Справа 22ц -1044/07                                                 Суддя першої інстанції Ямкова О.О.

Категорія 18                           Суддя-доповідач апеляційної інстанції Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 травня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                                 Лисенка П.П.,

суддів                                                                                Кутової Т.З., Козаченка В.І.,

при секретарі судових засідань Швейновій І.В.,

за участю: представника позивача Гожбур М.А. та відповідачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою представника Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" в особі Миколаївського РУ ЗАТ КБ „Приватбанк"

(далі - ЗАТ КБ „Приватбанк")

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2007 р. по ци­вільній справі за позовом ЗАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 про розірвання договорів і стягнення сум,

УСТАНОВИЛА:

26 липня 2006 р. ЗАТ КБ „Приватбанк" звернувся до суду із з позовом до ОСОБА_1 про розірвання кредитних договорів, укладених між ВАТ АБ "При-ватінвест" та відповідачкою: №№ 563/2003 та 664/2003 від 23 жовтня 2003 p.; №№ 215/2004, 216/2004 та 217/2004 від 09 квітня 2004 р. та стягнення суми заборгованості за даними кредитними зговорами, відсотків за користування кредитами, пені, у загальному розмірі 19275грн, 14коп.

Посилаючись на те, що відповідачка своєчасно не повернула кредит і відсотки за ко­ристування кредитом, а також на те, що 21 квітня 2006 р. між ВАТ АБ „Приватінвест" і ЗАТ КБ „Приватбанк" були укладені договори відступлення прав вимоги за вказаними кредитними договорами, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2007 р. позовні вимоги ЗАТ КБ „Приватбанку" залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування су­дом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просив оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2003 р. між ВАТ АБ „Приватінвест" і ОСОБА_1 було укладено кредитні договір №№ 563/2003 та 564/2003 на 2600 грн. кожний для придбання меблів строком на 12 місяців, за якими від­повідачка зобов'язалася у встановлений строк повернути суму кредиту з розрахунку 28 відсотків річних та 1% комісійної винагороди.

Потім, 09 квітня 2004 p., між тими ж сторонами були укладені кредитні договори для придбання торгівельного обладнання №№ 215/2004, 216/2004 та 217/2004 на 2600, 2550 і 2650 грн., відповідно, теж строком на 12 місяців, за якими відповідачка зобов'язалася у встановлений строк повернути суму кредиту з розрахунку 25 відсотків річних та 1% комі­сійної винагороди.

Оскільки відповідачка умови вказаних кредитних договорів щодо щомісячного по­гашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконувала, то відпові­дно до вимог ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 листопада 2005 р. з Чайковської (Ігнатенкової) Г.В. на користь ВАТ АБ „Приватінвест" постановлено стягнути заборгованість за всіма кредитними договорами на загальну суму 12003 грн. 89 коп., фактично припинивши дію зазначених договорів.

Затим, 21 квітня 2006 р. між ВАТ АБ „Приватінвест" і ЗАТ КБ „Приватбанк" були укладені договори відступлення прав вимоги за вказаними кредитними договорами №№ 563/2003, 564/2003, 215/2004, 216/2004 та 217/2004, незважаючи на те, що вже вступило в законну силу рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 листопада 2005 р.

У порушення вимог ст. ст. 516-518 ЦК України, боржниця не була письмово повід­омлена про зміну кредитора, а тому не могла належним чином і своєчасно заперечувати проти вимог нового кредитора.

Встановивши такі обставини справи, місцевий суд, на підставі ст. ст. 509, 512, 516, 526, 651 та 1054 ЦК України, обгрунтовано відмовив ЗАТ КБ „Приватбанк" у задоволенні позову, оскільки зазначені норми зобов'язального права не передбачають повторного стя­гнення з відповідачки грошових сум по кредитних договорах, спір щодо яких вже виріше­но судом.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив су­дове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ЗАТ КБ „Приватбанк" відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2006 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.