Справа № 522/3999/21

Провадження № 2/522/5819/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

       головуючого – судді Косіциної В.В.,

       за участі секретарі судового засідання Пашковського В.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Позивач в обґрунтування своєї позовної заяви посилається на те, що 26.12.2019 року о 12 годині 30 хвилин у місті Одеса, по вул. Базарна, буд.74 відбулась дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортний засіб позивача отримав механічні ушкодження.

12.03.2020 року Приморський районний суд м. Одеси (справа № 522/1326/20) визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі, що складає 340 грн.

При цьому, 17.11.2020 року Приморський районний суд м. Одеси (справа № 522/1325/20) провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП – закрив, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Так, позивач стверджує, що оскільки згідно висновку експертів № 20-1495/6291 від 20.10.2020року, встановлено, що зіткнення автомобілів сталося внаслідок невиконання вимог п.15.13 ПДР водієм автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 та з технічної точки зору його дії знаходилися в причинному зв`язку з настанням події цього ДТП, а водій автомобіля Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_2 не мав технічної можливості запобігти даної події шляхом прийняття заходів регламентованих вимогами п. 12.3 ПДР та в його діях були відсутні не відповідності вимогам ПДР які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку, що призвело до завдання шкоди майну позивача, то відповідач повинен відшкодувати йому завдану шкоду у розмірі 47 330 грн. 18.коп., а також судові витрати в розмірі: 908 грн., в тому числі витрати по оплаті послуг експерта ОСОБА_3 у розмірі 1500 грн.

Провадження у справі відкрито 09 березня 2021 року.

07 квітня 2021 року ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву про відшкодування майнової шкоди, якою у задоволенні позовних вимог просила відмовити, оскільки на підтвердження вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, позивач надав єдиний доказ, який через його процесуальні вади не може бути взятий до уваги.

12 травня 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких також просила в задоволенні позову відмовити.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю, надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та вказала щодо необхідності задоволення вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача та відповідач позов не визнали, підтримали доводи, які викладені у відзиві на позовну заяву.

В засідання 19.05.2021 року сторони не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом з`ясовано, що 26.12.2019 року о 12 годині 30 хвилин у місті Одеса, по вул. Базарна, буд.74 відбулась дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.03.2020 р. (справа № 522/1326/20) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі, що складає 340 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 26.12.2019 року о 12 годині 30 хв., керуючи автомобілем Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Одесі по вул. Базарна, буд.74, у порушення п. 2.3б, 15.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, здійснивши зупинку відчинила двері транспортного засобу створивши перешкоду для іншого учасника дорожнього руху та допустила зіткнення з автомобілем Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Базарна.

Постанова набрала законної сили 23.03.2020 року.

При цьому, як вбачається з постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 р. (справа № 522/1325/20), доданої до матеріалів позовної заяви, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Як стверджує позивач, будь–яких грошових виплат, пов`язаних з компенсацією чи відшкодуванням йому шкоди пов`язаної з ДТП, відповідач та/або треті особи не здійснювали.

Зазначені обставини підтверджені учасниками справи в ході судового розгляду.

В порядку п. 2.1 п. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми нього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 15.06.2019 року, серія НОМЕР_3 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень, які надані у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачу, як власнику автомобіля «Mitsubishi Galant», реєстраційний номер НОМЕР_2 заподіяно матеріальну шкоду внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно висновку експертів № 20-1495/6291 комплексної комп`ютерно-технічного та автотехнічного експертизи дослідження обставин зіткнення автомобілів Mitsubishi Galant р/н НОМЕР_2 та Toyota Corolla р/н НОМЕР_1 складено 20.10.2020 року зіткнення автомобілів сталося внаслідок невиконання вимог п.15.13 ПДР водієм автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 та з технічної точки зору його дії знаходилися в причинному зв`язку з настанням події цього ДТП та водій автомобіля Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_2 не мав технічної можливості запобігти даної події шляхом прийняття заходів регламентованих вимогами п. 12.3 ПДР та в його діях були відсутні не відповідності вимогам ПДР які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку.

В матеріалах справи знаходиться постанова Приморського районного суду м. Одеси від 12.03.2020 року про визнання відповідача винною у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та постанова від 17.11.2020 року про закриття провадження по справі щодо позивача у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Тобто вина відповідача є доведеною.

Факт спричинення автомобілю позивача та розмір спричиненої шкоди підтверджується експертним автотоварознавчим дослідженням з визначення матеріального збитку, що був проведений на замовлення позивача.

Так, з висновку № 200116 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mitsubishi Galant реєстраційний номер НОМЕР_2 складений 22.01.2020 року вбачається, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Mitsubishi Galant реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого в ДТП, яка сталася 26.12.2019 року, станом на 16.01.2020 року складає 47 330 (сорок сім тисяч триста тридцять) грн. 18 коп.

Крім того представник позивача надав суду квитанції про сплату позивачем вартості ремонтних робіт від 20.01.2021 року на суму 25810 грн. та від 10.03.2021 на суму 18460 грн. від 17.02.2021 року на суму 9800 грн., рахунки фактури та видаткові накладні. Зазначені докази також не були спростовані відповідачем.

Відповідач та його представник не надали суду жодного доказу який би свідчив про те, що розмір спричиненої шкоди є меншим або що шкода в загалі не була спричинена.

Згідно з ч.3,ч.4 ст. 12 ЦПК  кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні суд неодноразово пропонував надати відповідачу докази на підтвердження того, що розмір збитків позивача був менший або що шкода взагалі не була спричинена. Проте відповідач наполягав на тому, що це є обов`язками позивача доводити розмір збитків та причинний зв`язок між аварією та збитками, жодних доказів не надав, лише звертав увагу суду на недоліки висновку експерта.

Визначення вартості матеріального збитку шляхом проведення незалежної оцінки (виконавець – оцінювач транспортних засобів) або автотоварознавчого дослідження (виконавець – судовий автотоварознавець) відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», в якій сказано, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках.

Таким чином, аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для стягнення з винуватця ДТП вартості збитків є наявність вини такої особи у скоєнні ДТП та оцінка розміру завданої шкоди у відповідності до Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні».

Такий самий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 31.10.2019 року по справі 522/1597/15-ц.

Зауваження представника відповідача щодо висновку, суд не приймає до уваги, оскільки вони ніяк не впливають на визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню, тобто не стосуються предмету спору.

Доводи щодо не підтвердження понесених витрат відповідачем спростовані наданими позивачем доказами, а саме квитанціями, рахунками фактурами, видатковими накладними.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.  

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати (позиція ВС викладена у постанові від 30.10.2019 року справа 753/19288/14-ц).

Позивач дотримуючись принципу змагальності сторін надав суду і висновок і докази фактично понесених витрат і докази вини відповідача у ДТП у наслідок якого була спричинена шкода майну позивача.

Відповідач під час розгляду справи відмовлявся від надання доказів та постійно наполягав на обов`язку позивача щодо доказування.

За таких обставин, суд керуючись принципом диспозитивності приймає рішення на підставі доказів, що йому були надані та з них вбачається, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, факт спричинення шкоди внаслідок ДТП встановлений, вина відповідача у ДТП встановлена постановою суду, розмір шкоди підтверджується висновком експерта та доказами фактично понесених витрат.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу, вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Судом встановлено, що позивачем понесенні витрати по сплаті судового збору та судові витрати, які складаються з оплати судової експертизи у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок, що вбачається з матеріалів справи.

Отже, враховуючи викладене, в порядку ст. 141 ЦПК України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 908,00 гривень судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви та витрати, які складаються з оплати судової експертизи у розмірі 1500 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22, 386, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265, 353 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову суму у розмірі 47 330 (сорок сім тисяч триста тридцять) гривень 18 копійок, в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати, які складаються з оплати судової експертизи у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок та судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 травня 2021 року.

Суддя                                                         Косіцина В.В.