Справа № 2-8145/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 травня 2010 року                             Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

               при секретарі – Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання незаконними дій щодо зміни умов кредитного договору в односторонньому порядку,

                         ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року позивачка звернулася з вищезазначеним позовом, в якому просила суд:

- підвищення відповідачем процентної ставки за користування кредитом по кредитно-заставному договору №DN81AR23460137 від 23.04.2008 року визнати незаконним з моменту вчинення;

- зобов'язати відповідача повернути безпідставно набуті кошти в сумі 4560,11 грн., шляхом зарахування на транзитний рахунок №НОМЕР_2;

- зобов'язати відповідача для погашення заборгованості їй по кредитно-заставному договору №ОН81АЫ23460137 від 23.04.2008 року списувати з транзитного рахунку №НОМЕР_2 кошти у розмірі 1736,90 грн., в порядку черговості та у строки, передбачені п.п.4.7 та 17.1.9 Кредитно-заставного договору №DN81AR23460137 від 23.04.2008 року.

В судове засідання позивачка на з’явилася, але в своїй заяві, що надійшла на адресу суду позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд розглядати справу за її відсутності.  

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тому Закон 661-VI, в частині внесення змін до ЦК Україну (ст.1056-1) не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом. Оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності Закону України №661-VI від 12.12.2008р. банк діяв відповідно до умов укладеного з позивачем договору та в рамках чинного законодавства України.

За викладених обставин в діях відповідача не має фактів необґрунтованого підвищення процентної ставки за кредитами, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

Між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено Кредитно-заставний договір №DN81AR23460137 від 23 квітня 2008 року.

Відповідно до ч.1 п. 2.1. Договору відповідач зобов'язався надати позивачці кредит у розмірі та на умовах, встановлених у Договорі, а остання зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов Договору. Кредит було надано на умовах забезпеченості, поверненості, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до ч.2 п. 2.1. Договору відповідач для забезпечення повного і
своєчасного виконання зобов'язань згідно ч.1 п.2.1. Договору також зобов'язався
надати відповідачу у заставу Предмет застави, детальний опис якого наведено у п.17.9 Договору.    

Згідно з п.17.9 Договору Предметом застави було визначено автомобіль марки «CHERRY ELARA А21», 2008 року випуску, з об'ємом двигуна 2000 см.куб., номером кузова НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п.17.1 Договору загальний розмір кредиту становив 80 922 грн.

Мета Кредиту була визначена у п.17.1.3 Договору, а саме: частина Кредиту в розмірі 67 760 грн. надавалась з метою придбання Позивачем ОСОБА_2; частина Кредиту в розмірі 4 997,30 грн. надавалась на оплату перших страхових платежів за договором страхування на перший рік дії Договору; частина Кредиту у розмірі 34,00 грн. надавалась для сплати коштів за реєстрацію Предмета застави в Державному реєстрі; частина Кредиту в розмірі 8 131,20 надавалась для сплати винагороди Відповідачу за надання фінансового інструменту, що сплачувався в момент видачі кредиту по Договору.

Відповідно до пп. в) п.3.3. Договору одним із способів видачі Кредиту було перерахування коштів на рахунок позичальника.

Порядок видачі Кредиту було узгоджено між сторонами у п.17.4.3. Договору, а саме, керуючись положенням п.3.3 Договору позивачкою було надано доручення відповідачу на перерахування коштів.

Згідно з п. 17.1.4. Договору останньою датою погашення кредиту було визначено 14.04.2015 року, тобто строк дії Договору становив 84 календарних місяці.

Сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості по Кредиту, сплату винагороди та процентів будуть здійснюватися Позивачем рівними щомісячними платежами.

Відповідно до п. 17.8 Договору розмір щомісячних платежів був визначений сторонами на рівні 1736,90 грн. (однієї тисячі сімсот тридцяти шести гривень дев'яносто копійок).

Пунктом 17.1.9 Договору було визначено Період сплати чергових платежів по Договору, що відповідно встановлювався з "15" по "19" число кожного місяця.

Розмір процентної ставки був визначений у п.17.1.6 Договору і становив 9,60% річних.

Відповідно до пп.б) п.17.1.8. Договору окрім сплати процентів за користування кредитом, визначених у п. 17.1.6. Договору позивачка зобов'язувалася також сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту, яка сплачується щомісяця в період сплати у розмірі 0,50 % від суми виданого Кредиту.

Зважаючи, що між сторонами було досягнуто домовленості про розмір щомісячних платежів на рівні 1736,90 грн., розмір щомісячного погашення заборгованості по Кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п.4.5. Договору для здійснення щомісячних платежів по Договору відповідач відкриває позичальнику Транзитний рахунок. Позивачка здійснює погашення заборгованості (включаючи виплату боргу за Кредитом, процентами, винагородою та усіма іншими платежами), шляхом внесення коштів на Транзитний рахунок, з якого відповідні кошти списуються на користь Відповідача.

Згідно з п. 17.1.10 Договору номер Транзитного рахунку - НОМЕР_2.

Протягом усього терміну дії Договору позивачкою не було допущено жодного випадку прострочення заборгованості чи невиконання будь-яких інших вимог Договору, що давало б відповідачу право списувати з Транзитного рахунку позивачки на свою користь будь-які кошти в рахунок погашення пені, неустойки, штрафів тощо.

На адресу позивачки 08.01.2009 року надійшов лист від відповідача в якому він повідомив, що з 01.02.2009 року відсоткова ставка за Договором складатиме 21,00 % на рік.

У відповідь на запропоновану відповідачем зміну умов Договору 15.01.2009 року позивачкою було надіслано письмову відповідь на адресу відповідача, в якій останнього було повідомлено про незгоду із внесенням будь-яких змін до Договору.

Надалі користуючись наданим Кредитом, позивачка продовжила перерахування коштів на Транзитний рахунок для виконання умов Договору.

Але, після перерахування 17.08.2009 року на Транзитний рахунок коштів, позивачкою було отримано від відповідача інформацію, що з урахуванням перерахованих коштів загальна заборгованість позивачки за Договором складає 75587,86 грн.

Таким чином, не зважаючи на незгоду позивачки змінювати умови Договору відповідачем в односторонньому порядку було змінено умови Договору та на цій підставі було здійснено перерахунок заборгованості позивачки по Договору і здійснювалось списання коштів з його Транзитного рахунку.

Вказані дії Відповідача Позивач вважає такими, що суперечать умовам Договору, не відповідають вимогам законодавства України та порушують права Позивача, як споживача фінансової послуги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни Обставин,
якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або
розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.    

Листом позивача від 15.01.2009 року відповідач був повідомлений про незгоду із змінами умов Договору. Однак, всупереч ст.ст.525, ч.1 ст. 651, ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України відповідачем були змінені умови Договору, при цьому, на думку Відповідача, право змінювати в односторонньому порядку і на власний розсуд умови Договору виникає у останнього з п. 6.3.1. Договору, п.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ч.7 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"

Однак, із вказаним висновком відповідача суд не може погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами ОСОБА_3 банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Таким чином, ініціювання Відповідачем збільшення розміру процентної ставки по Договору могло відбутись виключно з дотриманням: умов Договору; вимог Законодавства України; вимог нормативно-правових актів ОСОБА_3 банку України.

Обставини ж справи свідчать, що відповідачем не було виконано вимог ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до п.3.4. Постанови ОСОБА_3 банку України "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 від 10.05.2007 року Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки ОСОБА_3 банку або в інших випадках.

Відповідно до п.3.5. Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Абзацом 3 ОСОБА_3 Банку України " Про дотримання банками вимог чинного законодавства" №47-11/2304-17164 від 04.12.2008 року визначено, що ненадання позичальникам вичерпних обґрунтувань стосовно підстав для підвищення відсоткової ставки є порушенням ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року.

Зокрема, зміна процентної ставки за кредитом (у тому числі зміна облікової ставки ОСОБА_3 банком України) має бути адекватною тим подіям, які мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Як вбачається з тексту Договору та Листів відповідача, в них відсутні вичерпні обґрунтування стосовно підвищення відсоткової ставки, що дають чітку відповідь про причини збільшення процентної ставки з 9,60% річних, саме до 21,00%.

Таким чином, зміна умов Договору відповідачем порушила ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Постанову НБУ №168 від 10.05.2007 року, а відтак є нічим іншим, як волевиявленням однієї із сторін Договору - відповідача.

Абзацом 7 ОСОБА_3 Банку України "Про дотримання банками вимог чинного законодавства" №47-11/2304-17164 від 04.12.2008 року визначено, що внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, які не відповідають змінам облікової ставки НБУ, кваліфікується, як порушення вимог ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

На момент укладання Договору діяла постанова ОСОБА_3 банку України №492 від 29.12.2007 року, згідно якої розмір облікової ставки становив 10%.

Протягом дії Договору, постановою ОСОБА_3 Банку України №107 від 21.04.2008 року "Про регулювання грошово-кредитного ринку" облікова ставка з 20.04.2008 року була встановлена на рівні 12%.

Таким чином, протягом дії Договору, облікова ставка НБУ збільшилась на 2%.

Згідно листа відповідача від 06.01.2009 року розмір збільшення процентної ставки по Договору становив 11,4%.

З огляду на викладене, підвищення відсоткової ставки відповідачем по Договору більше, як на 2%, є порушенням ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Таким чином, дії відповідача щодо одностороннього збільшення процентної ставки за користування Кредитом до 21,00 % річних порушують умови Договору.

09.01.2009 року набули чинності ч.2 ст.1056 ЦК України та ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".

Частиною 2 ст.1056 ЦК України та ч.4 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено заборону банкам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів по кредитних договорах.

Як вбачається з листів-повідомлень відповідача, процентна ставка по Договору підвішується в односторонньому порядку відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності ч.2 ст. 1056і Цивільного кодексу України та ч. 4 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Таким чином, станом на 17.08.2009 року розмір заборгованості позивачки по кредиту складає 69281,17, а не 75587,86 грн., як то незаконно вважає відповідач.

В той же час, залишок на Транзитному рахунку позивачки станом на 17.08.2009 року має становити 3503,91 грн., а не 0,00 грн., як то є на даний момент, у зв'язку з незаконним списанням цих коштів Відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, грошові кошти на 19.10.2009 року у сумі 4560,11 грн. були списані на користь відповідача з Транзитного рахунку позивача на підставах, що суперечать чинному законодавству, а саме незаконних дій відповідача, а відтак без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене, безпідставно списані з Транзитного рахунку позивачки грошові кошти на 19.10.2009 в сумі 4560,11 грн., підлягають поверненню відповідачем на Транзитний рахунок.

Таким чином, суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконними дій щодо зміни умов кредитного договору в односторонньому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Підвищення публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» процентної ставки за користування кредитом по кредитно-заставному договору №DN81AR23460137 від 23.04.2008 року визнати незаконним з моменту вчинення.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути безпідставно набуті кошти в сумі 4560,11 грн., шляхом зарахування на транзитний рахунок №НОМЕР_2.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» для погашення заборгованості ОСОБА_1 по кредитно-заставному договору №ОН81АЫ23460137 від 23.04.2008 року списувати з транзитного рахунку №НОМЕР_2 кошти у розмірі 1736,90 грн., в порядку черговості та у строки, передбачені п.п.4.7 та 17.1.9 Кредитно-заставного договору №DN81AR23460137 від 23.04.2008 року.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                  Суддя: