АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Ільніцька К.М. Справа № 22ц-1024/10
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 53
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Бабія А.П., Станкевича В.А
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива», треті особи «Балта-Хліб», профспілкова організація ТОВ « Агрофірма Нива» про стягнення заробітної плати, компенсації за час затримки розрахунку та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року,
встановила:
У серпні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДСП «Хліб балтщини», ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива», третя особа - ТОВ «Балта-Хліб» про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» зарплату, розрахункові з індексом інфляції та моральну шкоду.
Ухвалою суду від 5.11.2009 р. в якості третьої особи до участі у справі залучено профспілкову організацію ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».
В судовому засіданні позивач підтримав позов та пояснив, що він працював у відповідача з 14.07.2005 року по 13.07.2007 року. В день звільнення відповідач не провів розрахунок з ним, перерахувавши кошти тільки 17.08.2007 року, тому він просив тягнути середній заробіток за період з 13.07.2007 року до 17.08.2007 року в сумі 746 грн.
Крім того, відповідач безпідставно утримав із заробітної плати 575,05 грн. в рахунок як би завданої шкоди, яку він насправді не завдавав, тому просить стягнути з відповідача 575,05 грн. та середній заробіток за час затримки їх виплати з 13.07.2007 року до 5.01.2009 року (по дату перерахування йому цих коштів) в сумі 11279,52 грн.
Також вважає, що за період його роботи з нього безпідставно утримувалися профспілкові внески, оскільки він не вступав до членів профспілки, тому просив тягнути безпідставно утриману суму внесків - 158,40 грн. та середній заробіток за час затримки їх виплати з 13.07.2007 року до 7.10.2009 року в сумі 5550,24 грн.
Вказаними порушеннями відповідач завдав йому моральної шкоди, яку він просив стягнути в сумі 25000 грн.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позивач дійсно працював на підприємстві до 13.07.2007 року. В день звільнення йому були нараховані належні до виплати кошти, однак позивач сам відмовився отримати їх в касі підприємства, в зв'язку з чим вони були перераховані йому на картковий рахунок 17.08.2007 року.
Під час роботи позивача на посаді начальника охорони, який був матеріально-відповідальною особою, з території підприємства викрадено матеріальні цінності, в наслідок чого директором було видано спочатку усне розпорядження про відшкодування вартості викраденого винними особами, а потім 31.07.2007 року було видано наказ, згідно якого із заробітної плати позивача належало утримати 575 грн. В подальшому підприємство визнало незаконність утримання цієї суми, у зв'язку з чим 15.01.2009 р. вона повернута позивачеві поштовим переказом, також на цю суму проведено нарахування індексації в сумі 184,58 грн., всього позивачеві повернуто 759,58 грн.
Профспілкові внески із заробітку позивача утримувались на підставі його заяви, як члена профспілкової організації, кожен місяць він отримував роздруківку нарахування та утримань із заробітної плати, зокрема і утримань профспілкових внесків, за весь період своєї роботи ніяких претензій, незгоди стосовно утримань профспілкових внесків не висловлював, тому вважає, що профспілкові внески утримувались законно.
Будь-якої моральної шкоди позивачеві підприємство не завдало, тому вважає безпідставними вимоги про її стягнення.
Представник третьої особи - профспілкової організації TOB «Агрофірма Хлібна Нива» пояснив, що позивач являвся членом профспілкової організації, з його заробітної плати утримувались профспілкові внески, які в подальшому використовувалися для соціально-побутових потреб членів профспілки, якими позивач постійно користувався.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 746 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з цім рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права з направленням справи на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 згідно наказу №80-к по ДСП «Хліб Балтщини» від 14.07.2005 року прийнятий на роботу начальником охорони заводу.
У зв'язку із реорганізацією ДСП «Хліб Балтщини» позивач 02.02.2007 року був введений в TOB «Агрофірма Хлібна Нива» ( яке є правонаступником ДСП «Хліб Балтщини») на посаду бригадира охорони.
Наказом №57-к від 13.07.2007 року ОСОБА_2 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 13.07.2007 року.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
В порушення зазначених вимог відповідач у день звільнення не виплатив позивачу всіх належних до виплати сум, а перерахував їх на картковий рахунок позивача тільки 17.08.2007 року.
Суд критично поставився до тверджень відповідача про неотримання позивачем вказаних сум з його вини, оскільки в такому випадку відповідач мав можливість нарахувати йому кошти на його зарплатний картковий рахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В зв’язку з наведеним суд задовольнив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.07.2007 року до 17.08.2007 року, в сумі 746 грн.
Безпідставно утримані кошти в сумі 575 грн. із заробітку ОСОБА_2 йому повернуті та сплачена індексація в сумі 184.58 грн. за затримку у їх виплаті, позивач 15.01.2009 року отримав поштовим переказом 759 грн. 58 коп.
Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати утриманих коштів задоволенню не підлягають, оскільки вимоги ст. 117 КЗпП України стосуються належних звільненому працівнику сум.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12. 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для цього порядку.
Позивачем не надано доказів безпідставності утримання із його заробітної плати профспілкових внесків за період його роботи, оскільки як пояснив представник профспілкової організації, він являвся членом профспілки на підставі його заяви та рішення профспілкової організації, позивачем визнано той факт, що на протязі всього часу його роботи йому було відомо про утримання із його заробітку профспілкових внесків, оскільки це відображалось у розшифровках нарахувань та відрахувань із його зарплати, які постійно видавались йому на руки, а також ним визнаний факт користування соціальними благами, як члена профспілки, зокрема, поїздок на екскурсії, участі у святкуваннях, організованих профспілковою організацією спільно з адміністрацією підприємства, отримання путівки для оздоровлення.
Посилання позивача на порушення у порядку реєстрації профспілкової організації, ведення діловодства тощо не є підставою визнавати незаконним утримання профспілкових внесків.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порушення з боку відповідача, встановлені при розгляді справи, не призвели до наслідків, передбачених ст.2371 КЗпП України, а завдання іншими діяннями відповідача моральної шкоди позивачеві останнім не доведено.
Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що безпідставного утримання кошти в сумі 575 грн. із заробітку ОСОБА_2 які не були йому виплачені при звільненні що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не спростовують висновок суду першої інстанції, що утримання зазначених коштів є спором про відрахування із заробітної плати на відшкодування матеріальної шкоди.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність утримання із заробітної плати позивача профспілкових внесків, відсутність реєстрації профспілкової організації ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива», відсутність заяви позивача про прийняття в члени профспілки також не спростують висновок суду про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача безпідставно утриману суму внесків - 158,40 грн. та середній заробіток за час затримки їх виплати з 13.07.2007 року до 7.10.2009 року в сумі 5550,24 грн., оскільки профспілкова організація ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» входить в склад Балтської районної профспілкової організації працівників АПК про що при розгляді в апеляційній інстанції представником відповідача надані відповідні довідки від Балтської районної профспілкової організації працівників АПК. Порушення порядку ведення діловодства в профспілці тощо не є підставою визнавати незаконним утримання профспілкових внесків. Позивачу на протязі всього часу його роботи було відомо про утримання із його заробітку профспілкових внесків, оскільки це відображалось у розшифровках нарахувань та відрахувань із його зарплати, які постійно видавались йому на руки, а також ним визнаний факт користування соціальними благами, як члена профспілки, зокрема, поїздок на екскурсії, участі у святкуваннях, організованих профспілковою організацією спільно з адміністрацією підприємства.
Обґрунтовуючи в апеляційній скарзі підстави заподіяної моральної шкоди позивач посилається на правовідносини які склалися між ним та керівником ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» при звільненні, а саме безпідставне звинувачення позивача в крадіжці, безпідставного утримання в зв’язку з цім коштів в сумі 575 грн. із заробітку не спростовують висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам які є у справи і постановив обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Балтського Районного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: О. А. Ступаков
Судді: А. П. Бабій
В. А. Станкевич