АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» лютого 2010р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Фальчука В.П., Каранфілової В.М.,
при секретарі – Басовій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства т уристичної компанії «Ольга-Тур» на рішення Приморського районного суду м.Одеса від 09 листопада 2009р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства туристичної компанії «Ольга-Тур» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідача з підстав порушення ним норм Закону України «Про захист прав споживачів», а також на підставі ст.ст.23,530,653,906 ЦК України і просила визнати п.2 доповнення Графіку оплати, який є додатком до договору № GWНС2308040 від 23.08.2004 року, недійсним. Стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 3732грн., пеню в розмірі 111,96грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000грн.
Остаточно уточнивши та доповнивши вимоги, просила стягнути з відповідача 5609,66грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 168,29грн. - пені та 10 000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.1-3, 23-24,114-115).
При цьому вона мотивувала свої вимоги тим, що в серпні 2004 року, як учасник акції, що проводилась відповідачем, стала володаркою Сертифікату на бронювання апартаментів на курорті, уклавши договір №GWНС2308040 від 23.08.2004 року з ТК «Ольга-Тур» та сплативши 3732,00 грн., оговорених договором коштів.
Проте, на протязі двох років, незважаючи на неодноразові її звернення до відповідача з приводу виконання зобов'язань по вказаному договору, турфірма не забезпечила їй умови для використання вказаного сертифікату і не організувала туристичного туру.
Це призвело до того, що 27.12.2006 року вона звернулась до ТК «Ольга-Тур» з заявою про повернення грошових коштів, сплачених за сертифікат, проте відповідач кошти не повернув, чим змусив її звернутися до суду з даними вимогами.
Дії відповідача вважає протиправними та такими, що спричинили їй моральні страждання, які оцінила в 10 000грн.
Ці вимоги підтримані в судовому засіданні представником позивача за довіреністю ОСОБА_2
Представники відповідача: директор ТК «Ольга-Тур» Варчук О.А. та по довіреності Лашин Є.В., - в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали в повному обсязі, заперечували проти їх задоволення.
При цьому пояснили, що за умовами договору № GWНС2308040 від 23.08.2004 року, ОСОБА_1 сплатила 3732грн. та отримала сертифікат №23 08 04 01, а ПП ТК «Ольга-Тур» забезпечила її членством у Клубі, що давало право протягом строку дії договору на розміщення в апартаментах на курортах згідно із додатком до договору, погодженому сторонами. Протягом 3-ох років строку дії договору позивачка не виявила бажання скористатися послугами, передбаченими умовами договору, тому представники відповідача вважали, що зобов'язання по договору № GWНС2308040 від 23.08.2004 року ПП ТК «Ольга-Тур» виконала, а вимоги ОСОБА_1 є безпідставні і в їх задоволенні повинно бути відмовлено.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеса від 09 листопада 2009р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд стягнув на її користь з Приватного підприємства туристичної компанії «Ольга-Тур» 5609,66 гривень в рахунок відшкодування збитків за невиконання зобов'язань по договору та пеню в розмірі 168,29 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду в частині стягнення з ПП ТК «Ольга-Тур» на користь ОСОБА_1 5609,66грн. боргу та 168,29грн. пені скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
В іншій частині рішення не оскаржується.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором № GWНС2308040 від 23.08.2004р.
Виходячи з вимог ст.ст.533,611,614,623 ЦК України, суд порахував, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 700 доларів США, еквівалентом яких на день розгляду справи є 5609,66 грн. (100 доларів США складає 801,38 грн.).
При стягненні на користь позивачки пені в розмірі 168,29 грн., суд керувався вимогами ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної дії, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Колегією встановлено, що 23.08.2004р. між ОСОБА_1 та ПП ТК «Ольга-Тур» був укладено договір №GWНС2308040, за умовами якого Клуб G.W.Н.С., представником якого є відповідач, зобов’язувався забезпечити отримання ОСОБА_1 ексклюзивного розміщення за її вибором на 4 тижня у високий сезон в апартаментах, які дозволять приймати 4-ох осіб.
Згідно п.2.1 цього договору на підставі Графіку оплати, що є додатком до договору, ОСОБА_1 сплатила 3732грн. і 25.09.2004р. відповідно до умов п.4.3 договору отримала від відповідача сертифікат №23 08 04 01 про тимчасове членство в Клубі G.W.Н.С., про що свідчить її власноручний підпис в п.1 доповнень Графіку оплати (а.с.6-8).
Таким чином, за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг, відповідно до якого при бажанні використовувати «ЕР» клієнт зобов’язаний в офісі компанії письмово заповнити заявку на бронювання з зазначенням країни, дати, кількості осіб, типа апартаментів і т.п. не пізніше ніж за 4 тижня до планованої дати виїзду і передати її менеджеру по відправці ТК «Ольга-Тур» (розділ 3 п.3.4), а відповідач зобов’язаний надати Клубу всю інформацію для внесення позивача в реєстр тимчасових членів цього Клубу (п.3.2 договору) та забезпечити надання позивачу ексклюзивного розміщення (п.3.3).
Згідно з умовами Графіку оплати та у відповідності до самого сертифікату строк дії договору встановлений сторонами з 23.08.2004р. по 23.08.2007р. (а.с.7-8).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що протягом 3-ох років строку дії договору ОСОБА_1 виявляла бажання скористатися послугами, передбаченими умовами цього договору і заповнювала заявку на бронювання, що передбачено п.3.4 договору.
27.12.2006р. ОСОБА_1 звернулась в адресу директора компанії з заявою про повернення 700 доларів США, внесених нею за договором від 23.08.2004р. (а.с.11).
Після спливу строку договору вона вдруге звернулась з заявою про повернення грошей (а.с.10).
Положеннями ч.1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.
Згідно з п.2 Графіку, який є невід’ємною частиною договору, грошові кошти, що перераховані на виконання цього договору, не повертаються.
Оскільки у встановленому законом порядку (ст.525, ч.1 ст.651, ст.907 ЦК України та розділу 7 договору) розірвання або припинення спірного договору не було, після уточнення ОСОБА_1 позовних вимог її первинні вимоги про визнання п.2 доповнення Графіку оплати недійсним судом не розглядалися, колегія приходить до висновку, що ПП ТК «Ольга-Тур» виконала свої зобов’язання, встановлені умовами договору, належним чином, а вимоги ОСОБА_1 про повернення внесених коштів з виплатою пені суперечать умовам договору і вимогам ст.906 ЦК України.
При розгляді спору по суті суд першої інстанції вище вказаних вимог закону не врахував і в порушення ст.ст.58-60 ЦПК України порахував встановленим факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до ПП ТК «Ольга-Тур» з проханням надати їй можливість скористатись послугами у вибраному нею курорті та зробив невірний висновок про невиконання взятих на себе зобов’язань за договором з вини відповідача.
При цьому, висновок суду ґрунтується лише на звернені ОСОБА_1 до відповідача з заявою про повернення сплачених 700 доларів США та поясненнях свідка ОСОБА_5, який є чоловіком позивачки (а.с.20).
Доводи позивачки та її представника про неодноразове звернення до туристичної компанії з заявами про виконання умов договору, ніякими доказами не підтверджені.
Також не знайшли свого підтвердження і посилання ОСОБА_1 на те, що умови договору не виконувались з вини відповідача.
На підставі викладеного рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову позивачці в задоволенні позову з підстав п.п.2-4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства т уристичної компанії «Ольга-Тур» задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеса від 09 листопада 2009р. в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства туристичної компанії «Ольга-Тур» про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня його проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.П.Фальчук
В.М.Каранфілова
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька