Справа №2а-267/2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17. 05. 2010 року м. Кам’янка-Дніпровська
Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Петрова В. В.
при секретарі Крук О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам’янка-Дніпровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в м. Севастополь, інспектора ВДАІ у м. Севастополь Кононець Олексія Володимировича про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 16.04.2009 року приблизно об 11 годині 20 хвилин він рухався на своєму автомобілі НОМЕР_1, по автотрасі у напрямку м. Севастополь. Рухався він зі швидкістю приблизно 90 км/г. Коли під’їхав до дорожнього знаку 5.45 "початок населеного пункту" біля с. Орлівка, він зменшив швидкість до 70 км /г та продовжив рух. Приблизно за 100-150 метрів після знаку 5.45 на обочині траси знаходився спец автомобіль ДАІ, біля котрого був один інспектор ДАІ, який жезлом надав команду зупинитись на узбіччі, що він і зробив. Інспектор ДПС показав йому прилад " "Візир", на якому малось фото-зображення його автомобіля та швидкість у 72 км/г. На його непорозуміння стосовно швидкості та причини зупинки, інспектор став натискати на кнопки на вимірювальному приладі та показав позивачеві той же фотознімок, але вже з показаннями швидкості у 89 км/г. Далі інспектор став витребувати у нього поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, ОСОБА_1 забув вдома, але на лобовому склі автомобіля мається спеціальний талон "стікер" з даними про обов'язкове страхування цивільної відповідальності, який був наданий страховою компанією та в ньому зазначені всі дані щодо страхування (номер полюсу, період страхування). Інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення, після чого останній запропонував позивачеві підписати його, а він в свою чергу зазначив усі обставини та від підпису відмовився. Позивач вказує, що у протоколі АГ 811931 від 16.04.2009 року зазначені ще двоє свідків, яких не було при складенні протоколу. Будь-якої постанови по справі про адміністративне правопорушення позивач не бачив, її в його присутності не складали, постанову йому не вручали та поштою не направляли. До теперішнього часу він не знав про існування будь-яких постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності.11.03.2010 року позивач звернувся до органів ВРЕР з метою переоформлення автомобілю на іншу особу, у зв’язку з продажем. Але йому повідомили, що існує постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме - накладений штраф у розмірі 850 грн. Позивач зазначає, що про існування цього документу він не знав та не мав можливості його оскаржити. Вважає дії посадової особи ДАІ щодо складання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення незаконними. Просить суд:
- поновити пропущений строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
- визнати дії інспектора ДПС ДАІ Кононець О.В. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення незаконними.
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у відношенні нього. Закрити справу щодо нього про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач не з’явився, просить справу розглянути у його відсутність, свої вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адміністративний позов підтримав, просить вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити.
В судове засідання представник відповідача до суду не з’явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно у належній формі.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
Стаття 55 Конституції України зазначає про захист судом прав і свобод людини і громадянина: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 57 Конституції гарантує кожному право знати свої права та обов’язки, які мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом.
• Стаття 141 КУпАП встановлює, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Доказами по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови. В порушення вимог вказаної статті посадова особа - інспектор ВДАІ у м. Севастополь Кононець О. В. склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 122 ч. 1 КУпАП.
Частина 1 ст. 287 КУпАП регламентує право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення: постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Стаття 289 КУпАП встановлює, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Суд вважає, що позивачеві необхідно поновити строк на оскарження постанови, оскільки суд не може встановити час вручення постанови ОСОБА_1.
• Стаття 71 КАС України регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. На неодноразові вимоги суду надати матеріали, що слугували підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідач необхідні документи не надав, про причину не повідомив.
Частина 3 ст. 16 Закону України від 08.09.2005 р. № 2862-IV "Про автомобільні дороги" встановлює, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.
Частина 2 ст. 21 Закону України від 30.06.1993 р. № 3353-XII "Про дорожній рух" регламентує, що автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші. У містах вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення.
Однак при розгляді справи суду не було надано відповідачем доказів, до якої категорії доріг належить ділянка дороги, де було зафіксовано перевищення швидкості руху автомобілем позивача, не надано фотографій, на яких зафіксоване порушення позивачем ПДД України, не надано доказів того, що особа, яка вимірювала швидкість, пройшла відповідне навчання та має допуск до таких робіт, не надано доказів того, що вимірювач швидкості “Візир” № 0812441 пройшов повірку та придатний за технічним станом для вимірювання швидкості, не надані постові відомості, які б підтвердили місце фіксації порушення.
Стаття 86 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, оцінивши надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем було допущено наступні процесуальні помилки. Відсутні докази того, що копія постанови по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1. була надіслана на адресу правопорушника, чим позивача було позбавлено його права на оскарження зазначеної постанови, тому суд вважає, що позивачеві треба поновити пропущений строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Саме по собі складання протоколу про адміністративне правопорушення не тягне за собою правових наслідків, а порушення форми протоколу не можна розцінювати як незаконні дії посадової особи, тому суд вважає, що не можна визнати дії посадової особи щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 незаконними.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення серії СН № 022941 від 16.04.2010 р. у відношенні ОСОБА_1 підлягає скасуванню, так як постанова на відповідає вимогам ст..283 КУпАП:
- державною мовою на території України є українська, в порушення вимог діловодства постанова складена одночасно на двох мовах – на російській та українській.
- в протоколі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, який став підставою для винесення постанови, та в самій постанові не вказано точне місце скоєння правопорушення (зазначено м. Севастополь, с. Орловка), що також не відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що на лобовому склі його автомобіля був стікер з талоном про обов’язкове страхування цивільної відповідальності, тому що в стікер не зазначені відомості про те, який саме транспортний засіб застрахований, відсутні відомості про фізичну особу страхувальника. Як визнає сам позивач в позові, договір про обов’язкове страхування цивільної відповідальності він на час складання протоколу при собі не мав.
Частина 6 ст. 71 КАС України встановлює, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Керуючись ст.ст. 55, 57 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 6-12, 17, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 14-1, 251, 258 ч. 6, 287 ч. 1, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 21 Закону України від 30.06.1993 р. № 3353-XII "Про дорожній рух", ч. 3 ст. 16 Закону України від 08.09.2005 р. № 2862-IV "Про автомобільні дороги", Правилами дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001, № 1306 суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності як такий, що пропущений з поважної причини.
Скасувати постанову серії СН № 022941 від 16. 04. 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
В решті позову – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя підпис
З оригіналом згідно
Суддя В. В. Петров