з урахуванням індексу інфляції за період з 08 лютого 2008 року по 18 лютого 2010 року в розмірі 9 367, 40 грн. за таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня
1992 року (з відповідними змінами), викладеними у п. 9 постанови, у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.
З матеріалів справи вбачається, що справа розглядалася судом з 10 жовтня 2007 року (а.с. 3).
У зв’язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи провадження у справі була зупинено з 07 листопада 2007 року по 02 жовтня 2008 року, хоча розмір шкоди визначений висновком експертизи № 13411 від 07 лютого 2008 року (а.с. 14, 18-20, 42).
Після чого розгляд справи відкладався 13 раз в основному у зв’язку з неодноразовими уточненням позову і 10 лютого 2010 року спір був вирішений по суті.
Таким чином, справа дійсно розглядалася тривалий час, але не з вини відповідачки ОСОБА_5
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даному випадку немає законних підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди за рахунок застосування індексу інфляції.
Задовольняючи позов у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 17 000 грн., суд першої інстанції виходив, що такій розмір витрат на правову допомогу з урахуванням 250 грн. за час відповідає вимогам закону.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і суд порушив норми матеріального права.
Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Оскільки до теперішнього часу відповідний закон не прийнятий до цих правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 р. № 590.
Вказаною постановою КМ України затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, па користь якої ухвалене судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється керуючись тим, що зазначеній особі, виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивачки ОСОБА_2 в суді представляв ОСОБА_3 на підставі доручення від 01 жовтня 2007 року (а.с. 8).
Відповідно до актів звірки розрахунків по витратах на правову допомогу, які є в матеріалах справи, у 1997 році він працював 36 год., у 2008 році – 46 год., у 2009 році – 50 год. (а.с. 167-169).
Однак матеріалами справи підтверджується участь представника позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 у дванадцяти судових засіданнях з 01 грудня 2008 року:
01 грудня 2008р. – 00. 34 мін. 27 сек. (а.с. 63-66),
04 лютого 2009р. – 01 год. 00. 47 сек. (а.с. 85-88),
12 березня 2009р. – 00. 15 мін.51 сек. (а.с. 92-93),
21 квітня 2009р. – 00. 02 мін.56 сек. (а.с. 124-125),
26 травня 2009р. – 00. 07 мін. 14 сек. (а.с. 127-128),
01 липня 2009р. – 00. 00. 20 сек. (а.с. (а.с. 131),
14 вересня 2009р. – 00. 01 мін. 38 сек. (а.с. 133-134),
15 жовтня 2009р. – 00. 41 мін. 36 сек. (а.с. 157-159),
09 листопада 2009р. – 00. 52 мін. 58 сек. (а.с. 173-177),
21 грудня 2009р. – 00. 00. 41 сек. (а.с. 178),
18 січня 2010р. – 00. 46 мін. 31 сек. (а.с. 189-192),
18 лютого 2010р. - 02 год. 07 мін. 53 сек. (а.с. 206-209).
Таким чином, всього тривалість судових засідань, у яких приймав участь представник позивачки ОСОБА_2, становить 06 год. 32 мін. 51сек.
Сума граничного розміру компенсації витрат на оплату правової допомоги позивачці ОСОБА_2, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590, за участь її представника в судових засіданнях за період з 01 грудня 2008 року до 18 лютого 2010 року складає 1 660, 60 грн., а саме:
за лютий 2009 року – 242 грн. (605 грн. х 40 % : 100%),
за липень 2009 року – 252 грн. (630 грн. х 40% : 100%),
за листопад 2009 року – 297, 60 грн. (744 грн. х 40 % : 100%),
за лютий 2010 року – 869 грн. за 2,5 год. (869 грн. х 40 % : 100% х 2 год. + 173, 80 грн.).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково: у відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. і витрат на правову допомогу в сумі 1 660, 60 грн.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Твердження позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру майнової шкоди не відповідає вимогам закону і підлягає зміні з ухваленням нового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи в цій частині вимог.
Посилання відповідачки ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при визначенні розміру шкоди безпідставно не врахував її матеріальне становище, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно частини 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Дійсно в матеріалах справи є данні про те, що середньомісячний заробіток відповідачки ОСОБА_5 за 2009 рік становить 443 грн., на її утриманні перебуває малолітня дитина, син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який хворіє (а.с. 197, 199, 200).
Однак колегія суддів вважає, що у даному випадку немає можливості зменшити розмір шкоди з урахуванням її матеріального становища.
Не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, а саме, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також не застосування постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 р. № 590, у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2010 року змінити й ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" про відшкодування шкоди, завданої у наслідок залиття квартири, задовольнити частково.
Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, до 5 000 грн. і витрат на правову допомогу до 1 660, 60 грн.
У позові в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 суми з урахуванням індексу інфляції в розмірі 9 367, 40 грн. відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік