Справа № 2-9985/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 травня 2010 року                             Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

    при секретарі - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськ-АВТО» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

                              ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просив суд: стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 29115 грн. 20 коп.

Позивач посилався на те, що він 13.04.2009 р. влаштувався на посаду провідного юрисконсульта у ВАТ «Дніпропетровськ-АВТО». При прийомі на роботу йому було обіцяно керівництвом відповідача, тодішнім генеральним директором ОСОБА_2, заробітну платню у розмірі 4000 грн. на місяць у випробувальний строк та 4500 грн. на місяць після закінчення випробувального строку. Випробувальний строк було встановлено усно на 1 місяць. Під час роботи нарікань на нього з боку керівництва не було, службові обов'язки він виконував старанно і сумлінно. Він працював до 26 листопада 2009 р. включно. Потім він звільнився за власним бажанням. Під час звільнення він отримав всі підписи на обхідному листі та отримав трудову книжку.  Але під час звільнення йому, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, було виплачено грошові кошти у розмірі 2224 грн. замість належних йому на той час 13725 грн. Він звернувся до керівництва відповідача - генерального директора Лагунова А.Ю. з усною вимогою закрити існуючу заборгованість із належних йому сум, але йому повідомили, що на підприємстві такої можливості нема і він не в змозі виплатити йому належні кошти. Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі на теперішній час становить 29 115,2 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.  

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

13.04.2009 р. позивач влаштувався на посаду провідного юрисконсульта у ВАТ «Дніпропетровськ-АВТО».

23.02.2009 року по підприємству ВАТ «Дніпропетровськ-Авто» були видані накази № 21 та №22, відповідно до яких були внесені зміни до штатного розкладу на 2009 рік та були встановлені посадові оклади працівників ВАТ «Дніпропетровськ-Авто» в розмірі мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на території України. А фактичний розмір заробітної плати працівників підприємства повністю залежав від прибутку підприємства в поточному місяці. До того ж відповідно до Єдиного положення про оплату праці працівників ВАТ «Дніпропетровськ-Авто» до посади провідного юрисконсульта застосовується окладно-преміальна система оплати праці, тобто заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до норм вищевказаного Положення повністю залежала від наявності прибутку на підприємстві.

Таким чином, влаштувавшись до відповідача на посаду провідного юрисконсульта позивач особисто знав про свій реальний оклад. До того ж позивач був ознайомлений з Єдиним положенням про оплату праці ВАТ «Дніпропетровськ-Авто», в якому вказано про те, що до посади провідного юрисконсульта на ВАТ «Дніпропетровськ-Авто» застосовується окладно-преміальна система оплати праці, тобто заробітна плата юрисконсульта на ВАТ «Дніпропетровськ-Авто» повністю залежить від прибутку підприємства.

При звільненні позивача 26.11.2009 р. з ним був проведений повний розрахунок з боку відповідача, а саме: за липень 2009 р. він отримав 4050 грн.; за серпень 2009 р., йому була нарахована мінімальна заробітна плата в сумі 635 грн., а виплачено 516,66 грн. (за відсутності прибутку на підприємстві відповідача в цьому місяці); за вересень 2009 р. йому було нараховано 3870,30 грн., а видано 3132,62 грн.; за жовтень 2009 р. він отримав 2495,74 грн.; за листопад 2009 р. позивача заробітна плата склала 2302,59 грн., а видано йому було 2301,85 грн., в тому числі виплати за лікарняними листами в сумі 643,44 грн. (за 5 днів), компенсація за дні невикористаної відпустки в сумі 1725,36 грн.

У липні 2009 р. позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 5529 грн. (як це було передбачено договором про надання послуг від 01.07.2009 р.) та підтверджується платіжною відомістю № Д-00000384, а з відрахуванням всіх належних податків на руки ним було отримано 4050 грн., свідченням чого є його підпис про отримання зазначених коштів на вставному листі до платіжної відомості № Д-00000384.

Договір про надання послуг, який був підписаний між сторонами на 1 місяць (липень 2009 р.) був складений відповідно до Наказу № 59 від 28.05.2009 р. «О режиме работы для сотрудников АУП с 01.07.2009 г. по 31.07.2009 г.», відповідно до якого для окремих працівників АУП був встановлений особливий режим роботи - з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. На підтвердження цього факту відповідачем також додається табель обліку робочого часу за липень 2009 р.

  У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи надані сторонами докази суд вважає можливим у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Дніпропетровськ-АВТО» про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськ-АВТО» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

              Суддя: