АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15    квітня   2010 року                                                                                                      м. Одеса      

Колегія суддів судової палати у цивільних справах  апеляційного  суду Одеської  області   в складі:

головуючого -        судді                      Панасенкова В.О.

суддів:                                                    Парапана В.Ф.

 Драгомерецького М.М.,

при секретарі:                                        Плавич С.В.,

за участю: представника позивача, ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення  Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2009 року за позовом Відкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5  про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                                              в с т а н о в и л а:

24 березня 2009 року Відкрите  акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" (далі – Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 07 липня 2006 року між Банком і відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір                     № 014/0022/73/59233, відповідно до якого останньому було передано кредит в сумі 36 000 дол. США під 12,5 відсотків річних для задоволення споживчих потреб строком до 07 липня 2012 року з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_5, дружиною позичальника, був укладений договір поруки від 07 липня 2006 року, відповідно до якого поручитель зобов’язалася відповідати за зобов’язання позичальника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі. У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору і станом на 12 березня 2009 року має заборгованість:

за кредитом в сумі 29 992, 95 дол. США, що за курсом  НБУ складає 230 945, 72 грн.,

за відсотками в розмірі 451, 95 дол. США, що за курсом НБУ складає 3 480, 02 грн.,

за простроченими відсотками в розмірі 3 375, 67 дол. США, що за курсом НБУ складає 25 992,  66 грн. та

за пенею в розмірі 15 555, 90 дол. США, що за курсом НБУ складає 119 780, 40 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 2, 15, 526, 530, 552, 553, 554, 1049, 1054 ЦК України, Банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 49 376, 47 дол. США, що курсом НБУ складає 380 198, 79 грн., та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання сповіщався належним чином.

Відповідачка ОСОБА_5 проти позову заперечувала, але в судове засідання не з'явилася без поважних причин.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд стягнув з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі  49 376, 47 дол. США, що за курсом НБУ складає 380 198, 79 грн., а також судовий збір в сумі 1 700 грн. і витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 45 грн.

В апеляційній скарзі  відповідачка ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і незаконним.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_5 позивач просив суд апеляційну скаргу відхилити у зв’язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, пояснення на апеляцію представника позивача, Банка, ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 – ОСОБА_6, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд першої інстанції встановив, що  07 липня 2006 року між Банком і відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/0022/73/59233, відповідно до якого останньому було передано кредит в сумі 36 000 дол. США під 12, 5 відсотків річних для задоволення споживчих потреб строком до 07 липня 2012 року з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку       (а.с. 17-19).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки від 07 липня 2006 року, відповідно до якого поручитель зобов’язалася відповідати за зобов’язання позичальника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі (а.с. 21).

У порушення умов договору позичальник не виконав умов кредитного договору і станом на 12 березня 2009 року має заборгованість: за кредитом в сумі 29 992, 95 дол. США, що за курсом  НБУ складає 230 945, 72 грн., за відсотками в розмірі 451, 95 дол. США, що за курсом НБУ складає 3 480, 02 грн., за простроченими відсотками в розмірі 3 375, 67 дол. США, що за курсом НБУ складає 25 992,  66 грн. та за пенею в розмірі 15 555, 90 дол. США, що за курсом НБУ складає 119 780, 40 грн.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов’язання за кредитним договором і за договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту.

Доводи  відповідачки ОСОБА_5 в апеляційній скарзі  про те, що суд першої інстанції не врахував, що банк неправильно розрахував заборгованість за кредитним договором,  не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони  не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції перевірив в судовому засіданні надані банком розрахунки заборгованості за кредитним договором і дав їм  правильну оцінку.

Посилання  відповідачки ОСОБА_5 в апеляційній скарзі  на те, що суд першої інстанції вирішив спір за її відсутністю, чим порушив її права, не приймаються до уваги з таких підстав.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були сповіщені про розгляд справи 23 жовтня 2009 року на 11. 30 год.  належним чином і завчасно 12 серпня 2009 року (а.с. 49-51, 54).

23 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_4 направив суду телеграму про відкладення розгляду справи у зв’язку із сімейними обставинами, яка надійшла до суду в 11.30 год. (а.с. 60).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України  суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового засідання, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Однак відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не довели обставини про поважність  причини неявки в суд.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини неявки відповідачів в судове засідання неповажними і вправі був розглянути справу за їх відсутністю на підставі наявних у справі даних і доказів.

Твердження відповідачки ОСОБА_5 в апеляційній скарзі  про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними, оскільки наведені в апеляційних скаргах  доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, рішення Київського районного  суду м. Одеси   від 23 жовтня  2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області:                            В.О.    Панасенков

                  В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький