АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Справа № 22ц-5963/09
Доповідач Ступаков О. А. Категорія ЦП 45
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2009 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі – Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про визнання державного акта на землю недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду від 7 жовтня 2009 року,
встановила:
У травні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про визнання державного акта на землю недійсним вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на житловий будинок у АДРЕСА_1. Спадкоємцями за заповітом були діти померлої ОСОБА_6 - сини ОСОБА_5, ОСОБА_3, які 17.04.1987 року отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом в рівних частинах на зазначений житловий будинок. У ОСОБА_5, ОСОБА_5 є ще один брат відповідач по справі ОСОБА_4, якому після смерті батька відповідно родинного рішення був переданий інший будинок, який також знаходиться у АДРЕСА_1. Будинки які належать ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4 знаходяться на земельній ділянці розміром 1500 кв.м. і належала радгоспу ім. «50 років Великого Жовтня».
ОСОБА_5 належну йому частину житлового будинку продав ОСОБА_7, яка в свою чергу подарувала Ѕ частину житлового будинку у АДРЕСА_1 позивачці по справі ОСОБА_2
За життя батьків ОСОБА_5, ОСОБА_5 ОСОБА_4 домовились, що половина земельної ділянки відійде відповідачу ОСОБА_4, а інша половина земельної ділянки відійде ОСОБА_5, ОСОБА_5.
За ОСОБА_5, ОСОБА_5 наказом директора радгоспу ім. «50 років Великого Жовтня» № 256 від 22 квітня 1987 року були закріплені земельні ділянки по 200 кв. м., а фактично вони користувалися земельною ділянкою розміром 750 кв.м. з 1986 року до 2007 року.
Проте ОСОБА_4 12.03.2004 року незаконним шляхом отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 розміром 1100 кв.м., і в 2007 році огородив її парканом чим порушив права позивачів на користування земельною ділянкою розміром 350 кв.м..
На підставі наведеного позивачі просили постановити рішення яким усунути перешкоди в користуванні суміжною земельною ділянкою розміром 350 кв.м.. Визнати державний акт про право приватної власності на землю на ім’я відповідача № 292, виданий Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 12.03.2004 року на земельну ділянку АДРЕСА_1.
Відповідач позов не визнав пояснивши, що спір про право користування земельною ділянкою існував ще у 1988 році, і на той час Виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області позивачам було запропоновано звернутися до суду. У зв'язку з чим заявив про те, що у позивачів закінчився строк позовної давності.
Рішенням Комінтернівського районного суду від 7 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого 17.04.1987 року виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках прийняли спадкове майно, яке складається з одного одноповерхового кам'яного житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 розташованим на земельній ділянці радгоспу ім. «50 років Великого Жовтня».
Наказом директора радгоспу ім. «50 років Великого Жовтня» № 711 від 25 жовтня 1986 року земельна ділянка у розмірі 1100 кв. м. була закріплена за відповідачем ОСОБА_4.
Наказом директора радгоспу ім. «50 років Великого Жовтня» № 256 від 22 квітня 1987 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 закріплені земельні ділянки по 200 кв. м.
Згодом ОСОБА_5 продав свою частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями ОСОБА_8, що у свою чергу подарувала її позивачці ОСОБА_2 що підтверджується копіями договорів купівлі продажу від 26 квітня 1991 року, та договору дарування житлового будинку від 12 серпня 2002 року.
Згідно наданого до суду листа № 17-399 від 18.04.1988 року, Виконавчого комітету Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області, наказом директора радгоспу ім. «50 років Великого Жовтня» № 256 від 22.04.87р. за ОСОБА_5 і ОСОБА_3 закріплені земельні ділянки по 200 кв. м., а за ОСОБА_4 закріплено земельна ділянка 1100 кв. м. Крім цього, враховуючи те, що існує спір про користування земельною ділянкою, виконком рекомендував ОСОБА_5 звернутися до суду.
Таким чином право на звернення до суду з позовом виникло з часу надходження до позивача листа № 17-399 Виконавчого комітету Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області від 18.04.1988 року, тобто ще у 1988 році.
Зазначені обставини визнані та підтвердженні представником позивачів у судовому засіданні.
Як передбачено п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Згідно ст. 71 ЦК У PCP, загальний строк для захисту права за позовом, право якої порушено, встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності, відповідно до ст. 76 ЦК УРСР, починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином поважних причин пропуску строку позовної давності позивачі суду не довели. Клопотань про поновлення строку позовної давності до суду не надходило. Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Що стосується позивачки ОСОБА_2 - то вона набула право на користування земельною ділянкою, відповідно договору дарування житлового будинку укладеним 12 серпня 2002 pоку від ОСОБА_7, яка придбала частину житлового будинку у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 26 квітня 1991р. Як у договорі купівлі продажу, так і у договорі дарування житлового будинку, визначена частина житлового будинку з частиною господарських будівель і споруд розташованих на земельній ділянці площею 200 кв. м.
При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 p., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після ж 31 грудня 2001 р. право власності на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст. 120 ЗК України на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем. Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ті її частини, одна з яких зайнята жилим будинком, будівлею чи спорудою, а інша необхідна для їх обслуговування.
У зв'язку з наведеним, вище, право про захист якого ОСОБА_2 просить, не порушено.
За змістом статей 74, 80 ЦК 1963 p. позовну заяву суд приймає до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності, а закінчення цього строку до пред'явлення позову є підставою для відмови в задоволенні позову.
Проте якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 пропустив строк позовної давності для звернення до суду і відсутні поважні підстави для поновлення строку, права ОСОБА_2, не порушені суд відмовив в задоволенні позову.
Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, крім того приймає до уваги, що в позовній заяві, апеляційній скарзі фактично не зазначено про порушення прав позивачів. Позовна заява, апеляційна скарга стосується порушення прав ОСОБА_5, який є представником позивача і не є власником житлового будинку у АДРЕСА_1, оскільки належну йому частину житлового будинку продав ОСОБА_7 яка в свою чергу подарувала Ѕ частину житлового будинку позивачці по справі ОСОБА_2
При розгляді справи в апеляційній інстанції ОСОБА_5 пояснив, що він постійно проживає житловому будинку у АДРЕСА_1 який належить його брату позивачу по справі ОСОБА_5. та позивачці ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_5 постійно проживає в Російській Федерації у с. Петропавловськ Камчатський і один раз на два роки приїжджає в належну йому частину будинку по АДРЕСА_1 у відпустку, будь які докази про порушення прав позивача ОСОБА_5 в матеріалах справи відсутні.
Позивачами не оспорюється правомірність видання наказів директора радгоспу ім. «50 років Великого Жовтня» № 256 від 22 квітня 1987 року про закріплення за ОСОБА_5 і ОСОБА_3 земельних ділянок по 200 кв. м., № 711 від 25 жовтня 1986 року про закріплення за ОСОБА_4 земельної ділянки 1100 кв. м.
На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити. Рішення Комінтернівського районного суду від 7 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: О. А. Ступаков
Судді: О. Д. Варикаша
В. А. Станкевич