Справа № 314/348/21

Провадження № 2/314/615/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:головуючий суддя - Кононенко І.О.,секретар судового засідання Лазечна Н.С.,за участю представника відповідача Гапанюк Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу № 314/348/21 за позовом ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради (ЄДРПОУ 25483086 , адреса Запорізька область, Вільнянський район, с. Любимівка, вул. Центральна, буд. 86А, ), Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 25486771 , місцезнаходження: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд . 4 ) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , мешкає АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у справі № 280/5574/20 Запорізьким окружним адміністративним судом 09 листопада 2020 року задоволено частково адміністративний позов , який було подано нею до Любимівської сільської ради, цим судовим рішенням зобов`язано Любимівську сільську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , від 31 липня 2020 року (вх.№414/02-03-10 від 31.07.2020) з урахуванням правової оцінки наданої судом у зазначеному рішенні та повідомити позивача про результати його розгляду. Незаконними діями на думку позивача завдано моральну шкоду, яку оцінює у 200 000 грн. також прохала стягнути шкоду в порядку ст. 1166 ЦК, що складалася із витрат , пов`язаних з розглядом справи в сумі 54800 грн., при цьому просила здійснити солідарне стягнення з обох відповідачів, хоча й створено новий орган місцевого самоврядування - Вільнянську міську раду, інший відповідач на даний момент значиться в реєстрі підприємств. Позивач та третя особа просили розглянути справу без їх участі.

Представник Вільнянської міської ради проти позову заперечив, зазначив про недоведеність такої шкоди, відсутність її нанесення позивачу , крім того надав ухвалу окружного суду по справі 280/5574/20 від 14.12.2020 року яким у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат і моральної шкоди відмовлено, крім того належним відповідачем є попередня посадова особа органу місцевого самворядування й наразі Вільнянська міська рада не є належним відповідачем у справі, у виконавчих провадженнях надано заяву про заміну сторони, тому немає можливості виконати вимоги судового рішення про розгляд звернення.

Судом встановлені наступні обставини , які мають значення для вирішення цієї справи й відповідні їм правовідносини. З рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року у справі 280/5574/20 вбачається , що до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради (далі - відповідач), третя особа, на стороні позивача ОСОБА_2 (далі- третя особа) в якому позивач просила зобов`язати відповідача направити комісію сільради по вул. Набережна 76, с. Грізне Вільнянського району Запорізької області для складання акту комісії та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 200000 гривень, матеріальну 1500 гривень. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 280/5574/20 позов ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради, третя особа, на стороні позивача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 - заяву вх. № 414/02-03-10 від 31.07.2020 - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та повідомити позивача про результати розгляду його звернення, з урахуванням приписів ст.19 Закону України «Про звернення громадян».

При цьому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 280/5574/20, яке набрало законної сили 10.12.2020, встановлені зокрема наступні обставини 31.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до Любимівської сільської ради заяву від 31.07.2020, у якій зазначено наступне: "прошу скласти акт комісії про факт - ми відремонтували кришу хати, а саме перекрили шифером та прикріпили вершала для відводу води АДРЕСА_2 . Прошу скласти акт комісії про господарську діяльність у господарстві АДРЕСА_2 - придбано-заготовлено сіно для худоби та птиці. Умісно зазначити про необхідність добровільно нам відшкодувати матеріальні судові збитки" .У правому нижньому куті вказаної заяви від 31.07.2020 міститься штамп, в якому зазначено наступне: "Виконком Любимівської сільської Ради ОДЕРЖАНО "31.07.2020р. ВХІД.№414/02-03-10"

У рішенні по справі №280/5574/20 суд зазначив, що з наданої суду відповідачем відповіді вих. №02-03-11/317 від 14.08.2020 не можливо встановити на яку саме заяву позивача надано таку відповідь, оскільки відсутнє посилання на вхідний реєстраційний номер такої заяви. Крім того, відповідь не містить посилання на жодні прийняті відповідачем рішення саме з приводу порушених позивачем у заяві вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020 питань, зокрема не зазначено про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні) або про їх задоволення з наведенням мотивів прийняття таких рішень. З огляду на наведене суд не може прийняти наданий відповідачем суду письмовий доказ - копію відповіді вих. №02-03-11/317 від 14.08.2020 як доказ належного розгляду заяви позивача вх. №414/02-03-10 від 31.07.2020.

Також суд у цій справі адміністративного судочинства зазначив у рішенні по справі № 280/5574/20 про відсутність наразі підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача направити комісію сільради по АДРЕСА_2 для складання акту комісії на предмет: проживання у дворі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; зафіксувати факт сільради проживання у дворі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; зафіксувати актом ремонт хати АДРЕСА_2 - криші хати яка вкрита - шифером та встановлено вершала для відводу води, черепиця біла всипано доріжки заїзду у двір та використовується як складова в відмотці біля хати яка відмостка виконана по периметру хати і залишилось побудувати 7 метрів біля хати з огляду на те, що по-перше, позивач у заяві не просив відповідача встановити факт того, що черепиця біла всипано доріжки заїзду у двір та використовується як складова в відмотці біля хати яка відмостка виконана по периметру хати і залишилось побудувати 7 метрів біля хати та не просив скласти акт комісії на предмет проживання у дворі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . По-друге, за відсутності прийнятого відповідачем рішення за порушеними у заяві позивача питаннями належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву та повідомити позивача про результати розгляду його звернення.

В ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5574/20 від 14.12.2020 року суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині відшкодування судових витрат по справі 280/5574/20 у сумі 54800 грн. відсутні, а тому у задоволенні цієї частини заяви окружний адміністративний суд вважав , що необхідно відмовити.Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн. суд зазначав , що рішенням від 09.11.2020 по справі № 280/5574/20 судом вже вирішено питання щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн., а саме суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у сумі 200000 грн. 00 коп.

Таким чином ,районний суд в дійсній справі приходить до висновку , що розгляд заяви позивача від 31.07.2020 року окружний суд вважав неналежним , зокрема зазначена заява не була розглянута у відповідності до чинного законодавства. Суд адмінюрисдикції, таким чином частково задовольнив позовні вимоги, зобов`язавши здійснити певні дії. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Враховуючи, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області`визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Запорізької області, у тому числі Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, яка увійшла до складу Вільнянської міської громади й станом на 02.02.2021 відомості щодо припинення юридичної особи Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, але згідно з п. 6.1 розділу І Закону України «Про місцеве самоврядування» у день набуття повноважень міською радою, обраною територіальною громадою, припиняються повноваження, зокрема, сільських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади, то у разі проведення першої сесії новобраної сільської, селищної, міської ради до набрання чинності Законом, прийнятим ВР України 17.11.2020р. № 3651-д, повноваження зазначених представницьких органів (сільських, селищних, міських рад) та осіб, які займають виборні посади (сільських, селищних, міських голів; старост сіл, селищ; секретарів сільських, селищних, міських рад) припиняються на підставі пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 562 в день першої сесії новообраної ради та оскільки перша сесія Вільнянської міської ради новообраним складом відбулась 01.12.2020,то належним відповідачем в дійсній справі суд вважає Вільнянську міську раду.

При цьому суд відхиляє доводи надані в судовому засіданні відповідача про його неналежність , звертаючи увагу як на вищезазначене та й на те , що реорганізація , ліквідація органів політичної влади не звільнює від відповідальності відповідних суб`єктів влади, які здійснюють аналогічні повноваження на відповідній території , що узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини зокрема «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 та «Нікітіна проти Росії» від 15.07.2010 року, інший підхід дозволив б уникати відповідальності кожного разу при зміні організаційної структури влади, при цьому сама така по собі зміна не є протиправною й характерна для будь-якої політичної влади, але в іншому випадку така зміна б використовувалася не у зв`язку з об`єктивними чинниками , а з метою уникнення відповідальності що б перетворило таку зміну на постійний дезорганізаційний вакуум на шкоду людині та суспільству, тому невиконання судового рішення судом також приймається до уваги.

За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Водночас до встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відноситься випадок її заподіяння внаслідок, зокрема, неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. За змістом частини 4 статті 23 ЦК при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Хоча з вказаних документів не убачається, що інвалідність позивача сталися внаслідок дій відповідача, проте сама по собі наявність інвалідності безумовно впливає на характер та обсяг страждань позивача, що враховується судом.

Разом з тим, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», зазначено, що в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі. Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Визначаючи розмір на відшкодування моральної шкоди, суд керується не тільки тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття позивача, але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для цієї людини способу життя з огляду на її індивідуальні особливості, а також виходить із засад юридичної відповідальності та принципів компенсації моральної шкоди.

Згідно правових висновків, викладених у Постанові ВС від 18.04.2018 у справі № К/9901/10765/18, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені. Відповідно до п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) від 01.09.2020 року визначено, що виходячи з положень ст. 16 та ст. 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.Звертаючись до суду, таким чином суд вважає , що позивач визначила обставини, що спричинили страждання та зазначила підстави такого відшкодування.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, встановлює фактичні обставини справи та має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

На підтвердження своїх вимог позивач посилалася на обставини заподіяння їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, що встановлено судовим рішенням в адміністративній справі, оскарження дій відповідача стало наслідком погіршення стану здоров`я позивача, враховуючі вік, 1937 року народження, 2 групу інвалідності підтвердження чого позивачем надано ряд доказів. Доводи відповідача про вже вирішення адміністративним судом питання про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у тому числі ухвалою окружного суду від 14.12.2020 року у справі 280/5574/20 суд відхиляє оскільки в даному випадку не можна стверджувати про ідентичність підстав та аргументів адміністративного позову з відповідною заявою та цивільного позову дійсної справи, коли публічно-правовий спір вже вирішений, що на переконання суду після вирішення публічного спору не виключає можливості звернутися позивачу з дійсним позовом й суд в дійсній справі таким чином не робить переоцінки обставин встановлених судом при вирішенні адміністративного спору, водночас суд враховує висновки адміністративного суду й щодо питань матеріальної та моральної шкоди, оскільки зазначені висновки також впливають на розмір відшкодування моральної шкоди в дійсній справі.

Хоча сам лише факт наявності такого елементу цивільно-правової відповідальності як порушення прав громадянина діями чи бездіяльністю органу влади, що встановлено судовим рішенням у адміністративній справі, не може бути достатнім доказом завдання позивачу моральної шкоди, суд не може не врахувати положення чинного законодавства, якими урегульовано питання відшкодування моральної шкоди, а також вік позивача, групу інвалідності, втрата часу , в цілому моральне значення для позивача, яке мало розгляд відповідного звернення, яке відбулося неналежним чином. Водночас суд враховує, що позов в адміністративній справі було задоволено лише частково й іноді для сатисфакції є достатнім самої констатації судом порушення, проте даний випадок не вбачається із обставин дійсної справи, враховуючи невиконання відповідачем судового рішення окружного адміністративного суду .

Також суд враховує масу доказової бази в частині наявності моральної шкоди, й звертає увагу на те, , що розмір заявленої позивачем моральної шкоди (200 000 грн.) не відповідає обсягу страждань позивача внаслідок порушення її прав , констатованого рішенням адміністративного суду та обсягу задоволених адміністративним судом позовних вимог.

З огляду на вказане вище, суд вважає, в даному конкретному випадку, що розмір завданої моральної шкоди позивача , яка полягає у душевних стражданнях, а також витрачанні часу для звернення до суду за захистом своїх прав, складає суму розміром 1000,00 грн. Даний розмір моральної шкоди буде відповідною справедливою сатисфакцією і достатньою грошовою компенсацією, враховуючи вік позивача, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення прав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи конкретні обставини справи, про які зазначено вище .

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування шкоди у вигляді витрат, пов`язаних з розглядом адміністративної справи , то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що зазначені витрати не є майновою шкодою відповідно до статті 1166 ЦК України. Такі витрати на думку суду віднесено до судових витрат, їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18). Отже, витрати, пов`язані із розглядом адміністративної справи не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Законодавством не передбачено можливості такого способу захисту права як стягнення у порядку цивільного судочинства таких витрат, що здійснені в адміністративній справі, як і немає правових підстав для ототожнення цих витрат і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства, аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд України 15.04.2009 у справі № 6-3009св09. Посилання позивача на ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі 331/3860/20 має не тотожний предмет спору не з тими самими сторонами, й будь-якому випадку не спростовує вищезазначені висновки суду й мотивом відмови у відкритті провадження було те, що вимоги стосувалися виключно відшкодування шкоди, не були пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір й на думку суду не виключають можливості відмови у позові у вищезазначеній частині із наведених судом в дійсній справі підстав . Відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому пропорційно до задоволених вимог з відповідача слід стягнути 9 грн. 95 коп. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради (ЄДРПОУ 25483086 , адреса Запорізька область, Вільнянський район, с. Любимівка, вул. Центральна, буд. 86А, ), Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 25486771 , місцезнаходження: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд . 4 ) , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , мешкає АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 25486771 , місцезнаходження: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд . 4 ) , на користь ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча ) грн.

Стягнути з Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 25486771 , місцезнаходження: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд . 4 ) , на користь держави судовий збір у розмірі 09 (дев`ять) грн. 95 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

18.05.2021