АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції:Тюмін О.Г. Справа № 22ц-778/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Бабія А.П., Станкевича В.А.
при секретарі – Мандрик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Кілійської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 2 листопада 2009 року,-
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач під вікном її квартири з порушенням санітарних та будівельних норм збудувала господарчі споруди для утримання птиці та лазню, які закривають доступ світла та чистого повітря у вікно.
При розгляді справи були доповнені позовні вимоги якими уточнено склад співпозивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 співвласники квартири АДРЕСА_2, та співвідповідачів співвласників квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 уточнено позовні вимоги про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом переносу курника та сараю літ. «Ж» на відстань 25 метрів від стіни та вікна їх квартири, знесення лазні, зобов'язати відповідачів, які використовують ділянку, прилеглу до північної стіни їх квартири, відступити на відстань 1,5 метра від стіни квартири позивачів, щоб забезпечити доступ до неї для ремонту та обслуговування. Стягнути з відповідачів на користь позивачив моральну шкоду в сумі 3000 грн.
Ухвалою суду до участі у справі співвідповідачем залучено Кілійську міську раду.
В зв'язку з тим, що сарай, належний відповідачу - Кілійскій міській раді, який був прибудований до північної стіни квартири позивачів, на час розгляду справи вже демонтовано, позивачі вимог до Кілійської міської ради не заявляли.
Відповідачі позов не визнали вказуючи, що квартира АДРЕСА_1 надана їй рішенням виконкому Кілійської міської ради в 1969 році. Спірний сарай літ. «Ж» вже існував, він також був наданий їй у користування разом з квартирою. Сарай літ. «Ж» зазначений в технічному паспорті з 1979 року. В 1998 році вона приватизувала квартиру.
Представник Кілійської міської ради пояснив, що сарай (літ. «а» за планом), який примикав до північної стіни квартири позивачів та був власністю міської ради, на час розгляду справи повністю розібрано, позивачами зроблено мостіння впродовж північної стіни їх квартири, і ніяких перешкод в обслуговуванні стіни з боку двору відповідачів немає. курник, який самочинно було збудовано відповідачем, який примикав до сараю літ. «а» та знаходився на невеликій відстані від стіни та вікна квартири позивачів та який існував на час звернення позивачів до суду, на час розгляду справи також розібрано. Господарча будівля - сарай літ. «Ж» зареєстрована належним чином та є складовою частиною частини житла відповідача.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 2 листопада 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивачів моральну шкоду в розмірі 1200 грн. в солідарному порядку, а також судові витрати. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись з цім рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачами рішення суду про стягнення з них моральної шкоди в розмірі 1200 грн. в солідарному порядку, а також судових витрат не оскаржено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що згідно свідоцтва № 293 , виданого виконкомом Кілійської міської ради 18.05.2001 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками 25/100 часток квартири АДРЕСА_2.
Згідно свідоцтва №732. виданого виконкомом Кілійської міської ради 26.10.1998 року на підстав розпорядження міськвиконкому № 166 від 22.09.1998 року про приватизацію житла, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками 15/100 часток - квартири АДРЕСА_1.
Згідно матеріалів технічної інвентаризації до складу частини домоволодіння, яка знаходиться у власності відповідачів, відноситься також господарча будівля - сарай літ.«Ж».
Згідно рішення виконкому Кілійської міської ради № 46 від 04.082006 року ОСОБА_2 надано дозвіл розібрати будівлю сараю літ. («Г»).
Рішенням виконкому Кілійської міської ради № 97 від 02.11.2006 року оформлено право власності відповідачів на самовільно збудовану будівлю лазні.
Зазначене рішення було оскаржено ОСОБА_2 до Кілійського районного суду, постановою якого від 12.05.2008 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова набрала законної сили 22.05.2008 року.
Згідно листів виконкому міської ради від 23.02.2006 року, 10.05.2006 року, комісією встановлено порушення будівельних та санітарних норм при розміщенні відповідачем курника та сараю, про що зроблено зауваження.
Згідно листа головного санітарного лікаря від 17.05.2008 року за результатами обстеження домоволодіння відповідачів, надано припис про перенесення курника та сараю на відстань 25 м. від квартири позивачів, відповідно до вимог санітарних правил «Планування та забудова населених пунктів».
Згідно довідки виконкому Кілійської міської ради від 28.09.2008 року, станом на 23.09.2008 року в домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_1 склад, позначений літ. «а» відсутній, а також відсутній курник, побудований відповідачем ОСОБА_7
Згідно листа виконкому міської ради межа земельних ділянок між домоволодіннями по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 проходить по стіні будинку № 34. Межа чітко визначена стіною будинку і парканом. Вилучення частини земельної ділянки із користування власників домоволодіння по АДРЕСА_1 можливе лише за згодою всіх її користувачів, які таку згоду не надають.
Згідно листа виконкому Кілійської міської ради від 14.09.2006 року межі домоволодіння АДРЕСА_2 не порушені і відповідають поквартальній зйомці, яка була проведена та затверджена рішенням виконкому № 148 від 12.06.1975 року, сарай сусідів внесено до технічної документації і не є самочинною побудовою.
Відповідачами самочинно, з порушення санітарних та будівельних норм було збудовано господарчі споруди для утримання домашньої птиці, які створювали перешкоди позивачам в користуванні своєю частиною житла, що стало причиною звернення позивачів до Кілійського районного суду з позовом. На час розгляду справи цю споруду розібрано, тим самим перешкоди в користуванні позивачами своєю часткою житла ліквідовано.
Зважаючи на те, що самочинне будівництво споруди для утримання домашньої птиці мало місце збоку відповідачів, це порушувало права позивачів, змусило звертатися до контролюючих органів а також до суду за захистом порушеного права, суд вважав встановленими передбачені ст. 23 ЦК України підстави для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Доказів того, що на час розгляду справи існують інші самочинно збудовані відповідачами об'єкти нерухомості , які створюють перешкоди позивачам в користування своєю частиною домоволодіння позивачами не надано. Акт складений двома депутатами Кілійської міської ради 28.10.2009 року про існування самочинно збудованого відповідачами сараю не є належним доказом оскільки в ньому відсутні опис розташування, характер об'єкту, визначення об'єкту на плані земельної ділянки.
Господарча будівля - сарай літ. «Ж» за планом, розташування якої оспорюють позивачі, існувала ще до того, як житло було надано сім'ї відповідачів, не є самочинно збудованим відповідачами об'єктом, а є власністю відповідачів, тобто встановлено відсутність підстав, передбачених ст. 376 ЦК України для задоволення позовної вимоги про зобов'язання перенести господарчу будівлю позначену літ. «Ж» за планом.
Після того, як було розібрано сарай (літ. «а») який належав Кілійскій міській раді, позивачами здійснено ремонт північної стіни будинку, а саме - стіну обкладено цеглою, впродовж стіни зроблено мостіння, що свідчить про відсутність будь яких перешкод в користуванні та обслуговуванні власності позивачами, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів відступити на 1,5 метра від північної стіни.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідачів усунути позивачам перешкоди в користуванні власністю шляхом переносу курника на відстань 25 метрів від стіни та вікна їх квартири, знесення лазні, зобов'язати відповідачів, які використовують ділянку, прилеглу до північної стіни їх квартири, відступити на відстань 1,5 метра від стіни квартири позивачів, щоб забезпечити доступ до неї для ремонту та обслуговування, оскільки рішення суду в цій частині відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Враховуючи те, що відповідачами не оскаржено рішення суду про стягнення з них моральної шкоди, в апеляційній скарзі не наведено підстав для скасування рішення суду в цій частині і задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в повному обсязі, колегія рішення суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивачів моральної шкоди залишає без змін.
Разом з тим колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом переносу сараю літ. «Ж» на відстань 25 метрів від стіни та вікна їх квартири є помилковим оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що спірний сарай літ. «Ж» є складовою частиною квартири відповідачів і належить їм на праві власності. Зазначення в технічній документації господарчої будівлі - сараю літ «Ж», яка відноситься до житлового будинку відповідачів, не є свідченням того, що зазначений сарай є власністю відповідачів оскільки відповідачі в установленому порядку не ввели цей сарай в експлуатацію, а також не провели його державну реєстрацію згідно чинного законодавства. Відповідачами не надано доказів того, що їм в установленому порядку надавалася земельна ділянка для будівництва та обслуговування зазначеного сараю.
Таким чином спірний сарай літ. «Ж» є самочинним будівництвом оскільки відповідно по положень ч.1 ст. 376 ЦК України – житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведено для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно листів виконкому міської ради від 23.02.2006 року, 10.05.2006 року, комісією встановлено порушення будівельних та санітарних норм при розміщенні відповідачем сараю, про що зроблено зауваження.
Головним санітарним лікарем від 17.05.2008 року за результатами обстеження домоволодіння відповідачів, надано припис про перенос сараю на відстань 25 м. від квартири позивачів відповідно до вимог санітарних правил «Планування та забудова населених пунктів».
Оскільки позивачами доведено, що сарай літ. «Ж» яким користуються відповідачі створює їм перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_2, колегія вважає, що позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом перенесення сараю літ «Ж» на відстань не менше 25 метрів від стін житлового будинку по АДРЕСА_2 обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 2 листопада 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю скасувати, постановити в цій частині нове рішення яким задовольнити позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю.
Зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом переносу сараю літ «Ж» на відстань не менше 25 метрів від стін житлового будинку по АДРЕСА_2.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: О. А. Ступаков
Судді: А. П. Бабій
В. А. Станкевич