19.05.21

22-ц/812/858/21

Справа №490/9966/19

Провадження № 22-ц/812/858/21

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 травня 2021 року                                                         м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

за участі представників позивача - ОСОБА_1 , Войченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

представників позивача ОСОБА_2 - адвокатів Войченка Сергія Вікторовича, ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2021 року, ухвалене головуючим суддею Гуденко О.А., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2019 року ОСОБА_2 через своїх представників адвокатів Войченка С.В. та Кучеренко О.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 14 вересня 2019 року ТРК "Студія "1+1" було поширено недостовірну інформацію про позивача на власному веб-сайті https//1plus1.ua проекту «Українські сенсації. Перша відповідь Зеленському» (10 сезон 25 випуск) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 -zelenskomu, відповідно до якого, серед іншого, стосовно позивача було зазначено наступне:

" Ч2- стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ОСОБА_4 "за паспортом -  ОСОБА_5 .

Відповідач 2 ( ОСОБА_3 ) - Мультик - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від.., змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний шахматист.

Ч2 - Донесли пошепки і ОСОБА_6 : їхній спір за майно також керується

ОСОБА_7 - кримінал рулить, так.

Відповідач 2 - в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока, його подільник ОСОБА_8 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді."

Доступ до цього веб-сайту є вільним в мережі інтернет, виходячи із загального поняття засобів масової інформації. Поширення вказаної недостовірної інформації відповідачами відносно позивача не залишилося не поміченим, адже інші засоби масової інформації розповсюдили цю «сенсаційну новину» та довели її до широкого кола читачів.

Так, в оскаржуваному проекті «Українські сенсації» стверджують, що позивач є «кримінальним авторитетом», «кримінальним шахматистом», «персонажем кримінального спрямування».

Однак вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки в українському законодавстві жоден нормативно-правовий акт не містить вищевказаних визначень.

Встановити змістовну суть цих словосполучень в цілому неможливо, але якщо розібрати їх по окремим словам «карний, те саме, що кримінальний» – який вчинив злочин проти життя та майна (Словник української мови: в 11 томах – т.4,1973 року, стр.108); «авторитет», як особа, що користується впливом, повагою, заслуговую повного довір`я; шахматистом є особа, що грає у шахи( загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія «Вікіпедія»), то узагальнивши можна дійти висновку, що позивач начебто є особою, яка має повагу та вплив та якось пов`язана із вчиненням злочинів, та з якимись кримінальними угрупуваннями.

Виходячи зі змісту викладених вище пояснень виразів, використаних співвідповідачами відносно позивача, беззаперечно, як стверджується у позові, що вони не мають жодного відношення до позивача, та ніяк не пов`язані з його діяльністю. Тобто співвідповідачі використовують свої наклепні вирази щодо позивача не у загальноприйнятному лексичному значенні, що викликає у стороннього спостерігача непорозуміння та призводить до неправильного тлумачення сказаного, що в свою чергу складає хибне уявлення широкої громадськості про позивача.

Таким чином, слід вважати, що зазначені словосполучення в контексті оскаржуваного проекту «Українські сенсації» були використані в такій формі, що спонукали стороннього спостерігача вважати, що ОСОБА_2 (порушено положення ч.4 ст. 296 ЦК України) є впливовою особою пов`язаною з особами, які можуть вчиняти злочини, чи взагалі міг сам вчинити якийсь злочин, в той час як жодна особа не вважається винною доки її винуватість не буде встановлена обвинувачу вальним вироком суду.

А відтак, співвідповідачами було порушено не лише право на використання імені ОСОБА_2 , а й, зокрема, допущено порушення принципу невинуватості, що є не припустимими у відповідності до вимог національного і міжнародного законодавства.

В обґрунтування своєї позиції щодо порушення відповідачами принципу презумпції невинуватості також посилаються на численну практику Європейського суду з прав людини: рішення "Хужин та інші проти Росії", "Грабчук проти України", "Шагін проти України", "Альне де Рібемон проти Франції" ,"Бьомер проти Німеччини", "Дактарас проти Литви". "Ісмоїлов та інші проти Росії", "Редакція газети "Правое дело" і Штекель проти України", тощо.

Отже, подібні висловлювання відповідачів є нічим іншим, як умисним та протиправним приниженням честі та гідності, ділової репутації позивача та неправомірним використанням імені фізичної особи позивача.

Зокрема, висловлювання відповідачів про нібито факт причетності позивача до "кримінальних авторитетів" є неприпустимим та таким, що не лише порушує право на справедливий суд, а завдає непоправної шкоди немайновим правам - право на використання імені, а відтак честі та гідності позивача. Опубліковані відомості про позивача мають сильно негативне забарвлення, та не гуртуються на жодних фактичних даних, є надмірними, дискредитаційними, образливими та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію. Вищевикладена інформація є недостовірною та носить негативний характер, не має статус офіційної, не підтверджена доказами, в тому числи обвинувальним вироком суду чи судовим рішенням.

Така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність як бізнесмена, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм, створює негативний образ та вводить в оману читачів проекту "Українські сенсації" - що порушило недоторканість його честі та гідності, його ділової репутації.

В той час як позивач є особистістю з активною та цілеспрямованою життєвою позицією, особою, яка наполегливо йде вперед до мети, поважає та цінує духовні та емоційні якості оточуючих. ОСОБА_2 є сімейною людиною, турботливим батьком, який повсякчас своїм прикладом являється взірцем для наслідування дітей. Є людиною з надзвичайно активною громадською позицією.

ОСОБА_2 вже багато років робить вагомий внесок у розвиток кінного спорту в м. Миколаєві та Миколаївській області, підтримує дитячі спортивні школи та факультет фізичного виховання і спорту ЧНУ ім. Петра Могили, надає підтримку Міжнародному благодійному фонду "Життя-2016", одним з засновником якого є його дружина.

Отже, поширена відповідачами інформація не тільки опорочила честь та гідність позивача в очах суспільства, друзів, колег, сім`ї, а й завдала шкоди діловій репутації позивача, оскільки позивач не лише громадський діяч та сім`янин, а ще й бізнесмен.

Для з`ясування, чи є оспорювана інформація оціночним судженням чи фактичним твердженням, за заявою адвоката Войченка С.В. Київським експертно-дослідним центром було проведено експертне семантико-текстуальне дослідження. Відповідно до висновку якого № 14840 від 30.10.2019 року встановлено, що наведені висловлювання у тексті сюжету "Українські сенсації. Перша відповідь ОСОБА_9 " є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей і викладена у формі фактичних тверджень. Як випливає з загального змісту сюжету, його стилістичних особливостей, значень лексичних єдностей, за допомогою яких характеризується особистість ОСОБА_2 , та його дії, можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіями негативної інформації, а зміст фрагментів текстового матеріалу полягає у змалюванні негативного образу ОСОБА_2 в якості кримінального авторитету, який у своїй діяльності нехтує нормами етики та моралі, та навіть використовує незаконні шляхи. Звичайно, такий негативний образ громадянина суперечить загальноприйнятним нормам моралі і поведінки, а отже є інформацією негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 .

Таким чином, вважають, що поширена відповідачами інформація порушує особисті немайнові права та завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача, створює негативний образ та вводить в оману всіх, хто ознайомився з проектом "Українські сенсації", створюючи враження, що саме позивач ОСОБА_2 начебто є "кримінальним авторитетом".

Також зазначають, що через спосіб розповсюдження спростування повинно здійснюватися таким самим чином, як воно було здійснено.

Також, виходячи із способу поширення відповідачами недостовірної інформації про позивача на загальновідомому та вільно доступному веб-сайті, викладення такої інформації у стверджувальній формі, наявністю умислу опорочити позивача перед громадськістю та суспільством, що суперечить дійсній сутності діяльності засобів масової інформації в демократичному та цивілізованому суспільстві, беручи до уваги, що недостовірна інформація стосувалася позивача та завдала шкоди його честі, гідності та ділової репутації - вважають за розумним та справедливим присудження позивачу моральної шкоди в розмірі одна гривня.

Посилаючись на вищевикладене, вимоги ст.ст.3,8,68 Конституції України, ч.1 ст.210, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 270, ч.1,2 ст. 297, ч.1 ст.299 ЦК України, Закону України "Про інформацію", практику ЄСПЛ просили:

1. визнати інформацію, поширену ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на веб сайті https://1plus1.ua, тобто у вільному доступі, проекту під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , а саме:

"Ч1- Приходять відповідні е-е зелені чоловічки. Озброєні. І захоплюють , е-е, будь-який об`єкт: ринок, ресторан, як про що ми говорим.

Ч2- стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ОСОБА_4 "4 за паспортом - ОСОБА_5 .

Відповідач 2 ( ОСОБА_3 ) - Мультик - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний шахматист.

Ч2 - Донесли пошепки і ОСОБА_6 : їхній спір за майно також керується

ОСОБА_7 - кримінал рулить, так.

Відповідач 2 - в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока, його подільник ОСОБА_8 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді.

Ч2 - ОСОБА_10 згадує, що рейдерський напад на його клієнта набув такого розголосу, що рятувати Миколаїв взявся сам ОСОБА_11 .

Ч1 - До нас приїхав, е-е, Генеральний прокурор ОСОБА_11 , я був на прийомі в Генерального прокурора, е-е, ОСОБА_11 з потерпілим.

ОСОБА_12 і його колеги видихають: бравий прокурор саджає ОСОБА_13 і Ко за грати.

Ч5 - Будемо розбиратися незалежно від кольорів партійних, бо на жаль там ... не одна партія на гачку.

Ч2 - але не мине й року, той самий ОСОБА_4 - ОСОБА_13 не лише виходить на волю, а й заявляється на спортивний турнір, який патронує ОСОБА_14 - губернатор, призначений ОСОБА_15 .

Ч1 - Генеральний прокурор говорив, що про те що цей кримінал не буде в нашому місті, і так далі, так далі. Потім... а також... все спустилось на гальмах, справи розвалилися, є такі феєричні затримання, і потім феєричні, то єсть, звісно, відпускання цих осіб іменно" ;

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення спростування в проекті "Українські сенсації" на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;

3. Визнати інформацію, поширену ОСОБА_3 , у проекті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме : "- Мультик ( за контекстом ОСОБА_16 ) це такий персонаж кримінального спрямування , і це, як кажуть не відбитий відморозок, як його хочуть від.. змалювати дехто. Тобто , е-е це такий кримінальний шахматист."; "-В нього ( контекстом ОСОБА_16 ) досить потужна , можна сказати, його фракція в міськраді, ОСОБА_17 ... його подільник ОСОБА_8 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді.."- недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 ;

4. Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили , шляхом спростування в проекті "Українські сенсації", що розміщується на веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;

5. Стягнути солідарно з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 гривня;

6. Стягнути з відповідачів судові витрати в солідарному порядку.

У відзиві на позовну заяву представника відповідача ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", в якому відповідач вважає позовні вимоги до ТОВ "ТРК "Студія 1+1" необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, не доведений факт поширення ТОВ "ТРК "Студія 1+1" оспорюваної інформації, відсутні докази належні існування передачі.

Проект "Українські сенсації" є передачею у розумінні ЗУ "Про телебачення та радіомовлення" і єдиним належним доказом існування і розповсюдження цієї передачі є її запис у незмінній формі, який зберігається у телерадіоорганізації протягом 14 днів від дня її розповсюдження на підставі ч.4 ст. 48 зазначеного закону.

Відповідних скарги до ТОВ "ТРК "Студія 1+1" протягом 14 днів з моменту гіпотетичного моменту поширення сюжету в ефірі, жодних звернень до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення - з цього питання від позивача не надходило. Відсутність автентичного копії запису фрагменту відеосюжету є самостійною підставою для залишення позову без задоволення.

Відсутні і належні докази поширення інформації в мережі інтернет - адже позивач зазначає про поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, на підтвердження чого надає експертний висновок щодо аналізу інформації з веб-сайту https://liveam.tv/ - але до вказаного сайту відповідач не має жодного відношення і не є власником вказаного сайту.

Надані позивачем висновки лінгвістичного та комп`ютерно-технічного дослідження не можуть виступати належними доказами у вказаній справі.

По-перше, досліджувався не власний сайт ТОВ ТРК "Студія1+1", а невідомий сайт https://liveam.tv/, що не має відношення до заявлених позовних вимог до відповідача.

Висновок лінгвістичної експертизи виходить за межі повноважень експерта, оскільки питання чи є певні висловлювання оціночними судженнями повинно вирішуватися виключно судом з урахуванням усіх доказів по справі та надання ним оцінки у сукупності.

Також зазначають, що гіпотетично поширена інформація не дає підстав для судового захисту та не стосується позивача. Так, у жодній із фраз, зазначених у позовній заяві, не зазначено про ОСОБА_2 : фрази за змістом або носять безособові судження, або про просто ОСОБА_18 , однак невідомо якого саме, а інші взагалі ніяким чином позивача не стосуються. Так, з 12 фраз, спростування яких вимагає позивач, лише у 4 зустрічається прізвище ОСОБА_13 , однак відсутні достатні дані для ідентифікації відношення саме до позивача.

Щодо твердження позивача про порушення принципу презумпції невинуватості, незаконне використання імені фізичної особи - то очевидно, що фрази, в яких все ж таки зустрічається прізвище ОСОБА_13 , є оціночними судженнями. Навіть в самому позові позивач зазначає, що "встановити змістовну суть цих словосполучень в цілому неможливо".

В обґрунтування своєї позиції посилаються на висновки, викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах "Талап проти Туреччини", "Бобрович та Він проти Сербії", "Соколовські проти Польщі", "Лігнін проти Австрії" "Українська прес-група проти України " тощо.

Наведені у позові цитати, в яких згадується прізвище ОСОБА_19 , узгоджується зі стандартами журналістської діяльності та практикою ЄСПЛ: у цих фразах відсутні вказівки на конкретний склад злочину, звинувачення у якому давало б підстави для судового захисту, містяться посилання на невизначене джерело ( як-то донесли пошепки). Інші містять оцінку діяльності прокуратури, а не позивача, відносно якого в ЗМІ дійсно до того неодноразово поширювалася інформація про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А фактичне твердження про відвідання позивачем спортивного турніру після зміни йому запобіжного заходу та зняття обмежень у вільному пересуванні - не порушує його права та не може вимагати спростування.

Отже, висновок позивача про порушення презумпції невинуватості базується на його суб`єктивному тлумаченні і роз`яснення цих фраз є його припущенням.

Не може бути прийнято і до уваги посилання позивача на ч.4 ст. 296 ЦК України щодо використання імені фізичної особи - оскільки не має відношення до справи, адже у поширених твердженнях взагалі не згадуються склади кримінальних або адміністративних правопорушень.

Оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення у сукупності чотирьох обставин :1) факт поширення інформації відповідачем; 2) поширена інформація однозначно стосується позивача; 3) поширена інформація є фактичним і недостовірним твердженням; 4) поширена інформація реально порушує право позивача, перешкоджає реалізувати права - є підставою для відмови у позові. 

Ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ"Телерадіокомпанія""Студія 1+1", ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 , а саме:

- визнання інформації, поширеної ОСОБА_3 , у проекті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5 " ( сезон 10 випуск 25) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 - недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 ;

- зобов`язання ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом спростування в проекті "Українські сенсації", що розміщується на веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;

- стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 гривня;

- стягнення з ОСОБА_3 судові витрати в солідарному порядку - закрито у зв`язку зі смертю останнього 15 вересня 2020 року.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2021 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, з врахуванням вимог діючого законодавства та практики ЕСПЛ, суд першої інстанції вважав, що частина висловлювань має безособовий характер, а частина, з огляду на використані мовні засоби, є оціночними судженнями. Фрази, зазначені у позові, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора, його характеристики та оцінки можливим діям позивача і не носять характеру однозначного твердження.

Крім того, оспорювані позивачем висловлювання є вираженням погляду певних осіб, які виступають у вказаному сюжеті, на події. Вказані висловлювання не носять характер образ (хоча і висловлені в негативній формі), а є критичним та суб`єктивним вираженнями погляду «героїв» вказаного сюжету (Ч1 та Ч2, Д.А.Янтар) на відображені у сюжеті події. Такі висловлювання є оціночними судженнями, право на висловлювання якого гарантоване ст.34 Конституції України. Зміст вказаного сюжету стосувався саме того, що у м. Миколаєві відбуваються певні події, які на думку авторів можуть мати «кримінальне спрямування», що не може не становити суспільний інтерес, у зв`язку із чим і було висловлене цими особами своє бачення обставин та причин цих подій, своє ставлення до них та можливо причетних осіб. Отже, вислови у оспорюваному відео-сюжеті з урахуванням вжитих мовно-стилістичних засобів є особистими суб`єктивними судженнями (зокрема, оцінка дій, ставлення, тлумачення).

Висловлювання «кримінальний авторитет», «кримінальний шахматист» та «персонаж кримінального спрямування» ОСОБА_20   чи інших осіб щодо особи М.М.Тітова мають оцінюватись судом через призму практики ЄСПЛ.

Суд зазначав, що хоча оспорюваний відеосюжет в проекті «Українські сенсації. Перша відповідь Зеленському» і містив певні негативні вислови, однак ці висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони є оцінкою дій і не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

З огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень суд приходить до висновку про те, що вони мають розглядатися у контексті оскаржуваної інформації у цілому як оціночні судження, а не чисті твердження щодо фактів. До того ж більша частина оскаржуваних висловлювань взагалі має безособовий характер, що в свою чергу спростовує твердження позивача про порушення його прав.

З матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його, перешкоджає здійсненню його особистого немайнового права або призвела до негативних наслідків.

Більш того, судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що не відповідає дійсності, порушує його права і свободи, а також принижує його честь та гідність, ділову репутацію - відсутні.

Крім того, висновок №14840 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 30.10.2019 року та висновок № 14837 комп`ютерно-технічного експертного дослідження від 28.10.2019 року, судом не взято до уваги як належний та допустимий доказ у справі щодо захисту честі, гідності, ділової репутації позивача з огляду на те, що у висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи експертом надана правова оцінка висловленій відповідачами інформації, що належить до виключної компетенції суду. Щодо висновку № 14837 комп`ютерно-технічного експертного дослідження від 28.10.2019 року проведеного ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" , то предметом дослідження був відеосюжет, наданий позивачем на оптичному носії DVD-R, та його стенограма, які були отримані з мережі Інтернет" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 та не є належними доказами на підтвердження факту поширення вказаної інформації саме телеканалом «1+1» у незмінному вигляді.

Крім того, вказував, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме - вчасно не звернувся до телекомпанії з вимогою про спростування поширеної інформації та із заявою про надання автентичної копії запису фрагменту відеосюжету.  

Не погодившись з рішенням суду представниками позивача подано апеляційну скаргу, в які посилаючись на постановлено незаконне, невмотивоване та необґрунтоване судове рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, під час судового розгляду належним чином не досліджено докази надані Позивачем, у зв`язку з чим не було повно і всебічно з`ясовано обставини даної справи.

Так висновки суду, щодо фрази «Ч2- стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ОСОБА_4 ", за паспортом - ОСОБА_5 . Відповідач 2 ( ОСОБА_3 ) - Мультик - це такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний шахматист» є помилковими та не відповідають дійсності і фактичним обставинам справи, що свідчить про неповноту та однобічність судового розгляду, та підтверджує невмотивованість та безпідставність оскаржуваного судового рішення.

Оскаржувані Позивачем вислови без сумніву є фактичними твердження, а не «оціночними судженнями».

Опубліковані про Позивача відомості мають сильне негативне забарвлення, та не рунтуючись на жодних фактичних даних, є надмірними, дискредитаційними, образливими та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Разом з цим, поширена інформація стосовно позивача нічим не підтверджується, а тому, є недостовірною та носить негативний характер щодо нього.

Внаслідок поширення Відповідачами недостовірної інформації відбулось порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до гідності та честі та на недоторканність ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність як бізнесмена, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм.

Суд помилково зазначає, що оспорювана інформація про позивача не містить даних щодо того, що ОСОБА_2 був учасником кримінальних правопорушень, а отже, і в діях Відповідача начебто відсутнє порушення презумпції винуватості.

Судом було безпідставно визнано неналежним та недопустимим доказом висновок № 14837 комп`ютерно- технічного експертного дослідження від 28.10.2019 та висновок № 14840 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 30.10.2019.

За такого, просили рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили про її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Позивач та представник відповідача у судове завдання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_7 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено відео- сюжет під назвою "Українські сенсації" (10 сезон випуск 25) . На веб-сторінці перед відео розташований текст наступного змісту :"Телеканал 1+1 пропонує до уваги глядачів проект «Українські сенсації». Кожен випуск присвячується окремій темі. Зокрема, у проекті ви дізнайтесь про скандальні подробиці життя знаменитостей, таємні шляхи заробітку відомих політиків та приховані корупційні схеми".

Так, у вказаному сюжеті з 53 хвилини викладається інформація про ситуацію у м. Миколаєві, а саме щодо захоплення підприємства родини ОСОБА_6 , обставини "про кримінал" у місті Миколаєві за виступом ОСОБА_21 щодо справи його клієнта, серед якого на проміжку з 57 хвилини по 59 хвилину - де сюжет коментує голос " за кадром" , розміщено і виступи ОСОБА_22 - з наступним текстом, серед якого зазначені наступні висловлювання: ."Ч1- Приходять відповідні е-е зелені чоловічки. Озброєні. І захоплюють, е-е, будь-який об`єкт: ринок, ресторан, як про що ми говорим;

- голос " за кадром" - стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ОСОБА_4 "4 за паспортом - ОСОБА_5 .

- ОСОБА_3 - Мультик - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний шахматист;

- голос " за кадром" - Донесли пошепки і ОСОБА_6 : їхній спір за майно також керується

ОСОБА_7 - кримінал рулить, так.

ОСОБА_3 - в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока, його подільник ОСОБА_8 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді.

голос " за кадром" - ОСОБА_10 згадує, що рейдерський напад на його клієнта набув такого розголосу, що рятувати Миколаїв взявся сам ОСОБА_11 .

Ч1 - До нас приїхав, е-е, Генеральний прокурор ОСОБА_11 , я був на прийомі в Генерального прокурора, е-е, Луценка з потерпілим.

голос " за кадром" - ОСОБА_23 і його колеги видихають: бравий прокурор саджає Тітова і Ко за грати.

Ч5 - Будемо розбиратися незалежно від кольорів партійних, ба на жаль там ... не одна партія на гачку.

голос " за кадром" - але не мине й року, той самий ОСОБА_4 - ОСОБА_13 не лише виходить на волю, а й заявляється на спортивний турнір, який патронує ОСОБА_14 - губернатор , призначений ОСОБА_15 .

ОСОБА_24 прокурор говорив, що про те що цей кримінал не буде в нашому місті, і так далі, так далі. Потім... а також... все спустилось на гальмах, справи розвалилися, є такі феєричні затримання, і потім феєричні, то єсть, звісно , відпускання цих осіб іменно".

У даному сюжеті з 57 по 59 хвилину в контексті наведених висловлювань показується фотографія особи ОСОБА_25 , який є позивачем у вказаній справі, що також підтверджується наданими позивачем скріншотами. Отже, особу ОСОБА_18 у вказаному відео-сюжеті ідентифіковано саме шляхом оприлюднення фотографії з зображенням особи позивача- за такого, суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно недоведеності позивачем, що оспорювані висловлювання та фрази, де згадується прізвище та ім`я ОСОБА_5 – не відносяться до особи позивача.

У зазначеному відео-сюжеті  у правому верхньому кутку екрана міститься логотип " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", починається сюжет  з назви проекту "Українські сенсації", завершується сюжет титрами "виробництво департаменту журналістських розслідувань на замовлення телеканалу "1+1". 

Оскільки загальновідомим є факт належності логотипу " ІНФОРМАЦІЯ_8 " та проекту "Українські сенсації" ( новини 1+1) до телеканалу "1+1", про що також міститься інформація на офіційному сайті телеканалу https://1plus1.uа, власником якого є відповідач ТОВ "ТРК "Студія "1+1", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про розповсюдження відповідачем вказаної вище інформації в мережі Інтернет, та відхиляє доводи представника щодо таких заперечень.

Не є спроможними, як висновки, так і доводи ТОВ « Телерадіокомпанія`Студія 1+1» про те, що позивач до звернення до суду не скористався своїм правом, передбаченим ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме не звертався до телекомпанії з вимогою про спростування поширеної інформації та із заявою про надання копії запису фрагменту з відповідною оплатою.

Сам по собі факт не звернення позивача до  ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» із заявою щодо поширення відносно нього недостовірної інформації відео- сюжет під назвою "Українські сенсації" 10 сезон випуск 25, протягом 14 днів з дня поширення такої, не може позбавляти ОСОБА_2 захисту його порушених особистих немайнових прав у судовому порядку.

Проте, поширення вказаної інформації у проекті "Українські сенсації" випуск 25 сезон 10 ТОВ «ТРК «Студія 1+1» стверджується відеосюжетом, що був оглянутий  колегією суддів під час підготовки справи до розгляду на Інтернет-сайті за посиланням https://1plus1.video/ukr-sensacii/10-sezon/25-vypusk-ukrayinski-sensacii-persha-vidpovid-zelenskomuу, знімками з екрану (скріншотами), наявними в матеріалах цивільної справи, які долучені представником позивача до відповіді на відзив на позовну заяву та подання таких доказів суду не суперечить положенням ст.76 - ст.78, ч.3 ст.83 ЦПК України.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телерадіоорганізації та її представники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, оспорювана інформація розповсюджувалася за попереднім записом, та містилася як у інтерв`ю інших осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_26 , а на початку її випуску, та далі за змістом між інтерв`ю вказаних осіб, демонстрацією кадрів із робочої поїздки Президента України на Миколаївщину та інших матеріалів, диктором за кадром, що спростовує твердження телерадіокомпанії про те, що вона не має нести відповідальність за поширення оспорюваної інформації.

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Ці формулювання зазначені з рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії»: «Наявність фактів може бути продемонстрована (доведена), тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню» (п. 46). Водночас передбачається, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона може скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивна думка була висловлена в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Із судової практики вбачається, що правом на відповідь позивачі майже ніколи не користуються, натомість позивачі обмежуються вимогами сатисфакції у формі спростування поширеної інформації.

Позивач повинен довести, що інформація, поширена про нього, була недостовірною. Поширення правдивих фактів, які не є конфіденційною приватною інформацією, не висловлені в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не можуть вважатися порушенням особистого немайнового права позивача.

Інформація, яка є достовірною, не може порушувати особисті немайнові права або завдавати шкоди відповідним особистим немайновим благам, перешкоджати особі повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

У рішеннях ЄСПЛ (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

При цьому ЄСПЛ вказує на те, що навіть у випадку, коли судження зводиться до суб`єктивної оцінки, пропорційність втручання може залежати від того, чи існують достатньо вагомі фактичні підстави для спростування судження, оскільки навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ у справі «Джерусалем проти Австрії» від 27 лютого 2001 року).

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Ураховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Досудове розслідування злочинів здійснюється відповідно до положень КПК України (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), про початок його здійснення чи наявність кримінального провадження щодо конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

ЄСПЛ констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov andOthers v. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenetde Ribemontv. Frence від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).

Матеріали справи не містять даних про те, що органами, до компетенції яких чинним законодавством України віднесено перевірка обставин, що містять відомості про наявність ознак кримінального правопорушень, виявлено будь-які ознаки кримінальних правопорушень, про які йдеться в поширеній інформації, щодо позивача.

Установивши, що у телепередачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на веб -сайті https://1plus1.ua, тобто у вільному доступі, проекту під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 :  була поширена  інформація «стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк» …….. «-  ОСОБА_5 », тобто відносно позивача було поширено твердження про те, що він вчиняє кримінально-каранні діяння, а саме «рейдерством», апеляційний суд дійшов висновку що така інформація є недостовірною інформацією, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Оскільки судом першої інстанції не взято до уваги норми національного та міжнародного права, прецендетна судова практика Європейського суду з прав людини щодо презумпції невинуватості та помилково вважав, вказане висловлювання оціночним судженням.

Отже, не маючи жодних належних та допустимих доказів, відповідач, повідомив про позивача певні факти, які не відповідають дійсності, носять негативний характер і не є оціночним судженням в розумінні вимог закону. Поширена Товариством неправдива інформація формує морально-етичний портрет ОСОБА_2 в очах громадськості, виставляє його у непристойному вигляді з точки зору суспільної моралі та загальноприйнятих норм.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, позивачем доведено факт розповсюдження інформації ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», викладеної в позові. Поширивши стосовно позивача інформаціяв телепрограмі «Українські сенсації», що була оприлюднена на вищевикладеному у веб-сайті, а саме «стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк» …….. «- ОСОБА_5 », є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки дії про які заявляє відповідач підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення слів диктора за кадром до оціночних суджень чи критичних зауважень, останній доказів того, що стосовно позивача здійснюється чи наявне кримінальне провадження або є вирок, який набрав законної сили, не надав.

ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», не було позбавлене можливості, проявивши розумну обачливість, уникнути твердження голосом диктора за кадром, про вчинення позивачем кримінально -караного діяння.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вищенаведена інформація, яку позивач просить зобов`язати відповідача спростувати, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 , оскільки є негативною

А відтак, висновок суду першої інстанції в цій частині є невірним. Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку про відсутність порушення відповідачем презумпції невинуватості є слушними.

При зверненні до суду, представники позивача просили визнати недостовірною інформацію поширену відповідачем проте, що позивач є «кримінальним авторитетом», «кримінальним шахматистом» та «персонажем кримінального спрямування».

Колегія суддів не погоджується з доводами позову та апеляційної скарги про відсутність тлумачення в українській мові поняття «кримінальний авторитет».

Так, за визначенням словника ОСОБА_27 . Український жаргон ( ст.32) кримінальний авторитет – це досвідчений злодій, який має авторитет у своєму середовищі, може впливати на інших, здатний очолити злочинну групу.

За словником української мови у 20 томах (SLOVNYK.ME) кримінальний авторитет - це лідер, ватажок кримінального угруповання. За трактуванням із науково-популярної літератури - характерними рисами кримінальної групи є попередня змова та орієнтація на кримінальну діяльність, а в питаннях норм та ціннісних установок – на лідера (“авторитета”), який звичайно має кримінальний досвід і сильну волю.

За такого, колегія суддів вважає, що зазначення того, що позивач є «кримінальний авторитет» (голос за кадром), є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності, а не фактичним твердженням, як зазначається у позові. Такі висновки зроблено і у постанові Верховного Суду у справі №200/20351/18 року від 20 липня 2020 року.

Висловлювання зазначені в інтерв`ю з ОСОБА_3 , який був громадським діячем про те, що позивач є «персонажем кримінального спрямування», «кримінальний шахматист» свідчать про критичну оцінку ситуації, що склалася між сторонами.

Отже, вищенаведені висловлення є вираженням суб`єктивної думки і поглядів як Телерадіокомпанії, так і ОСОБА_3 щодо моральних якостей позивача, і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні ст.277 ЦК України і не підлягають спростуванню. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладених в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на таке, колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про необхідність врахування при вирішення цього спору наведену в ній (скарзі) судову практику з огляду на те, що судові рішення у справах 203/1876/19, №200/15389/18, постановами Верховного суду від 22 квітня 2020 року та від 17 лютого 2021 року відповідно, у зв`язку з відмовою позивача від позову, визнано нечинними, а провадження у справі закриті; судові рішення у справі 569/11577/19, № 465/5352/18, ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не переглядалися.

Зазначені у мережі інтернет висловлювання "Ч1- Приходять відповідні е-е зелені чоловічки. Озброєні. І захоплюють, е-е, будь-який об`єкт: ринок, ресторан, як про що ми говорим», «Ч4 - кримінал рулить, так»; Відповідач 2 «в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, ОСОБА_17 , його подільник ОСОБА_8 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді»; Ч2 – « ОСОБА_10 згадує, що рейдерський напад на його клієнта набув такого розголосу, що рятувати Миколаїв взявся сам ОСОБА_11 »;Ч1 «До нас приїхав, е-е, Генеральний прокурор ОСОБА_11 , я був на прийомі в Генерального прокурора, е-е, Луценка з потерпілим»;Ч5 « Будемо розбиратися незалежно від кольорів партійних, бо на жаль там ... не одна партія на гачку» не стверджують про конкретні дії позивача щодо вчинення правопорушень, злочинних дій, а стосується необмеженого знеособленого кола осіб, і позбавляє можливості витлумачити її такими, що містить фактичні дані про особу ОСОБА_2 .

Не підлягає визнанню як недостовірна інформація викладена відповідачем про те, що:

«Ч1- До нас приїхав, е-е, Генеральний прокурор ОСОБА_11 , я був на прийомі в Генерального прокурора, е-е, Луценка з потерпілим;

ОСОБА_12 і його колеги видихають: бравий прокурор саджає Тітова і Ко за грати.

Ч2 - але не мине й року, той самий ОСОБА_28 не лише виходить на волю, а й заявляється на спортивний турнір, який патронує ОСОБА_14 - губернатор, призначений ОСОБА_15 .

Ч1 - Генеральний прокурор говорив, що про те що цей кримінал не буде в нашому місті, і так далі, так далі. Потім... а також... все спустилось на гальмах, справи розвалилися, є такі феєричні затримання, і потім феєричні, то єсть, звісно, відпускання цих осіб іменно", оскільки існують конкретні факти, які дійсно мали місце.

Позивачем не доведено, що інформація, поширена про нього в такому ракурсі не відповідає дійсності. А відтак, поширення правдивих фактів, які не є конфіденційною приватною інформацією, не висловлені в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не можуть вважатися порушенням особистого немайнового права позивача.

Наведені у позові цитати, в яких згадується прізвище ОСОБА_13 , узгоджується зі стандартами журналістської діяльності та практикою ЄСПЛ: у цих фразах відсутні вказівки на конкретний склад злочину, звинувачення у якому давало б підстави для судового захисту, містяться посилання на невизначене джерело. Інші містять оцінку діяльності прокуратури, а не позивача, відносно якого в ЗМІ дійсно до того неодноразово поширювалася інформація про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А фактичне твердження про відвідання позивачем спортивного турніру після зміни йому запобіжного заходу та зняття обмежень у вільному пересуванні - не порушує його права та не може вимагати спростування.

З огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони мають розглядатися у контексті оскаржуваної інформації у цілому як оціночні судження, а не чисті твердження щодо фактів. До того ж більша частина оскаржуваних висловлювань взагалі має безособовий характер, що в свою чергу спростовує твердження позивача про порушення його прав.

З матеріалів справи не вбачається, що поширена вищенаведена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його, перешкоджає здійсненню його особистого немайнового права або призвела до негативних наслідків.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.1 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас, ст.110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Апеляційний суд дослідив вищевказаний висновок експерта, погоджується з висновком суду та відхиляє доводи апелянтів про те, що виключно експертом може бути встановлено, чи є оспорювана інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням, оскільки саме суд під час дослідження матеріалів справи, на підставі поданих сторонами доказів, після надання правової оцінки таким доказам, встановлення обставин справи визначає характер інформації, яку просить спростувати позивач (заявник).

Крім того, згідно з ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду про не прийняття висновку лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи, оскільки його складено на замовлення, так як таке суперечить вимогам ст.106 ЦПК України, проте не впливає правильність в цілому висновку на неприйняття його як доказу у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом попередньої інстанції висновку №14837 комп`ютерно-технічного експертного дослідження від 28 жовтня 2019 року, не заслуговують на увагу, оскільки відхилення судом вказаного висновку мотивовано. Більш того, суд першої інстанції, намагаючись виправити помилку допущену позивачем, який попросив експерта зафіксувати та дослідити інформацію із сайту невстановленої третьої особи, відтворив спірний сюжет у судовому засіданні, не дивлячись на заперечення відповідача ТОВ ТРК «Студія 1+1».

Крім того, позивачем у позові заявлено вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «ТРК «Студія 1+1» моральної шкоди в сумі 1 грн.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995"Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

Згідно п.4 ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи".

Моральна ( немайнова) шкода відшкодовується відповідно до вимог Цивільного кодексу України( ст.66 Закону України» Про телебачення і радіомовлення»).

Відповідно до ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Факт розповсюдження недостовірної інформації відносно особи, в даному випадку позивача, є порушенням його честі, гідності та ділової репутації, приниження честі, гідності, ігнорування його прав, втратою у зв`язку із цим престижу та ділової репутації, з точки зору об`єктивної та своєчасної оцінки з боку суспільства, певних соціальних груп та окремих громадян його особи як фахівця у професійній сфері та стосунках з іншими людьми, та сам по собі породжує моральні переживання такої особи.

Зважаючи на конкретні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТОВ «ТРК «Студія 1+1» на користь ОСОБА_2 1 грн. на відшкодування моральної шкоди, задовольнивши ці позовні вимоги.

Згідно із ст.81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ст. 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених ст.ст. 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Як результат розгляду, апеляційний суд визначає підстави перегляду судового рішення, і відповідно до наданих йому повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Саме виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено не у повній відповідності з виписаним вище.

Зважаючи на викладене та на підставі ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2021 року скасувати у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення по справі, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Порядок сплати судового збору при зверненні до суду з позовом регламентовано ст.133 ЦПК України, його ставки встановлено Законом України «Про судовий збір».

В силу ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3170 грн. 40 коп. судового збору ( 1268,40 коп. за суд першої інстанції + 1902 грн. за розгляд справи апеляційним судом).

Керуючись ст..ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представників позивача ОСОБА_2 - адвокатів Войченка Сергія Вікторовича, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на веб -сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 тобто у вільному доступі, проекту під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 : «стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк» …….. «- ОСОБА_5 ».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" спростувати як недостовірну інформацію «стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк» …….. «- ОСОБА_5 », не пізніше одного місяця з дня набрання постанови суду законної сили, шляхом розміщення спростування в проекті "Українські сенсації" на власному веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду.

Стягнути з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 грн. та 3170 грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий                                                                Ж.М. Яворська

Судді                                                                        Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року.