465/3176/21

3/465/1937/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

       20.05.2021 року                                                         м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, водія у ТзОВ «Міра і К», місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.44-3 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №236755 від 22.04.2021 року, складеного інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП у Львівській області Буєм І.І., 22.04.2021 року о 10 год. 40 хв. у м. Львові по вул. Городоцька, 179 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Богдан А22112, д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснив перевезення пасажирів на міському маршруті у режимі маршрутного таксі № 25, сполученням АС №2 – ТРЦ King Cross, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, зазначена у реєстраційному документі на такий транспортний засіб, чим порушив вимоги п.п.8 п. 3 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року із внесеними змінами постановою КМУ № 230 від 22.03.2021 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 із інкримінованим йому адміністративним правопорушенням не погодився, просив врахувати його доводи, викладені у письмових запереченнях, поданих суду, та закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи ОСОБА_1 , наведені у його письмових запереченнях, суд встановив таке.

Диспозицією частини 1 ст.44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Згідно з п.п.8 п.3 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється “жовтий” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, підставою адміністративної відповідальності є наявність в діях особи складу конкретного адміністративного правопорушення, передбаченого нормами КУпАП.

ОСОБА_1 у вину ставиться вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а саме перевезення всупереч вимогам п.п.8 п.3 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» пасажирів у кількості, більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначеною в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

Водночас у фабулі скоєного, викладеній в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , об`єктивна сторона вчиненого адміністративного правопорушення не розкрита. Зокрема, не зазначено чітко, яка кількість пасажирів перевозилась з порушенням норм законодавства та яка гранично допустима кількість місць для сидіння, що визначена технічною характеристикою транспортного засобу ОСОБА_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Наведене порушує право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист, оскільки їй інкриміновані дії, зміст яких не розкрито в повному обсязі, а також позбавляє суд можливості встановити, у чому конкретно полягає правопорушення, у вчиненні якого дана особа звинувачується.

Крім цього, до переданого на розгляд суду протоколу про адміністративне правопорушення суб`єктом його складення не додано жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. Згідно вказаного протоколу свідки події відсутні, матеріали справи не містять фото- чи відеозаписів порушення, відсутні інші документи на підтвердження обставин, викладених в протоколі.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім доказом винуватості особи.

Водночас суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, закріпленій в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року, сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширша, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року ЄСПЛ визнав кримінально- правовий зміст адміністративного правопорушення. ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

За таких обставин, враховуючи, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не надано доказів перевезення останнім пасажирів в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначеною в реєстраційних документах на такий транспортний засіб, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а враховуючи, що тільки за наявності такого особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності, провадження у справі необхідно закрити.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя  О.В. Величко