АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №22ц-5798\10 Категорія № 52
Головуючий першої інстанції Добров П.В.
Суддя-доповідач Сидоренко І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2010р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі – Пугачової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 березня 2010року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Одеський припортовий завод» про визнання наказу про звільнення незаконним і поновлення на роботі, -
встановила:
01.07.2008р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного припортового заводу, посилаючись на те, що він з 1993р. працював у відповідача та наказом за № 69-к від 12.02.2004р. його було звільнено з посади слюсаря-ремонтника пожежно-охоронної служби Будинку Культури «Дружба» з 10.02.2004р. за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності 3 групи. Позивач вважав зазначений наказ незаконним, так як в день звільнення (10.02.2004р.) наказу про його звільнення видано не було, не була видана трудова книжка, а оскільки 14.02.2005р. його інвалідність була знята Одеською кардіологічною МСЕК, тому його слід поновити на роботі.
Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд поновити строк на звернення з позовом, визнати наказ за №69-к від 12.02.2004р. незаконним, поновити його на роботі на посаді слюсаря-ремонтника пожежно-охоронної служби Будинку Культури «Дружба» або на рівноцінній та за його згодою посаді, зобов'язати адміністрацію ВАТ «Одеський припортовий завод» поновити його на роботі, стягнути з ВАТ «Одеський припортовий завод» заробітну плату за вимушений прогул з 12.02.2004р. по день прийняття рішення в сумі 93930грн.02коп., стягнути моральну шкоду в сумі 50000грн. (а.с.2-5, 49-53, 66-69).
Представник відповідача позов не визнав, пославшись на те, що звільнення ОСОБА_2 було проведено у відповідності до вимог чинного трудового законодавства, в діях заводу відсутні порушень законодавства про працю та просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності для вирішення трудового спору.
Рішенням суду від 02 березня 2010р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.88,89-91).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволені позову, допустив односторонність, не об’єктивно оцінив докази по справі, та рішення суду не відповідає об’єктивним обставинам справи (а.с.94).
Колегія суддів, заслухав суддю–доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовивши у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_2 Одеським припортовим заводом було дотримано вимоги трудового законодавства, підстави для визнання наказу від 12.02.2004р. №69-к незаконним та поновлення ОСОБА_2 на роботі відсутні, а позивач ОСОБА_2 пропустив строк для звернення до суду з вказаним позовом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.
Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.
ОСОБА_2 з 09.08.1993р. працював на Одеському припортовому заводі, 20.01.2004р. його було переведено слюсарем-ремонтником пожежно-сторожової служби 3 розряду у Будинок Культури «Дружба» (а.с.6). 09.02.2004р. Одеською кардіологічною МСЕК ОСОБА_2 була встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням строком до 01.03.2005р. (а.с.16-17).
10.02.2004р. ОСОБА_2 написав заяву про звільнення його з роботи за станом здоров'я з 10.02.2004р. у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності, яку інспектор по кадрам отримав 11.02.2004р. в 16.00год.(а.с.15, 15 зворот). На підставі зазначеної заяви наказом № 69-к від 12.02.2004р. ОСОБА_2 було звільнено з 10.02.2004р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності 3 групи, з виплатою необхідних грошових сум (а.с.18).
Згідно ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію ; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник .
Трудовий договір з ОСОБА_2 був розірваний за власним бажанням позивача, а чинне законодавство про працю України не передбачає обов'язку роботодавця поновити на роботі працівника, з яким було розірвано трудовий договір за власним бажанням робітника, якщо підстави, які передували його звільненню, згодом відпали. Тому, навіть якщо 14.02.2005р. з ОСОБА_2 інвалідність було знято, підстави для його поновлення на роботі у ВАТ «Одеський припортовий завод» відсутні.
Відповідно до Книги № 12 обліку руху трудових книжок ОПЗ № 7351- № 9226, ОСОБА_2 отримав трудову книжку 12.02.2004р., тобто в день видачі наказу про звільнення, про що свідчить його підпис (а.с.27-28).
За зверненням ОСОБА_2 Територіальною державною інспекцією праці у Одеській області у ВАТ «Одеський припортовий завод» була проведена перевірка додержання законодавства про працю та оплату праці. Відповідно до акту перевірки за №15-06-028/017 від 28.02., 06.03.2008р. порушень з боку відповідача у відношенні звільнення ОСОБА_2 не встановлено (а.с.22-25).
Оскільки судом не встановлено порушень з боку відповідача трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2, тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_2 на роботі за ст.235 КЗпП України та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за ч.2 ст.235 КЗпП України.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач ОСОБА_2 не довів суду та не надав доказів завдання йому моральної шкоди, тому суд вірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Також ОСОБА_2 не надав суду доказів поважності пропуску строку позовної давності, встановленої ст.233 КЗпП України, оскільки трудову книжку він отримав 12.02.2004р. тобто в день видання наказу про звільнення, а з позовом до суду він звернувся лише 01.07.2008р.
Представник ВАТ «Одеський припортовий завод» заявив про застосування позовної давності. Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу ОСОБА_2 належить відмовити у позові за спливом строку позовної давності.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 березня 2010року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області І.П.Сидоренко
С.О. Погорєлова
Т.В.Цюра