Дата документу 20.05.2021 Справа № 315/1591/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 315/1591/20

Провадження № 22-ц/807/2021/21

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Грони Дениса Сергійовича на ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та трьох відсотків річних,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Грони Д.С. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та трьох відсотків річних.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року провадження в справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 315/209/21 (пр. 2/315/150/21) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 через представника, адвоката Грону Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою позову ОСОБА_3 до свого чоловіка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є те, що чоловік не спитав її згоди, коли брав кошти у борг та видавав боргову розписку. Факт визнання недійсним договору позики не впливає на обов`язок ОСОБА_2 повернути отримані від ОСОБА_1 кошти, оскільки навіть при задоволенні позову ОСОБА_3 закон передбачає настання відповідних наслідків передбачених ч. 1 ст. 216 ЦПК України у вигляді реституції.

Апелянт зазначає, що для укладення договору позики позичальник не повинен отримувати згоди другого з подружжя, оскільки такий правочин не стосується спільного майна подружжя. Ухвала суду належним чином не мотивована, а зупинення провадження у справі призведе до порушення розумних строків її розгляду.

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2020 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області було відкрито провадження у справі № 315/1591/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та трьох відсотків річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем було складено розрахунок відсотків за користування грошовими коштами за період з 16.11.2017 по 25.10.2020 та серед іншого, надано суду першої інстанції копію розписки від 12.05.2017 складену від імені ОСОБА_2 , витяг з сайту НБУ щодо офіційного курсу гривні до долара США станом на 25.10.2020.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, що надійшов до суду першої інстанції 27.11.2020, а позивачем було подано відповідь на відзив, що надійшла до суду 03.12.2020.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 21 січня 2021 року було відмовлено у прийнятті до спільного розгляду з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та трьох відсотків річних, позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 березня 2021 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та трьох відсотків річних, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року провадження в справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 315/209/21 (пр. 2/315/150/21) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Як підставу для зупинення провадження у справі суд першої інстанції зазначив про перебування в провадженні Гуляйпільського районного суду Запорізької області цивільної справи № 315/209/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов`язаний зупинити провадження у цій справі.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Однак, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішенням іншого суду, який розглядає справу, встановлено обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через об`єктивні обставини.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, тобто провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Суд першої інстанції, в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зазначивши конкретну справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обґрунтувань, які б давали підстави для висновку про відсутність можливості на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 мотивував свої вимоги, зокрема, можливість чи не можливість стягнення боргу за розпискою, правильність розрахунків позивача та застосування до вказаних правовідносин норм матеріального права, якими регулюються дані правовідносини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості надати оцінку обставинам справи, на які посилалися позивач у позові чи відповідач у відзиві, а не очікувати результатів розгляду іншої судової справи.

Ураховуючи викладене, у справі, яка переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження по справі, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Грони Дениса Сергійовича – задовольнити.

Ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року про зупинення провадження в цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанову складено 20 травня 2021 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова