П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021року м. Київ

Справа № 755/4757/16-ц

Провадження: № 22-ц/824/7446/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Іванової І.В., Пікуль А.А.

секретар Гулієв М.Д.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О.,

за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2016 року,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Кристина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Льовушкіна Світлана Андріївна,про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом разом, одночасно порушивши питання про його забезпечення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2016 року клопотання ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням адвокат Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_2 п одав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Шевчука В.В. в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: ПНКМНО Мельник К.В., ПНКМНО Льовушкіна С.А., про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна - задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 14 травня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі по 689 грн., з кожного.

16.02.2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову.

УхвалоюДніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким скасувати вжиті Дніпровським районним судомміста Києва заходи забезпечення позову та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020 року у даній справі було частково задоволено апеляційну скаргу, скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.01.2020 та ухвалено нове, яким визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , в іншій частині повних вимог відмовлено. Рішення у даній справі набуло законної сили 10.06.2020 року. Іншого спору між вище зазначеними сторонами про даний предмет позову на дату звернення з заявою до суду не має. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.02.2016 року залишився чинним. Таким чином, відповідачка, будучи власником даної квартири, добросовісним набувачем даного майна, бажає використовувати його без будь-яких перешкод, в тому числі й без наявності обтяжень. Зазначала, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Вважає, що на дату звернення до суду пройшло більше 90 днів, а також відпали підстави для вжитих судом заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що ОСОБА_2 має намір пред`явити віндикаційний позов до ОСОБА_1 , а тому зняття арешту з майна призведе у майбутньому до негативних наслідків для позивача та інших добросовісних набувачів Ѕ частини квартири, яка належить йому на праві власності.

В судовому засіданні адвокат Демчук В.О. в інтересах ОСОБА_3 та адвокат Гєгіна І.В. в інтересах ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Адвокат Калініченко О.В. в інтересах ОСОБА_2 17 травня 2021 року направила на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на поганий стан здоров`я, підвищену температуру, ознаки ГРВ, та вказала, що контактувала з хворим на корона віруснухворобу клієнтом.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності позивача та його адвоката, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання у зв`язку із встановленням карантину на території України, адвокат Калініченко О.В. в інтересах ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні про відкладення розгляду справи обставин. За відсутності об`єктивних причин (захворювання на ГРВІ, коронавірусну хворобу, віднесення тощо) та відповідних доказів на підтвердження таких причин, посилання адвоката Калініченко О.В. в інтересах ОСОБА_2 на незадовільний стан здоров`я та контакт з хворим на коронавірусну хворобу клієнтом не може вважатись поважною підставою для відкладення розгляду справи.

Такі дії представника позивача колегія суддів розцінила, як такі, що спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи, а тому вважала за можливе слухати справу за відсутності ОСОБА_2 та його адвоката Калініченко О.В.

Зважаючи на належне повідомлення учасників справи, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року клопотання представника ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020року скасовано і ухвалено нове. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 14 травня 2015 року № 831, посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник К.В. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі по 689 грн з кожної.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на відсутність доказів виконання постановиКиївського апеляційного суду від 10 червня 2020 року в частині стягнення судового збору.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно ч.ч. 1, 8 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до приписів частин 7-10 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч.7). Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч.8). У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч.9). У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.10).

За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриття провадження у справі.

Слід відмітити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Ураховуючи те, що рішення суду, ухвалене у даній справі (постанова Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року) набуло законної сили, потреба в забезпеченні позову відпала, а отже, застосовані заходи його забезпечення підлягають скасуванню.

При цьому, відсутність чи наявність факту виконання судового рішення в частині стягнення судового збору не має правового значення при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки арешт на квартиру АДРЕСА_1 судом в якості забезпечення позову про визнання договору дарування недійсним накладався на забезпечення виконання можливого рішення про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна.

Окрім того, слід відмітити, що постанова Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору виконана, що підтверджується наданою суду апеляційної інстанції копією постанови про закінчення виконавчого провадження № 63210812 від 16.10.2020 року (т. 4 а.с. 139).

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 має намір звернутися до суду із віндикаційним позовом колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з моменту ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року пройшов значний проміжок часу, але, в будь-якому випадку, вчинення таких дій не відміняє порядку, встановленого приписами частин 7-10 ст.158 ЦПК України, а у разі звернення до суду із таким позовом, позивач не позбавлений можливості заявити про його забезпечення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року - скасуванню з постановленням нової про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року скасувати та постановити нову про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2016 року, а саме: арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 травня 2021 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді І.В. Іванова

А.А. Пікуль