ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року 

м. Київ 

справа №676/6478/18

провадження №51-5475км20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді:  ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор   ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_6 ,

захисник  ОСОБА_7 , 

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10серпня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240070000831, стосовно 

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Зелена Долина Покровського району Дніпропетровської області, проживає у АДРЕСА_1 , 

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.296 Кримінального кодексу України (далі  КК України). 

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі Суд) про скасування судових рішень стосовно  ОСОБА_6  та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. 

Свою вимогу захисник мотивує тим, що в цьому провадженні було постановлено законне та обґрунтоване рішення про звільнення  ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 КК Україниу зв`язку з дійовим каяттям, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції на підставах наявності в обвинуваченого непогашеної судимості. Вважає, що за результатами нового розгляду суд мав прийняти аналогічне рішення, адже на момент вчинення  ОСОБА_6 нового злочину він відповідно до п. 5 ст. 89 КК України вважався таким, що не має судимості. Ухваливши вирок, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПКУкраїни). Також вказівка на непогашену судимість не відповідає даним обвинувального акта і погіршує становище обвинуваченого.

Крім того, зазначає, що в суді не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, оскільки в ході досудового розслідування та судового розгляду встановлено лише факт завдання легких тілесних ушкоджень потерпілому, але не визначено основного об`єкта злочину і не конкретизовано суб`єктивної сторони, а саме мотивів явної неповаги до суспільства та зневаги норм і правил поведінки.

Стверджує, що сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації цих дій як хуліганство.

Указує, що потерпілий у суді першої інстанції неодноразово стверджував, що він не порушував питання про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності, примирився з ним і не має будь-яких претензій; інших осіб, які б скаржилися на порушення тиші та громадського порядку в готелі, не встановлено. 

Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду (справа №288/1158/16-к, провадження №13-28кс19), враховуючи який за вказаних обставин, суд, на думку захисника, мав перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1 ст.296 на ч.1 ст.125 КК України, після чого закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 28лютого 2020 року ОСОБА_8  засуджено за ч. 1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. 

За ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6  без зміни.

ОСОБА_6  визнано винуватим у тому, що він 20 травня 2018 року близько 00:05 у приміщенні фойє готелю «Ксенія» в м. Кам`янці-Подільському умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруванні існуючих в суспільстві елементарних правил поведінки, добропристойності та моралі, використовуючи малозначний привід щодо зауваження потерпілого ОСОБА_9 з приводу припинення нецензурної лайки, порушив нормальну роботу готелю та умисно завдав шість ударів кулаком в обличчя потерпілому, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження. 

Позиції учасників судового провадження 

У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу, прокурор просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу  без задоволення. 

Мотиви Суду

Щодо меж розгляду

Згідно з вимогами ст.433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається наневідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено. 

Отже, суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.

З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 

Щодо кваліфікації дій засудженого 

Доводи захисника про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність Суд вважає необґрунтованими на таких підставах.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, у кожному конкретному випадку визначаються виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції на підставі аналізу наявних у провадженні доказів, виходячи з встановлених ним обстановки й обставин подій, динаміки їх розвитку, характеру дій обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про те, що мотивом вказаного злочину була явна неповага до суспільства,бажання протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. 

Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 , перебуваючи в фойє готелю «Ксенія» у нічний час доби, достовірно знаючи, що фойє готелю є людним місцем, використовуючи незначний привід, показуючи свою зверхність, виражаючи явну зневагу до загальноприйнятих норм та правил поведінки, під малозначущим приводом розпочав конфлікт, у ході якого висловлювався брутальною лайкою, з потерпілим  охоронцем готелю ОСОБА_9 , та завдав останньому близько шести ударів, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Ці дії обвинуваченого призвели до тимчасового порушення нормальної діяльності готелю, а сам потерпілий не міг продовжувати роботу та був госпіталізований до медичного закладу. 

Суд першої інстанції навів належні мотиви неврахування доводів сторони захисту, які аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

За встановлених судом першої інстанції обставин дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.

Захисник у касаційній скарзі безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду (справа №288/1158/16-к, провадження №13-28кс19), оскільки цей висновок стосується застосування норми права в інших правовідносинах.

Щодо погашення судимості та порушення судом першої інстанції вимог ст. 416 КПК України

Стаття 89 КК України установлює диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку (розміру) покарання, яке було відбуте винним, а також від категорії злочинів. У деяких випадках судимість погашається самим фактом відбуття покарання або звільнення від нього, а відповідно до пунктів 5-9 вказаної статті  перебігом певного передбаченого законом строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання. При цьому за п. 5 ст. 89 КК України, на який посилається захисник у касаційній скарзі, встановлюється строк погашення судимості тривалістю один рік, якщо особи відбули покарання у виді штрафу, призначеного як основне покарання в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправних робіт або арешту. Водночас за п. 7 цієї статті такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони не вчинять нового злочину протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового).

З матеріалів провадження вбачається, що  ОСОБА_6  був засуджений за попереднім вироком Орджонікідзевськогорайонного суду м. Запоріжжя від 19жовтня 2016 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст.27 і ч. 1 ст.369 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 750неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн, який він сплатив 08 листопада 2016року.

Під час попереднього судового розгляду у цьому ж кримінальному провадженні за обвинуваченням  ОСОБА_6 за ч. 1 ст.296 КК України останнього ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 22 жовтня 2018 року було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України в зв`язку з дійовим каяттям. Зазначену ухвалу скасовано ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд дійшов висновку про те, що для визначення питання погашення судимості  ОСОБА_6 за попереднім вироком слід керуватися п. 7 ст. 89 КК України.

Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на п. 5 ст. 89 КК України, який є більш сприятливим і покращує становище засудженої особи, стверджує, що на момент вчинення  ОСОБА_6  нового кримінального правопорушення його попередню судимість було погашено.

Разом із тим, зі змісту оскаржуваних рішень убачається, що цього не заперечували й суди першої та апеляційної інстанцій, які визнали обвинуваченого ОСОБА_6 таким, що не має судимості в порядку ст.89 КК України.

Доводи захисника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 416 КПКУкраїни також є безпідставними, оскільки попереднє рішення суду першої інстанції в цьому провадженні було скасовано ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24січня 2019 року (яка не є предметом касаційного перегляду) за апеляційною скаргою прокурора саме у зв`язку з неможливістю, на думку прокурора та суду, застосування до обвинуваченого положень ст.45 КК України. 

Водночас, як видно з матеріалів провадження, при новому розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій  ОСОБА_6 своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за обвинуваченням за ч. 1 ст. 296 КК України за дійовим каяттям не подавав, а тому підстав для такого звільнення в суду небуло.

Отже, даних про те, що судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили або могли перешкодити суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення, матеріали провадження не містять. 

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року стосовно  ОСОБА_6 залишити без зміни. 

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3