АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Коширній О.Г. Справа № 22ц-3636/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 53
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 року м.Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д, Станкевича В.А
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року,
встановила:
У січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Комсомолець» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку посилаючись на те, що з 01.04.2006 р. відповідно до наказу N" 22-к він був прийнятий на роботу у ВАТ «Комсомолець» на посаду охоронця. Наказом № 5 а-к від 12.08.2008 р. він був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення 14.08.2008 p. та в послідуючому до наявного часу відповідач не здійснив з ним розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Під час розгляду справи позивач надавав різні розрахунки заборгованості перед ним і остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 2867,31 грн.
Представник відповідача позов не визнав вказуючи, що в день звільнення позивач відмовився від отримання 315,66 грн. розрахункових при звільненні мотивуючи, це тим, що він не згодний з сумою розрахунку про, що в той же день був складений відповідний акт. Позивач звернувся до прокуратури зі скаргою на дії відповідача, однак отримав відповідь, що дії відповідача є законними, після чого 19.03.2009 року отримав 315,66 грн. розрахункових які належали йому при звільненні. В зв’язку з тим, що між сторонами існував спір про розмір сум, належних позивачу при звільненні, вини відповідача в невиплаті позивачу належних сум при звільненні немає, оскільки позивач відмовився в день звільнення від отримання належних йому при звільненні сум – просив відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_3 з 01.04.2006 р. працював охоронцем бригади охорони ВАТ «Комсомолець».
12.08.2008 р. ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади охоронця бригади охорони з 14.08.2008 р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпІІ України при звільненні працівника виплата всіх сум. що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Частиною 2 зазначеної статті також передбачено, що в разі спору про розмір сум. належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нию суму.
Статтею 117 КЗпІІ України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так. ч. 1 зазначеної статті передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до розрахункового листку належної позивачеві ОСОБА_3 компенсації за невикористану щорічну відпустку та витягу з розрахункової відомості по виплаті належних ОСОБА_3 сум при звільненні відповідачем було нараховані до сплати ОСОБА_3 при звільненні 742,4 гри., за вирахуванням обов'язкових податків та зборів а також утриманої суми в розмірі 280 гри. відповідно до наказу № 37-П від 14.08.2008 р., ОСОБА_3 при звільненні належало до сплати сума у розмірі 315,66 гри.
Відповідно до наказу № 37-П від 14.08.2008 р. із заробітної плати ОСОБА_6 утримано вартість завданої шкоди в розмірі 280 гри., які полягають у вартості 40 л. дизпального. яке позивач ОСОБА_3 не повернув із загальної кількості в 100 л.. що були викрадені під час знаходження позивачем ОСОБА_3 на роботі у нетверезому стані.
Представник відповідача надав суду акт від 14.08.2008 p., відповідно до якого ОСОБА_3 було запропоновано отримати розрахункові у розмірі 315,66 грн.. однак ОСОБА_3 від отримання розрахункових відмовився мотивуючи це тим, що не згодний із сумою розрахунку та буде звертатися до суду.
Таким чином, із зазначеного акту випливає, що на виконання вимог ч. 2 ст. 116 КЗпП України про обов'язок власника або уповноваженого ним органу при наявності спору про розмір сум. належних працівникові при звільненні, виплатити не оспорювань ним суму в зазначений у цій статті строк, відповідач намагався виплатити неоспорювану товариством суму позивачеві, однак з підстав, що не залежать від їх волі така сума не була отримана позивачем, оскільки він відмовився від її отримання.
Той факт, що позивач в день звільнення 14.08.2008 p. відмовився від отримання належної йому суми при звільненні, про що був складений вищезазначений акт, також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що в їх присутності ОСОБА_3 відмовився від отримання розрахункових при звільненні, про що був складений вищезазначений акт.
Крім того, відповідно до касового ордеру від 19.03.2009 р. позивачеві ОСОБА_3 вказана сума у розмірі 315,66 грн. була сплачена, про що не заперечував в судовому засіданні і сам позивач ОСОБА_3
На підставі наведеного, суд першої інстанцій відмовив в задоволенні позовних вимог.
Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач не довів відсутності його вини у неотриманні позивачем заробітної плати у день звільнення, не відповідають обставинам справи, оскільки суд дав належну оцінку наданим відповідачем доказам, що невиплата належної при звільненні позивачу заробітної плати сталася саме з вини відповідача, який відмовився від її отримання в день звільнення.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При постановленні ухвали колегія стягує з ОСОБА_3 в доход держави 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ несплачених при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В.А. Станкевич