АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4966/09 Головуючий у першій інстанції – Вербицька Н.В.
Категорія ЦП: 45 Доповідач Ступаков О. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі – Мандрик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконкому Одеської міської ради про визнання незаконним рішення Малиновського РВК, знесення гаражу та туалету, встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 23 лютого 2009 року,
встановила:
18.05.2000 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона є власником 1/2 частини житлового будинкуАДРЕСА_1. Відповідно до своєї частки в житловому будинку, вона до 2000 року користувалась 1/2 частиною земельної ділянки, площею 303 кв. м. На початку 2000 року між нею та новою власницею ОСОБА_3 виникли суперечки з приводу користування земельною ділянкою, внаслідок яких ОСОБА_3 поміняла замок на воротах загального користування та перешкоджає користуватися їй земельною ділянкою та гаражем під літ. «Н». Тому ОСОБА_4 просила встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно належним часткам в житловому будинку, по 303 кв.м..
25.02.2002 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_4, Малиновської районної адміністрації про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні власністю, зазначаючи, що ОСОБА_4 з дозволу її батька ОСОБА_5 - колишнього власника частини будинку, для тимчасового користування побудувала на її земельній ділянці дерев'яний гараж. Згодом вона побудувала замість нього кам'яний гараж та узаконила його. Наявність кам'яного гаражу, який за площею є більшим, ніж дерев'яний, перекриває доступ до водопровідної шахти та ремонту водопровідних труб. Крім того, відповідачка пересунула межу своєї земельної ділянки, захвативши її каналізацію та вигрібну яму, встановивши свій туалет. Зазначені дії відповідачки порушують її право власності на частину будинку та позбавляє можливості здійснювати періодичну очистку вигрібної ями. На підставі викладеного, ОСОБА_3 просила визнати незаконним рішення Малиновського РВК № 601 від 13.07.1994 року в частині узаконення гаражу літ. «Н», знести гараж та туалет, встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши їй в користування земельну ділянку площею 475 кв.м., ОСОБА_4 - 150 кв.м..
В ході розгляду справи була проведена заміна відповідача з ОСОБА_4 на ОСОБА_2, з Малиновської районної адміністрації на виконком Одеської міської ради.
ОСОБА_2 неодноразово уточнювала свої вимоги, відповідно останніх просила розділити земельну ділянку по АДРЕСА_1 порівну між співвласниками будинку, оскільки порядок користування земельною ділянкою між ними не уклався, та ділянка повинна були розділена відповідно до їх часток в житловому будинку. Враховуючи, що між сторонами склалися неприязні стосунки, які виключають можливість користування спільним загальним двором, просила встановити порядок користування ним відповідно до 1-го варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17.07.2000 року із влаштуванням роздільних входів.
ОСОБА_3 та її адвокат підтримали свої первинні позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі, у позові ОСОБА_2 відмовити. Свої вимоги обгрунтували тим, що між співвласниками будинку склався порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_4, а згодом і ОСОБА_2 користувались відокремленою земельною ділянкою пл. 150 кв.м., вона , ОСОБА_3, та її родина - земельною ділянкою пл.475 кв.м. Відповідно до порядку користування земельною ділянкою, який фактично укладений між сторонами, ОСОБА_3 просила розділити земельну ділянку. її батько - ОСОБА_5 тимчасово дозволив побудувати ОСОБА_4 дерев'яний гараж, який на технічному паспорті позначений літ. «Н». Проте, без згоди батька ОСОБА_4 в 2004 році узаконила цей гараж, а в 1996-1997 році перебудувала його в кам'яний, збільшивши його за площею. Оскільки збільшений гараж перешкоджає їй у користуванні водопровідною шахтою, а також враховуючи, що він розташований на її земельній ділянці, ОСОБА_3 просила його знести. Беручи до уваги, що при прийнятті гаражу літ. «Н» до експлуатації Малиновською районною адміністрацією були порушені норми діючого на той час законодавства, вона просила визнати його незаконним. Крім того, позивач за зустрічними вимогами просила зобов'язати ОСОБА_4 знести самовільно побудований перед вікнами її будинку туалет літ. «Е».
Зустрічні вимоги ОСОБА_3 позивач та її представники не підтримали, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки існування гаражу літ. «Н» не перешкоджає користуватися водопровідною шахтою, яка є неробочою. Внаслідок масштабного ремонту дороги по вул. Щорса біля їх будинку побудовані нові водопровідні шахти та труби водопостачання. Гараж літ. «Н» був перебудований в кам'яний в 1993 році, тому підстав вважати незаконним рішення Малиновського виконкому № 601 від 13.07.1994 року в частині узаконення гаражу немає. Враховуючи викладене, а також вважаючи вимоги відповідача щодо укладеного між сторонами встановленого порядку користування спірною земельною ділянкою, відповідно до якого сім'я ОСОБА_4 користувалась відокремленою земельною ділянкою, пл. 150 кв.м., недоведеними, позивач просила відмовити у позові в повному обсязі.
Представник виконкому Одеської міської ради розгляд позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, крім вимог про визнання рішення Малиновського виконкому незаконним та знесення гаражу літ «Н», залишила на розсуд суду. У вимогах ОСОБА_3 про визнання рішення Малиновського виконкому від 13.07.2004 року № 601 та знесення гаражу літ. «Н» просила відмовити.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 23 лютого 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволений частково.
Встановлений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1, відповідно до встановленого порядку користування, яким виділено ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 271 кв.м., ОСОБА_3 - 304 кв.м., залишено у загальному користуванні земельну ділянку, площею 32 кв.м.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконкому Одеської міської ради про визнання незаконним рішення Малиновського РВК, знесення гаражу та туалету, встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково. Зобовьязано знести силами та за рахунок ОСОБА_2 самочинно побудований туалет літ. «Е», який розташований напроти приміщень під літ. 1-2, 1-4, що належать ОСОБА_3 В інший частині позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 і частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції посилався на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16.09.1954 року належав ОСОБА_6.
09.12.1969 року ОСОБА_6 подарувала 1/2 частку домоволодіння своєму сину ОСОБА_5. На період оформлення угоди житловий будинок складався з двох ізольованих квартир, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11.12.2001 року. Розподіл земельної ділянки між співвласниками проведений не був, земельна ділянка знаходилася в загальному користуванні співвласників.
Після смерті ОСОБА_6 власником належної їй 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 стала її онучка ОСОБА_3 відповідач по справі на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10.02.1975 року Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою.
19.05.1975 року ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 продав належну їй 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4. Згідно договору купівлі-продажу в користування покупця перейшли приміщення літ. «А»: 2-4 житлова кімната, 2-3 житлова кімната, загальною житловою пл.23,3 кв.м., тамбур а 2-2, 2-1.
При покупці-продажу частини житлового будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_4. порядок користування земельною ділянкою не встановлювався, вхід на ділянку був загальний через ворота № 1, що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації, описаними у висновку експерта від 21.12.2001 року, поясненнями позивача, його представника, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10. З часу придбання частини житлового будинку ОСОБА_4. здійснювала оплату земельного податку за 303 кв.м. - половини від загального розміру земельної ділянки.
Між співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклався порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_4 користувалась правою стороною земельної ділянки, яка майже безпосередньо належала до її частини житлового будинку, і також лівою частиною земельної ділянки від загального входу до сараю.
Станом на грудень 1975 року за даними технічної інвентаризації в правій частині земельної ділянки існує огорожа № 7, яка розділяє земельну ділянку з правої частини між співвласниками. Вхід до частини будинку ОСОБА_4 перенесений в тамбурі 2-1 з ділянки загального користування на протилежну частину тамбуру, ОСОБА_4 побудований окремий вхід на земельну ділянку, яка безпосередньо прилягає до її частини житлового будинку. Згодом, з метою покращення житлових умов ОСОБА_4 побудувала до своєї частини житлового будинку веранду пл. 15,5 кв.м., коридор, пл.4,3 кв.м., кухню пл.5,9 кв.м., котельну пл. 3,8 кв.м., перекривши доступ до земельної ділянки загального користування.
В судовому засіданні позивач та її представник вказували, що будування допоміжних приміщень було зроблено таким чином, оскільки за будівельними нормами і правилами вхід до будинку не міг бути здійснений через кухню, тому вони були змушені побудувати коридор та перенести вхід. З пояснень ОСОБА_5 в судовому засіданні вбачається, що і 80-х роках він дозволив ОСОБА_4 перенести огорожу № 7, збільшивши її ділянку, щоб вона мала змогу побудувати сарай. Такі пояснення свідка підтверджують доводи ОСОБА_4 про те, що ця межа переустановлена за згодою співвласників та спростовують протилежні пояснення відповідачки ОСОБА_3 про самочинне перенесення межі.
В правій частині загальної земельної ділянки між співвласниками будинку АДРЕСА_1 склався порядок користування земельною ділянкою, який відмежовується огорожею № 7 та побудованими ОСОБА_4 допоміжними приміщеннями. Межа земельної ділянки в правій частині описується наступним чином: від вул. Щорса по лінії лівих бокових стін приміщень літ. 2-7, 2-1,2-2,2-3, поворот направо по лінії міжквартирних перегородок приміщень літ. 1-5, 2-3, 1-4, 2-4 до перехрестя з зовнішньою стіною, поворот наліво по лінії правих бокових стін приміщень літ. 1-4,1-2 до перехрестя із зовнішньою боковою стіною прибудови літ. «а», поворот направо продовж 5,26 м. до перехрестя з правим зовнішнім забором по вул. Пшенічній, поворот направо по осі правого зовнішнього забору до перехрестя з вуличним фасадним забором по вул. Щорса.
ОСОБА_4 користувалась відокремленою частиною земельної ділянки з правої частини, до її частини житлового будинку, також вона користувалась земельною ділянкою загального користування та лівою частиною земельної ділянки від загального входу до сараю літ. «З», який належить іншому співвласнику. В 1977 році на цій ділянці за згодою ОСОБА_5 ОСОБА_4 побудувала дерев'яний гараж. Родина ОСОБА_4 також користувалася земельною ділянкою за гаражем, де вирощувала овочі.
10.10.1996 року ОСОБА_5 подарував належну йому 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_3 - відповідачці по справі.
Кам'яний гараж побудований ОСОБА_4 в 1993 році, після чого Малиновським виконкомом прийнято рішення № 601 від 13.07.1994 року про узаконення гаражу літ. «Н». При прийнятті Малиновським виконкомом рішення № 601 від 13.07.1994 року ОСОБА_5 надавав згоду на узаконення ОСОБА_4 прибудов до житлового будинку, а також гаражу і сараю.
ОСОБА_3 не доведено, що дерев'яний гараж був перебудований в кам'яний в 1995 році, тобто після прийняття Малиновським виконкомом рішення про узаконення гаражу літ. «Н».
ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в жовтні 1996 року після закінчення будівництва ОСОБА_4 кам'яного гаража літ. «Н» і прийняття його до експлуатації.
Станом на день дарування частки житлового будинку ОСОБА_3, тобто на 10.10.1996 року, між співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склався порядок користування земельною ділянкою. ОСОБА_4 тривалий час користувалась кам'яним гаражем, вхід до якого влаштований з задньої стіни гаражу, до якої можливе попасти лише через ворота № 1 та ділянку загального користування.
Новий власник ОСОБА_3, не погоджуючись з порядком користування земельною ділянкою, що склався, до набуття нею у жовтні 1996 року права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 і в квітні 2000 року, заборонила ОСОБА_4 та її родині входити на загальний двір, помінявши замок на воротах № 1, чим виключила можливість для них користуватися гаражем літ. «Н» та земельною ділянкою за гаражем.
Відповідно до ст. 42 Земельного Кодексу УРСР володіння земельною ділянкою визначається співвласниками житлового будинку і господарських будівель, що належать їм на праві спільної власності, пропорційно розміру часток у спільній власності на цей будинок та будівлі. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.
Враховуючи порядок користування земельною ділянкою, який склався між сторонами, суд першої інстанції виділів ОСОБА_12 земельну ділянку площею 271 кв.м., ОСОБА_3 - 304 кв.м., залишивши в загальному користуванні сторін земельну ділянку площею 32 кв.м..
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 про визнання незаконним рішення Малиновського виконкомом № 601 від 13.07.1994 року в частині узаконення гаражу літ. «Н», знесення гаражу літ. «Н» суд правомірно посилався на те, що ОСОБА_12 набула право власності на гараж літ. «Н» на підставі договору дарування від 21.12.2001 року який зареєстрований в ОМБТІ та РОН і тому відповідно до положень ст. 41 Конституції України не може бути позбавлена права власності на зазначений гараж, відсутні підставі для визнання незаконним рішення Малиновського виконкомом № 601 від 13.07.1994 року в частині узаконення гаражу літ. «Н».
Посилання відповідачки ОСОБА_3 про те, що існування гаражу літ. «Н» перешкоджає їй у користування водопровідною шахтою спростовується актом комісії КТСН на території ЖЕУ № 6 від 19.12.2008 року, в якому зазначено, що внаслідок реконструкції вул. Щорса проводяться нові комунікації по водопроводу, каналізації і телефонного зв'язку. Житловий будинок АДРЕСА_1 підключений до нового водопроводу та каналізації. Водопровідний колодязь встановлений за межами земельної ділянки, на вулиці, на межі ділянок житловий будинків № 21 і АДРЕСА_1. Старий водопровід відключений, мешканці будинку АДРЕСА_1 ним не користуються. Каналізаційні колодязі також встановлені за межами ділянки - на тротуарі. Обставини, викладені в наведеному акті підтверджені поясненнями сторін, а також фотофіксацією. Крім того, користування позивачем земельною ділянкою з правого боку не перешкоджає відповідачці користуватися вигрібною ямою, оскільки остання знаходиться за правим фасадним забором на відстані 0,5 м., що підтверджується протоколом місцевого огляду судом спірної земельної ділянки від 07.12.2006 року.
Колегія погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про знесення туалету літ. «Е», суд посилався на те, що зазначений туалет побудований ОСОБА_12 самочинно, порушує права співвласника будинку ОСОБА_3, оскільки розташований поблизу, на відстані 5-6 м від вікон житлової кімнати 1-4, приміщення 1-2, якими користується ОСОБА_3. Згідно судової експертизи від 21.12.2001 року існуючий розрив є недостатнім та таким, що суперечить будівельним та санітарним нормам і правилам. ОСОБА_12 рішення суду в цій частині не оскаржувала і відсутні підстави для скасування рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_12 знести туалет літ. «Е».
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність рішення Малиновського виконкомом № 601 від 13.07.1994 року в частині узаконення гаражу літ. «Н», знесення гаражу літ. «Н», наявність у ОСОБА_12 права на користування земельною ділянкою площею 150 кв.м. оскільки ї батько ОСОБА_5 при укладанні договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 уклав з останньою усну угоду про порядок користування земельною ділянкою відповідно до якого ОСОБА_4 переходило у користування 150 кв.м., а інша частина ділянки залишилася в користуванні ОСОБА_5 з 10.10.1996 року у ОСОБА_3 Проте ОСОБА_4 в порушення усної домовленості самовільно у 1995 році перенесла межі земельної ділянки і построїла кам’яний гараж літ. «Н» оскільки в техпаспорті від 26.12.1994 року гараж значиться як дерев’яний. Ненадання ОСОБА_5 згоди на узаконення ОСОБА_4 гаражу не відповідають обставинам справи.
Після закінчення будівництва гаража літ. «Н», винесення 13.07.1994 року Малиновським виконкомом рішення № 601 про узаконення гаражу літ. «Н», ОСОБА_5 як співвласник житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними позовними вимогами про скасування зазначеного рішення, знесенням гаража, встановлення порядку користування земельної ділянкою не звертався, а 10.10.1996 року подарував належну йому Ѕ частину будинку своїй донці ОСОБА_3, погоджуючись з правомірністю узаконення гаражу літ. «Н» за ОСОБА_4, встановленим порядком користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 42 Земельного Кодексу УРСР встановлений порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 які були співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є обов’язковим і для ОСОБА_3 яка набула право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку в жовтні 1996 року. Оскільки спірний гараж був построєний та введений в експлуатацію до набуття ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину житлового будинку, її права будівництвом гаражу і прийняттям рішенням про ввід гаража в експлуатацію не порушені.
ОСОБА_12 набула право власності на гараж літ. «Н» не на підставі рішення Малиновського РВК № 601 від 13.07.1994 року, а згідно договору дарування від 21.12.2001 року зареєстрованому в ОМБТІ та РОН, який недійсним в установленому законом порядку не визнаний. Вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_12 про знесення гаражу літ. «Н», встановлення границь земельних ділянок без врахування гаражу літ. «Н», не ґрунтуються на законі.
На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи, висновок суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 23 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В.А. Станкевич