Справа № 22ц-1289/10 Головуючий в 1 інстанції: Грушицький А.І.
Категорія 57 Доповідач: Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
7 червня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Антонюк К.І.
суддів Матвійчук Л.В., Свистун О.В.
при секретарі Самуленко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку, управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі про зобов’язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни за апеляційною скаргою відповідача управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області щодо непроведення ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року включно на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог до управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області відмовлено.
В задоволенні позову до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с. 6) та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідачем нарахування та виплата підвищення до пенсії ОСОБА_1 у вказаному розмірі не проводилися.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року є підставними.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530, на яку послався відповідач в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов’язав відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних у справі доказів, а висновки суду відповідають обставинам справи.
Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області відхилити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: