Справа № 2-933/10

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 березня 2010 року                                                           Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

     при секретарі – Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,

                           ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року позивачка звернулася з вищезазначеним позовом, в якому просила суд: поновити її на посаді експерта з банківських закупівель ЗАТ КБ «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570/, зобов'язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 20 тис.грн., а також понесені нею витрати на оплату правової допомоги фахівця у галузі права у розмірі 2500 грн.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.  

  Відповідач в судове засідання по справі свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і такою, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.

  Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

01 квітня 2008 року відповідно до наказу та трудового договору №1246 ОСОБА_1, була прийнята на посаду експерта з банківських закупівель до ЗАТ КБ «ПриватБанк».

16 жовтня 2008 року на підставі позивачки зави та наказу Банку №З.Ог[-ПО-2008-15587 від 16.10.2008 року їй була надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку строком 306 календарних днів з 20 жовтня 2008 року по 31 серпня 2009 року.

11 квітня 2009 року позивачка отримала поштою листа про те, що її звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору. До листа, що надійшов до позивачки 11 квітня 2009 року було додано наказ Банку №231 від 31.03.2009 року про її звільнення з займаної посади.

Суд вказане звільнення позивачки з посади експерта з банківських закупівель вважає незаконним та безпідставним з наступних підстав.

Трудовий договір №1246 від 01 квітня 2008 року, укладений між сторонами не є дійсним в частині встановленого строку, на якій він укладався. Відповідно до ч.1 ст.197 КЗпП України працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років. Після закінчення вищого навчального закладу позивачка, вперше була прийнята на роботу до Банку і Банк був її першим робочім місцем. Позивачці на момент укладення трудового договору з Банком не виповнилося 28 років і вона є громадянкою України. Таким чином, Банк повинен був укласти з нею трудовий договір як найменше на 2 роки, тобто з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року.

У відповідності до ч.2. ст.23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. На момент укладення строкового трудового договору між сторонами ніяких підстав, передбачених ч.2 ст.23 КЗпП України для укладення трудового договору на визначений строк, не існувало. Таким чином, пункт 4.1. трудового договору №1246 від 01 квітня 2008 року та відповідний пункт наказу про прийняття її на роботу не відповідають вимогам діючого в Україні законодавства, а тому є недійсними. Крім того, трудовий договір №1246 від 01 квітня 2008 року підписано не Головою правління Банку, як це вказано в самому договорі, а керівником напрямку трудових ресурсів ГО О.П. Хлиніною. Виходячи з наведеного вище, слідує, що оскільки позивачку було допущено до роботи, Банком виплачувалась їй заробітна плата, було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то між сторонами, був укладений безстроковий трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Повідомлення про позивачки звільнення було отримано нею поштою 11 квітня 2009 року, тобто по закінченні 10 днів з моменту фактичного закінчення строку трудового договору №1246 від 01 квітня 2008 року, а направлено воно було Банком 09 квітня 2009 року, тобто після спливу 8 днів з моменту фактичного закінчення строку трудового договору №1246 від 01 квітня 2008 року. Ці факти дають підставу для того, щоб вважати, що після закінчення строку трудового договору 31 березня 2009 року ні Банком, ні позивачкою не було заявлено вимог про припинення трудових відносин, а тому дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк. Відповідно до ч.2 ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Крім того, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалася позивачці відповідачем, а тому вона, продовжувала на цей час знаходитися у трудових відносинах з Банком. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України не є законним.

На підставі позивачки заяви 16 жовтня 2008 року Банком було видано наказ14"З.ОІМ-ПО-2008-15587 про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку строком 306 календарних днів з 20 жовтня 2008 року по 31 серпня 2009 року, тобто фактично, якщо вважати, що трудовий договір №1246 від 01 квітня року був укладений на визначений строк, цей строк за взаємною згодою сторін був продовжений як найменше до 01 вересня 2009 року. Про це свідчить і сам текст наказу №Э.ОМ-ПО-2008-15587, в якому їй наказано встати до роботи 01 вересня 2009 року. Таким чином, вважати, що трудовий договір №1246 від 01 квітня 2008 року був укладений на визначений строк, строк трудового договору №1246 від 01 квітня 2008 року, ні станом на 31 березня 2009 року, ні станом на 11 квітня 2009 року, коли нею було отримано повідомлення про її звільнення, не сплив, а тому звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.36 КЗпП України не є законним.

На час позивачки звільнення з Банку, вона знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я). Банком до видання 31 березня 2009 року наказу №231 про позивачки звільнення, а також до моменту направлення цього наказу на мою адресу, ніяких дій щодо її працевлаштування здійснено не було. Позивачці не було надано ніяких пропозицій щодо іншої роботи як в самому Банку, так і на іншому підприємстві (в установі, організації). Таким чином, Банком було порушено вимоги статті 184 КЗпП України.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Таким чином, якщо і вважати, що трудовий договір №1246 від 01 квітня 2008 року був укладений на визначений строк, і строк, його дії, як вказано вище був продовжений за згодою сторін як найменше до 01 вересня 2009 року, то Банком було достроково розірвано трудовий договір з позивачкою за власною ініціативою у період знаходження її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому при звільнені її Банком було порушено вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України.

Крім того, при звільнені позивачки, Банком були допущені порушення діючого законодавства України в частині, що регламентує сам порядок звільнення.

Згідно з наказом Банку про прийом ОСОБА_1 на роботу та трудовим договором №1246 від 01 квітня 2008 року, позивачка, була прийнята на посаду експерта з банківських закупівель, а згідно із наказом № 231 від 31 березня 2009 року її було звільнено з посади експерта, а не експерта з банківських закупівель.

В період з 01 квітня по 20 жовтня 2008 року позивачка пропрацювала у Банку більш ніж 6 місяців і мала право на отримання відповідно до діючого законодавства України щорічної відпустки. У відповідності до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У відповідності до ч.2 ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Відповідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В день звільнення позивачки, розрахунок з нею Банком проведено не було, письмово Банком їй не було повідомлено про нараховані суми, належні їй при звільнені.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок робітників, затвердженої наказом Міністерством труда України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 28 липня 1993 року №58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Відповідно до п.4.2. цієї ж Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Відповідне повідомлення було направлено Банком на позивачки адресу 09 квітня 2009 року, тобто після спливу 8 (восьми) днів з дати видання наказу про її звільнення.

Таким чином, відповідач звільнив позивачку незаконно і без достатніх на те підстав, а тому, відповідно до положень ст.235 КЗпП України зобов'язаний поновити її на попередній роботі. Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 на посаді експерта з банківських закупівель закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570/.

У відповідності зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд з огляду на ступінь, характер ваги моральних переживань позивачку, їхню тривалість дійшов висновку про те, що його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а у задоволенні решти позовних вимог позивачці про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на оплату правової допомоги фахівця у галузі права у розмірі 2500 грн.

Крім того, суд вважає можливим в дохід держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді експерта з банківських закупівель закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570/.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570/ на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570/ на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на оплату правової допомоги фахівця у галузі права у розмірі 2500 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570/ в дохід держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

              Суддя: