АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-5720/09 Категорія ЦП: 27
Головуючий у першій інстанції – Пепеляшков С.М.
Доповідач – Суворов В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
2009 року грудня місяця 23 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого – Суворова В.О.
суддів – Градовського Ю.М.
– Артеменко І.А.
при секретарі – Пащенко Т.П.
за участю: ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу , -
встановила:
11 грудня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики в сумі 179 383 грн., та трьох відсотків річних від вищевказаної суми, а саме 5 381 грн., 1 700 грн. витрат по сплаті державного мита, 30 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, а всього 186 494 грн.
Пізніше позивачка доповнила свій позов та просила стягнути з відповідача на її користь в зв’язку зі зміною Національного банку України офіційного курсу долара США, котрий на 28 вересня 2009 року складає 8,0068 грн. за один долар США, борг за договором позики в сумі 24 000 доларів США, трьох відсотків річних від суми боргу та судових витрат, а всього 203 981 грн., вказуючи, що 02 вересня 2001 року ОСОБА_4 під розписку позичив у неї 24 000 доларів США, які він зобов’язався повернути до 01 січня 2004 року. Розпискою від 29 грудня 2006 року ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання повернути вказану суму до 01 січня 2008 року, але це зобов’язання не виконав.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 вересня 2009 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 202 251 грн. та судові витрати в розмірі 1 730 грн., а всього 203 981 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про зміну рішення суду та ухвалення нового рішення, яким частково задовольнити вимоги ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_4 на її користь суму, еквівалентну 2 000 доларів США на день розгляду справи в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа незалежно від суми.
На підтвердження укладання позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний провернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судовою колегією встановлено, що 02 вересня 2001 року ОСОБА_3 позичила ОСОБА_4 24 000 доларів США. В зв’язку з вказаною угодою ОСОБА_4 написав розписку. Відповідно до домовленості відповідач повинен був повернути вказані кошти до 01 січня 2004 року, що викладено в розписці.
Пролонгуючи сказаний правочин 29 грудня 2006 року сторони домовилися, що відповідач поверне вказані кошти до 01 січня 2008 року, в зв’язку з чим відповідач підписав розписку з зазначенням дати її складання. (а.с.5)
Доводи апелянта про те, що він не підписував розписку судова колегія не бере до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 30 червня 2009 року рукописний запис "29 декабря 2006 г", розташований під текстом розписки та також підпис ОСОБА_4 у вказаній розписці виконаний відповідачем.
Відповідно до висновків вказаної експертизи текст самої розписки був виконаний не відповідачем. В зв’язку з вказаним позивач стверджує, що він гроші не позичав, про що свідчить також те, що він розписку не писав. Але судова колегія звертає увагу на те, що відповідач підписав вказану розписку. Сам факт того, що текст розписки складений іншою особою не свідчить про те, що між сторонами не відбувся договір позики.
Апелянт вказує, що позивачка в зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків мала доступ до його паперів, тому він не виключає можливість, що існував чистий аркуш паперу з його підписом на якому і був складений текст розписки.
Судова колегія вважає, що вказаний довід не заслуговує на увагу, з наступних підстав. 02 вересня 2001 року відповідач брав в борг у позивачки 24 000 доларів США строком до 01 січня 2004 року, про що він написав розписку. Відповідач вказаного факту не заперечує. Письмові докази про те, що він повернув зазначену суму позивачці не існують.
В тексті розписки від 29 грудня 2006 року зазначено, що вона написана замість розписки від 02 вересня 2001 року. Сума коштів в розписці від 29 грудня 2006 року зазначена та ж що і в попередній розписці. Сам підпис відповідача виконаний під текстом розписки і розташований посередині аркуша, на якому виконана розписка.
На підставі вказаного судова колегія робить висновок, що відповідач позичив у позивачки 24 000 доларів США строком до 01 січня 2008 року, але кошти в зазначений термін не повернув в зв’язку з чим в відповідності до ст. 1049 ЦК України суд першої інстанції стягнув 24 000 доларів США по офіційному курсу гривні до доларів США.
Судова колегія вважає, що в зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, тому суд вірно в відповідності до ст. 625 ЦК України стягнув три процента річних від простроченої суми.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
Ю.М. Градовський
І.А. Артеменко