АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Балан М.В. Справа № 22ц-635/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 50
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі – Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом Кілійської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року,
встановила:
Кілійська районна державна адміністрація звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 пре позбавлення батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дичини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог при розгляді справи представник позивача посилався на те, що відповідачка проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_4. від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3.
З 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стали проживати роздільно. Неповнолітня ОСОБА_3 залишилася проживати разом з батьком та дідусем ОСОБА_5 Після цього відповідачка участі у вихованні та утриманні доньки не приймала у зв'язку з чим за рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 04.08.2003 року місце проживання ОСОБА_3 було визначено за місцем проживання батька. З часу встановлення місця проживання дитини. відповідачка продовжувала ухилятися від виконання батьківських обов'язків, з донькою не бачилась та не спілкувалась, її життям та навчання у школі не цікавилась, матеріальної допомоги не надавала.
ІНФОРМАЦІЯ_3ОСОБА_4 помер, а ОСОБА_2 бажання забрати доньку до себе не виявила, у зв'язку з чим дівчинку забрала до себе сестра померлого - ОСОБА_6 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1. де вона знаходиться по теперішній час.
07.05.2009 року службою у справах дітей була викликана ОСОБА_2 з якою була проведена бесіда під час якої їй було роз'яснено переважне право батьків на проживання дітей разом з ними. У той же час були викликані ОСОБА_6 з ОСОБА_3 і між ними відбулася зустріч, під час якої відповідачка не заперечувала проти проживання доньки з тіткою, а не з нею. Крім того у присутності працівників служби у справах дітей ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_2 приїжджати до них та бачитись з дівчинкою, для того щоб налагодити між ними взаємовідносини.
Під час проведення бесіди з ОСОБА_3, остання пояснила працівникам служби, що бажає жити разом з тіткою, а не і матір'ю, яку бачила лише 2 чи 3 рази у житті. Зважаючи на те, що пісня проведення співбесіди з відповідачкою вона продовжувала ухилятися віл виконання батьківських обов'язків Кілійська РДА звернулась з відповідним клопотанням до Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області, за наслідками розгляду якого на ОСОБА_2 було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 15 липня 2009 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 сл. 184 КпАП України та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу.
02.07.2009 року Кілійською районною державною адміністрацією було винесено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3, оскільки позбавлення батьківських прав проводиться в інтересах малолітньої дитини та щоб у подальшому вирішиш питання про встановлення опіки над малолітньою.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила що від першого шлюбу вона мас двох синів та дочку, які на теперішній час вже повнолітні, але після розлучення вони залишалися жити з батьком. Після розірвання першою шлюбу, вона проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_4, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народила ОСОБА_3 У зв'язка тим що стосунки з ОСОБА_4 не склалися, у 2001 році вона була вимушена піти від нього, а донька залишилася з батьком. ОСОБА_8 забороняв їй бачилися з дитиною погрожуючи (фізичною розправою, однак до відповідних органів з заявами вона не звергалася, а доньку бачила іноді у місті зі сторони.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 04.08.2003 року місце проживання ОСОБА_9 було визначено за місцем проживання батька. Після зазначеного рішення вона також не бачилася з донькою та участі у її вихованні і утриманні не приймала, оскільки вважала що не має для цього законних підстав. Про те що ОСОБА_8 помер їй стало відомо 30.04.2009 року, після чого порадившись зі своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_10 та отримавши його згоду на те щоб донька проживала разом з ними, вона звернулась до служби у справах дітей де їй запропонували прийти 07.05.2009 року та принести копію свідоцтва про укладання шлюбу та паспорта, а дочка тимчасово буде мешкати у рідної тітки. 07.05.2009 року вона знов прийшла до служби у справах дітей та принесла потрібні копії документів. Коли вона прийшла, там вже були ОСОБА_6 та ОСОБА_3, але замість того щоб вирішувати питання про повернення їй дочки, працівники служби почали звинувачувати її у тому, що вона погана матір, погрожували позбавленням батьківських прав та вимагали, щоб вона підписала відмову від дитини. На наступній день, вона в усній формі звернулась до Кілійського PB з проханням допомогти повернули дочку, але допомоги не отримала.
Незважаючи на те. що їй стала відома адреса знаходження доньки і ОСОБА_6 пропонувала її відвідувати, до дочки вона не їздила, оскільки не має на це законних підстав. Не отримавши допомоги у міліції вона, 18.05.2009 року вдруге звернулась до районної державної адміністрації з проханням повернути доньку, але там відмовилися її слухати. У той же день вона подала письмову заяву до прокуратури, поштою отримала відмову. На підставі наведеного відповідачка просила не позбавляти її банківських прав стосовно доньки, оскільки бажає забрати її у свою сім'ю.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року позов задоволено в повному обсязі. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнуті аліментів з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючі з 19.08.2009 року і до повноліття дитини до 24.01.2015 року.
Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням судом норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Постановляючи рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов’язків, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції оскільки він відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, відповідачка в силу об’єктивних причин не спілкувалася зі своєю неповнолітньою донькою, не надавала матеріальної допомоги на її утримання оскільки ОСОБА_4 перешкоджав їй в виконанні батьківських обов’язків погрожуючи фізичною розправою нічим не підтверджені. Відповідачкою не надані докази її звернень до відповідних органів з заявами стосовно неправомірних дій ОСОБА_4, відсутні докази надання матеріальної допомоги на утримання доньки як до звернення позивача з позовом про позбавлення відповідачку батьківських прав так і під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Разом з тим колегія вважає, що суд першої інстанції постановляючи рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку вирішив питання про права та обов’язки осіб які не брали участь у справі, а саме не залучив до участі у справі особу на чию користь повинні стягуватись аліменти.
На підставі наведеного рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючі з 19.08.2009 року і до повноліття дитини до 24.01.2015 року підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд іншим складом суду. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 311 ч. 1 п. 4, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючі з 19.08.2009 року і до повноліття дитини до 24.01.2015 року скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду. В іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: О. А. Ступаков
Судді: О. Д. Варикаша
В. А. Станкевич