АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3,
та прокуратури Малиновського району м. Одеси – Незовибатько О.В.,
представників відповідачки ОСОБА_5 – ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8, відповідачки ОСОБА_9 та
третьої особи ОСОБА_10 – ОСОБА_11 та третьої особи, АТ "УкрСиббанк", ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_7, ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2, за участю в її інтересах прокурора Малиновського району м. Одеси, до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, яка дії у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_13, треті особи, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_10, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання угод про відчуження нерухомого майна недійсними, визнання права власності і усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житла, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи, ОСОБА_7, ОСОБА_9, про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна дійсними,
в с т а н о в и л а:
05 червня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи тим, що їй на праві власності належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_2, яка складається з квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 1979 року. Деякий час вона в будинку не проживала і дозволила тимчасове
проживання знайомим. Їй стало відомо, що з 2006 року власницею квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку стала відповідачка ОСОБА_5 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року. Однак відповідно до довідки вказаного суду така справа судом не розглядалася і рішення не приймалося. Вона вважала, що має право витребувати вказане майно з чужого незаконного володіння.
У березні 2009 року позивачка ОСОБА_2 остаточно уточнила вимоги і звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, яка дії у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_13, третя особа, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договорів про відчуження нерухомого майна недійсними, визнання за нею права власності на спірну квартиру та усунення перешкод у користуванні власністю – спірною квартирою, шляхом виселення з неї ОСОБА_9 з дітьми без надання іншого житла, обґрунтовуючи вимоги тим, що після звернення до суду з позовом їй стало відомо, що відповідачка ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за шахрайське придбання майна 18 липня 2007 року продала квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_7 за 10 435 грн., який в квартиру не вселявся. Через три місяця, 08 жовтня 2007 року, він продав спірну квартиру відповідачці ОСОБА_9 за 422 483 грн., яка вселилася в неї з неповнолітніми дітьми (а.с. 182-183).
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 215 ч. 2, 216, 386, 392 ЦК України, позивачка ОСОБА_2 просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_5 проти позову заперечувала і 06 лютого 2009 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, треті особи, ОСОБА_7, ОСОБА_9, про визнання договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсними, посилаючись на те, що вона набула право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 52, 7 кв.м. правомірно на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року, яке зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" в книзі № 619 пр-12 за № 631. Тому вона вправі була розпоряджатися вказаною квартирою і 18 липня 2007 року правомірно продала її ОСОБА_7 (а.с. 75-77).
Представник відповідача ОСОБА_7, - ОСОБА_14, проти первісного позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що ОСОБА_7 набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 52, 7 кв.м. правомірно на підставі угоди купівлі-продажу від 18 липня 2007 року, яка укладена у відповідності до вимог діючого законодавства. Він є добросовісним набувачем вказаної квартири. Договір купівлі-продажу вказаної квартири від 08 жовтня 2007 року також укладений на законних підставах. Тому вимоги ОСОБА_2 є безпідставними (а.с. 135-136).
Представник відповідачки ОСОБА_9, яка дії у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_13, - ОСОБА_11 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що ОСОБА_9 набула право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 52, 7 кв.м. правомірно на підставі угоди купівлі-продажу від 08 жовтня 2007 року, яка укладена у відповідності до вимог діючого законодавства та зареєстрована у КП "ОМБТІ та РОН". В той же день
вона з дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, вселилися у вказану квартиру, зареєструвалися й проживають у неї. Таким чином, вона також, як і продавець ОСОБА_7,
є добросовісним набувачем вказаної квартири. Тому вимоги про визнання угод про відчуження спірної квартири недійсними та виселення її з дітьми з квартири задоволенню не підлягають (а.с. 243-250).
18 серпня 2008 року прокурор Малиновського району м. Одеси звернувся до суду з заявою про вступ у справу в інтересах позивачки ОСОБА_2, яка є особою похилого віку, учасником війни та не може самостійно захистити свої права та інтереси у суді (а.с. 31).
Представник прокуратури просив суд первісний позов задовольнити і відмовити у задоволенні зустрічного позову, зазначивши в своїх поясненнях, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_5 набула права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 на підставі підробленого рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року незаконно. Тому вона не мала права розпоряджуватися вказаною квартирою. Права позивачки ОСОБА_2 порушені і підлягають судовому захисту (а.с. 161-166).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2009 року до участі у справі по первісному позову у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачки ОСОБА_9 був залучений Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") у зв’язку з тим, що 08 жовтня 2007 року ОСОБА_9 уклала з АКІБ "УкрСиббанк" договір про надання споживчого кредиту в сумі 83 660 дол. США під заставу спірної квартири (а.с. 188, 203-223).
До участі у справі по первісному позову у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачки ОСОБА_9 був також залучений її чоловік ОСОБА_10, який є її поручителем за вказаним договором кредиту (а.с. 224-231).
Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд визнав недійсними договір купівлі-продажу від 18 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за № 5113, та договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за № 977, визнав за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та усунув ОСОБА_2 перешкоди в користуванні власністю – вказаною квартирою, шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_10., ОСОБА_9, ОСОБА_13
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_9 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки спір вирішений за відсутністю відповідачки ОСОБА_5, яка не сповіщалася про час і місце судового засідання.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову,
мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме: в матеріалах справи не має жодного правовстановлюючого документу, який свідчить, що спірна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 52, 7 кв.м. входила до складу спадкового майна ОСОБА_17, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, і належить на праві власності позивачці ОСОБА_18, та суд неправильного застосував норми процесуального та матеріального права, а саме, не врахував положення ст. ст. 328, 331 ЦК України, так як ОСОБА_5 фактично збудувала приміщення спірної квартири і вона є новою річчю; помилково застосував положення ст. ст. 203, 215 ЦК України і визнав угоди про відчуження спірної квартири недійсними, оскільки позивачка ОСОБА_2 не є стороною оспорюваних угод і у випадку визнання її власником цій квартири її права не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму щодо недійсності правочину; не застосував положення ст. ст. 330, 388, 659, 661 ЦК України, оскільки покупці ОСОБА_7 і відповідно ОСОБА_9 є добросовісними набувачами спірної квартири і у разі вилучення у них купленої ними речі вони вправі звернутися до суду з позовом до продавця про розірвання договорів купівлі-продажу та відшкодування завданих ним збитків.
В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_7 та третя особа, АТ "УкрСиббанк", просять рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, не дав оцінки обставинам укладення оспорюваних угод та діям сторін, не перевірив, чи підлягає виселенню відповідачка ОСОБА_9 з дітьми з огляду на придбання нею квартири за відплатним договором і з урахуванням положень ст. ст. 330, 388 ЦК України.
В запереченні на апеляційні скарги прокуратура Малиновського району м. Одеси просить апеляційні скарги відхилити у зв’язку з безпідставністю їх доводів.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг третьої особи, АТ "УкрСиббанк", відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_9, яка дії у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_13, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3, та прокуратури Малиновського району м. Одеси – Незовибатько О.В., представників відповідачки ОСОБА_5 – ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8, відповідачки ОСОБА_9 татретьої особи ОСОБА_10 – ОСОБА_11 та третьої особи, АТ "УкрСиббанк", ОСОБА_12, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що позивачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 34/100 частин будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 1979 року (а.с. 6, 11, 12).
За даними КП "ОМБТІ та РОН" та технічного паспорту будинку АДРЕСА_2 за останньою інвентаризацією, проведеною 22 лютого 2002 року, у її фактичному користуванні знаходяться приміщення в літ. "А" – 1-1 коридору площею 6, 1 кв.м., 1-2 кухні пл. 11, 2 кв.м., 1-3 жилого пл. 15, 9 кв.м., 1-4 сараю пл. 10, 2 кв.м., в літ. "В" – 2-1 коридору пл. 4, 7 кв.м., 2-2 кухні пл. 13, 5 кв.м., 2-3 жилого пл. 16, 3 кв.м., в літ. "Г" – 3-1 коридору пл. 8, 9 кв.м., 3-2 кухні пл. 9, 5 кв.м. та 3-3 жилого пл. 12, 6 кв.м. (а.с. 5, 86-90, 121).
Співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_19, якої належить Ѕ частка будинку, та ОСОБА_3, якої належить 16/ 40 часток будинку (а.с. 6, 13).
Вказані частки у праві власності співвласників будинку зареєстровані у КП "ОМБТІ та РОН", як ідеальні, а не як квартири (а.с. 121).
Спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1 жилою площею 24, 6 кв.м. і загальною площею 52, 7 кв.м. у буд. АДРЕСА_2 належить на праві власності відповідачці ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2007 року, посвідченого нотаріально і зареєстрованого у КП "ОМБТІ та РОН" 13 листопада 2007 року (а.с. 249-250).
Продаж вказаної квартири вчинена за 422 483 грн. відповідачем ОСОБА_7 (а.с. 250).
Після придбання квартири відповідачка ОСОБА_9 з двома дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, вселилися у вказану квартиру, зареєструвалися й проживають у неї до теперішнього часу. 02 квітня 2009 року у неї народилася дочка ОСОБА_20 (а.с. 246-248, 251).
08 жовтня 2007 року ОСОБА_9 уклала з АКІБ "УкрСиббанк" договір про надання споживчого кредиту в сумі 83 660 дол. США під заставу спірної квартири (а.с. 203-231).
Відповідач ОСОБА_7 набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 2007 року, посвідченого нотаріально і зареєстрованого у КП "ОМБТІ та РОН" (а.с. 19).
Вказану квартиру йому продала відповідачка ОСОБА_5, яка набула право власності на квартиру на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року, зареєстрованому у КП "ОМБТІ та РОН" в книзі № 619 пр-12 за № 631 (а.с. 147).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив, що спірна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 52, 7 кв.м. належала на праві власності позивачці ОСОБА_2
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися в повному обсязі неможливо, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачці ОСОБА_2 належить в літ. "А" приміщення жилою площею 15, 9 кв.м. і загальною площею 43, 4 кв.м. (а.с. 5, 86-90, 121).
Спірна квартира АДРЕСА_1 складається з двох жилих приміщень площею 24, 6 кв.м. і має загальну площу 52, 7 кв.м. (а.с. 250).
Фактично приміщення в літ. "А" було реконструйовано відповідачкою ОСОБА_5, що підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема, листом голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 12 липня 2007 року про те, що приміщення будівлі (флігеля) було знищено і була збудована нова будівля (а.с. 85).
Не дано належної оцінки тому, що деякий час позивачка в будинку не проживала і дозволила тимчасове проживання знайомим. Потім їй стало відомо, що власницею належного їй житла у вказаному будинку стала відповідачка ОСОБА_5 (а.с. 2).
Таким чином, судом першої інстанції не дав оцінку наявним у справі доказам щодо спірної квартири у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України і постановив рішення в цій частині на припущеннях, що неприпустимо.
Вирішуючи питання про визнання угод купівлі-продажу спірної квартири недійсними, суд першої інстанції виходив, що первісний продавець вказаної квартири, відповідачка ОСОБА_5, не набула право власності на неї і не мала права розпоряджатися нею. Тому покупець ОСОБА_7 не вправі був передавати вказану квартиру у власність відповідачці ОСОБА_9
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки суд не врахував положення ч. 1 ст. 216 ЦПК України та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до роз’яснень вказаного Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 10 постанови № 9, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача — з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Відповідно до частини п’ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму визнання угод відчуження майна недійсними.
Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндікаційного позову, якщо є підстави передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Не погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для виселення набувача спірної квартири відповідачки ОСОБА_9 з дітьми без надання іншого житла, оскільки суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, не дав оцінки обставинам укладення оспорюваних угод та діям сторін, не перевірив, чи підлягає виселенню відповідачка ОСОБА_9 з дітьми з огляду на придбання нею квартири за відплатним договором і з урахуванням положень ст. ст. 330, 388 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_2 є незаконними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимоги щодо визнання договорів купівлі-продажу спірної квартири дісниими не відповідають можливим способам захисту цивільних справ і інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України (п. 13 постанови № 9 вказаного Пленуму Верховного Суду України).
Не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального та матеріального права, а саме, помилково застування ст. ст. 203, 215, 216, та не застосування до спірних право відносин ст. ст. 330, 388 ЦК України, у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, яка дії у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_13
задовольнити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року змінити й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2, за участю в її інтересах прокурора Малиновського району м. Одеси, до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, яка дії у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_13, треті особи, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_10, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання угод про відчуження нерухомого майна недійсними, визнання права власності і усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житла, відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький