Справа: №2а-836/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                ( в порядку письмового провадження)

    13 січня 2010 року                                                         м. Ужгород

                  Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в  особі судді Данко В.Й.,  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Ужгородському районі про зобов’язання по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Ужгородському районі про нарахування невиплаченої їй в 2007-2008 роках щомісячної державної соціальної допомоги  відповідно до Закону України  « Про соціальний захист дітей війни».

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що за віком належить до категорії громадян, які згідно зі ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання державної соціальної підтримки в вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яку відповідач їй протягом  2007-2008 років не нараховував через зупинення цих виплат Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік»

Оскільки  рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року по справі №1-29/2007 визнані неконституційним положення Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону «України « Про соціальний захист дітей війни», позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати їй невиплачену протягом 2006-2008 років державну соціальну допомогу в позовній сумі.

Відповідач надав суду письмові заперечення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує  повністю з наступних мотивів. Стаття 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Одночасно стаття 7 цього Закону передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. В 2007 році таке підвищення проводилось тільки тим дітям війни, які визнані у встановленому порядку інвалідами, що передбачено в ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Що стосується 2008 року, відповідно до п.  41  розділу  II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, яким внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідач в своїх запереченнях також зазначає, що відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Відповідно до ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання. Саме в таких розмірах зазначені виплати управлінням ПФУ в Ужгородському районі  і проводились у 2008 році і по нині. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду встановлений статтею 99 КАС України.

Відповідач – управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі   Закарпатської області, подав до суду заяву про розгляд і вирішення адміністративної справи за відсутності представника  відповідача в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 122 частини 3 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.                     Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.              

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

    Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.                

Судом встановлено, що позивач, який народився 10.08.1942 року, є дитиною війни в розумінні ст.1  Закону України № 2195-IV.                            

Відповідно до ст.6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.                 Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України № 2195-IV було зупинено. Відповідно до пункту 41 підпункту 2 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» текст статті 6 викладено в новій редакції, а саме – дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

            Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема,  пункту 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не мають, а відтак на період до 09 липня 2007 року та до 22 травня 2008 року не поширюється. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 рік вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік суд приходить до висновку, що у зв’язку з тим, що у 2008 році частково проводилася виплата щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, то задоволенню підлягають вимоги позивача за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням уже проведених виплат.

    Відповідно до ст.3 ч.2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому, ст.28 ч.3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту,  який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме статтю 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у  Ужгородському районі Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України  у Ужгородському районі Закарпатської області є  належним відповідачем по даній справі.

    Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.

    Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

    Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області протиправною та зобов’язати відповідача провести відповідні виплати.

    Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу  дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Однак, відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача, відповідно до поданих заперечень, наполягав на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та просив з цієї підстави відмовити в задоволенні позовних вимог.

Причини, з яких позивач пропустив строк звернення до суду та які наведені в позовній заяві, суд вважає такими, що є не поважними.

Відповідно до вхідного штампу суду – позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів лише 29.01.2009 року. Зважаючи на встановлений ст. 99 КАС  України  строк  для  звернення  до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи,  позовні вимоги, що стосуються обставин до 22.05.2008 року, до задоволення не підлягають у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з врахуванням уже проведених виплат.

Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 3,7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 99, 100, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –            

ПОСТАНОВИВ:

    Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області  про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі  Закарпатської області  протиправною.

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням уже проведених виплат.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви   про   апеляційне  оскарження  постанови  суду  першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження.  Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без попереднього  подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                 Данко В.Й.