Справа № 2-65-10

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ     УКРАЇНИ

25 березня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

                                                 Головуючого – Кривошеєва Д.А.

                                                 При секретарі – Бородавка Н.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом Закритого Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернулося ЗАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2 і просить: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 15М-08 від 11 січня 2008 року в сумі 13172,08 доларів США:

-   Звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру власності, а також наданням позивачу всіх необхідних повноважень для здійснення продажу;

-   Виселити відповідачів, які проживають у вказаній квартирі зі зняттям з реєстрації у Відділі у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Слов’янська.

     У ході розгляду даної справи, позивач зазначив, що правонаступником Закритого Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк»  являється Публічне Акціонерне Товариство комерційний банк «ПриватБанк»  (ПАТ КБ  «Приватбанк»)  і уточнивши позов звернувся з вищевказаними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Слов’янська, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Слов’янської міської Ради Донецької області.

Представник позивача обґрунтовує заявлені вимоги тим, що: 11 січня 2008 року між позивачем і  відповідачем ОСОБА_2, укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу надано  кредит у сумі 14 тисяч доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік, строком до 11січня 2014 року. Для забезпечення зобов’язань по вказаному кредитному договору, 11 січня 2008 року позивачем з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Відповідно якого відповідачі передали в іпотеку належне їм майно: двокімнатну квартиру загальною площею 49,4 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно вказаного кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 зобов’язувався щомісячно погашати кредит, а також відсотки за користування кредитом. Разом з тим відповідач ОСОБА_2, взяті на себе  обов’язки по кредитному договору не виконує. Станом на  6 травня 2009 року загальна сума заборгованості становить 13172,08 доларів США із них: заборгованість по кредитному договору складає 12562,72 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом складає 576,69 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання  зобов’язань за договором складає 32,67 доларів США.

У зв’язку з викладеним представник позивача просив задовольнити заявлені позовні вимоги: в рахунок погашення заборгованості по вказаному кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем, та виселити всіх відповідачів із даної квартири, а також стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати на оплату судового збору і інформаційно-технічне забезпечення у загальному розмірі 1022,75 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково. У ході судового розгляду справи відповідач показав, що між ним та позивачем 11 січня 2008 року укладено вказаний кредитний договір на суму 14 тисяч доларів США і договір іпотеки для забезпечення його зобов’язань по кредитному договору. Предметом іпотеки являється квартира АДРЕСА_1. Не оспорюючи суму заборгованості по кредитному договору, він вказує що взяті на себе зобов’язання не виконує у зв’язку із складним фінансовим становищем.

Також позивач зазначив що строк виконання договору 10 січня 2014 року не настав і він до вказаного часу належним чином виконає зобов’язання по кредитному договору, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_6 у ході судового розгляду справи дав показання аналогічні показанням відповідача ОСОБА_2, зазначивши при цьому що позивач в порушення вимог діючого законодавства не вимагаючи розірвати кредитний договір просить звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів із спірної квартири і також просив у задоволені позову відмовити.  

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представники третіх осіб: Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Слов’янська, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Слов’янської міської Ради Донецької області - у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Треті особи звернулися до суду з заявою про розгляд справи без участі їх представників.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ до ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Слов’янська, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Слов’янської міської Ради Донецької області, про звернення стягнення – задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно вимог статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язань нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником  зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ході розгляду справи з достовірністю встановлено, що:

11 січня 2008 року між позивачем і ОСОБА_1, укладено кредитний договір № 15М-08, у розмірі 14 тисяч доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 16% на рік, кінцевий строк повернення кредиту 10 січня 2014 року.

Виконуючи свої зобов’язання по кредитному договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 14 тисяч доларів США на споживчі потреби.

В порушення вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов кредитного договору відповідач свої зобов’язання належним чином не виконував, про що він не заперечував і ході судового розгляду справи.

Станом на 6 травня 2009 року відповідач ОСОБА_2 по вказаному кредитному договору має заборгованість 13172,08 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом – 12562,72 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом – 576,69 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань – 32,67 доларів США.

Відповідно до вимог п.2.3.9 кредитного договору банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 1.3 даного договору, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених  п. 2.3.3.

В забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором 11 січня 2008 року між позивачем і відповідачами: ОСОБА_1 і ОСОБА_2, укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі надали в іпотеку належне їм нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

І кредитний договір і договір іпотеки є взаємопов’язані між собою.

Відповідно до вимог п. 1 договору іпотеки предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначено в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов’язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого держатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Всупереч вимогам п. 2.3.9 кредитного договору позивачем не ставиться питання про стягнення кредиту, а одразу пред’являються вимоги щодо звернення стягнення на заставлене майно.

У позовній заяві позивач посилається на ст. 1050 ЦК України, але не використовує передбачене нею та ст.ст. 612, 651 ЦК України право на односторонню відмову від договору і стягнення всіх збитків, а всупереч цьому наполягає на продовженні договірних відносин з відповідачами, строк яких спливає 10 січня 2014 року.

Вказане свідчить про те, що хоч і має місце прострочення боржника, але виконання ним зобов’язань не втратило інтерес кредитора, який не відмовляється від прийняття виконання і не вимагає відшкодування збитків.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасною і задоволенню не підлягає.

Також у ході розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 являється наймачем квартири АДРЕСА_1, а інші відповідачі являються членами сім’ї наймача і проживають у вказаній квартирі.

Згідно вимог статті 40 Закону України «Про іпотеку» слідує, що:

« Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.»

У зв’язку з викладеним суд вважає, що вимога позивача про виселення відповідачів із зазначеної квартири не ґрунтується на законі і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про заставу», ст. ст. 525-527, 530, 554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 – 214 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк»  м. Дніпропетровськ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Слов’янська, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Слов’янської міської Ради Донецької області, про звернення стягнення та виселення  - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Слов’янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення. Апеляційна скарга на рішення суду, подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, одночасною з подачею копії скарги до апеляційного суду Донецької області.

     Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

                                                                Суддя Слов'янського міськрайонного суду

                                                                Кривошеєв Д.А.