ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      20 квітня 2021 року                       м. Черкаси                    справа № 925/708/18                    

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М, за участі представників позивача – Климчук А.І. за довіреністю, відповідача - не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Черкаського обласного центру зайнятості в особі Тальнівської районної філії до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про стягнення 70155 грн. 56 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Черкаський обласний центр зайнятості в особі Тальнівської районної філії звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (далі-відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 70155 грн. 56 коп., виплачені як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 , та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем норми ч. 4 ст. 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/708/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 07.08.2018 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 06.08.2018  року:

заяву (вх. № 22737/18 а.с. 31-32), в якій просив зупинити провадження у даній справі до вирішення справи № 823/653/17, що розглядається в порядку адміністративного судочинства Верховним Судом;

відзив на позовну заяву (вх. № 22739/18 а.с. 36-37), в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, просив врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 824/222/17-а та відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від  07.08.2018 року продовжено строк вирішення спору по справі № 925/708/18 у підготовчому провадженні на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 14.09.2018 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 22.08.2018 року відповідь на відзив (вх. № 24889/18 а.с. 65-66), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, наполягав на задоволенні позову повністю, просив відмовити у задоволення клопотання відповідача про  зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року зупинено провадження у справі № 925/708/18 до вирішення справи № 823/653/17 Верховним Судом, зобов`язано відповідача повідомити суд про результати розгляду справи № 823/653/17 та надати господарському суду судове рішення у зазначеній справі, що набрало законної сили.

Позивач в особі свого представника подав суду 31.07.2019 року клопотання (вх. № 23542/19 а.с. 93), в якому просив залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача – Пенсійний фонд України.

10.02.2021 року відповідач, на виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 14.09.2018 року, подав клопотання (вх. №2198/21 а.с. 94-95 ) про приєднання до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі № 823/653/17, до клопотання додав копію зазначеної постанови суду.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року поновлено провадження у справі № 925/708/18, підготовче засідання призначено на 20.04.2021 року (з урахуванням ухвали суду від 12.04.2021 року)

В засідання суду 20.04.2021 року відповідач явку свого представника не забезпечив, подав суду 19.04.2021 року клопотання (вх. № 6356/21 а.с. 139-140), в якому підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву, просив розгляд справи проводить без участі їх представника.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.04.2021 року представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити позовні вимоги повністю. Ухвалою суду (в протоколі судового засідання) суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи (вх. № 23542/19 від 31.07.2019 року).

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 20.04.2021 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

На виконання наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) № 172 від 18.12.2016 року  «Про  реорганізацію  базових центів зайнятості Черкаської області» (а.с. 9), відповідно до наказу  Черкаського обласного  центру зайнятості № 163 від 25.10.2016 року « Про заходи у зв`язку з припиненням юридичних осіб» (а.с. 10) зокрема Тальнівський  районний центр зайнятості  реорганізовано шляхом приєднання до Черкаського обласного центру зайнятості, як правонаступника, що підтверджено Передавальним актом затвердженого 08.05.2018 року в.о. Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату)  Ярошенко В.С. (а.с. 7-8).

Наказом Черкаського обласного центру зайнятості від 12.03.2018 року № 46 «Про утворення Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості та затвердження її Положення» створено Тальнівську районну філію Черкаського обласного центру зайнятості, затверджено Положення про цю філію (а.с. 11-14).

05.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тальнівського районного центру зайнятості із заявами про надання йому статусу безробітного на підставі ч.1 ст. 43 Закону України  «Про зайнятість населення» та про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 16,17).

05.05.2017 року наказом Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості №  НТ 170505 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 05.05.2017 року (а.с. 22).

12.05.2017 року наказом Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості № НТ 170512 ОСОБА_1 призначено допомогу по  безробіттю з 12.05.2017 року по 06.05.2018 року, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року у справі № 823/653/17 визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного  фонду України від 29.03.2017 року   № 213-о «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного  фонду України в Черкаській області» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного  фонду України в Тальнівському районі Черкаської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного  фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 року; стягнено з Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного  фонду України на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час  вимушеного прогулу у розмірі 90630 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів; зобов`язано допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного  фонду України в Тальнівському районі Черкаської області. Вказане рішення постановами  Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 року, Верховного Суду від 28.01.2021 року залишено без змін.

24.04.2018 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року у справі № 823/653/17,  Пенсійним фондом України прийнято наказ № 183-о «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » (а.с.24).

Відповідач листом № 15395/07-01 від 26.04.2018 року повідомив  позивача, що ОСОБА_1  поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного  фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 року відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року у справі № 823/653/17.

03.05.2018 року наказом Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості № НТ 1805032 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по  безробіттю у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до пп.п1 ст. 45 Закону України  «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 12.05.2017 року.

11.05.2018 року наказом Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості № НОМЕР_1 ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітних у зв`язку з поновленням  безробітного  на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до абзацу 10 пп1 ст. 37  Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації  безробітними підприємницької діяльності з 05.05.2017 року.

03.05.2018 року Тальнівською районною філією Черкаського обласного центру зайнятості прийнято наказ № 11 «Про відшкодування коштів  Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області» (а.с. 20) пунктом 1 якого  наказано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області відшкодувати кошти Фонду загальнообов`язкового  державного соціального страхування України на випадок  безробіття в сумі 70155 грн. 56 коп., виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 12.05.2017 року по 16.04.2018 року. В разі добровільного повернення, кошти перерахувати на  вказаний рахунок протягом 15 календарних днів після отримання  копії цього наказу. Копія наказу № 11 від 03.05.2018 року отримана відповідачем 07.05.2018 року (відповідно до даних  рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22), однак кошти у розмірі 70155 грн. 56 коп. відповідачем не сплачені.

Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 70155 грн. 56 коп. виплаченого забезпечення і вартості наданих соціальних послуг безробітному, який поновлений на роботі за рішенням суду.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання спеціальних нормативних актів – Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"  (далі - Закон), загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8  ст. 1 Закону  передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону).

Частиною 6 п. 1 ст. 34 Закону  визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (ч. 4 ст. 35 Закону).

Отже, положеннями статей  34,  35 Закону  визначено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно п. 1 ч. 1  ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», особа працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, може набути статус безробітного.

Відповідно п. 2 ч. 1  ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування",  застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому  законом  порядку єдиний внесок.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, згідно  ст. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Абзацом 2 п. 3 та п. 7 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, передбачено перелік документів для реєстрації осіб та надано вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні статусу безробітного.

Згідно з абзацом 10 п.п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

ОСОБА_1 , надавши усі необхідні документи до Тальнівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості, відповідно до  ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», отримав 05.05.2017 року статус безробітного.

Подання ОСОБА_1 позову до суду про поновлення його на роботі не позбавляло останнього права на отримання допомоги по безробіттю до його поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати вартість фактично здійснених ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі ч. 4  ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року у справі № 823/653/17 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного  фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 року, а позивачем виплачувалася останньому допомога по безробіттю до 16.04.2018 року - його поновлення на роботі за рішенням суду, то позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст.  34,  35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Так, 24.04.2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного  фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 року за рішенням суду та відповідно 11.05.2018 року знято з обліку Тальнівською районною філією Черкаського обласного центру зайнятості, як безробітного, тому виплачені йому позивачем забезпечення і вартість наданих соціальних послугу сумі 70155грн. 56 коп. за період з 12.05.2017 року по 16.04.2018 року підлягають стягненню з відповідача як роботодавця безробітного, поновленого на роботі за рішенням суду. Наявність і розмір заборгованості в розмірі 70155грн. 56 коп. позивачем підтверджено доказами, які визнаються судом допустимими і достатніми, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо безпідставності заявлених позивачем вимог по стягненню 70155 грн. 56 коп. суд оцінює критично, визнає їх необґрунтованими і відхиляє.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області, код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, на користь Черкаського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 02771598, місцезнаходження: 18008, м. Черкаси, вул. В. Ложешнікова, 56 – 70155 грн. 56 коп. виплаченого забезпечення і вартості наданих соціальних послуг безробітному, 1762 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.05.2021 року.

          Суддя                                                                                  В.М. Грачов