АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-60\10 Категорія ЦП: 27
Головуючий у першій інстанції суддя Дранніков С.М.
Доповідач Сидоренко І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Сєверової Є.С., при секретарі – Пугачової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 червня 2009року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором займу, -
В С Т А Н О В И Л А :
04 вересня 2008року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 401250грн., відсотків за прострочення зобов'язання у сумі 45962грн. та моральної шкоди у розмірі 50000грн.(а.с.2-3, 28-29).
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що за розпискою від 11.11.2003р. він надав в борг відповідачу 25555 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 01.03.2004р.; також 02 грудня 2003р. він позичив відповідачу ще 445доларів США, після чого на вищевказаній розписці була дописана дата додаткової позики та її сума, потім 27січня 2004р. він знову позичив відповідачеві додатково 44000доларів США строком до 01.12.2004р. Далі 30.09.2004р., 11.10.2004р. та 21.10.2004р. він позичив відповідачеві відповідно 3000долларів США, 2500долларів США і 1500 доларів США, після чого на розписці від 27.01.2004р. були дописані дати додаткових позик та їх суми. Однак, у вказаний у розписках строк відповідач позичені гроші не повернув, тому позивач просив задовольнити його позов.
Відповідач позов не визнав та просив у задоволені позову відмовити, пояснив, що він за розпискою від 11.11.2003р. отримав в борг від позивача 25555доларів США, більше ніяких грошей від нього не отримував, ніяких розписок не надавав, одержані гроші він повернув позивачу з урахуванням відсотків, однак, розписку про повернення боргу він від позивача не брав, оскільки вони працювали разом та він довіряв позивачу.
Рішенням суду від 04.09.2008р. позов ОСОБА_2 задоволений частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 416203грн.17коп. В іншої частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.62-64).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволені позову з тих підстав, що суд необґрунтовано задовольнив його позов, а рішення суду є незаконним, оскільки винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.67-69).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що за розписками від 11.11.03р. та 27.01.2004р. загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 69555 доларів США, що еквівалентно 370832грн.48коп., яка на підставі діючого законодавства України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача так же як і відсотки за прострочення повернення позики в загальній сумі 45370грн.69коп.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам діючого законодавства України.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав від позивача ОСОБА_2 гроші в борг, про що були складені розписки.
Так, згідно тексту розписки від 11.11.2003р. відповідач зобов'язався повернути 01.03.2004р. гроші у розмірі 25555 доларів США, які він раніше зайняв у позивача. Факт отримання грошей в цієї сумі відповідачем не заперечувався в суді першої інстанції, факт складання розписки відповідачем також не заперечується. Суд обґрунтовано не прийняв до уваги наведені нижче тексту розписки, дати та підписів сторін - примітки «2 грудня 2003р.+ 445 $, + 25555 $, сума боргу на 1.03.2004р. 26000 $».
Відповідно до розписки від 27.01.2004року ОСОБА_3 зобов’язався повернути ОСОБА_2 01.12.2004р. гроші у розмірі 44000 доларів США, які він раніше зайняв у позивача. Суд обґрунтовано прийняв до уваги зазначену розписку, оскільки у розписці не містіться відомостей про те, що вона складена на продовж розписки від 11.11.2003р., не має також посилань на відсотки, які, за поясненнями відповідача, входять до цієї суми. Проти факту складання ним особисто цієї розписки, відповідач не заперечує. Нижче тексту розписки, дати та підписів сторін існують примітки: «30.09.04р- 3000 $, 11.10.04р. - 1500$, 21.10.04р. - 1500 $, сума боргу складає 50000 доларів США, строк повернення 1 грудня 2004р.». Однак, суд першої інстанції вірно вказав, що, враховуючі незрозумілість приміток, вони не можуть свідчити про позичання відповідачем додатково 6000 доларів США, оскільки відсутній ясний напис про те, що відповідач отримав вказану суму.
Згідно з довідкою відділення ПриватБанку в м. Біляївка, станом на 05.01.2004р. курс НБУ складав 5,3315грн. за 1 долар США (а.с.10).
Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, між сторонами по даній справі був укладений договір позики, на підтвердження якого були надані розписки.
Згідно з ч.І ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки суд прийняв до уваги тільки розписки від 11.11.2003р. на суму 25555доларів США та від 27.01.04р. на суму 44000 доларів США, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню загальна суму боргу у розмірі 69555доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 370832грн. 48коп.
На підставі ч.І ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст.1048 ЦК України встановила, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ .
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і відсотки за прострочення повернення позик - за прострочення повернення позики у розмірі 25555 доларів США з дня прострочення повернення позики - 01.03.2004р. по день звернення з позовом до суду 04.09.2008р. у розмірі 13,5% в сумі 3449,93 долара США та за прострочення повернення позики у розмірі 44000 доларів США з дня прострочення повернення позики – з 01.12.2004р. по день звернення до суду з позовом - 04.09.2008р. у розмірі 11,5% в сумі 5060 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає – 45370грн.69коп.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак, відповідач не довів суду обґрунтованість своїх заперечень.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 червня 2009року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором займу – залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області І.П.Сидоренко
С.О.Погорєлова
Є.С.Сєверова