Справа № 127/3273/16-к

Провадження № 1-кп/127/943/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Медяної Ю.В., Каленяка Р.А.,

секретарів Коцюби І.П., Константинюк В.С.,

за участю прокурорів Панченка В.О., Безпалюк Я.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених Хоміча О.О., Кашпрук Т.В., Коваля С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 20 Вінницького міського суду Вінницької області кримінальне провадження № 12015020010007860, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20.11.2015 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Погребище Погребищенського району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

11.01.1995 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 140, ст. 44 КК України (в ред.1960 року) до 2 років позбавлення волі, звільненого 26.07.1996 року по відбуттю покарання;

24.03.1997 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 215-3 КК України (в ред. 1960 року) до 1 року позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим терміном на один рік. Відповідно до ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.07.1997 року звільненого від покарання відповідно до ЗУ «Про амністію»;

12.03.1998 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 215-3 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 14.07.2000 умовно-достроково;

26.12.2000 вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 31.01.2004 по відбуттю покарання;

26.04.2004 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ст. 395 КК України до покарання у виді 2 місяців арешту, звільненого 04.08.2004 по відбуттю покарання;

10.12.2004 вироком Оратівського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02.08.2006 звільненого умовно-достроково;

13.06.2013 року вироком Козятинського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 187, 71 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 14.08.2015 року з Петрівської ВК № 49 Кіровоградської області по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хмільник Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше судимого:

13.06.2013 вироком Козятинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільненого 21.07.2014 року з Літинської ВК № 123 Вінницької області по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Терешпіль Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України;

ВСТАНОВИВ:

В період з 15 по 17 листопада 2015 року, під час неодноразових розмов про матеріальне становище ОСОБА_4 , зокрема, про наявність у нього постійного джерела заробітку та кредитної картки, на рахунку якої знаходилися гроші у сумі 25 000 гривень, між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла попередня змова про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном.

Діючи по обумовленому раніше плану та реалізуючи зазначену змову, 18 листопада 2015 року близько 01.00 години, достовірно знаючи про перебування ОСОБА_4 за місцем свого тимчасового проживання у домоволодінні АДРЕСА_4 , діючи з прямим умислом та з корисливими мотивом і метою, спрямованими на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підійшли до вказаного помешкання та почали діяти згідно із заздалегідь розподіленими ролями.

ОСОБА_3 , який до цього проживав разом із ОСОБА_4 та не хотів бути викритим, залишився на вулиці поблизу вищевказаного домоволодіння з метою убезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від викриття сторонніми особами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи раніше ознайомлені ОСОБА_3 із зовнішнім виглядом домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , та його внутрішньою будовою і розташуванням у ньому кімнат та меблів, через незачинені вхідні двері незаконно безперешкодно проникли до зазначеного помешкання під приводом їх роботи в правоохоронних органах по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів. Після проникнення до будинку ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 про викриття факту зберігання ним психотропної речовини, після чого ОСОБА_1 схопив ОСОБА_4 , заклав йому руки за спину, надягнув на них заздалегідь заготовлене спеціальне знаряддя - кайданки, вчинивши таким чином відносно потерпілого насильницькі дії, які були небезпечними для життя та здоров`я останнього в момент їх вчинення, та обмеживши ОСОБА_4 у пересуванні та можливості чинити опір. Далі ОСОБА_1 кинув ОСОБА_4 на підлогу та почав вимагати передати нападникам банківську кредитну картку та повідомити пін-код до неї, що надало б можливість зняти з цієї картки готівкові кошти.

При цьому ОСОБА_1 почав шукати зазначену кредитну картку серед речей, які знаходились у помешканні. В ході пошуків останній серед речей ОСОБА_4 знайшов належну йому кредитну картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 1000 гривень, якими незаконно заволодів.

Далі ОСОБА_1 висунув до ОСОБА_4 вимогу негайно повідомити пін-код до знайденої кредитної картки, на що останній відмовився. Тоді ОСОБА_1 повторив свою вимогу та наніс ОСОБА_4 декілька ударів руками та ногами по різних частинах голови і тулуба, а також ногах.

Будучи підданим насильству, обмеженим у пересуванні та можливості чинити опір нападникам, ОСОБА_4 вимушено повідомив ОСОБА_1 пін- код до кредитної картки. Останній передав картку ОСОБА_2 , повідомивши названий ОСОБА_4 пін-код.

Після цього ОСОБА_1 залишився утримувати ОСОБА_4 на випадок повідомлення ним неправильного пін-коду та з метою недопущення його звільнення, повідомлення про напад до правоохоронних органів та викриття нападників, а ОСОБА_2 вийшов з помешкання, поблизу якого на вулиці останній разом зі ОСОБА_3 викликали таксі, на якому поїхали до найближчих банкоматів ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованих по вулиці Пирогова, буд. 111 та Пирогова, 29 у м. Вінниці.

Приїхавши на таксі до банкомату по вул. Пирогова, 111 у м. Вінниці, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли з автомобіля, підійшли до банкомату та спробували зняти готівку з кредитної картки ОСОБА_4 . Однак, повідомлений останнім пін-код виявився неправильним, про що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в телефонній розмові по мобільному телефону повідомили ОСОБА_1 , який у зв`язку з цим знову наніс ОСОБА_4 кілька ударів кулаками рук в обличчя та тулуб, на що ОСОБА_4 вимушено повідомив ОСОБА_1 правильний пін- код.

Внаслідок цих ударів, нанесених ОСОБА_4 ОСОБА_1 , а також ударів, раніше нанесених ОСОБА_1 ОСОБА_4 під час цього ж нападу, ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в м`які тканини відповідно правій скроневій ділянці, синця в правій навколоорбітальній ділянці, на переніссі по центру з переходом на праве крило носа, на верхній повіці лівого ока, на правій вушній раковині по передній та по задній поверхнях, на грудях на рівні 6-7 ребер справа, на правій лопатці; саден в лівій виличній ділянці (1) на кінчику носа (1), на підборідді по центру та дещо справа (3), в правій надключичній ділянці (1), в проекції правого колінного суглобу по передній поверхні (1); крововиливу на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, які виникли незадовго до настання смерті та мають ознаки легких тілесних ушкоджень (згідно з висновком судово-медичної експертизи № 967 від 25.11.2015).

Далі ОСОБА_1 в телефонній розмові по мобільному телефону повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правильний пін-код, після чого останні о 01.20 год. з банкомату по АДРЕСА_5 почергово зняли з належної ОСОБА_4 кредитної картки № НОМЕР_1 грошові кошти з сумі 4000 та 5000 гривень відповідно, таким чином заволодівши ними.

Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернулися до автомобіля таксі, на ньому поїхали до банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» по вул. Пирогова, 29 у м. Вінниці, де о 01.35 год. зняли з належної ОСОБА_4 кредитної картки № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 700 гривень, таким чином заволодівши ними. Відтак, загалом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заволоділи належними ОСОБА_4 грошовими коштами на загальну суму 10700 гривень.

Про зняття усіх сум грошових коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в телефонній розмові по мобільному телефону повідомили ОСОБА_1 , після чого повернулися до автомобіля таксі, на якому приїхали до домоволодіння АДРЕСА_4 .

Вийшовши з автомобіля таксі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до вказаного домоволодіння та зайшли на подвір`я. ОСОБА_2 увійшов до помешкання, з якого повернувся разом із ОСОБА_1 . Тоді ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розподілили між собою належні ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10700 грн., якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд.

В подальшому, в ході вчинення зазначеного нападу, ОСОБА_1 , 18.11.2015 року, перебуваючи за місцем тимчасового помешкання ОСОБА_4 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_4 , дізнавшись близько 01.35 год. в телефонній розмові з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повідомлення ОСОБА_4 правильного пін-коду і фактичне заволодіння вказаними спільниками чужими грошовими коштами, тобто усвідомлюючи досягнення злочинної мети, раніше обумовленої в попередній змові з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вирішив вчинити дії, не обумовлені цією змовою, а саме - умисно протиправно заподіяти ОСОБА_4 смерть з метою приховати вже вчинений щодо нього злочин.

Діючи з непрямим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 з метою приховати раніше вчинений щодо останнього розбійний напад, ОСОБА_1 взяв до рук чоловічу куртку, яка знаходилась у помешканні 40/2 по вулиці Вишенька у місті Вінниці, скрутив її, обв`язав її зашморгом навколо шиї ОСОБА_4 , перехрестивши кінці цієї куртки, та стискав їх, викликаючи таким чином удушення потерпілого, до появи ознак настання наслідків такого удушення, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і, хоча і не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_4 помер на місці події.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 967 від 25.11.2015 смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, який був затягнутий сторонніми руками, що підтверджується наявністю у верхній та середній третинах шиї прижиттєвої горизонтально розташованої, незамкнутої странгуляційної борозни, крововиливами в м`які тканини шиї по ходу борозни, прижиттєвими переломами під`язикової кістки, щитоподібного хряща, ексхіматичною маскою, наявністю петехіальних крововиливів в сполучні оболонки очей; загальноасфіктичними ознаками (рідкий стан крові, венозне повнокров`я внутрішніх органів, цяткові крововиливи під легеневою плеврою та епікардом, насичені трупні плями). Механічна асфіксія внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, який був затягнутий сторонніми руками у ОСОБА_4 , мала ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Між механічною асфіксією внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, який був затягнутий сторонніми руками, та смертю ОСОБА_4 є прямий причинний зв`язок.

В подальшому після повернення на місце події ОСОБА_3 та ОСОБА_2 останній увійшов до будинку АДРЕСА_4 та ОСОБА_1 вийшов на подвір`я вказаного помешкання разом із ним. На подвір`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розподілили між собою належні ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10700 грн., після чого ОСОБА_2 одразу покинув місце події, а ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_3 винесли тіло ОСОБА_4 з будинку та перенесли його до автомобіля марки ЗАЗ моделі «Сенс», 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_3 покинув місце події. Далі ОСОБА_1 на зазначеному автомобілі вивіз тіло ОСОБА_4 до лісосмуги поблизу будинку № 26 по вул. Молодіжній в с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, де прикривши його листям, залишив.

Цього ж дня, 18 листопада 2015 року, в період часу з 20.50 год. до 22.00 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з метою приховання тіла ОСОБА_4 прибули до місця, де його напередодні залишив ОСОБА_1 , перенесли його на поле неподалік та ОСОБА_1 закопав це тіло в ґрунт.

В подальшому, 18 листопада 2015 року після настання смерті ОСОБА_4 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння автомобілем марки ЗАЗ моделі «Сенс», 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , яким користувався ОСОБА_4 , та який був помічений ОСОБА_1 під час вчинення нападу на ОСОБА_4 та про місцезнаходження ключа від замка запалення якого ОСОБА_1 дізнався під час вчинення указаного нападу, з метою полегшення приховання раніше вчинених щодо ОСОБА_4 розбою та умисного вбивства.

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння вищезазначеним автомобілем, ОСОБА_1 , після того, як він разом зі ОСОБА_3 винесли тіло ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_4 , перенесли його до вищезазначеного автомобіля та після того, як ОСОБА_3 покинув місце події, повернувся до вказаного будинку, взяв серед речей ОСОБА_4 ключ від замка запалення автомобіля марки ЗАЗ моделі «Сенс», 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , запустив цим ключем двигун та покинув місце події на цьому автомобілі, таким чином незаконно заволодівши ним.

Відтак, ОСОБА_1 використав вказаний автомобіль для приховання тіла ОСОБА_4 та виїхав на цьому транспортному засобі з міста Вінниці до міста Боярки Київської області, де розпорядився викраденим автомобілем на власний розсуд, завдавши таким чином власнику автомобіля марки ЗАЗ моделі «Сенс», 2013 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_5 значної матеріальної шкоди на суму 138 тис. 360 грн. (згідно з висновком експерта № 23 від 10.02.2016), яка у понад 227 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів визнав частково та надав суду наступні пояснення. Восени 2015 року він влаштувався мийником автомобілів на автомийці, де згодом познайомився із ОСОБА_3 . Незабаром адміністратор запропонував йому та ОСОБА_3 перейти працювати на іншу автомийку, на що вони погодились. Наступного дня, а саме 17.11.2015 року, по телебаченню мали транслювати футбольний матч за участю збірної України, який вони вирішили подивитись в приміщенні автомийки, оскільки там був телевізор із великим екраном. З дозволу адміністратора автомийки ОСОБА_1 запросив для спільного перегляду футбольного матчу свого знайомого ОСОБА_2 . Після завершення футбольного матчу, він разом зі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та адміністратором вирішили розходитись по домівках. Вони разом дійшли до перехрестя вулиць поблизу ботанічного саду ім. М.І. Пирогова, де адміністратор пригостив всіх пивом та вони розійшлись. При цьому ОСОБА_3 пішов сам додому, а вони спільно із ОСОБА_2 деякий час йшли разом та зупинились біля Вишенського озера помити взуття.

Обвинувачений пояснив суду, що незабаром їх наздогнав ОСОБА_3 та повідомив про наявний у нього конфлікт зі своїм квартирантом, з яким вони спільно винаймали помешкання. ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 попрохав у них допомоги для владнання даного конфлікту, оскільки він не може попасти до помешкання, на що він погодився та переконав ОСОБА_2 приєднатись до нього.

ОСОБА_1 вказав, що коли вони всі спільно прийшли до будинку, ОСОБА_3 відмовився заходити з ними до будинку, аби уникнути конфлікту із квартирантом, тому на територію домоволодіння він зайшов разом із ОСОБА_2 . Зі слів обвинуваченого ОСОБА_1 , він розпочав розмову із ОСОБА_4 , яка швидко переросла у конфлікт та штовханину, оскільки останній вимагав від нього вийти з будинку. В цей час ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_4 удар ногою у пах, а коли той зігнувся від удару, наніс наступний удар - рукою у обличчя, внаслідок чого останній впав на підлогу у приміщенні кухні. Обвинувачений повідомив, що він після цього продовжив наносити удари потерпілому. В подальшому, він взяв серед наявних у приміщенні кухні речей потерпілого куртку, яку накинув на шию потерпілого ОСОБА_4 , та схрестивши її рукава за спиною потерпілого, придушив останнього з метою подолати його опір. Коли він побачив у потерпілого ОСОБА_4 кров та зрозумів, що той втрачає свідомість, він почав надавати йому допомогу та намагався привести його тями, однак не зміг цього зробити. Після цього ОСОБА_1 вийшов у двір будинку, де його чекали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та повідомив останнім, що потерпілому стало погано та потрібні кошти для виклику лікаря. В цей час ОСОБА_3 повідомив, що в будинку є банківська карта потерпілого ОСОБА_4 , на рахунку якої є також і його грошові кошти та від якої він знає пін-код, однак не вміє нею користуватись. ОСОБА_3 виніс з будинку вказану банківську карту та запропонував нею скористатись.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поїхали на таксі у місто знімати грошові кошти через банкомат, а він залишився у будинку та кілька разів їм телефонував лише з метою пришвидшити їх. Через деякий час потерпілий ОСОБА_4 помер. Коли повернулись ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 , він повідомив останньому про смерть потерпілого та сказав йому, що необхідно заховати труп, аби уникнути тюремного ув`язнення. ОСОБА_3 запропонував з цією метою використати автомобіль покійного ОСОБА_4 . При цьому ніяких грошових коштів ОСОБА_1 у ОСОБА_3 не брав. Після того, як ОСОБА_2 пішов додому, вони разом зі ОСОБА_3 загорнули тіло потерпілого ОСОБА_4 у простирадло та помістили його у автомобіль марки ЗАЗ моделі «Сенс», на якому він потім сам вивіз труп за місто, де його приховав у лісосмузі, присипавши землею, а потім повернувся у місто.

Наступного дня ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив йому про смерть потерпілого ОСОБА_4 , попросивши його допомоги для приховання трупу. Того ж дня ОСОБА_2 допоміг йому закопати труп потерпілого на межі поля за містом, після чого вони повернулись на автомийку, де працював ОСОБА_1 , і помили взуття від бруду, який залишився після приховання трупу.

В подальшому, з метою приховання вчиненого злочину але не маючи на меті збагачення, ОСОБА_1 виїхав на автомобілі потерпілого до м. Боярки Київського області, де залишив його у дворі багатоквартирного будинку, точної адреси якого він не пам`ятає. За словами обвинуваченого, згодом даний автомобіль було викрадено невідомими йому особами.

Через деякий час ОСОБА_1 , розуміючи, що його будуть шукати, сам звернувся спочатку до Вінницької обласної прокуратури, при виході з приміщення якої, його було затримано працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 пояснив суду, що він визнає свою вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 , однак без корисливої мети, тобто без попереднього умислу спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на вчинення розбою із проникненням у житло. Також ОСОБА_1 визнав вину у приховуванні злочину.

Також ОСОБА_1 повідомив, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, на нього чинився тиск працівниками поліції, які змусили його надати неправдиві свідчення, що були зафіксовані під час його допиту та слідчого експерименту із ним, з приводу наявності у його діях попередньої змови на вчинення спільно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 даного злочину з корисливим мотивом, а саме привласнення наявних коштів ОСОБА_4 , в тому числі й коштів з належної потерпілому банківської карти. ОСОБА_1 повідомив суду, що він звертався із заявою до правоохоронних органів з приводу вказаних неправомірних дій працівників поліції під час його допиту.

Заявлений до нього потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення на її користь 169 325,00 грн. матеріальної шкоди та 200 000,00 грн. моральної шкоди ОСОБА_1 не визнав.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засідання свою вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів визнав частково та надав суду наступні пояснення.

Із обвинуваченим ОСОБА_1 він був знайомий за кілька років до вказаних подій, а саме орієнтовно з 2006 року, оскільки вони були разом засуджені та відбували покарання за попереднім вироком суду за спільно скоєний злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України. Обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 він раніше не знав та ніколи їх не бачив.

Того дня, а саме 17.11.2015 року, він на запрошення ОСОБА_1 , прийшов до останнього на місце його роботи - приміщення автомийки, з метою спільно подивитись по телебаченню трансляцію футбольного матчу. Орієнтовно після півночі, коли завершилась вказана трансляція, вони всі разом вийшли з приміщення автомийки та пішли додому. Пройшовши перехрестя поблизу ботанічного саду, вони розійшлись у різні боки, при цьому саме він продовжив рухатись у одному напрямку із ОСОБА_1 . Обвинувачений повідомив, що незважаючи на значну відстань від даного перехрестя до свого місця проживання, а фактично на протилежному кінці міста, він мав намір йти пішки, аби прогулятись та зекономити кошти, яких у нього не було, і саме тому він рухався поряд із ОСОБА_1 . Коли вони проходили повз Вишенське озеро, їх наздогнав ОСОБА_3 та почав розмову із ОСОБА_1 . Зміст самої розмови ОСОБА_2 не чув, оскільки стояв у даний момент на відстані орієнтовно у 20 м та палив сигарету. Після вказаної розмови ОСОБА_1 запропонував йому піти із ними на квартиру до ОСОБА_3 для владнання якогось конфлікту, на що він погодився, не цікавлячись деталями та причинами даного конфлікту.

Обвинувачений ОСОБА_2 повідомив суду, що він до будинку потерпілого не заходив та не бачив подій, які відбувались у його середині. В той же час, до будинку зайшов ОСОБА_1 , а вони зі ОСОБА_3 залишились ззовні на певній відстані один від одного. Через деякий час з будинку вийшов ОСОБА_1 , підійшов до ОСОБА_3 та про щось із ним порозмовляв. Після цього, ОСОБА_3 попросив його поїхати із ним до банкомату та зняти грошові кошти з рахунку, оскільки він не вміє користуватись банківською карткою, на що обвинувачений ОСОБА_2 погодився. Замовивши таксі, вони об`їхали кілька банкоматів, знімаючи готівку. Готівку із банкоматів безпосередньо знімав він, однак всі кошти забрав ОСОБА_3 , після чого він поїхав додому. Впродовж часу, поки вони знімали кошти, йому на мобільний телефон кілька разів телефонував ОСОБА_1 , який вимагав від них пришвидшитись.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду, що упродовж всієї ночі, поки вони перебували спільно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , він не цікавився подіями, не питався у двох останніх обвинувачених що сталося та причини, з яких так терміново потрібні кошти. Також обвинувачений в судовому засіданні заперечив, що під час зняття готівки він намагався приховати обличчя під капюшоном, пояснивши, що на той час були погані погодні умови, а саме сильний вітер та дощ, і саме з цих причин він прикривав обличчя і голову.

Наступного дня йому зателефонував ОСОБА_1 та при зустрічі повідомив про смерть потерпілого ОСОБА_4 , якого він раніше ніколи не бачив, а також попросив допомогти приховати труп потерпілого, на що він погодився. ОСОБА_2 зазначив, що він не з`ясовував у ОСОБА_1 обставин та причин, внаслідок яких сталась смерть потерпілого ОСОБА_4 . Обвинувачений ОСОБА_2 повідомив суду, що вони разом із ОСОБА_1 закопали труп потерпілого у полі та повернулись на автомийку, на якій працював ОСОБА_1 , де вони помили взуття від бруду та розійшлись по домівках.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що під час його затримання, працівники поліції чинили на нього тиск, проводили агресивний допит, чим змусили дати неправдиві свідчення проти себе, зокрема з приводу наявності у них з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 попереднього умислу на заволодіння майном та грошовими коштам потерпілого ОСОБА_4 . Заперечив також свої попередні свідчення щодо наявності у ОСОБА_1 перед вчиненням злочину відносно ОСОБА_4 ручних кайданків. Крім того, ОСОБА_2 підтвердив, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження він не звертався зі скаргами на дії працівників правоохоронних органів щодо примушування його давати неправдиві свідчення, мотивуючи тим, що боявся негативної реакції останніх в разі написання ним таких скарг. В той же час не пояснив, чому він почав писати дані скарги лише під час розгляду судом попереднім складом суду в даній справі.

Таким чином, ОСОБА_2 визнав перед судом свою вину лише у приховуванні злочину.

Заявлений до нього потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення на її користь 169 325,00 грн. матеріальної шкоди та 200 000,00 грн. моральної шкоди ОСОБА_2 не визнав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та надав суду наступні пояснення.

Потерпілого ОСОБА_4 він знав орієнтовно за рік до вказаних подій, оскільки разом із ним працювали на автомийці, спільно винаймали житло. Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що стосунки із потерпілим у них були нормальні, оскільки вони навіть спільно періодично купували у магазинах продукти для приготування дома їжі. Як зазначив ОСОБА_3 , саме з цією метою він також періодично поповнював готівковими коштами банківський рахунок на ім`я ОСОБА_4 , якими останній згодом розраховувався у магазинах за допомогою банківської картки. Всі розрахунки спільними коштами проводив саме ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_3 , з його слів, не вмів користуватись банківською карткою, хоча пін-код від цієї самої банківської карти він бачив, коли потерпілий розраховувався нею у магазинах. В той же час обвинувачений не пояснив, яким чином він міг поповнювати готівкою банківську карту ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що із потерпілим ОСОБА_4 у нього постійно виникали конфлікти на ґрунті вживання останнім заборонених психотропних речовин, після чого він ставав агресивним і неадекватно себе поводив.

Обвинувачений ОСОБА_3 вказав суду, що із ОСОБА_1 він познайомився за три місяці до вказаних подій на автомийці, де вони спільно працювали, а ОСОБА_6 до того дня раніше не бачив та не знав.

17.11.2015 року вони спільно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адміністратором подивились в приміщенні автомийки трансляцію футбольного матчу, після чого вийшли, дійшли до перехрестя біля ботанічного саду та вирішили розходитись по домівках. Коли він прийшов до свого помешкання, де хотів приготувати собі вечерю, потерпілий ОСОБА_4 почав із ним конфліктувати та виганяти з будинку. Після чого ОСОБА_3 вирішив наздогнати ОСОБА_1 та звернутись до нього по допомогу. Коли він його наздогнав разом із ОСОБА_6 , та попросився до нього переночувати, пояснивши причину наявним у нього конфліктом із квартирантом. ОСОБА_1 відмовив йому у наданні можливості переночувати, натомість запропонував допомогти вирішити конфлікт із квартирантом. Після чого вони всі троє повернулись до будинку із потерпілим. ОСОБА_3 вказав, що вони із ОСОБА_2 залишились ззовні, а ОСОБА_1 сам зайшов у будинок, де був орієнтовно 10 хвилин. Після чого він вийшов та повідомив ОСОБА_3 , що потерпілому стало погано і потрібні кошти для лікаря. Обвинувачений ОСОБА_3 запропонував з цією метою використати банківську картку ОСОБА_4 , оскільки він також вносив на його рахунок власні готівкові кошти. Взявши вказану банківську карту, він разом із ОСОБА_2 поїхали на таксі знімати гроші із банкомату. Після кількох спроб, знявши грошові кошти, він забрав у ОСОБА_2 банківську карту та повернувся до будинку, де його чекав ОСОБА_1 . Останній повідомив його про смерть ОСОБА_7 та запропонував приховати тіло померлого. З цією метою він допоміг ОСОБА_1 перенести тіло ОСОБА_7 у його ж автомобіль, після цього ОСОБА_1 поїхав.

ОСОБА_3 визнав, що в подальшому він сам повідомив у поліцію про зникнення ОСОБА_4 , а потім із його батьками їздив по місту та допомагав його шукати, сподіваючись таким чином відвернути від себе підозру. Зазначив також, що його матір частково відшкодувала батькам потерпілого матеріальну шкоду у вигляді витрат на поховання у розмірі 20 000,00 грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у приховуванні злочину, заперечивши співучасть у вчиненні за попередньою змовою розбою групою осіб.

Заявлений до нього потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення на її користь 169 325,00 грн. матеріальної шкоди та 200 000,00 грн. моральної шкоди ОСОБА_3 не визнав.

Потерпіла ОСОБА_5 надала суду заяву від 25.03.2019 та від 14.05.2019 про розгляд справи у її відсутність у зв`язку з хворобою. Зазначила, що поданий нею цивільний позов підтримує в повному обсязі. Просила покарати обвинувачених якнайсуворіше.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив суду, що у його покійного сина ніколи не було проблем із правоохоронними органами та законом. Він був хорошим сином, який завжди допомагав їм по господарству. Автомобіль марки ЗАЗ моделі «Сенс», яким користувався його покійний син, вони із дружиною придбали за власні кошти, оформили право власності на останню та передали у користування сину. Потерпілий зазначив, що його син проживаючи у м. Вінниці, орендував спільно зі ОСОБА_3 житло.

Коли їм із дружиною стало відомо про зникнення сина та вони приїхали до міста на його пошуки, то саме ОСОБА_3 їздив із ними по місту, допомагаючи розшукувати сина, хоча сам на той час уже знав про його смерть та свою роль у його загибелі. Про смерть свого сина він дізнався від свого старшого сина - брата померлого. Вказав, що мати ОСОБА_3 частково відшкодувала витрати на поховання, сплативши їм 20 000,00 грн.

Потерпілий зазначив, що його дружина ОСОБА_5 , мати загиблого сина, так і не змогла остаточно відновитись після його смерті, вона на ґрунті моральних переживань та психологічного стресу захворіла на онкологічну хворобу, у зв`язку із чим тривалий час лікувалась. Саме через побоювання за можливе погіршення стану здоров`я внаслідок нових переживань, вона не може бути присутньою у даному судовому засіданні, в той же час підтримує всі заявлені нею позовні вимоги.

Потерпілий просив суд при призначенні покарання обвинуваченим обрати їм якнайсуворіший його вид.

Потерпілий ОСОБА_8 надав суду заяву від 14.05.2019 про подальший розгляд справи у його відсутність.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що восени 2015 року він працював на автомийці в с. Агрономічному спільно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_1

17.11.2015 року він був на одній зміні разом з обома вищевказаними обвинуваченими. Того дня відбувалась трансляція футбольного матчу за участю збірної України в рамках Чемпіонату світу. Вони вирішили після роботи спільно подивитись матч. В гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийшов їх знайомий ОСОБА_2 . Вони принесли із собою пива, яке вони вживали під час перегляду футбольного матчу. Після завершення телевізійної трансляції матчу, вони разом вийшли з автомийки та пішли по домівках. Свідок вказав, що він провів обвинувачених до перехрестя, а потім повернувся.

На наступний день обвинувачені з`явились на роботі у другій половині дня, при чому ОСОБА_3 через деякий час пішов додому, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишились. Ввечері свідок почувши у приміщенні автомийки роботу компресора, вийшов до зали та побачив, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мили своє взуття зі шлангу під напором. При цьому свідок вказав, що він бачив на білих резинових чоботях, у які були одягнені обвинувачені, крім звичайного бруду, плями, схожі на кров. Злякавшись побаченого, свідок вийшов з приміщення. Після вказаних подій він більше не бачив обвинувачених.

В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту було допитано судового експерта ОСОБА_10 , який пояснив суду, що він провів судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_4 та складав висновок №967 від 25.11.2015. Експерт в судовому засіданні підтвердив всі свої висновки, викладені ним за результатами проведення вищевказаної експертизи. На запитання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, експерт Глушко С.М. вказав, що за певних обставин, кайданки могли і не залишити характерних слідів на зап`ястках рук загиблого ОСОБА_4 .

Крім того, судом були досліджені надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, як докази вини обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих їм злочинів, наступні документи:

- витяг з кримінального провадження № 12015020010007860 про внесення до ЄРДР 20.11.2015;

- протокол огляду місця події від 20.11.2015 з фото таблицями, згідно якого предметом огляду є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Під час огляду житлової кімнати №3 було виявлено та вилучено: мікрооб`єкти (волосся), станок для гоління, зубну щітку, які поміщені до паперових конвертів;

- заяви ОСОБА_11 від 20.11.2015 року та 25.11.2015 року;

- протокол огляду місця події від 25.11.2015 з фототаблицями, згідно якого предметом огляду є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . В приміщенні будинку були наявні предмети побуту, одягу, меблі. Порядок речей в оглянутому приміщенні не порушено. Під час огляду було вилучено: мікрооб`єкти з комірця светру білого кольору, чоловічий светр білого кольору, в`язану шапку, один змив з підлоги житлової кімнати № 2, два змиви з підлоги ванної кімнати, один змив з коврика житлової кімнати № 2;

- протокол огляду місця події від 25.11.2015 з фототаблицями, згідно якого об`єктом огляду є приміщення автомийки за адресою: АДРЕСА_6 знаходиться металевий стелаж на якому розміщена автомобільна гума, за ним знаходиться гойдалка на якій розміщені речі робітників автомийки, далі дерев`яний стелаж на якому знаходяться сині матерчаті штани з підтяжками, на які вказав адміністратор мийки ОСОБА_9 та який повідомив, що саме в цих штанах 17.11.2015 року був одягнений хлопець на ім`я ОСОБА_12 . При детальному огляді штанів на штанині виявлено пляму речовини бурого кольору вигляді пасма. Поряд на дерев`яному піддоні виявлено куртку синього кольору забруднену з усіх сторін. Поряд на підлозі знаходиться дві пари резинових чобіт. Крім того на піддоні знаходиться покривало коричневого кольору з візерунками білого кольору. В ході огляду місця події вилучено: пару резинових чобіт чорного кольору, пару резинових чобіт темно зеленого кольору, куртку синього кольору, штани з підтяжками синього кольору, покривало коричневого кольору з візерунками;

- протокол огляду місця події від 25.11.2015 року, з фототаблицями, згідно якого проводився огляд місця події за фактом виявлення трупа ОСОБА_4 по вул. Молодіжній, у с. Агрономічне, Вінницької області. Протокол огляду проводився в присутності понятих, та здійснювалось фіксування за допомогою відеокамери марки «Canon», фотоапаратом «Canon». В ході даного огляду було виявлено труп, який в подальшому направлено на експертизу. Крім того, під час огляду виявлено та вилучено ковдру коричневого кольору та простирадло зеленого кольору;

- виписка по картковому рахунку № НОМЕР_1 належного ОСОБА_4 , 1988 р.н., фотоматеріали проведених транзакцій по зняттю готівки по вказаній карті за 18.11.2015 та відеоматеріали з камер відеоспостереження відділень банку на CD диску;

- протокол огляду предметів (документів) від 29.11.2015 року, згідно якого оглядався компакт диск CD-R, 700 МВ, фірми «ARTEX», в нижній частині напис «ПРИВАТ». При відкритті відео файлів видно зображення двох осіб чоловічої статі, які користувались послугами банкомату з 01.20 до 01.35 год. 18.11.2015;

- протокол огляду предметів (документів) від 29.11.2015 року, згідно якого оглядався компакт диск CD-R, 700 МВ, фірми «ARITA» з написом «АТБ», на якому при відкритті знаходилась папка під назвою: «Відео АТБ», при відкритті якої присутнє зображення із часом фіксації о 01.18 год. 18.11.2015 року, де двоє осіб чоловічої статі заходять у магазин, рухаються в середині, а потім виходять та покидають його приміщення;

- протокол огляду трупа від 25.11.2015 року, з фототаблицями, огляд якого проводився у Вінницькому обласному бюро СМЕ, згідно з яким смерть ОСОБА_4 настала внаслідок механічної асфіксії в наслідок удушення;

- протокол обшуку від 01.12.2015 року, згідно якого проводився обшук квартири під АДРЕСА_7 , в якій проживав ОСОБА_2 , під час проведення якого в коридорі вказаної квартири було виявлено та вилучено пару кросівок синьо - сірого кольору з білими шнурками та білою підошвою з написом «Fashion», які були у користуванні;

- протокол огляду місця події від 26.11.2015 року, згідно якого проводився огляд квартири АДРЕСА_8 , де проживав ОСОБА_1 , під час якого було виявлено та вилучено: бритву для гоління, зубну щітку, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору, IMEI № НОМЕР_4 , без сім картки та мобільний телефон «Самсунг» білого кольору, IMEI № НОМЕР_5 , з сім картою абонентський номер НОМЕР_6 , без флеш карток, без пошкоджень;

- протокол огляду предметів (документів) від 06.12.2015 року, згідно якого оглядалась сім картка оператора стільникового зв`язку «Київстар» з серійним номером « НОМЕР_7 » та абонентським номером № НОМЕР_6 ;

- постанова про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 06.12.2015 року;

- протокол проведення слідчого експерименту від 03.12.2015 року за участю ОСОБА_2 та його захисника Корпало В.М., згідно якого ОСОБА_2 повідомив про обставини вчиненого злочину. Дані покази ОСОБА_2 були зафіксовані на відео, відеозапис подій перенесено на DVD - диск, який долучено до матеріалів справи;

- протокол проведення слідчого експерименту від 04.12.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 , його захисника Медочак Л.М., згідно якого ОСОБА_3 повідомив про свою причетність до злочину, розповів та показав на місці події обставини вчиненого злочину. Вказані покази зафіксовані на цифрову відеокамеру, та перенесено на DVD - диск, який долучено до матеріалів справи;

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Хоміча О.О., згідно якого ОСОБА_1 повідомив про обставини вчинення ним злочинів, а також про участь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказані покази зафіксовані на відеокамеру, та перенесено на DVD - диск, який долучено до матеріалів справи;

- ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2016 року, згідно з якою було накладено арешт на автомобіль марки «ЗАЗ Sens», срібного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_8 , належний відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 ;

- постанова про отримання зразків для проведення експертизи від 14.12.2015 року у ОСОБА_2 ;

- протокол відібрання зразків крові, згідно якого у ОСОБА_2 відібрано 5 куб. крові, яку поміщено в шприц та упаковано до паперового конверту;

- постанова про отримання зразків експертизи від 14.12.2015 року у ОСОБА_3 ;

- протокол відібрання зразків крові згідно якого у ОСОБА_3 відібрано 5 куб. крові, яку поміщено в шприц та упаковано до паперового конверту;

- постанова про отримання зразків експертизи від 14.12.2015 року у ОСОБА_1 ;

- протокол відібрання зразків крові згідно якого у ОСОБА_1 відібрано 5 куб. крові, яку поміщено в шприц та упаковано до паперового конверту;

- висновок експерта № 283 від 17.12.2015 року, згідно якого кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО, а кров ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В ізосерологічної системи АВО. При дослідженні піднігтьового вмісту правої та лівої руки потерпілого ОСОБА_4 наявність крові не встановлено. В мікроелементах об`єкту №2 (ліва рука потерпілого ОСОБА_4 ) знайдено одиничні епітеліальні клітини людини, статева належність яких не встановлена у зв`язку з відсутністю серед них епітеліоцитів зі збереженими і придатними для цитологічного дослідження ядрами, та, можливо, з їх надзвичайно малою кількістю. Групова належність одиничних епітеліальних клітин в об`єкті №2 не встановлювалась в зв`язку з недостатньою їх кількістю для даного виду серологічного дослідження;

- висновок експерта №483 від 17.12.2015 року, згідно з яким кров ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В, кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В;

- висновок експерта №11 від 20.01.2016 року, згідно якого кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, кров ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В. В слідах на штанах - комбінезоні, вилучених під час огляду автомийки «Аква+», що по провулку Сучасному, 1 в м. Вінниці, знайдена кров людини та при серологічному дослідженні крові встановлені антигени А та В. Кров у вказаному об`єкті походить від однієї людини, то група крові її АВ. Якщо ж, кров походить від двох або декількох осіб (тобто є змішаною), то ними можуть бути будь-які люди з групами крові А з ізогемаглютинином анти-А,В з ізогемаглютинином анти - А та АВ і походження її від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не виключається;

- висновок експерта №12 від 18.01.2016 року, згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, кров ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В, кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти- В. В слідах на футболці належній потерпілому ОСОБА_4 знайдена кров людини, на якій виявлений лише антиген Н та може походити від будь-якої людини з групою крові О з ізогемаглютининами анти - А та анти - В і походження її як від потерпілого ОСОБА_4 , так і ОСОБА_2 не виключається;

- висновок експерта №13 від 19.01.2016 року, згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, кров ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В, кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти- В. В слідах на светрі вилученому під час огляду місця події, знайдена кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти - А та анти В і походження її як від ОСОБА_4 , так і від ОСОБА_2 не виключається;

- висновок експерта №14 від 19.01.2016 року, згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, кров ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В, кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти- В. В слідах на ковдрі, що була вилучена під час огляду місця події, знайдена кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти - А та анти В і походження її як від ОСОБА_4 , так і від ОСОБА_2 не виключається;

- висновок експерта №967 від 25.11.2015 року, згідно якого смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, який був затягнутий сторонніми руками, що підтверджується наявністю у верхній та середній третинах шиї прижиттєвої горизонтально розташованої, незамкнутої странгуляційної борозни, крововилив в м`які тканини шиї по ходу борозни, прижиттєвими переломами під`язикової кістки, щитоподібного хряща, ексхіматичною маскою, наявністю петехіальних крововиливів в сполучні оболонки очей; загальноасфіктичними ознаками (рідкий стан крові, венозне повнокров`я внутрішніх органів, цяткові крововиливи під легеневою плеврою та епікардом, насичені трупні плями. Механічна асфіксія внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, який був затягнутий сторонніми руками у ОСОБА_4 , мала ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за судово-медичною ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та могла виникнути в період часу з 17 по 18.11.2015 року. Між механічною асфіксією внаслідок стиснення органів шиї зашморгом, який був затягнутий сторонніми руками та смертю ОСОБА_4 є прямий причинний зв`язок.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 також виявлені тілесні ушкодження: крововилив в м`які тканини відповідно правій скроневій ділянці, синець в правій навколоорбітальній ділянці, на переніссі по центру з переходом на праве крило носа, на верхній повіці лівого ока, на правій вушній раковині по передній та по задній поверхнях, на грудях на рівні 6-7 ребер права, на правій лопатці; садна в лівій виличній ділянці, на кінчику носа на підборідді по центру та дещо справа, в правій надключичній ділянці, в проекції правого колінного суглобу по передній поверхні; крововилив на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, які виникли від дії (удару) тупого твердого предмета (предметів) індивідуальні чи групові властивості якого (яких) не відобразились в морфологічних властивостях ушкоджень, незадовго до настання смерті, мають ознаки легких тілесних ушкоджень при яких він міг здійснювати активні дії до розвитку механічної асфіксії та в причинному зв`язку зі смертю не стоять. Характер, множинність і локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 виключають можливість їх утворення внаслідок однократного падіння з положення стоячи на площину. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які б могли бути розцінені як сліди боротьби чи самозахисту не виявлено. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_4 етилового спирту та його ізомерів не виявлено, що свідчить про його тверезий стан на момент настання смерті.

- висновок експерта №160, 161 від 26.11.2015 року, згідно якого на під`язиковій кістці ОСОБА_4 виявлений повний поперечний перелом лівого великого рога в середній частині. На щитопобідному хрящі виявлений перелом правого верхнього ріжка хряща в середній частині. В проекції обох переломів виявлені крововиливи в м`які тканини. Вище вказані переломи утворилися в результаті деформації згину;

- висновок експерта №2832 від 26.11.2015 року, згідно якого при огляді трупа ОСОБА_4 виявлено набряк та повнокрів`я м`якої мозкової оболонки. Поодинокі периваскулярні крововиливи у речовині головного мозку. Вогнища гострої альвеолярної емфіземи та набряку у паренхімі легень. Поширені крововиливи у паренхімі. Недокрів`я судин строми міокарду. Спастичний стан мілких артеріол. Набряк строми. Вогнищева фрагментація кардіоміоцитів. Деякі ознаки функціональної напруги у наднирнику. У доставленому шматочку шкіри ознаки тиснення з клітинною реакцією. Поширений інфільтруючий крововилив у підшкірній клітковині;

- висновок експерта №2848 від 01.12.2015 року, згідно з яким при судово-хімічній експертизі крові та сечі трупа ОСОБА_4 наявність спиртів та їх ізомерів не виявлено;

- висновок експерта №23 від 10.02.2016 року, згідно якої була встановлена ринкова вартість автомобіля «ЗАЗ Sens», д.н.з. НОМЕР_2 та становить 138 360 гривень;

- постанова про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 12.02.2016 року;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 25.11.2015 року № 127/26502/15-к, згідно якої надавався дозвіл на тимчасовий доступ до документів;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року № 127/26831/15-к, згідно якої надавався дозвіл на тимчасовий доступ до документів та дозвіл на виїмку;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року № 127/26821/15-к, згідно якої надавався дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року № 127/26821/15-к, згідно якої надавався дозвіл на тимчасовий доступ до документів;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2015 року № 127/26825/15-к, згідно якої надавався дозвіл на тимчасовий доступ до документів;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2015 року № 127/26833/15-к, згідно якої надавався дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2015 року № 127/26829/15-к, згідно якої надавався дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2015 року № 127/28271/15-к, згідно якої надавався тимчасовий доступ до речей і документів;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2015 року № 127/28272/15-к, згідно якої надавався тимчасовий доступ до речей та документів;

- довідка з ПАТ КБ «Приватбанк» від 25.11.2015 року, згідно якої картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 , 1988 р.н.;

- виписка по рахунку з ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої в період часу з 17.11.2015 року по 25.11.2015 року з карткового рахунка ОСОБА_4 в м. Вінниці було знято грошові кошти 18.11.2015 року по вул. Пирогова, 111/35 в сумі 4000 грн., а також 18.11.2015 року по АДРЕСА_9 в сумі 5000 грн., а також 18.11.2015 року по вул. Пирогова, 29 в сумі 700 грн.;

- протокол огляду предметів (документів) від 29.11.2015 року, згідно якого оглядався диск, наданий ПАТ КБ «Приватбанк», на якому містяться папка під назвою « ОСОБА_13 ». В судовому засіданні був оглянутий вказаний диск, з якого було встановлено, що двоє осіб чоловічої статі користуються послугами банкомату з 01.20 год. до 01.35 год. 18.11.2015;

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 25.11.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 користувався мобільним номером НОМЕР_9 ;

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 25.11.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 користувався мобільним номером НОМЕР_10 ;

- довідка про опрацювання номерної інформації сім карти НОМЕР_11 , якою користувався ОСОБА_4 , встановлено адреси базових станцій, на яких реєструвався абонентський номер найчастіше;

- довідка про опрацювання номерної інформації сім карти НОМЕР_9 , якою користувався ОСОБА_3 , встановлено адреси базових станцій, на яких реєструвався абонентський номер найчастіше, згідно якої зафіксовано з`єднання даного абонента з трьома номерами телефону, якими користувався ОСОБА_1 ;

- довідка про опрацювання номерної інформації сім карти НОМЕР_12 , якою користувався ОСОБА_2 , встановлено адреси базових станцій, на яких реєструвався абонентський номер найчастіше;

- висновки про результати розгляду звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу порушення вимог законодавства під час їх затримання та утримання в ІТТ від 22.04.2016 та від 25.04.2016, згідно якого факти порушення вимог законодавства та застосування тиску до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення таких прав та свобод.

Судом визнано необґрунтованим клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Кашпрук Т.В. про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події з ОСОБА_2 від 25.11.2015 з тих підстав, що з її підзахисним було проведено огляд місця події 25.11.2015 року органом досудового розслідування з порушенням норм КПК України, а саме з порушенням права на захист. Зокрема, сторона захисту наголошувала на порушенні права обвинуваченого, оскільки під час проведення такої процесуальної дії як огляд місця події, ОСОБА_2 уже було затримано, останній перебував в кайданках, однак не було залучено йому захисника.

Судом враховано, що згідно протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_2 від 25.11.2015 не зазначено часу затримання, однак вказано, що даний протокол складено 25.11.2015 о 21.10. Крім того, зі змісту даного протоколу також вбачається, що о 17.20 год. 25.11.2015 органом досудового розслідування вже було повідомлено Вінницький обласний координаційний центр з надання вторинної безоплатної правової допомоги про необхідність призначення захисника ОСОБА_2 . Захист інтересів ОСОБА_2 за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, було призначено адвоката Казеко О.І. Протокол про затримання ОСОБА_2 підписаний останнім та захисником Казеко О.І., зауваження чи доповнення відсутні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування вручено ОСОБА_2 повідомлення про підозру 26.11.2015 року о 16.35 год.

Таким чином, судом не встановлено порушення прав обвинуваченого ОСОБА_2 під час здійснення досудового розслідування.

Згідно положень статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення таких прав та свобод.

В даному випадку, збирання та здобуття доказів органом досудового розслідування на час пред`явлення підозри уже було проведено у суворій відповідності із вимогами КПК України та з дотриманням істотних прав громадян.

Відтак, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази є належними та допустимими, отриманими у рамках закону.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, доведена досудовим розслідуванням та знайшла повне підтвердження в судовому засіданні, за ту частину злочину, яка була охоплена їх умислом, з огляду на наступне.

На переконання суду вина обвинувачених беззаперечно доводиться протоколами проведення слідчих експериментів з ними, зокрема протоколом від 03.12.2015 року за участю ОСОБА_2 та його захисника Корпало В.М., протокол проведення слідчого експерименту від 04.12.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 , його захисника Медончак Л.М., протокол проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року з підозрюваним ОСОБА_1 , за участю його захисника Хоміча О.О. Зафіксовані на відео слідчі експерименти із обвинуваченими були досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні.

Під час проведення вказаних слідчих експериментів усі обвинувачені повідомили про обставини вчинення ними злочинів, які їм інкримінуються. Зокрема повідомляли деталі їх скоєння та впевнено, не плутаючись показували місце вчинення злочину, а також чітко розповідають про роль кожного із них під час здійснення розбійного нападу.

Зокрема встановлено, що саме ОСОБА_3 повідомляв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про спосіб життя потерпілого, його звички, а також майновий стан. Домовившись про заволодіння грошовими коштами потерпілого, згідно розподілених ролей між обвинуваченими, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали зайти до будинку, а ОСОБА_3 мав залишатись на вулиці біля будинку, з метою не бути викритим потерпілим.

Так, під час слідчого експерименту ОСОБА_1 зазначив, що раніше знайомий йому ОСОБА_3 повідомив, що він проживає із знайомим, який має грошові кошти на банківський картці. Домовившись з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони вирішили заволодіти грошовими коштами потерпілого. Прийшовши з вказаною метою до будинку потерпілого, ОСОБА_1 зайшов до будинку, та представився потерпілому поліцейським, запропонував віддати йому наркотичні засоби. Потерпілий відповів, що наркотиків у нього немає, після чого ОСОБА_1 одягнув на потерпілого кайданки та поклав його на підлогу обличчям донизу. Далі він наказав ОСОБА_4 передати йому банківську картку та пін-код до неї. Потерпілий зазначив місцезнаходження картки і повідомив пін-код. В подальшому ОСОБА_1 вийшов в двір будинку та передав картку ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 . В цей час ОСОБА_2 перебував на сходах будинку і спостерігав навколо з метою попередження їх викриття сторонніми. ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 взявши картку, поїхали на таксі знімати грошові кошти. Пізніше ОСОБА_1 телефонував до останніх, цікався чи зняли вони грошові кошти. З`ясувавши в ході телефонних розмов зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що потерпілий повідомив йому невірний пін-код від банківської карти, ОСОБА_1 наніс останньому кілька ударів руками та ногами, вимагаючи вказати вірний пін-код. Після чого потерпілий був змушений повідомити правильний пін-код, ОСОБА_1 вчергове зателефонував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повідомив здобуту від потерпілого інформацію та проконтролював зняття готівки з банківської карти.

Після успішного зняття готівки з банківської картки потерпілого, ОСОБА_1 вирішив придушити потерпілого, аби останній не пам`ятав обставин даного вечора. ОСОБА_1 обмотав навколо шиї ОСОБА_4 куртку та навхрест потягнув за рукави. Так він затис шию курткою на деякий час, а коли потерпілий почав хрипіти, то відпустив. В подальшому він вийшов на подвір`я будинковолодіння, де вже були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вони поділили принесені гроші. Коли ОСОБА_1 повернувся в будинок у ОСОБА_4 була кров на потилиці та губах, останній хрипів. Зрозумівши, що потерпілий ще був живий, ОСОБА_1 почав тиснути йому на груди, бити його по щоках, а потім робив штучне дихання. Однак потерпілий помер. Вийшовши на вулицю, він попросив ОСОБА_3 дати йому покривало. Далі він та ОСОБА_3 положили труп потерпілого на покривало та потягли його до автомобіля. Завантаживши труп до автомобіля, він повіз його за місто аби заховати. По дорозі він викинув барсетку потерпілого, а гроші в сумі 1000 грн., які були у ній, забрав собі. Наступного дня він з ОСОБА_2 закопали тіло ОСОБА_4 серед поля за містом. В подальшому він перегнав автомобіль потерпілого до м. Боярки Київської області, де його і залишив. Коли він повернувся до м. Вінниці, то дізнався, що покійного шукають рідні та поліція.

Судом був також досліджений в судовому засіданні відеозапис проведення слідчого експерименту з ОСОБА_2 за участю адвоката Корпало В.М. від 03.12.2015 року.

Під час слідчого експерименту ОСОБА_2 повідомив про домовленість між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на заволодіння грошовими потерпілого ОСОБА_4 . Про майновий стан потерпілого їм розповів ОСОБА_3 , в результаті чого вони, розподілили між собою ролі, та приїхати до будинку де проживав потерпілий, аби забрати його банківську картку. При цьому ОСОБА_1 запропонував застосувати кайданки, щоб подолати опір потерпілого. ОСОБА_3 показав будинок в якому проживав він та потерпілий, розповів куди слід йти та де буде перебувати потерпілий. Згідно розподілених ролей, ОСОБА_1 мав зайти в будинок, подолати опір потерпілого, та забрати банківську картку, що і було ОСОБА_1 зроблено. В цей час ОСОБА_3 залишався на вулиці та спостерігав за навколишньою обстановкою. В подальшому, він та ОСОБА_3 з банківською карткою на перехресті вулиць Пирогова - Ющенка, підійшли до банкомату, він зняв спочатку 4000 грн., а потім таким же чином зняв ще 5000 грн. Більше грошей він зняти не зміг. Після чого, вони на таксі поїхали до іншого банкомату, який знаходиться на ринку «Урожай». Там ОСОБА_2 забув забрати картку з банкомату, а тому за нею повернувся ОСОБА_3 та забрав її. Після повернення до місця проживання потерпілого, з будинку вийшов ОСОБА_1 , та вже втрьох вони розподілили зняті грошові кошти. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли собі по 1300 грн., а решту грошей віддали ОСОБА_1 . В цей час ОСОБА_2 помітив, що ОСОБА_1 був в рукавицях на яких була кров. Потім ОСОБА_2 пішов додому. Біля Вишенського озера він викинув свій мобільний телефон та пішов на перехрестя вулиць Космонавтів - 600-річчя. Там він сів у таксі та поїхав до себе додому на вул. Київську. Наступного дня ОСОБА_1 зателефонував до нього на інший номер - НОМЕР_10 , та попросив приїхати. Коли він приїхав, то під час розмови ОСОБА_1 повідомив йому, що потерпілий мертвий, оскільки став чинити опір, він ударив його ногою, від чого той помер. ОСОБА_1 зазначив, що він має допомогти йому заховати труп, оскільки він теж причетний до злочину. ОСОБА_2 зазначив, що прийшовши на поле, він побачив тіло потерпілого, яке було обмотане у покривало, а біля стовпа вже була викопана яма. Він допоміг ОСОБА_1 нести труп до ями, в результаті чого його чоботи забруднилися у кров. ОСОБА_1 закопав труп, а потім вони повернулися на автомийку аби вимити взяття. В цей час їх побачив адміністратор закладу.

В судовому засіданні був досліджений відеозапис проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 за участю адвоката Медончак Л.М. від 04.12.2015 року.

Під час слідчого експерименту ОСОБА_3 повідомив, що з ОСОБА_4 він проживав разом в орендованому будинку. З ОСОБА_1 він познайомився на автомийці. Останній постійно розпитував про його житло, про ОСОБА_4 , чи є в нього золоті та цінні речі. ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 бачив біля його будинку автомобіль та запитував кому він належить. Він розповів, що автомобіль належить ОСОБА_4 . Також він розповів ОСОБА_1 , що вони зазвичай не зачиняють двері на ключ. В день вчинення злочину ОСОБА_1 зателефонував до ОСОБА_2 та попросив прийти. Разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони пішли до будинку потерпілого. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наказали йому чекати на вулиці, а він попросив останніх не вбивати ОСОБА_4 , про що і домовились. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 запевнили його, що лише налякають потерпілого. ОСОБА_3 курив біля будинку, а через деякий час до нього вийшов ОСОБА_2 з банківською карткою потерпілого та вони разом пішли до банкомату, який знаходиться в будівлі магазину «АТБ-Маркет» на Електромережі. ОСОБА_2 підійшов до банкомату та зняв грошові кошти. Потім вони пішли до іншого банкомату, що на ринку «Урожай». Там ОСОБА_2 зняв ще готівку з картки потерпілого, однак забув картку у банкоматі. Тому ОСОБА_3 повернувся та забрав з банкомата картку. Після чого вони повернулися до будинку потерпілого, там ОСОБА_2 передав йому 1300 грн., зателефонував до ОСОБА_1 та пішов. Останній вийшов через 15-20 хвили. ОСОБА_3 помітив, що в той час на його рукавицях була кров. Далі ОСОБА_1 сказав йому зайти в хату, надати якесь покривало та допомогти винести тіло. ОСОБА_3 зайшов та побачив тіло ОСОБА_4 в положенні лежачи на животі, ноги були підігнуті, на руках були кайданки, на голові був пакет. ОСОБА_3 хотів відмовитись, однак ОСОБА_1 почав погрожувати йому розправою, тому він погодився. Після того, як винесли тіло і положили його в автомобіль, він пішов додому. Через деякий час він бачив ОСОБА_1 та повідомив йому, що ОСОБА_4 шукають.

У постанові Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 17 березня 2021 року у справі № 761/10306/15-к акцентовано увагу, що термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу. Водночас, метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення таких відомостей, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії. Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України. За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо. Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст. 23 КПК) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу. Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК.

Таким чином, зі змісту вищевказаної постанов ВС також слідує, що зміна обвинуваченими своїх показань в судовому засіданні, не є підставою для визнання протоколів слідчих експериментів недопустимими доказами, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

Судом враховано, що надані під час проведення слідчих експериментів покази усіх обвинувачених узгоджуються між собою, показами свідка та іншими дослідженими у справі доказами, є чіткими, послідовними та логічними.

В ході судового розгляду обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від раніше наданих ними показів під час досудового розслідування з тих підстав, що начебто працівники поліції під час досудового розслідування здійснювали на них тиск та змушували давати подібні покази під час проведення слідчих експериментів. Однак, судом було досліджено висновки про результати розгляду звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу порушення вимог законодавства під час їх затримання та утримання в ІТТ від 22.04.2016 та від 25.04.2016, згідно яких факти порушення вимог законодавства та застосування тиску до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження. ОСОБА_2 з подібними заявами не звертався.

Таким чином, суд оцінює протокол слідчого експерименту від 03.12.2015 року з ОСОБА_2 , протокол слідчого експерименту від 04.12.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 та протокол слідчого експерименту від 07.12.2015 року з ОСОБА_1 як належні та допустимі докази, а надані ними покази, в присутності їх захисників, під час їх проведення, суд вважає правдивими. Крім того судом враховано, що зауважень від учасників слідчої дії не надходило.

Відтак, показання обвинувачених надані ними під час судового засідання в частині не визнання вини, суд визнає неправдивими, розцінює їх як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, є суперечливими та спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне та є обраним ними способом захисту.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам Пленумом Верховного Суду України в Постанові від 06.11.2009 р. №10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності", небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення.

Пунктом 22 цієї ж постанови визначено, що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 569/1111/16-к викладено правовий висновок щодо застосування норми права (кваліфікуючої ознаки "Проникнення у житло, інше приміщення чи сховище" в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 187 КК України). Відповідно до п. 65 вказаної Постанови, проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування у ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки "проникнення" не має.

Пунктом 66 даної Постанови Великої Палати Верховного Суду визначено, що при вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло, інше приміщення чи сховище" в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Поєднання розбою з проникненням у житло не є ознакою, яка б характеризувала особу окремого співучасника, вона характеризую не людину, а конкретну обстановку, об`єктивну сторону злочину. ОСОБА_3 , як і решта співучасників, усвідомлював, що реалізація злочинної змови неможлива без проникнення до помешкання потерпілого. Таке проникнення, як було заздалегідь обумовлено спільниками, мали скоїти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які не мали жодного права перебувати в житлі ОСОБА_4 .. Сам же ОСОБА_3 , хоч і винаймав житло разом з потерпілим, усвідомлював, що спільним злочинним планом передбачено незаконне проникнення двох інших нападників до цього житла.

Досліджені судом докази в їх сукупності дають підстави вважати, що розбій був вчинений саме за попередньої змовою між ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які з метою заволодіння майном ОСОБА_14 здійснили напад на останнього, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_14 , що підтверджується наявністю умислу, корисливість дій, вчинених для досягнення їх мети.

Судом досліджено довідки операторів мобільного зв`язку, якими користувалися обвинувачені, встановлено адреси базових станцій, на яких реєструвався відповідний абонентський номер найчастіше, згідно якої зафіксовано з`єднання абоненті з трьома номерами телефону, якими користувався ОСОБА_1 . З вказаних довідок прослідковується, що протягом листопада 2015 року починається активне спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ОСОБА_1 .

Вчинення дій щодо розбійного нападу щодо потерпілого спільно усіма обвинуваченими підтверджується також кількість здійснених телефонних дзвінків між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . А саме, з листопада 2015 року починається активне спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_1 (до 9 разів на день), 17.11.2015 вони спілкуються 2 рази, 18.11.2015 - вже 12 разів, 19.11.2015 - 13 разів, а з 20-го ОСОБА_1 починає телефонувати до ОСОБА_3 з трьох різних номерів. Вранці перед вчиненням злочину ОСОБА_3 двічі спілкувався по телефону із ОСОБА_1 , вночі (безпосередньо під час скоєння злочину) - 1 раз, вранці наступного дня - двічі, а потім ще тричі ввечері 18.11.2015. В період вчинення злочину телефон ОСОБА_3 знаходився у розташуванні базових станцій м. Вінниці. Крім того, судом враховано, що під час перебування у домоволодінні в ніч з 17.11.2015 на 18.11.2015, де проживав потерпілий, дзвінків ОСОБА_3 не здійснював та до нього ніхто не телефонував. Відповідно телефонувати ОСОБА_3 почав, вже будучи тієї ночі на вулиці Келецькій та на площі Гагаріна, а саме там де розташовані банкомати, з яких знімались грошові кошти потерпілого. Крім того, згідно даних ПрАТ «Київстар» з 23.11.2015 ОСОБА_3 поїхав в Хмельницьку область, що підтверджується довідкою про опрацювання номерної інформації сім карти НОМЕР_9 , якою користувався ОСОБА_3 . Що стосується телефону ОСОБА_2 , то з 18.11.2015 він 14 разів фіксувався по вулиці Келецькій побизу місць зняття коштів з картки ОСОБА_4 та місця зустрічі із ОСОБА_1 перед перезахороненням трупу потерпілого. З 22.10.2015 до 10.11.2015 ОСОБА_1 телефонував ОСОБА_15 до 5 разів на день. 11.11.2015 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 14 разів телефонують один до одного, далі до 15.11.2015 зафіксовано між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 2-6 дзвінків на день. В подальшому 17.11.2015 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 телефонують один одному двічі. 18.11.2015 - 8 разів, 19.11.20.15 - 3 рази. Згідно даних довідки про опрацювання номерної інформації сім карти НОМЕР_9 , якою користувався ОСОБА_3 , зафіксовано з`єднання даного абонента з трьома номерами телефону, якими користувався ОСОБА_1 .. Встановлено також, що 17.11.2015 номер телефону ОСОБА_1 фіксується поблизу місця злочину 50 разів, 18.11.2015 - 55 разів, 19.11.2015, а саме в день переховувався труп - 5 разів. Встановлено також, що в період з 19.11.2015 по 24.11.2015 ОСОБА_1 активно телефонує з різних номерів до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , при цьому вже 19.11.2015 їде в Київську область. Крім того, в день затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (25.11.2015) вони розмовляли по телефону з ОСОБА_1 .

В ході судового розгляду обвинувачені надавали суду суперечливі покази, заперечували фактичні обставини справи та стверджували про відсутність у них спільного умислу та попередньої змови на вчинення злочину стосовно потерпілого ОСОБА_4 .

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_3 стверджував, що у нього із потерпілим були настільки добрі стосунки, що вони разом винаймали житло, спільно вели домашнє господарство, разом купуючи продукти харчування. З цією метою, начебто ОСОБА_3 поповнював банківську карту потерпілого ОСОБА_4 , а також знав від неї пін-код. В той же час, ОСОБА_3 протягом всього судового розгляду стверджував, що він не вміє користуватись банкоматом та банківськими картами. Також не міг повідомити суду ні сум грошових коштів, якими він начебто поповнював банківський рахунок ОСОБА_4 , ні сум грошових коштів, які вони спільно витрачали в продуктових магазинах, ні адреси чи місця розташування останніх, ні залишку власних, а не кредитних коштів на рахунку. Крім того, під час вчинення злочину, банківська карта знаходилась саме у ОСОБА_2 , вони кілька разів телефонували ОСОБА_1 , який перебував біля потерпілого у цей час, з метою дізнатись вірний пін-код від картки, що також спростовує покази ОСОБА_3 про наявність у нього доступу до банківської картки та його коштів на рахунку. Вказані обставини також узгоджуються із випискою по банківському рахунку на ім`я ОСОБА_4 , згідно якої, у ніч вчинення злочину, перші спроби зняття коштів з рахунку були невдалими через невірно вказаний пін-код до картки.

Крім того, нелогічними та суперечливим між собою є його покази в частині постійних конфліктів із потерпілим, які змусили його звертатись по допомогу до ОСОБА_1 , та його ж покази про добрі із ним стосунки. Натомість, є логічною поведінка ОСОБА_3 під час вчинення злочину відносно ОСОБА_4 , який залишився зовні будинку з метою уникнути в подальшому його впізнання потерпілим. Покази ОСОБА_3 щодо виникнення конфлікту з ОСОБА_4 з приводу вживання останнім наркотичних засобів спростовується висновком судової експертизи трупа потерпілого, згідно якого в крові останнього відсутні вказані речовини.

Суд також критично оцінює покази обвинувачених щодо відсутності у них спільного умислу та попередньої змови на вчинення злочину з огляду на розбіжності у їх поясненнях з приводу напрямку їх руху у ніч скоєння злочину. Зокрема, як вони стверджували, вони розійшлись по домівках в районі перехрестя біля ботанічного саду ім. М.І. Пирогова у м. Вінниці. При цьому, ОСОБА_3 рушив до свого помешкання сам, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом пішли у напрямку до Вишенського озера. Однак даний напрямок руху не є логічним із врахуванням місця проживання обох, зокрема ОСОБА_2 , який на той час проживав на протилежному боці міста в районі вул. Київської. Спочатку, останній стверджував, що він мав намір йти додому пішки з метою економії коштів на таксі, однак потім він користувався таксі в ході вчинення злочину та після його вчинення, коли поїхав додому саме на таксі.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не повідомляли ОСОБА_3 про свій напрямок руху та намір зупинятись і мити взуття біля озера і відповідне місце. Відтак, без попередньої домовленості чи телефонних перемовин, беручи до уваги навколишню територію в районі Вишенського озера, відсутність там штучного освітлення та темну пору доби, випадкова зустріч між ними була неможлива. Також нелогічними та суперечливими є покази обвинувачених щодо присутності ОСОБА_2 на місці злочину, оскільки останній, як він стверджував, ніколи раніше не знав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не знав адреси місця їх проживання, а ОСОБА_3 начебто просив лише ОСОБА_1 саме поговорити із ОСОБА_4 . В той же час, ОСОБА_2 чудово знав особу ОСОБА_1 , з яким вони перед цим спільно вже вчинили аналогічний злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, за що і були засуджені та відбували покарання, а отже мав розуміти та міг передбачити причини, мотиви поведінки останнього. Відтак, присутність ОСОБА_2 на місці злочину за умови відсутності у них умислу на спільне вчинення злочину, є нелогічною та суперечить показам самого ОСОБА_2 , який стверджував, що він весь цей час спілкувався по телефону зі своєю дружиною та поспішав додому.

Вищенаведене також свідчить саме про спільну попередню домовленість між ними на вчинення даного злочину.

Суд також критично оцінює покази обвинувачених щодо причин, які спонукали їх взявши картку потерпілого, їхати на таксі для знаття готівки, яка була начебто необхідна їм для надання медичної допомоги потерпілому. Однак, в той же час ніким із обвинувачених не була викликана швидка медична допомога. Судом також враховано, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не припинили знімати готівку, поки не був вичерпаний ліміт знаття готівки на добу.

Наявність попереднього умислу на вчинення злочину свідчить також і застосування ОСОБА_1 кайданків до потерпілого. Про це зазначили на слідчих експериментах всі обвинувачені і сам ОСОБА_1 , а допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 не спростував таку обставину.

Судом враховано, що про застосування до потерпілого насильства, яке було небезпечним в момент заподіяння, свідчить висновок експерта № 967 від 25.11.2015 року, відповідно до якого на трупі ОСОБА_4 виявлені чисельні тілесні ушкодження, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) за життя потерпілого. Характер та локалізація виявлених в ОСОБА_4 тілесних ушкоджень свідчать про те, що перед смертю його жорстоко били, більшість ударів локалізована у ділянці голови. Згідно протоколу огляду трупа з фототаблицею також вбачається, що на обличчі потерпілого наявні чисельні тілесні ушкодження. Під час слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 07.12.2015 року, останній в присутності захисника добровільно повідомляв слідству про те, що він одягнув на ОСОБА_4 кайданки. Про їх наявність на трупі потерпілого повідомляв і ОСОБА_3 під час слідчого експерименту за його участю в присутності його захисника від 04.12.2015 року, зокрема він детально розповів, що коли він зайшов у будинок, то побачив тіло ОСОБА_4 , який лежав на животі з підігнутими ногами, а на руках були кайданки, на голові був пакет, який закривав його до грудей.

Наведені обставини і докази спростовують покази ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо виниклою між ним та потерпілим бійки, в ході якої він один раз вдарив ОСОБА_4 в пах ногою і двічі кулаком в обличчя. Та обставина, що в результаті нападу ОСОБА_4 був задушений, свідчить про небезпечність посягань на його життя в момент застосування до нього насильства. Помер він від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї зашморгом сторонніми руками. Наявність в ОСОБА_4 прижиттєвих переломів під`язикової кістки, щитоподібного хряща, свідчить про свідомий та умисний характер дій ОСОБА_1 , який з силою стискав шию потерпілого до тих пір, поки останній не почав хрипіти.

Наведене свідчить про наявність прямого умислу в ОСОБА_1 заподіяти смерть потерпілому в момент нападу. Тому суд відкидає як неправдиві його показання в частині спроби надати допомогу потерпілому та про небажання настання наслідку у вигляді саме смерті ОСОБА_4 , оскільки швидку допомогу ніхто з обвинувачених не викликав.

Крім того, наявність попереднього умислу на спільне вчинення злочину саме з корисливих мотивів, свідчать і пояснення ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, згідно яких ОСОБА_1 попередньо у нього з`ясовував також інформацію щодо належності потерпілому автомобіля «ЗАЗ Сенс». Саме ОСОБА_1 в подальшому, після приховання трупу потерпілого, на даному автомобілі виїхав до м. Боярки у Київській області, де розпорядився ним на власний розсуд. В ході досудового розслідування, даний автомобіль потерпілого так і не було розшукано.

Заперечуючи в судовому засіданні свою провину у вчиненні спільно та за попередньою змовою розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_4 , обвинувачені тим самим намагаються ввести суд в оману з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину.

На підтвердження цієї обставини свідчить й добровільна згода як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 допомогти ОСОБА_1 приховати вчинений ним особливо тяжкий злочин - вбивство ОСОБА_4 , оскільки вони усвідомлювали, що в разі викриття злочину, скоєного ОСОБА_1 , будуть викриті й їхні злочинні дії.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинувачених та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, а також за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), вчинене з метою приховати інший злочин, а також за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, яке завдало значної матеріальної шкоди.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинувачених та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, а також за ч. 1 ст. 396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинувачених та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, а також за ч. 1 ст. 396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, та особи обвинуваченого, який є раніше не одноразово судимим. 11.01.1995 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 140, ст. 44 КК України (в ред.1960 року) до 2 років позбавлення волі. Звільнений 26.07.1996 року по відбуттю покарання. 24.03.1997 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 215-3 КК України (в ред. 1960 року) до 1 року позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим терміном на один рік. Відповідно до ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.07.1997 року звільненого від покарання відповідно до ЗУ «Про амністію». 12.03.1998 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 215-3 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 14.07.2000 умовно-достроково. 26.12.2000 вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 31.01.2004 по відбуттю покарання. 26.04.2004 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області за ст. 395 КК України до покарання у виді 2 місяців арешту. Звільнений 04.08.2004 по відбуттю покарання. 10.12.2004 вироком Оратівського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02.08.2006 звільнений умовно-достроково. 13.06.2013 року вироком Козятинського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 187, 71 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільненого 14.08.2015 року по відбуттю строку покарання.

Згідно довідки Погребищенської центральної районної лікарні б/н від 27.11.2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку у лікаря-психіатра не перебуває та за допомогою не звертався.

Відповідно до довідки Погребищенської центральної районної лікарні б/н від 27.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває та за допомогою не звертався.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта ВОНД «Соціотерапія» №1 від 11.01.2016 року ОСОБА_1 не страждав раніше та не страждає на час проведення експертизи на хронічне психічне захворювання. Про це свідчать дані анамнезу про його своєчасний психічний і фізичний розвиток, достатню адаптованість протягом життя (здобуття середньої освіти, трудова діяльність), а також виявлені при теперішньому психолого-психіатричному обстеженні збереженість та адекватність його емоцій, логічність і послідовність мислення відсутність психотичної симптоматики, порушень пам`яті, інтелекту критичних та адаптаційних здібностей. Виходячи з матеріалів кримінального провадження, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. Про це свідчать збереженість його орієнтації в місці, ситуації виконування ним послідовних, цілеспрямованих дій, що не відображали ознак маячення, галюцинацій, порушення свідомості. Тому ОСОБА_1 , як не душевнохворий, не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними як в період вчинення ним інкримінованого йому діяння так і на час проведення експертизи.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_13 , згідно якого між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 укладено шлюб 26.02.2020 року.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є раніше судимим.

Відповідно до довідки КЗ ВОНД «Соціотерапія» № 593 від 29.02.2016 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на диспансерному наркологічному обліку в даному закладі не перебуває.

Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» №20/0219 від 18.01.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 за даними архіву та картотеки диспансерного відділення станом на 13.01.2016 не значиться.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є раніше не судимим.

Відповідно до довідки-характеристики Терешпільської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 179 від 30.11.2015, ОСОБА_3 за час проживання на території сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони. Користується авторитетом серед однолітків, громадський порядок не порушував.

Згідно характеристики головного лікаря Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні від 30.11.2015 ОСОБА_3 , 1993 р.н., працював в даному закладі на посаді електрозварювальника 4 розряду з 09.07.2013 по 15.05.2014. За період зарекомендував себе як добросовісний працівник, дисциплінований, працелюбний, відповідально ставився до своїх функціональних обов`язків. Не конфліктний, користувався повагою в колективі.

Згідно довідки КЗ ВОНД «Соціотерапія» № 594 від 29.02.2016 року ОСОБА_3 на диспансерному наркологічному обліку у даному закладі не перебуває.

Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» №20/1046 від 03.03.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за даними архіву картотеки диспансерного відділення станом на 29.02.2016 не значиться.

Згідно характеристики директора Професійно-технічного училища №21 м. Калинівки, ОСОБА_3 , 1993 р.н., навчався в даному закладі, виявляв середній рівень знань, був дисциплінованим, відповідальним учнем, товариський, чесний, людяний, трудолюбивий, пунктуальний, добросовісно ставився до виконання доручень, користувався повагою серед однолітків, та схвально відгукувалися педагоги .

Також судом враховано наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України - рецидив злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України - рецидив злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, суд надає оцінку особі обвинуваченого ОСОБА_1 , який є антисоціальною особою та являє виключну небезпеку для суспільства, є раніше неодноразово судимий за нові корисливі злочини, які він вчиняв через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, інкриміновані йому злочини в межах даного кримінального провадження також вчинив лише через 3 (три) місяці після відбуття покарання за попереднім вироком та звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про те, що особа не виправляється. З урахування вищевикладеного, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , попередження вчинення ним нових злочинів та його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів, буде максимально суворе покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Призначення покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на певний строк судом визнано недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченим ОСОБА_1 , про що свідчить і особа обвинуваченого, і суспільна небезпека вчиненого злочину, мотив дій ОСОБА_1 та спосіб вчинення злочину.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

Вчинення злочину з корисливих мотивів у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди, тощо.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні тяжкого корисливого злочину та особливо тяжкого злочину, за вчинення яких законом передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, враховуючи обставини його вчинення, які полягають у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з метою приховування іншого злочину, а також приймаючи до уваги, що обвинувачений будучи засудженим за інші корисливі злочини, суд приходить до висновку, що необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Суд відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічне позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше судимий, не визнав свою вину у вчиненні ст. 187 КК України, щиро не розкаявся, тому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, не визнав свою вину, щиро не розкаявся, тому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій статей КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за вчинення яких законом передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, враховуючи обставини його вчинення, які полягають у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а також приймаючи до уваги, що обвинувачені будучи засудженими за інші корисливі злочини, суд приходить до висновку, що необхідно застосувати додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_2 від 25.11.2015, його було затримано 25.11.2015. Протокол підписаний ОСОБА_2 та захисником ОСОБА_18 , зауваження чи доповнення відсутні. Підставою затримання вказано: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Згідно протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_3 від 25.11.2015, його затримано 25.11.2015. Протокол підписаний ОСОБА_3 та його захисником, зауваження чи доповнення відсутні. Підставою затримання вказано: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Згідно протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_1 від 30.11.2015, його затримано 30.11.2015. Протокол підписаний ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_19 , зауваження чи доповнення відсутні.

Згідно положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, із врахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в строк покарання строк тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з моменту їх затримання по дату набрання вироком законної сили, а ОСОБА_3 по 20.05.2021.

Відповідно ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

З метою дотримання вказаної процесуальної норми, судом враховано, що попередній вирок суду першої інстанції було скасовано судом апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням принципу незмінності складу суду, відсутністю повного звукозапису на технічному носієві розгляду кримінального провадження, тобто апеляційним судом встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відтак при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час нового судового розгляду, суд не може призначене суворіше, оскільки вирок не було скасовано за апеляційною скаргою прокурора чи потерпілого у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_5 у порядку ст. ст. 127-129 КПК України цивільний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення на її користь завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 169 325,00 грн., моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн., суд приймає до уваги положення ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, а також те, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, внаслідок неправомірних дій останніх потерпілій ОСОБА_5 була завдана матеріальна та моральна шкода. Внаслідок узгоджених дій обвинувачених, які незаконно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_4 , а внаслідок дій ОСОБА_1 настала смерть ОСОБА_4 , суд приходить до переконання про стягнення матеріальної шкоди за незаконне заволодіння автомобілем потерпілого в розмірі 138 360,00 гривень - з ОСОБА_1 , матеріальної шкоди за незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 - солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У відповідності до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

В зв`язку зі смертю ОСОБА_4 мати загиблого - ОСОБА_5 здійснила необхідні витрати на поховання та поминки, підтверджені відповідними розрахунковими документами, виданими суб`єктами господарської діяльності, які надавали послуги, виконували роботи та продавали товари, необхідні для поховання ОСОБА_4 - з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Дослідивши надані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 завданої кримінальними правопорушеннями майнової шкоди на загальну суму 169325,00 грн., знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення повністю.

Приймаючи до уваги позицію викладену у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Так, внаслідок вчинених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, потерпілій ОСОБА_5 було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в самому факту вбивства її сина, яке сталося внаслідок спільно вчиненого ними розбійного нападу на потерпілого, що у свою чергу призвело до нервових переживань та моральних страждань, було порушено нормальний спосіб життя. Крім того, потерпіла зазначає, що вона втратила здоров`я та сон, постійні переживання та погане самопочуття не покидають її уже тривалий час, оскільки винні особи в смерті її сина не понесли покарання відповідно до закону. Судом враховано глибину і тривалість моральних страждань, тяжкість вимушених змін у житті ОСОБА_5 та чоловіка, які втратили свого сина, що призвело до зміни звичних умов його життя. Суд, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, враховуючи принцип співмірності завданої шкоди заявленій до відшкодування сумі моральної шкоди, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 200 000,00 гривень, які слід стягнути в розмірі 100 000,00 гривень з обвинуваченого ОСОБА_1 , та по 50 000,00 гривень з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 537 (п`ятсот тридцять сім) гривень 60 копійок.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

З метою забезпечення виконання вироку запобіжні заходи обрані обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 продовжити на 60 днів, з 20.05.2021 року по 18.07.2021 року включно.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 50, 59, 65-67, 70, 115, 187, 289, 396 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;

- за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, ОСОБА_1 строк тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі з 30.11.2015 року по дату набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, з 20.05.2021 року по 18.07.2021 року включно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;

-за ч. 1 ст. 396 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 3 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, ОСОБА_2 строк тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі з 25.11.2015 року по дату набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, з 20.05.2021 року по 18.07.2021 року включно.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;

-за ч. 1 ст. 396 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 3 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання у виді дев`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, ОСОБА_3 строк тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі з 25.11.2015 року по 20.05.2021 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду по відбуттю строку покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у кримінальному провадженні в сумі 537 (п`ятсот тридцять сім) гривень 60 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 десять тисяч сімсот гривень майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять п`ять гривень майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 сто тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 п`ятдесят тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 п`ятдесят тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12015020010007860, а саме:

-диск фірми «ARTEX» із написом «ПРИВАТ» - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-диск CD-R, 700 МВ, фірми «ARITA» з написом «АТБ» -- залишити при матеріалах кримінального провадження;

-сім карту оператора «Київстар» з серійним номером»НОМЕР_14 » та абонентським номером НОМЕР_6 - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-пакет ЕС № 2090080, в який поміщено: мікрооб`єкти ОСОБА_4 , його станок та зубну щітку; мікрооб`єкти, які поміщено до спеціального пакету ЕС МВС № 0000388; в`язану шапку ОСОБА_4 , яку поміщено до спеціального пакету ЕС МВС №0819757; один змив речовини з підлоги, два змиви речовини з коврика, два змиви речовини з підлоги ванної, нігті з обох рук ОСОБА_4 , зразки волосся трупа ОСОБА_4 , одну пару шкарпеток, яку поміщено до спец пакета ЕС МВС №3182387; труси ОСОБА_4 , які поміщено до спец пакета ЕС МВС №3182388; одну пару чорних чоловічих туфель, поміщену до спец пакета ЕС МВС №2105601; куртку ОСОБА_4 , поміщену до спец пакета ЕС МВС №2105600; покривало, поміщене до спец пакета ЕС МВС №2105598; одну пару чобіт чорного кольору, поміщених до спец пакета ЕС МВС №2090037; одну пару чобіт зеленого кольору, поміщених до спец пакета ЕС МВС №2105599; зразки крові ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , куртку та штани з авто мийки «Аква +», светр, футболку, спортивні та джинсові брюки ОСОБА_4 , светр ОСОБА_4 , простирадло та ковдру, вилучені в полі при ОМП, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькі області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя-доповідач:

Судді: