Справа 22ц-4220 Головуючий у 1 інстанції Грачов В.Л.
Категорія 52 Доповідач Солодовник О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Лук’янової С.В.,
при секретарі Косюга Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «БАХМУТ-ВОДА”, директора комунального підприємства «БАХМУТ-ВОДА” ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Артемівського міськрйонного суду Донецької області від 01 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «БАХМУТ-ВОДА”, директора комунального підприємства «БАХМУТ-ВОДА” ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, мотивуючи тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доказані та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Представник відповідачів заперечував проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального законодавства.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Позивач працював у відповідача начальником відділу головного механіка з 05 серпня 2002 року (а.с.11-12). 02 лютого 2009 року позивач був звільнений з посади за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності працівників. Рішенням Артемівського міськрйонного суду Донецької області від 10 червня 2009 року позивач був поновлений на посаді начальника відділу головного механіка (а.с.160-162). Наказом від 11 червня 2009 року № 80-к позивач був поновлений на роботі поза штатом (а.с.8). Наказом від 11 червня 2009 року № 177 визначено : попередити позивача, що після спливу двомісячного терміну з дня ознайомлення з цим наказом його буде звільнено за скороченням штату (а.с.9). Наказом від 11 серпня 2009 року № 108-к позивача було звільнено з роботи за скороченням штату, п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.10).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Канаєва І.В., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено рішенням Артемівського міськрйонного суду Донецької області від 10 червня 2009 року, яке набрало чинності, відповідно до наказу від 11 листопада 2008 року № 420 у відповідача було проведено скорочення чисельності працівників з 15 січня 2009 року у кількості 21 особи, звільнено за скороченням штату 21 особа, в тому числі і позивач (а.с.161). Тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо відсутності фактичного скорочення чисельності працівників на підприємстві.
Відповідно зі ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно з випискою з протоколу засідання профспілкового комітету від 20 липня 2009 року було дано згоду на звільнення позивача за скороченням штату (а.с.72). Згідно з актом від 20 липня 2009 року позивач був повідомлений про вказане засідання профкому (а.с.70). Тому доводи позивача про неповідомлення його про час проведення засідання профкому необгрунтовані.
На підставі ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції на підприємстві станом на 11 червня 2009 року були вакантні посади контролера абонентського відділу та слюсаря аварійно-відновлюваних робіт водопровідних мереж (а.с.9), які було запропоновано позивачу (а.с.50). Станом на 11 серпня 2009 року були вакантні посади контролера абонентського відділу та слюсаря аварійно-відновлюваних робіт водопровідних мереж (а.с.28), які було знов запропоновано позивачу, однак від запропонованих вакансій він відмовився, про що було складено акт (а.с.49). Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрунтовані.
Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було запропоновано посади інженерно-технічних працівників – інженера з громадянської оборони та майстра водопровідних мереж з наступних підстав. Вакантної посади майстра водопровідних мереж у відповідача з 11 червня 2009 року по 11 серпня 2009 року не було (а.с.99,52). Згідно з посадовою інструкцією інженер з громадянської оборони повинен мати освіту не менш вищої общегромадянської та середньої військової (а.с.62), тоді як військової совіти у позивача не має.
Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що відповідач не мав можливості працевлаштувати позивача на підприємстві з урахуванням його освіти і правильно відмовив у задоволені позовних вимог про поновлення на роботі.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно з ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв’язку з тим, що відповідачем при звільненні позивача не були порушені вимоги діючого законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського міськрйонного суду Донецької області від 01 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий:
Судді: